Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №441/1950/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №441/1950/25 Головуючий у 1 інстанції:Ференц О.І.

Провадження №22-ц/811/4303/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Ференц О.І. від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, –

в с т а н о в и л а :

рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 250 (двісті п`ятдесят) грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 40 коп. судового збору.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року змінити в частині щодо зменшення стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 розміру моральної шкоди.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення мало місце 06 липня 2025 року, а потерпіла звернуласяза медичною допомогою лише через 14 днів. Крім того, звертає увагу на те, що потерпіла є особою пенсійного віку та має низку інших супутніх вікових захворювань, які не мають відношення до обставин кримінального правопорушення. Не погоджуючись із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, заявленим позивачкою, вважає його завищеним, необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами. Також, зазначає, що сума 20 000 грн. є надто великою для відповідача як безробітної особи з інвалідністю, на утриманні якого перебуває хвора лежача мати, за якою він здійснює постійний догляд, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення від 30.12.2022 року.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1167, 1195 ЦК України, ст. ст. 81, 82, ЦПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц, постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28.07.2025 у справі №441/1439/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 06.07.2025 близько 20.00 год. на подвір`ї колишньої Комарнівської міської лікарні на вул. Самбірська, 26 в м. Комарно Львівського району Львівської області під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 один удар правою ногою по правій нозі, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні правої гомілки, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження. 21.07.2025 ОСОБА_2 зверталася у Відділення амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Комарно із скаргами на біль, локалізовану припухлість, набряк та зміну кольору шкіри, 22.07.2025 в КНП «Комарнівська міська поліклініка» КМР до хірурга із скаргами на біль, їй встановлено діагноз абсцес шкіри, фурункул і карбункул нижньої кінцівки, призначено лікування та проведено хірургічну процедуру, 25.07.2025 в КНП «Комарнівська міська поліклініка» КМР із скаргами на біль множинної локалізації, їй встановлено діагноз відкрита рана інших частин гомілки, проведено хірургічну процедуру. Суд, також, зазначив, що до матеріалів справи долучено позивачкою копії фіскальних чеків про придбання ліків та матеріалів для перев`язки на суму 1981 грн. 50 коп. Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування та доведення позивачкою понесених витрат на лікування, а саме матеріалів на перев`язку, антисептичних засобів та знеболювальних на загальну суму 250 грн. 50 коп. В іншій частині, на думку суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування, оскільки відсутнє лікарське призначення зазначених у квитанціях лікарських засобів, суд не зміг встановити доцільність їх придбання у зазначеній ситуації, квитанцію за 10.06.2025 суд до уваги не взяв, оскільки вона датована до самої події. Суд, також, не взяв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що він не наносив ударів позивачці, та аналогічні покази свідка ОСОБА_3 в цій же частині, оскільки в силу вимог ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню, факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . ОСОБА_2 підтверджується вироком суду, який набрав законної сили. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_2 було заподіяно моральної шкоди, що виразилася у моральних стражданнях з приводу нанесення їй удару відповідачем, у неї порушився сон, вона отримала сильний стрес, перенесла фізичну біль і страждання через постійні болі у правій нозі після удару, змушена була приймати знеболюючі ліки. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 порушився звичний життєвий уклад ОСОБА_2 , вона вимушена була звернутися за медичною допомогою, проходити огляди в лікарів та тривалий час лікуватися. Беручи до уваги наведене, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивачки слід стягнути 20 000 гривень моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 1981,49 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 21 981,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 вироком суду від 28.07.2025 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме умисному спричиненні їй легкого тілесного ушкодження. Відповідачем не відшкодовано їй жодних коштів в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, хоча внаслідок спричинення їй тілесного ушкодження вона понесла витрати на лікування, перенесла фізичну біль і страждання через постійні болі у правій нозі після удару, внаслідок цього порушився її сон, вона змушена була приймати знеболюючі ліки. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 порушився її звичний життєвий уклад, вона вимушена була звернутися за медичною допомогою, проходити огляди в лікарів та тривалий час лікуватися, в тому числі в стаціонарі. Оцінювала розмір спричиненої їй моральної шкоди в 20000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28.07.2025 у справі №441/1439/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Як встановлено вироком суду, – ОСОБА_1 06.07.2025 близько 20.00 год. на подвір`ї колишньої Комарнівської міської лікарні на вул. Самбірській, 26 в м. Комарно Львівського району Львівської області під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 один удар правою ногою по правій нозі, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні правої гомілки, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження (а.с.6-7). Таке судове рішення набрало законної сили та в силу ч.6 ст.82 ЦПК України є преюдиційним, оскільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідок про взаємодію із закладами охорони здоров`я, 21.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Комарно за отриманням первинної медичної допомоги у зв`язку з болем шкіри, локалізованою припухлістю (набряком) та зміною кольору шкіри. За результатами медичного огляду встановлено попередній діагноз S16 – синець (забій) та основний діагноз S80.88 – інші поверхневі травми гомілки легкого ступеня, надано консультацію лікаря первинної медичної допомоги та видано направлення до лікаря-хірурга (а.с. 9).

22.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до КНП «Комарнівська міська поліклініка» Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, де за результатами огляду встановлено заключний діагноз L02.42 – абсцес шкіри, фурункул і карбункул нижньої кінцівки. Під час звернення проведено консультацію хірурга, визначено план лікування із застосуванням фармакотерапії, виконано інфільтрацію місцевим анестетиком, розріз та дренування абсцесу шкіри і підшкірної клітковини, а також накладено пов`язку на рану (а.с.10).

25.07.2025 ОСОБА_2 повторно звернулась до зазначеного закладу охорони здоров`я за амбулаторною медичною допомогою до лікаря-хірурга, де за результатами медичного огляду встановлено заключний діагноз S81.88 – відкрита рана інших частин гомілки, проведено консультацію хірурга та виконано накладання пов`язки на рану (а.с.11).

Крім того, з документу огляду лікаря від 25.07.2025 вбачається, що під час консультації лікаря-хірурга ОСОБА_2 скаржилась на біль у ділянці лівої гомілки та наявність рани з гнійними виділеннями. В анамнезі зазначено, що травму отримано 06 липня 2025 року внаслідок удару ногою. Під час огляду встановлено наявність рани на передній поверхні середньої третини правої гомілки розміром 3,5 см ? 1,5 см ? 1,5 см із серозно-гнійними виділеннями навколо тканини інфільтровані гіперемовані. За результатами огляду встановлено діагноз S81.88 – відкрита рана інших частин гомілки, а саме забійна нагноєна рана правої гомілки, та проведено ексцизійну обробку рани, накладено асептичну пов`язку з бетадиномта надано консультацію лікаря-хірурга (а.с.12).

На підтвердження понесених витрат на лікування позивачкою долучено до матеріалів справи копії фіскальних чеків про придбання лікарських засобів та перев`язувальних матеріалів на загальну суму 1 981 грн 50 коп. (а.с.14–16).

Таким чином, долучені до матеріалів справи медичні довідки підтверджують факт звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою, характер отриманого лікування та проведених медичних втручань після заподіяння їй тілесного ушкодження.

При цьому доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та наслідками, з приводу яких позивачка зверталася за медичною допомогою.

Посилання апелянта на похилий вік позивачки та наявність у неї супутніх захворювань не підтверджені жодними медичними доказами та не спростовують наявних у справі письмових доказів щодо лікування наслідків заподіяного тілесного ушкодження.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою частково доведено понесення витрат на лікування.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на придбання перев`язувальних матеріалів, антисептичних та знеболювальних засобів на загальну суму 250 грн. 50 коп., оскільки зазначені витрати підтверджуються матеріалами справи та перебувають у причинному зв`язку з отриманими позивачем тілесними ушкодженнями.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача решти заявлених витрат на лікування, оскільки матеріали справи не містять лікарських призначень щодо застосування лікарських засобів, зазначених у відповідних фіскальних чеках, що позбавляє суд можливості встановити необхідність та доцільність їх придбання у зв`язку з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень.

Крім цього, обґрунтованим є неврахування судом першої інстанції фіскального чека від 10.06.2025, оскільки його датовано раніше, ніж відбулася подія, яка стала підставою для звернення з даним позовом, а відтак такий доказ не підтверджує понесення витрат, пов`язаних із лікуванням наслідків зазначеної події.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 3 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичні чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно п. 9 вище вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Посилання апелянта на те, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 20 000 грн. є завищеним та є надмірним з огляду на його матеріальне становище, зокрема відсутність роботи, наявність інвалідності та перебування на його утриманні хворої матері, колегія суддів відхиляє.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив не з майнового стану особи, яка завдала шкоди, а з характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, характеру, обсягу та тривалості фізичних і душевних страждань потерпілої, наслідків заподіяного тілесного ушкодження, необхідності неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування, в тому числі і оперативного.

Відтак, матеріальний стан відповідача при визначенні розміру відшкодування, у даному випадку, не слід вважати визначальним критерієм та такий не може бути підставою для звільнення особи від обов`язку відшкодувати завдану нею моральну шкоду або для зменшення такого відшкодування без урахування характеру порушення прав потерпілої особи.

З урахуванням викладеного, слід вказати, що суд першої інстанції правильно вважав, що протиправними діями відповідача ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, яка полягає у заподіянні шкоди її здоров`ю, фізичних та душевних стражданнях, пов`язаних із отриманими тілесними ушкодженнями, а тому така моральна шкода підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Таким чином, вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, районний суд правильно виходив з вимог розумності і справедливості та врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, характер та обсяг страждань позивачки, особу відповідача та інші істотні обставини справи, а тому заявлену позивачкою суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. вважав такою, що є належною та справедливою компенсацією.

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід вважати безпідставною та залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра