Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №142/41/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 142/41/26

Провадження № 22-ц/801/1776/2026

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 142/41/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Маципури Галини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Нестерука В. В., в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2010 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого дітей не мають.

Подружнє життя не склалося, у травні 2022 року сторони перестали підтримувати подружні відносини та стали проживати окремо, позивачка переїхала проживати до своєї матері у м. Стрий Львівської області.

На примирення позивачка не згодна, оскільки втратила до відповідача всі почуття поваги та любові, а тому вважає, що в їх із відповідачем інтересах цей шлюб слід розірвати.

Одночасно з розірванням шлюбу ОСОБА_1 хоче поділити майно подружжя. Усі роки подружнього життя вона працювала, була зареєстрована як фізична особа - підприємець з надання послуг перукарнями та салонами краси, а всі зароблені кошти йшли в сім`ю.

Під час подружнього життя за її з відповідачем зароблені кошти та заощадження вони придбали для потреб своєї сім`ї двокімнатну квартиру житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 62.9 кв. м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Вартість квартири становить 1 966 237,03 грн, а належна їй 1/2 частка – 983 118,52 грн.

Право власності оформлене на відповідача, але вона надавала згоду на придбання квартири, придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Розлучитися в органах РАЦС та поділити майно подружжя відповідач не бажає, одноособово розпоряджається їхньою квартирою, поміняв замки у вхідних дверях, не дає їй доступу до квартири, без її згоди заселив квартирантів.

Також позивачці стало відомо, що земельна ділянка біля будинку, у якому знаходиться спільна квартира, площею 0,0466 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, була передана у приватну власність позивачу рішенням Піщанської селищної ради № 2156 від 28 жовтня 2024 року.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд:

- розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований 07.10.2010 р. у Лішнянській сільській раді Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 15, після розлучення залишити позивачу прізвище – « ОСОБА_3 »;

- поділити порівну майно подружжя - квартиру, що є спільною сумісною власністю подружжя, розташовану в АДРЕСА_1 , житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 62,8 кв.м, реєстраційний номер 798819605232, визнавши за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 її частину;

- поділити земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0.0466 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0523255100:03:002:0813, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3045831705232, визнавши за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 її частину;

- стягнути з відповідача судові втрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року позов було задоволено частково та вирішено:

- розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 жовтня 2010 року Лішнянською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, за актовим записом № 15;

- після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 »;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн:

- у задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, суд дійшов до висновку, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, а тому наявні правові підстави для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Також місцевий суд зазначив, що за обставин даної справи, враховуючи відносини між сторонами спору, які припинили спільне проживання як подружжя, враховуючи що судом вирішено розірвати шлюб між сторонами, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в м. Стрий Львівської області, де здійснює підприємницьку діяльність, спірні квартира та земельна ділянка знаходяться в с-щі Піщанка Вінницької області, якими фактично користується відповідач ОСОБА_2 , враховуючи висновки викладені вище ВПВС, визнання за позивачем права власності на одну другу цього майна, тобто фактично перетворення із спільної сумісної на спільну часткову з відповідачем, на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту в цій частині позовних вимог (визначити ідеальні частки співвласників) не буде ефективним, крім того позивач нестиме тягар сплати комунальних платежів та земельного податку за майно яким фактично не зможе скористатись.

Належним та ефективним способом захисту за встановлених судом обставин буде присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності майна.

Таким чином у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням суду, представник позивачки подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду на 30 липня 2026 року о 10 год 40 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 липня 2026 року суддю Рибчинського В. П. замінено на суддю Берегового О. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Також адвокат Маципура Г. І. зазначає, що позовними вимогами позивача в частині поділу майна подружжя був ідеальний поділ зазначеної квартири та земельної ділянки, визнання за позивачем права власності на 1/2 (ідеальну) частину зазначеної квартири та земельної ділянки. Позивачка не заявляла вимоги про реальний виділ частки в спільному майні подружжя.

Питання грошової компенсації позивачу вартості 1/2 частини, що має їй належати не ставилось. Відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Позивачка не бажає отримати грошову компенсацію. А відповідач не спроможний таку компенсацію сплатити. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідач фінансово не спроможний компенсувати позивачу вартість 1/2 частини квартири та земельної ділянки, оскільки є боржником кредитних установ, оформляє кредити на свої потреби, що було однією з причин розпаду сім`ї. В провадженні Господарського суду Вінницької області є справа за заявою відповідача № 902/1277/25 (142/35/26) про його неплатоспроможність.

