Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №144/712/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/712/26

Провадження № 33/801/817/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671809 від 21 травня 2026 року, цього ж дня близько 15:00 год на автодорозі між населеними пунктами селище Теплик - село Росоша, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager 6820» прилад №0779 принтер 0155 (результат тесту становить 0,91 %), чим порушив п. 2.9 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671790 від 21 травня 2026 року, цього ж дня о 15:00 год на автодорозі між населеними пунктами селище Теплик - село Росоша, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з деревом, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року справи №144/712/26 та №144/713/26 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та за ст. 124 КУпАП об`єднано в одне провадження та присвоєно № 144/712/26.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – змінити та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що після пройденого огляду на місці зупинки, він не погодився з його результатом. Направлення до медичного закладу виписано поліцейським через чотири години після проведеного огляду на місці зупинки, тобто встановлений законом часовий ліміт перевищує більш ніж у двічі. Вважає, що проведений огляд на стан сп`яніння є недійсним в силу ч.5 ст.266 КУпАП.

Також вказує, що судом першої інстанції встановлено вину сторонньої особи ОСОБА_2 , проігноровано зафіксований факт незгоди з результатом огляду та самоусунення працівників поліції від супроводження його до медичного закладу.

В частині адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП вину визнає, щиро розкаюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671809 від 21 травня 2026 року, цього ж дня близько 15:00 год на автодорозі між населеними пунктами селище Теплик - село Росоша, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager 6820» прилад №0779 принтер 0155 (результат тесту становить 0,91 %), чим порушив п. 2.9 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671809 від 21 травня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 671790 від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 травня 2026 року;

- результату тесту, який становить 0,91 % проміле;

- схему місця ДТП, згідно з якою автомобіль отримав механічні ушкодження;

- відеофайлами з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Апеляційний суд вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671809 від 21 травня 2026 року, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис з нагрудних камер поліцейських, якими зафіксовано хронологію подій 21 травня 2026 року.

На відеозаписі зафіксовано перебування працівників поліції на місці дорожньо-транспортної пригоди. Поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погоджується. Результат огляду на прилад Драгер склав – 0,91% проміле. ОСОБА_1 вказує, що «Хай буде», але після проходження він відмовляється поставити підпис в результатах огляду, не погоджуючись з ним, стверджуючи, що не пив. Поліцейські викликали швидку на місце події та повідомили його про те, що він перебуваючи в медичному закладі може здати аналіз крові, якщо він не згоден з результатом огляду.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що результат тесту ОСОБА_1 , а саме 0,91 проміле, у чотири з половиною рази перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги щодо самоусунення працівників поліції від виконання своїх обов`язків є голослівними та не підтверджені матеріалами справи.

Будь-яких доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне, упереджене ставлення, матеріали справи не містять. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.

Також, є безпідставними доводи скаржника про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 травня 2026 року виписано о 19:40 год, оскільки в наявному в матеріалах справі направленню зазначений час саме 15:40 год (а.с.5).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції встановлено вину сторонньої особи « ОСОБА_2 », не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови суду та є очевидною опискою, допущеною судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національно-го законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи загалом не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для скасування правильної, належно умотивованої постанови Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий