Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №148/1214/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/1214/26

Провадження № 22-ц/801/1646/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 148/1214/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Берегового О.Ю., Оніщука В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.04.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

встановив:

29.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, родинних відносин між фізичними особами та належності правовстановлюючого документа. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є племінником ОСОБА_2 . ОСОБА_5 не мав дружини, дітей чи батьків або інших спадкоємців першої черги. ОСОБА_2 звернулася до Першої Вінницької Державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , яка є троюрідною сестрою померлого. ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1068/02-31 від 24.08.2024 року, у звязку із тим, що відсутні підтверджуючі документи щодо факту родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .. Оскільки ОСОБА_1 є родичкою ОСОБА_5 , так як її бабуся є рідною сестрою бабусі померлого, вона просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та встановити факт, що свідоцтво про смерть від 06.11.2008 року, серія НОМЕР_1 , видане на імя ОСОБА_6 належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

29.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. Вказувала, що окрім неї до нотаріальної контори для отримання свідоцтв на частки в спадщині померлого ОСОБА_5 також звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є рідними тітками померлого. Просила забезпечити її позов, шляхом заборони нотаріусам Першої державної нотаріальної контори вчиняти нотаріальні дії по спадковій справі №773/2023, заведеній Першою ВДНК 14.12.2023 року, зокрема, не видавати свідоцтва про отримання права на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на його спадкове майно – квартиру, яка розсташована за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Тульчинського районного суду від 30.04.2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено. В порядку забезпечення позову заборонено нотаріусам Першої Вінницької державної нотаріальної контори вчиняти нотаріальні дії по спадковій справі за №773/2023, заведеній Першою ВДНК 14.12.2023, а саме: видавати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на його спадкове майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання судового рішення законної сили.

Ухвалою Тульчинського районного суду від 12.05.2026 року було прийнято заяву ОСОБА_1 і виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 30.04.2026 року про забезпечення позову в саме : в описовій частині замінено « ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,які є рідними тітками померлого ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,які є двоюрідними сестрами померлого ОСОБА_5 »

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вищезазначену ухвалу суду від 30.04.2026 про забезпечення позову скасувати, через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Вказала, що суд у даній справі безпідставно застосував заходи забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 не довела існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду (що стосується виключно встановлення чи невстановлення фактів) .Доводи позивачки про можливе оформлення спадщини іншими особами ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджені належними доказами, при цьому суд не перевірив співмірність обраного заходу забезпечення позову та не навів належного обґрунтування необхідності його застосування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає ухвалу законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходив із того, що між сторонами виник спір щодо спадкового майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист прав ОСОБА_1 . При цьому суд ,забезпечуючи позов виходив із того ,що останній у справі є .

Окрім того, суд виходив із того, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неподанням документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, тоді як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав. Врахувавши предмет спору, зміст позовних вимог та можливість видачі свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям до вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів із вказаними висновками погодитись не може , оскільки суд при постановленні ухвали неправильно застосував норми матеріального та процесуального права щодо оцінки підстав забезпечення позову .

Доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування заходів забезпечення позову через недоведення ОСОБА_1 існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, частково заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Розгляд заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення відбувається в порядку окремого провадження і регулюється розділом IV ЦПК України ,а позовне провадження регулюється розділом ІІІ ЦПК При цьому питання забезпечення позову регулюються розділом I главою 10 ЦПК України.

Згідно із ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У постанові Верховного суду від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 роз`яснено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В той же час , забезпечення вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення, процесуальним законом не передбачено .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , подаючи позов , просила суд лише встановити факти родинних відносин між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та факт належності свідоцтва про смерть від 06.11.2008 року, серія НОМЕР_1 , виданого на імя ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Тобто , позивач ОСОБА_1 просить лише встановити факти, що мають юридичне значення, а саме факт родинних відносин та факт належності правовстановлюючого документа, що розглядаються окремому провадженні і розгляд яких регламентується окремою главою ЦПК України і передбачає інше , відмінне від позовного провадження. У випадку встановлення існування між учасниками окремого провадження спору , він повинен розглядатись у позовному проваженні, тобто, в силу вимог п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог до відповідачів або кожного із них , спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим ,у даній справі, незважаючи на наявність спору , будь- яких матеріально – правових вимог до відповідачів ( зокрема, щодо визнання права на спадщину, визнання права власності на частку у спадковому майні, витребування майна чи оспорювання прав інших спадкоємців ) позивачкою не заявлено і позовна заява їх не містить.

Таким чином, фактична відсутність у справі позовних вимог до відповідачів про захист матеріального права, унеможливлює застосування судом забезпечення позову ,що передбачене лише для позову , а не для вимог про встановлення фактів , забезпечення яких процесуальним законом не передбачено. Заборона нотаріусу вчиняти нотаріальні дії по спадковій справі за №773/2023 жодним чином не перешкоджає виконанню рішення суду про встановлення фактів .

Встановлення юридичних фактів саме по собі без вирішення заявленого позивачкою існування спору зі спадкових прав з відповідачами , не породжує обов`язку суду забезпечувати неіснуючі позовні вимоги , а тому відсутній об`єкт, який потребує забезпечення.

За таких обставин суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права і вжив заходи забезпечення до вимог про встановлення факту без наявності позову , оскільки за відсутності матеріально-правових позовних вимог відсутні й правові підстави для їх забезпечення.

Суд не звернув увагу ,що у цій справі позивач незважаючи на наявність спору , фактично не заявила позовні вимоги в розумінні статей 149–150 ЦПК України, що могли би бути забезпечені шляхом заборони вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин висновок суду про забезпечення позову ОСОБА_1 не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.04.2026 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту .

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: О.Ю. Береговий

В.В. Оніщук