Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №589/2851/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2851/25

Провадження № 2/589/838/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сидорчука О.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Спіріної А.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Краснощок Юлія Олександрівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 третя особа: приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Краснощок Юлія Олександрівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обгрунтувала тим, що, мала на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, яка має кадастровий номер 5911000000:05:006:0284, площею 0,0625 га. По причині наявних захворювань, в 2023 році була визнана особою з інвалідністю II групи безстроково. З найближчих родичів має лише сина - ОСОБА_4 , який з лютого 2022 року і до 09.10.2024 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та був одружений з ОСОБА_3 . На початку 2024 року стан здоров`я значно погіршився, Так як син ОСОБА_4 , який міг надавати постійний сторонній догляд, оскільки перебував на війні, то вона звернулась за допомогою до ОСОБА_3 , яка на той час була невісткою і запропонувала їй здійснювати за постійний догляд, в замін на те, що відбудеться переоформлення на ім`я ОСОБА_3 належний позивачці житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 погодилась на пропозицію і зайнялась підготовкою усіх документів для укладення такої угоди, адже за станом свого здоров`я навіть пересуватись без сторонньої допомоги не мала можливості. Позивач вважала, що саме за договором дарування передає ОСОБА_3 свій будинок з земельною ділянкою, остання до кінця життя буде доглядати, надавати побутові послуги, супроводжувати на лікування, так як за збігу тяжких для себе обставин позивач не могла цього робити сама.

Позивачка зазначала, що в силу свого віку знала про існування двох договорів щодо відчуження нерухомогомайна - це договір купівлі-продажу та договір дарування вважаючи, що саме за останнімдоговором у ОСОБА_3 виникне обов`язок по догляду за нею. Тому вважала, що самеза договором дарування передає ОСОБА_3 свій будинок з земельною ділянкою,а остання до кінця життя позивачки буде доглядати за нею.

21.05.2024 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір дарування належного позивачу житлового будинку та земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Краснощок Юлією Олександрівною, реєстровий номер 1476. При цьому, внаслідок хвороби обох очей не змогла прочитати увесь текст договору, який підписувала, покладалась на порядність з боку ОСОБА_3 . Після укладення спірного договору, ОСОБА_3 навідувалась до позивача лише раз на місяць, незважаючи на її потребу в повсякденному догляді, декілька разів супроводжувала до м. Суми для проходження курсу хіміотерапії. Неможливість здійснювати повсякденний догляд ОСОБА_3 пояснювала своєю зайнятістю.

09.10.2024 син позивача ОСОБА_4 звільнився з військової служби з підстав необхідності здійснювати за позивачем (матір`ю) постійний догляд та почав доглядати за нею. 25.10.2024 шлюб між моїм сином та ОСОБА_3 було розірвано. З цього часу ОСОБА_3 взагалі перестала навідуватись до позивача.

На початку червня місяця 2025 року ОСОБА_3 повідомила про те, що буде виїжджати на проживання за межі України, а тому збирається продавати будинок та земельну ділянку, які отримала на підставі договору дарування від 21.05.2024.

Позивач стверджує, що в момент укладення позивачкою на користь відповідачки договору дарування належного їй на той час житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , існувала невідповідність між внутрішньою волею позивача, та зовнішнім волевиявленням, спричинена не внутрішнім психічним станом, а хибним (помилковим) сприйняттям обставин, а тому просить визнати вищевказаний договір недійсним

