Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №461/3066/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №461/3066/25 Головуючий у 1 інстанції:Мироненко Л.Д.

Провадження №22-ц/811/53/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Геращенко Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м.Львова в складі судді Мироненка Л.Д. від 05 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 05 червня 2025 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Е07.21777.008786935 від 07.10.2021 року в розмірі 29772 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 59 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1383 грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування № Е07.21777.008786935 від 07.10.2021 року з 29772.59 грн. до 19 075 (дев`ятнадцять тисяч сімдесят п`ять) грн. 78 коп. та зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судового збору.

Зазначає, що встановлена банком плата за обслуговування кредиту є нікчемною умовою кредитування, а відтак, вважала, що належним способом захисту цивільного права у даному випадку є застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання АТ «Ідея Банк» перерозподілити вже сплачені позичальником кошти в рахунок погашення основного боргу. Також, звертала увагу на те, що із наявної у матеріалах справи виписки вбачається, що з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 14.02.2025 року. Згідно з первинно долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором, така заборгованість станом на 03.03.2025 року становила 65157,71 грн. та складалась із: прострочений борг 29772, 59 грн., прострочені проценти 7,62 грн. При цьому, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було включено прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 35385,12 грн. Окрім того, з виписки з банківського рахунку відповідача вбачається, що останньою було сплачено в сумі 10 696,81 грн. на погашення саме плати за обслуговування кредиту. Підсумовуючи апеляційну скаргу зазначає, що враховуючи той факт що ОСОБА_1 було сплачено 10 696,81 грн. на погашення заборгованості, нарахування якої визнано в судовому порядку протиправною, вказану суму слід зарахувати в погашення заборгованості за основним боргом. Так, судом першої інстанції визначена сума заборгованості в розмірі 29772.59 грн. (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за простроченими відсотками). При цьому, суд першої інстанції не визначив, що вже сплачену боржником суму плати за обслуговування кредиту у розмірі 10696,81 грн., слід зарахувати на погашення частини простроченого основного боргу, віднявши дану суму від розміру заборгованості за тілом кредиту, що є невірним розрахунком суми заборгованості, оскільки умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту, є нікчемними. За таких обставин, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості з 29772.59 грн. до 19 075 (дев`ятнадцять тисяч сімдесят п`ять) грн. 78 коп. та шляхом зменшення розміру понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про перегляд заочного рішення, заперечень на заяву про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 203, 526, 536, 610, 611, 612, 625, 627, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що 07.10.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Нью Файненс Сервіс», як страховим агентом з однієї сторони з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони підписано договір кредиту та страхування № Е07.21777.008786935, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 32000 грн., зі сплатою 0,01 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Пунктами 1.1.-1.4 договору встановлено, що банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає клієнту кредит, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту – єдиний, сума кредиту – 32000 грн., процентна ставка – фіксована 0,01 річних, строк кредиту – 60 місяців. Відповідно до п. 1.10 договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 27118,64 грн. на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» МФО 336310, а позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4881,36 гривень згідно з умовами договору добровільного страхування життя. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «Аркс Лайф» в AT «Ідея Банк». Пунктом 1.9 встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом як «обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими тарифами банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua. Пунктом 3.1. вказаного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб AT «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку. Відповідно до п.9.8.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за договором кредиту, що включає в себе: надання інформаціїза рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо. Суд зазначив, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтвердилось видатковим касовим (меморіальним) ордером № 2564751 від 07.10.2021 року. Судом, також, було встановлено, що ОСОБА_1 не повернула отриманий кредит у встановлений термін та не сплатила нараховані відсотки, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 03.03.2025 року становить 65157,71 грн. та складається із наступного: прострочений борг 29764.97 грн., прострочені проценти – 7,62 грн. Разом з тим, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було включено прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 35385,12 грн. Вказана заборгованість відповідача, на думку суду, підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 03.03.2025 року. Крім того, суд звернув увагу, що із виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 14.02.2025 року. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 07.01.2025 року на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Судом першої інстанції було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору, ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника. Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд прийшов до висновку, що остання погодилась з його умовами, визнала умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб невід`ємною складовою кредитного договору № Е07.21777.008786935 від 07.10.2021 року та зобов`язалась виконувати їх. Суд вважав, що надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. В результаті чого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея банк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29772.59 грн. (65157.71 грн. (загальна заборгованість) – 35385,12 грн. (прострочена плата за обслуговування кредиту) = 29772.59 грн.).

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; частина висновків суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; також частина обставин, які суд вважав встановленими, – не доведена, а тому рішення суду підлягає зміні.