Замість вирішення спору по суті, застосувавши, один з передбачених законом способів захисту прав про який просить позивачка у позовній заяві, суд рекомендував спосіб захисту який не відповідає суті порушеного права присудження одному з подружжя грошової компенсації замість визначення його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Таке рішення, враховуючи вище викладені обставини, буде не виконане, не приведе до реального правового результату.

Спірна квартира це єдине належне позивачу житло. На початку російської агресії в 2022 р. в цілях безпеки сторони переїхали проживати в м. Стрий Львівської області до батьків позивача. Згодом відповідач повернувся в с. Піщанка та залишив квартиру, поселивши у ній квартирантів. Після закінчення військових дій позивачка має намір повернутися до с. Піщанки, де у неї налагоджений побут та налагоджені умови для заняття підприємницькою діяльністю, яка зупинена до закінчення війни.

Суд не вирішив питання по суті спору щодо спільного майна подружжя, не визначив ідеальні частки подружжя в цьому майні, не залишив майно в спільній частковій власності, як просив позивач.

Ухвалене рішення змушує позивача повторно звертатися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

07 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а. с. 6).

08 грудня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 30,8 кв.м. Квартира була придбана за письмовою згодою дружини покупця – ОСОБА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Піщанської ДНК. Цього ж дня право власності було зареєстроване за відповідачем (а. с. 8, 9).

13 листопада 2024 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, площею 0,0466 га, реєстраційний номер об`єкта 3045831705232 (а. с. 60) на підставі рішення Піщанської селищної № 2156 від 28 жовтня 2024 року (а. с. 59).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Оскільки рішення оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, у іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

У справі, що розглядається судами було встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0466 га із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, розташовану за тією ж адресою.

Отже, в силу положень ст. 60 СК України зазначені житловий будинок та земельна ділянка є об`єктом спільної власності подружжя, а тому підлягає поділу між ними у рівних частках.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зазначаючи про обрання нею неефективного способу захисту, суд першої інстанції покликався на постанову ВП ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, де зроблено висновок про те, що якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача – іншого із подружжя – та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Однак, на переконання колегії суддів, відносини у справі № 209/3085/20 та справі, що розглядається, не є релевантними.

Так, у справі №209/3085/20 позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «TOYOTA VENZA» 2011 року випуску, колір чорний, тип загальний легковий, Універсал-В, об`єм двигуна 2700, номер шасі (кузова) НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_4 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_2; припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «TOYOTA VENZA» 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за її частку в спільному майні подружжя, а саме: одну другу частку ринкової вартості автомобіля в сумі 292231,50 грн та судові витрати в сумі 3 342,71 грн.

Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1 просила у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 його частку, а тому висновки суду першої інстанції про обрання неефективного способу захисту із посиланням на вказану постанову ВП ВС є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Апеляційний суд не бере до уваги покликання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачка має інше житло, де зареєстрована та проживає, адже наявність місця проживання не скасовує режим спільності майна подружжя.

Водночас колегія суддів залишає без задоволення клопотання ОСОБА_2 про витребування оригіналу договору купівлі-продажу спірної квартири, документів, що підтверджують реальну ринкову вартість квартири та підтвердження місця проживання позивачки, оскільки таке клопотання було заявлено поза межами процесуального строку після призначення справи до розгляду, а окрім того, з урахуванням предмету позову, вказані документи не мають доказового значення у цій справі.

Апеляційний суд вважає незгоду відповідача із визначеною стороною позивачки вартістю квартири необґрунтованою, адже він не надав докази іншої вартості квартири, ніж та, яка надана позивачкою, не просив призначити судову товарознавчу експертизу для визначення такої вартості. До того ж така незгода відповідача із заявленою позивачкою вартістю квартири у суді апеляційної інстанції не має юридичного значення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування у частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягають задоволенню, з ОСОБА_2 на її користь слід стягнути 27 802,39 грн сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви та апеляційної інстанції (а. с. 21, 56, 103).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Маципури Галини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя скасувати та ухвалити у цій частині нове.

Здійснити поділ квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 62,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798819605232, та земельної ділянки площею 0,0466 га, із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3045831705232, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 30,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798819605232.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0466 га, із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3045831705232, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 30,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798819605232.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0466 га, із кадастровим номером 0523255100:03:002:0813, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3045831705232, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору, понесені нею у судах першої та апеляційної інстанції, у розмірі 27 802,39 грн (двадцять сім тисяч грн вісімсот дві грн 39 коп).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

О. Ю. Береговий