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду електронною поштою заяву в якій письмово повідомила, що проти задоволення позову заперечує. Просила справу слухати без її участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21.05.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений 21.05.2024 приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Юлією Краснощок та зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 1476.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що на час підписання вищевказаного договору проходила лікування та отримувала курс хіміотерапії. Ініціатором укладення договору була саме відповідачка, а оскільки позивач через стан здоров`я потребувала стороннього догляду та допомоги, то погодилася на умови відповідача, яка вказувала, що після укладення договору буде доглядати за позивачем. Під час перебування у нотаріуса з текстом договору дарування фактично ознайомлена не була, бо на час укладення договору значно погіршився зір і фізично прочитати сам договір дарування вона не могла.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позивач доводиться йому матір`ю, а відповідач колишньою дружиною. З матір`ю перебуває в добрих відносинах, а з колишньою дружиною на даний час взагалі не спілкується. Про договір дарування дізнався вже від матері в червні 2025 року, яка особисто також повідомила, що дуже жалкує про його укладення, оскільки відповідачка не дотримала своїх обіцянок, які полягали у догляді та постійній допомозі позивачу. Зазначив, що сам на момент укладення договору перебував у лавах ЗСУ та не міг допомогати матері. Додому під час служби приїжав дуже рідко, раз на три місяці, а інколи і раз на півроку. Мати про укладення догору до червня 2025 року нічого не розказувала. Зазначив, що з кожним роком стан здоров`я позивача значно погіршувався, у 2022 році позивачу було поставлено діагноз онкологія IV стадії і були призначені курси хіміотерпапії, поступово у позивача погіршувався зір. Зазначив, що мати довіряла його дружині. Матері потрібний був догляд, близьких родичів в м. Шостка вона не має. Дружина з матір`ю їздили в лікарю до м. Суми, за супровід до лікарні позивач платила відповідачу гроші.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивача та відповідача по справі знає особисто. Зазначила, що позивачка неодноразово скаржилася на ОСОБА_3 , що та не допомагає їй та не доглядає за нею, хоча попередньо була домовленість, що позивачка відпише на користь відповідача будинок, а відповідачка буде постійно доглядати за нею та допомагати їй. Зазначила, що стан здоров`я позивачки погіршувався постійно. По зовнішньому вигляду позивачки було видно, що остання сильно хворіє. Відповідачку бачила востаннє в травні 2024 року коли та приїжджала з дітьми до позивачки. Про точну дату укладення договору дарування між позивачем та відповідачем нічого не відомо. Знає, що на даний час відповідачка перебуває за кордоном.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем та відповідачем є сусідами. Зі слів відповідача знає, що вона пообіцяла позивачу доглядати за нею, взамін на допомогу позивачка пообіцяла подарувати відповідачу будинок, ініціатором договору була саме відповідачка. З позивачем ніяких розмов про договір дарування не було. Щодо стану здоров`я позивача зазначила, що він стрімко погіршувався Зазначила, що їй відомо, що на даний час відповідачка перебуває за кордоном.

Заслухавши показання свідка, дослідивши письмові докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що заява про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки підлягає задоволенню враховуючи таке.

Позивач є людиною похилого віку, була визнана особою з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (огляд від 12.04.2023).

Судом також досліджено довідка ЛКК № 774 від 07.06.2024 (тобто, видана через два тижні після укладення оспорюваного договору) згідно якої ОСОБА_2 через погіршення стану здоров`я не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду.

З талону-повідомлення єдиного обліку № 16374 від 06.06.2025 вбачається, що 06.06.2025 ОСОБА_2 звернулась до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про заволодіння ОСОБА_3 шахрайським шляхом її будинком за адресою АДРЕСА_2 . На думку суду, ця обставина має значення саме як факт звернення без подальших кримінально-правових наслідків.

Відповідно до ч.1ст.717 ЦК Україниза договором дарування і одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Юридичним наслідком укладення договору дарування є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом даного договору та виникнення права власності на нього у обдаровуваної особи. Тобто правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ч.2 ст.717 ЦК України договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 6-93цс16; від 27.04.2016 у справі № 6-372цс16, згідно з яким особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстав для збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 7 ст. 81 ЦПК України) суд не вбачає.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча про розгляд справи обізнана, представника в судове засідання не направила, відзиву на позов не подавала, будь-яких доказів не надала та не клопотала про витребування доказів.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, з урахуванням досліджених доказів наданих стороною позивача - показань свідків, змісту медичної документації та пояснень позивача безпосередньо в судовому засіданні, є підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинила правочин під впливом помилки, оскільки її волевиявлення було направлено на укладення не договору дарування, а договору довічного утримання, оскільки позивач розраховувала на вчинення щодо неї дій з боку ОСОБА_3 по догляду, супроводженню, наданню побутових послуг, що притаманно саме договору довічного утримання. Натомість, відносини сторін за договором дарування вичерпуються саме фактом передачі майна.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст.236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, позивач довів обґрунтованість своїх вимог.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку ( АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки (кадастровий номер 5911000000:05:006:0284) укладений 21.05.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Краснощок Ю.О. (реєстровий номер 1476).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Сидорчук