Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №144/999/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/999/26

Провадження № 3/144/293/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 с-ще Теплик

Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Бондарук Олена Павлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , непрацюючої, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.07.2026 року, серії ВАД № 749914, 15 липня 2026 року, біля 01.00 год, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , чим створила нестерпні умови для спільного проживання, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала. Пояснила, що протиправних дій проти матері ОСОБА_2 , викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, не вчиняла. Навпаки, у вказаний день та час ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спровокувала конфлікт, обливала будинок та дітей бензином, в результаті чого її співмешканець викликав поліцію. Жодного психологічного насильства відносно матері вона не вчиняла.

Допитавши ОСОБА_1 , перевіривши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

У матеріалах справи відсутні та не встановлені в ході розгляду справи належні й допустимі докази вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча б однієї з вище перерахованих дій. Натомість наявний рапорт працівника поліції, згідно якого ОСОБА_3 викликав поліцію так, як теща ОСОБА_4 облила себе та будинок, де перебувають діти, бензином (а.с. 3).

У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 15.07.2026 зазначено, що вона із сином, донькою та її співмешканцем розпивали спиртні напої, після чого у неї виник словесний конфлікт із дочкою ОСОБА_1 , після чого вона хотіла налякати усіх та взяла у руки пляшку з бензином (а.с. 5).

Тобто з досліджених доказів випливає, що конфлікт був спровокований не ОСОБА_1 і жодного доказу на підтвердження її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.

Протокол поліції та пояснення потерпілої особи не можуть бути єдиними доказами вини, якщо сам фігурант заперечує факт вчинення насильства або вказує на інші обставини події (наприклад, самозахист чи протиправну поведінку самої «потерпілої»).

Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні, жодних дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 , вона не вчиняла. Навпаки психологічне насильство чинила ОСОБА_2 (залякування та образи).

Відповідно до практики Верховного Суду та профільних законів, не кожна сварка чи побутовий конфлікт є домашнім насильством. Якщо особа, яка вчиняє дії, захищає власні права або намагається припинити незаконні дії іншої особи, це виключає вину.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази застосування ОСОБА_1 шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 суд вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173-2 ч.1, 247 ч. 1 п.1, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и л а :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя