Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №136/1334/22 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 136/1334/22

Провадження № 22-ц/801/1580/2026

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець О. Д.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 136/1334/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Липовецький ліцей № 1 ім. В. Липківського Липовецької міської ради Вінницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Іванця О. Д. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , вчитель технологій Липовецького колегіуму 01 лютого 2018 року був переведений у новостворений заклад, а саме, Липовецьку ЗОШ І-Ш ступенів ім. В. Липківського на аналогічну посаду з неповним тижневим навантаженням. Працював на безстроковому договорі до закінчення 2020-2021 навчального року.

03 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав від закладу повідомлення № 79/01, а саме, пропозицію укласти трудовий договір строком з 01 липня 2022 року ще на один рік.

З 07 червня по 30 червня 2022 року, відповідно до законів воєнного стану, позивач перебував 24 дні у черговій відпустці. Відпустка була продовжена автоматично на час, визначений електронними листами непрацездатності. Після завершення відпустки (24 дні) в. о. директора запропонувала позивачу продовжити відпустку. Згідно із поданою позивачем заяви йому надали як педагогічному працівнику ще 32 дні чергової відпустки (сумарно 56 календарних днів). У цей час Липовецьку «ЗОШ І-Ш ступенів ім. В. Липківського» було перейменовано в Липовецький ліцей № 1 ім. В. Липківського.

19 серпня 2022 року в. о. директора школи Мельник С. В. ознайомила ОСОБА_1 із наказом «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 ». Даний наказ не може вважатися законним оскільки він винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема, згідно КЗпП України п. 2 ст. 36 не виконані наступні умови:

- ч. 4 ст. 22 будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається;

- ч. 2 п. 3 ст. 23 роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення;

- п. 2 ст. 36 закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже за згодою сторін (лист 03 травня 2022 року № 79/01) трудовий договір було продовжено.

Таким чином трудовий договір з ОСОБА_1 по закінченню строку 30 червня 2022 року не був розірваний.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 у заявленому позові просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 19 серпня 2022 року № 54-к «Про (розірвання трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити його на займаній посаді вчителя технологій Липовецького ліцею №1 ім. В. Липківського.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року позов було задоволено та вирішено:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області «Про розірвання трудового договору ОСОБА_1 » №54-к від 19 серпня 2022 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя технологій Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області з 20 серпня 2022 року;

- стягнути з Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 183 115,38 грн (без вирахування податків та зборів);

- стягнути з Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області в дохід держави судовий збір в розмірі 1 984,80 грн;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя технологій Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області допустити до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з початком нового навчального 2021-2022 року був переведений на строковий трудовий договір з 01 липня 2021 року строком на один рік (наказ №30-к від 30 червня 2021 року). Укладаючи такий строковий трудовий договір сторони погодили його умови, зокрема зі строком його дії. Тобто, 30 червня 2022 року є останнім днем строкового трудового договору. Таким чином роботодавець повинен був видати наказ про звільнення ОСОБА_1 30 червня 2022 року, тобто в останній день дії строкового договору, та ознайомити з ним позивача.

З 07 червня 2022 року по 30 червня 2022 року позивач перебував у відпустці, тому саме цього дня, 30 червня 2022 року, ОСОБА_1 повинен був бути звільнений з роботи по закінченні строку договору, незалежно від перебування на лікарняному на протязі відпустки, якщо роботодавець не мав наміру продовжувати з ним строковий трудовий договір або укладати новий. Втім цього зроблено не було.

Натомість ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на лікарняному в період відпустки було продовжено основну щорічну відпустку з 01 липня 2022 року на 18 календарних днів, тобто на період, який перевищує строк трудового договору (наказ №10-т від 30 червня 2022 року), а в подальшому ще на 32 календарні дні з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2022 року (наказ №7-т від 18 липня 2022 року).

При цьому, продовження відпустки, а відповідно і строку трудового договору понад строк на який він був укладений, відбулося за ініціативи роботодавця. Будь-яких доказів протилежного суду не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Таким чином, зважаючи на те, що 30 червня 2022 року, в останній день строку дії трудового договору, ОСОБА_1 не був звільнений, а трудові відносини фактично продовжували тривати, трудовий договір слід вважати продовженим на невизначений строк. Тому в подальшому такий трудовий договір вважається безстроковим та може бути припинений лише на загальних підставах, передбачених ст. 36 КЗпП України. При цьому слід зазначити, що як 30 червня 2022 року, в день закінчення строку трудового договору та продовження відпустки, так і 18 липня 2022 року, вже після його закінчення, при продовженні строку відпустки, роботодавець не ставив жодних вимог про припинення трудового договору.

Крім того, ще 03 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав повідомлення за № 79/01 від 03 травня 2022 року з пропозицією укласти новий строковий трудовий договір з 01 липня 2022 року строком ще на один рік, що також свідчить про наміри роботодавця продовжити трудові відносини з позивачем.

Втім наказом №54-к від 19 серпня 2022 року строковий трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено з 20 серпня 2022 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку договору, що зважаючи на викладені вище обставини є неправомірним. Адже строковий трудовий договір з ОСОБА_1 після закінчення строку на який він був укладений розірвано не було. Тому він був продовжений на невизначений строк та став безстроковим. І його припинення можливе лише на загальних підставах, передбачених ст. 36 КЗпП України. Протилежного відповідачем в судовому засіданні не доведено.

При цьому суд відхилив посилання відповідача на той факт, що строковий трудовий договір з ОСОБА_1 не було розірвано після його закінчення у зв`язку з перебуванням останнього у відпустці та на лікарняному.

Вказані вище обставини свідчать про не доведення відповідачем правомірності звільнення ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку про незаконність звільнення останнього та наявність підстав для його поновлення.

Зважаючи, що позивач був звільнений з роботи 19 серпня 2022 року, тому підлягає поновленню з 20 серпня 2022 року. При цьому особа підлягає поновленню на посаді з якої вона була звільнена.

Також суд встановив, що відповідно до довідки про доходи від 05 червня 2023 року №104/01, наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача становить 194,39 грн.

Кількість робочих днів у період з 20 серпня 2022 року по 01.04.2026 року з урахування положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» становить: з 20 серпня 2022 року по 31.12.2022 – 94; за 2023 рік – 260; за 2024 рік – 262; за 2025 рік - 261, з 01.01.2026 по 01.04.2026 – 65, а всього 942 робочих днів.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу з становить 183 115,38 грн. (194,39 грн. х 942 робочих днів) без вирахування податків та обов`язкових платежів, які підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 30 липня 2026 року о 10 год 20 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року суддю Рибчинського В. П. було замінено на суддю Берегового О. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області зазначає, що відповідачем було чітко зафіксовано дату припинення трудового договору, трудовий договір з гр. ОСОБА_1 був розірваний, фактично припинення трудових відносин залежало від відповідача, який маючи намір на припинення трудових відносин прийняв оспорюваний наказ.

Відповідач мав намір припинити та вимагав припинення трудових відносин, що виразилось у прийнятому наказі про звільнення. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що роботодавець не ставив жодних вимог про припинення трудового договору є помилковими.

При вирішенні даної справи підлягає застосуванню практика Верховного суду та правова позиція щодо аналогічної ситуації викладена в Постанові від 16 квітня 2020 року № 524/3222/19.

Окрім того під час обрахування робочих днів за період вимушеного прогулу, Липовецьким районним судом не враховано витяг з електронного реєстру листків непрацездатності від 11 червня 2025 року виданого ОСОБА_1 , відповідно до якого, позивач впродовж тривалого часу, а саме з 01 лютого 2025 року по 30 червня 2025 року (122 дні, з яких 106 припадають на робочі дні) перебував на лікарняному.

Враховуючи викладене, через недобросовісну поведінку позивача, яка виразилась у ненаданні вказаного Витягу, фактичне приховування реальних відомостей, судом першої інстанції здійснено неправильний обрахунок кількості робочих днів за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до наказу №1 від 10 січня 2018 року «Про призначення ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 прийнято вчителем технологій з неповним тижневим навантаженням до Липовецького колегіуму імені В. Липківського з 11 січня 2018 року (а. с. 116, том 1).

Згідно з наказом №113 від 31 січня 2018 року «Про призначення на роботу ОСОБА_1 » позивача призначено вчителем технологій в Липовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №1 ім. В. Липківського Липовецької районної ради Вінницької області з 01 лютого 2018 року в порядку переведення за його згодою з Липовецького колегіуму ім. В. Липківського. На 2017-2018 навчальний рік за його згодою тарифіковано на неповне тижневе навантаження (а. с. 117, том 1).

Відповідно до наказу №30-к від 30 червня 2021 року «Про укладення строкового трудового договору» ОСОБА_1 переведено з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір та укладено з позивачем строковий трудовий договір з 01 липня 2021 року строком на один рік (а. с. 121-122, том 1).

03 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав повідомлення за № 79/01 від 03 травня 2022 року з пропозицією укласти новий строковий трудовий договір з 01 липня 2022 року строком ще на один рік (а. с. 2, том 1).

Відповідно до рішення Липовецької міської ради №956 від 11 серпня 2022 року 38 сесія 8 скликання комунальний опорний заклад освіти «Липовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1 ім. В. Липківського Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області» (код ЄДРПОУ 41865886) перейменовано на Липовецький ліцей № 1 ім. В. Липківського Липовецької міської ради Вінницької області.