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 65157,71 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що 07.10.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Нью Файненс Сервіс», як страховим агентом з однієї сторони з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони підписано договір кредиту та страхування №Е07.21777.008786935, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 32000 грн., зі сплатою 0,01 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідачка не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 03.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 65157,71 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просило позов задоволити.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – 07.10.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Нью Файненс Сервіс», як страховим агентом з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони підписано договір кредиту та страхування № Е07.21777.008786935, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 32000 грн., зі сплатою 0,01 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Пунктами 1.1.-1.4 договору встановлено, що банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає клієнту кредит, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту – єдиний, сума кредиту – 32000 грн., процентна ставка – фіксована 0,01 річних, строк кредиту – 60 місяців.

Відповідно до п. 1.10 договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 27118,64 грн. на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» МФО 336310, а позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4881,36 гривень згідно з умовами договору добровільного страхування життя. Спосіб оплати – переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «Аркс Лайф» в AT «Ідея Банк».

Пунктом 1.9 встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом як «обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими тарифами банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua.

Пунктом 3.1. вказаного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб AT «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку.

Відповідно до п.9.8.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за договором кредиту, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо.

З матеріалів справи також вбачається, що вказаний кредитний договір відповідачкою не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання.

Кредитний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, що свідчить про те, що остання погодилась з його умовами, визнала умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб невід`ємною складовою кредитного договору №Е07.21777.008786935 від 07.10.2021 року та зобов`язалась виконувати їх.

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Однак, щодо вимог позивача про стягнення плати за обслуговування кредиту, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року – остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі 35385,12 грн., не підлягає стягненню з відповідачки.

Однак, також, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачка вже сплатила частину плати (комісії) за обслуговування кредиту в сумі 10696,81 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідачки, долученого до позовної заяви (а.с.24-25 зворот).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідачки заборгованість, не дослідив та не надав належної оцінки доказам, наявних в матеріалах справи, що призвело до помилкового розрахунку розміру заборгованості.

Суд повинен був врахувати факт оплати відповідачкою плати за обслуговування кредиту, а саме 10696,81 грн. та, також, відняти цю суму від заявленої суми заборгованості.

Також, як вбачається із детального розрахунку заборгованості відповідачки по кредитному договору, який було долучено позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, – сума заборгованості ОСОБА_1 без врахування плати за обслуговування кредиту становить 18 774,62 грн., та така є навіть меншою ніж зазначала відповідачка в апеляційній скарзі. Зважаючи на вищезазначене можна дійти висновку, що позивач фактично погодився із доводами апелянт кив частині здійсненого розрахунку.

Оскільки суд не може вийти за межі вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму заборгованості що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача з 29772,59 грн. до 19075,78 грн., визнавши доводи апелянтки обґрунтованими.

Саму апеляційну скаргу відповідно слід задовольнити.

Оскаржуване ж рішення суду слід змінити в частині вирішення позовних вимог та стягнення судового збору.

Так, слід зменшити суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача з 29772,59 грн. до 19075,78 грн. та суму судового збору що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за розгляд справи судом першої інстанції з 1383,58 грн. до 886,59 грн., враховуючи те, що позов задоволено на 29,28 %.

Також, враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 – задоволено, слід стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 4542 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Також, представницею ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 9000 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2025 року між адвокаткою Геращенко Тетяною Василівною та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги.

02 січня 2026 року адвокатка Геращенко Тетяна Василівна та ОСОБА_1 склали Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.10.2025 року, відповідно до якого адвокаткою надано, а клієнткою прийнято наступні юридичні послуги:

1. Підготовку до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики; написання заяви про перегляд заочного рішення та написання апеляційної скарги на заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 червня 2025 року по справі №461/3066/25.

2. Загальна вартість наданих адвокаткою послуг складає 9000,00 грн.

Однак, колегія суддів вважає розмір витрат, визначений представницею відповідачки у сумі 9000 грн. завищеним, не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокаткою на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокаткою послуг та виконаних робіт.

Тому, зважаючи на обсяг виконаних робіт, здійснених адвокаткою, складність справи, ціну позову, обґрунтованість та пропорційність наданих послуг до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те що апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 червня 2025року змінено, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» – з 29772,59 грн. до 19075,78 грн., таку вимогу слід задовольнити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог та стягнення судового збору – змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» – з 29772,59 грн. до 19075,78 грн.

Зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» за розгляд справи судом першої інстанції з 1383,58 грн. до 886,59 грн.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 4542 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра