Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №579/495/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/495/26

2/579/425/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Кибець І.А.

за участі секретаря Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Кролевецького районного суду Сумської області №579/1980/21 2/579/83/22 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження, у розмірі 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно. У зв`язку з віком дітей значно зросли витрати на харчування, одяг та взуття, навчальні матеріали, шкільні потреби, гуртки та розвиток, методичне забезпечення. Також збільшився прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та загальний рівень цін. Фактичні щомісячні витрати на двох дітей суттєво перевищують встановлений раніше розмір аліментів.

Просить суд збільшити розмір, стягнутих за рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 5 000 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів відмовити. Зазначає, що у 2022 році відповідач разом зі спільними дітьми виїхала до Словаччини. На сьогодні ОСОБА_2 не має можливості дізнатися про реальні потреби дітей, позивач забороняє бачитися з дітьми, телефонні дзвінки ігнорує. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07.02.2022 року відповідач виконує в повному обсязі, заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, у якому просить відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазнаяає, що фактичні щомісячні витрати на дітей становлять орієнтовно 600-800 євро, у зв`язку з чим розмір аліментів у сумі 5 000 грн. (100 євро в еквіваленті) не забезпечує навіть базових потреб дітей.

Позивач в судове засідання не з`явилась, просить справу розглядати без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує, про що зазначила у позовній заяві та в окремо поданій заяві (а.с.2,93).

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.91).

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України, клопотання позивача суд вирішив можливим розглянути справу в її відсутність.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

У відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, приходить до наступного.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Кролевецького районного суду Сумської області Кролевецького районного суду Сумської області від 07 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину окремо, з індексацією відповідно до закону до досягнення дітьми повноліття (а.с.5-7).

Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с.18,19).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб №6/2025, перекладеного з словацької мови на українську мову, та засвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. вбачається, що 20.12.2024 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 . Прізвище дружини - ОСОБА_7 (а.с.13-17).

Згідно розрахунку фактичних витрат на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складених позивачем ОСОБА_1 , загальна сума витрат на двох дітей складає 17 000 грн. (а.с.8).

Відповідно до довідки Кролевецького ВДВС у Конотопському районі Сумської області СМРУ Мін`юсту №9706 від 23.04.2026 року, заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №579/1980/21 від 22.03.2022 року у ОСОБА_2 відсутня (а.с.33).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дітей визначено судом у розмірі 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Вказана стаття не містить будь-яких умов, за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у зміні способу стягнення аліментів. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Позивач просить змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 5 000 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, закон гарантує стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини в мінімальному розмірі, зокрема на двох дітей в розмірі однієї третини від доходів боржника, у безспірному порядку.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.ч. 1,2,4,5 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Статтею 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Пунктом 2.1 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (одніє їз них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст.79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Дана правова позиція відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема викладеній у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі № 636/398/19, провадження № 61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження № 61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі № 623/4072/19, провадження № 61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі № 638/6372/19, провадження № 61-2956ск20.

Відповідно до роз`яснень ВССУ, які викладені у листі "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013 року вбачається, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх матеріально засвідченим перекладом українською мовою.

Крім того, відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Таким чином, додані позивачем документи до відповіді на відзив, викладені на іноземній мові є неналежними та допустимими доказами по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов не підлягає задоволенню, тому судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до ст. ст. 180-183, 192 СК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 259, 265, 268, 273, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про збільшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 30 липня 2026 року.

Суддя І. А. Кибець