Згідно з наказом №1-т від 27 травня 2022 року «Про затвердження графіку щорічних відпусток педагогічних працівників КОЗО», ОСОБА_1 , вчителю технологій, надано основну щорічну відпустку з 07 червня 2022 року тривалістю 24 дні, дата виходу на роботу 01 липня 2022 року (а. с. 118-119, том 1).

Відповідно до наказу №10-т від 30 червня 2022 року «Про продовження відпустки Капущаку М. Ю.» на підставі лікарняних листів ОСОБА_1 , вчителю технологій, продовжено основну щорічну відпустку з 01 липня 2022 року на 18 календарних днів (а. с. 120, том 1).

Згідно з наказом №7-т від 18 липня 2022 року «Про продовження щорічної основної оплачуваної відпустки за пророблений період (2021-2022 навчального року) педагогічним працівникам КОЗО» ОСОБА_1 , вчителю технологій, продовжено основну щорічну оплачувану відпустку на 32 календарні дні з 19 липня 2022 року по 19.08.2022 року (а. с. 115, том 1).

Відповідно до наказу № 54-к від 19 серпня 2022 року «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 » розірвано строковий трудовий договір з ОСОБА_1 з 20 серпня 2022 року по закінченню основної щорічної відпустки на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку договору (а. с. 114, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Отже, Конституція України, норми якої, відповідно до ст. том 8 цього Основного закону, є нормами прямої дії, визначає, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив. Коли написав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкоджати припиненню трудових відносин.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не вчинив жодних дій, направлених на припинення строкового трудового договору з позивачем.

Так, судом було встановлено, що дія строкового трудового договору, укладеного між сторонами, закінчувалася 30 червня 2022 року, а отже, із наступного дня ОСОБА_1 мав бути звільнений із займаної посади. Натомість роботодавець неодноразово продовжував відпустку позивачу, після чого видав наказ про звільнення позивача 19 серпня 2022 року.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що строковий трудовий договір з ОСОБА_1 після закінчення строку, на який він був укладений, розірвано не було, а тому він був продовжений на невизначений строк та став безстроковим, після чого його припинення можливе лише на загальних підставах, передбачених ст. 36 КЗпП України.

Також суд першої інстанції послідовно зауважив на тому, що звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України. Таким чином, чинне трудове законодавство не містить будь-яких перешкод для звільнення працівника у зв`язку з закінченням строку трудового договору в період перебування його на лікарняному чи у відпустці.

Доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині зводяться до хибного тлумачення норм закону та апеляційним судом відхиляються.

Водночас колегія суддів бере до уваги твердження відповідача про неправильний обрахунок кількості робочих днів за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Так, судом апеляційної інстанції були долучені до матеріалів справи докази перебування ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2025 ро по 30 червня 2025 року на лікарняному, а саме витяг з електронного реєстру листків непрацездатності № 2870320539888825 від 11 червня 2025 року (а. с. 46-48, том 2).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно із ч. 11 вказаної статті у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Таким чином, за період з 01 лютого 2025 ро по 30 червня 2025 року ОСОБА_1 належить до виплати допомога по тимчасовій непрацездатності, а тому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід здійснити з урахуванням такого.

Відповідно до довідки про доходи від 05.06.2023 №104/01, наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача становить 194,39 грн (а.с.99).

Кількість робочих днів у період з 20 серпня 2022 року по 01 квітня 2026 року з урахування положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» становить: з 20 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року – 94; за 2023 рік – 260; за 2024 рік – 262; з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року – 31; 01 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року – 75; з 01 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року – 65, а всього 836 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягаю стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 становить 162 510,04 грн. (194,39 грн х 836 робочих днів) без вирахування податків та обов`язкових платежів.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про зменшення розміру вказаної виплати у зв`язку із умисним затягуванням позивачем розгляду справи шляхом подання клопотань про відкладення судових засідань.

Так, із матеріалів справи встановлено, що сторона позивача зверталася до суду першої інстанції із заявами про відкладення судового розгляду чотири рази (а. с. 46, 55, 69 132, том 1). Водночас представником відповідача клопотання про відкладення судових засідань по справі подавалися близько десяти разів (а. с. 146, 138, 163, 171, 178, 189, 202, 208, 232, 239, том 1), а тому такі твердження сторони відповідача не заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити у частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», на користь відповідача за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід компенсувати судові витрати 310,48 грн (162 510,04 грн х 100 : 183 123,38 грн = 11,3%; 183 123,38 грн х 1 % х 150% х 11,3% = 310,38 грн) судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року змінити у частині стягнення з Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Липовецького ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 162 510,04 грн (сто шістдесят дві тисячі п`ятсот десять грн 04 коп.) (без вирахування податків та зборів).

У решті рішення залишити без змін.

Поновити дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року у не зміненій частині.

Компенсувати Липовецькому ліцею №1 імені Василя Липківського Липовецької міської ради Вінницької області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 310,38 грн (триста десять грн 38 коп.) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

О. Ю. Береговий