Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №441/59/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №441/59/25 Головуючий у 1 інстанції:Ференц О.І.

Провадження №22-ц/811/610/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Ференц О.І. від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що інститут зупинення провадження не може застосовуватися на шкоду інтересам інших учасників справи, його меті та принципам цивільного судочинства. Наголошує, що відповідач особисто та за участю свого представника брав участь у судових засіданнях, не заперечував, що автомобіль марки DACIA DUSTER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, відзиву чи зустрічного позову не подавав. Водночас позивачка, врахувавши поданий відповідачем висновок щодо ринкової вартості транспортного засобу № Р-238/11-25 від 12.11.2025, подала заяву про зменшення розміру позовних вимог. Отже, на момент зупинення провадження фактичного спору щодо належності майна та його вартості між сторонами не існувало. При цьому автомобілем користується відповідач, який систематично порушує правила дорожнього руху, унаслідок чого штрафи накладаються на позивачку як зареєстрованого власника транспортного засобу. Також вказує, що відповідач у судових засіданнях підтвердив проходження військової служби у Львівській області та проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять листи командира військової частини НОМЕР_3 від 06.04.2025, згідно з якими відповідач не був безпосередньо залучений до виконання бойових завдань у зоні бойових дій, проходив службу у м. Львові та мав можливість брати участь у судових засіданнях. Крім того, з довідки військової частини № НОМЕР_4 від 24.10.2025 вбачається, що безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України він брав лише у період з 14.05.2025 по 07.09.2025. Таким чином, під час підготовчого провадження та неодноразових відкладень розгляду справи за його клопотаннями відповідач не перебував у зоні бойових дій, а проходив службу у м. Львові. За таких обставин, на думку апелянтки, зупинення провадження за наявності реальної можливості відповідача брати участь у розгляді справи суперечить меті інституту зупинення провадження та призводить до порушення прав інших учасників справи.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог, заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 251-252 ЦПК України, та зупиняючи провадження у справі, – виходив з того, що відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворень відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки відповідач у справі – ОСОБА_3 , з 01.03.2022 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, що підтверджується Довідкою ВЧ НОМЕР_3 № 50/02/10/1-402 від 20.01.2025 та Довідкою ВЧ НОМЕР_3 Національної гвардії України №6158 від 24.10.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід зупинити до припинення його перебування у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваної ухвали – немає.

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя припинити право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки DACIA DUSTER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_2 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля у розмірі 135 393,50 грн.;

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки DACIA DUSTER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 .

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що 20.10.2006 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який у подальшому було розірвано. За час шлюбу сторони придбали автомобіль марки «Dacia Duster», 2013 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , зареєстрований на неї. З 2023 року між сторонами виникли непорозуміння щодо користування автомобілем, оскільки відповідач порушував правила дорожнього руху, а штрафи сплачувала позивачка. Зазначала, що з 24.09.2024 була позбавлена можливості обміняти водійське посвідчення у зв`язку з вчиненням більше двох адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Вказувала, що з вересня 2024 року автомобілем користувався відповідач, згоди щодо поділу спільного майна сторони не досягли, у зв`язку з чим вона звернулася до суду. Зазначала, що ринкова вартість автомобіля на час звернення до суду становила 390 219 грн, а відтак просила визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, припинити її право власності на нього, стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 частки у розмірі 195 109 грн. 50 коп. та визнати за відповідачем право власності на зазначений автомобіль.

У січні 2026 року ОСОБА_3 звернувся в суд із клопотанням про зупинення провадження у справі, в якій просив:

- постановити ухвалу про зупинення провадження у справі №441/59/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя до припинення його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування заяви зазначав, що він проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, про що надав відповідну довідку.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , автомобіль марки «Dacia Duster», 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на автомобіль марки «Dacia Duster», 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , та визнати в цілому за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «Dacia Duster», 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості автомобіля марки «Dacia Duster», 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 195 109 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`ять) грн. 50 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 1951 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна) грн 10 коп.

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року у справі №441/59/25.

В обґрунтування заяви покликався на те, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а також зазначав, що суд неповно з`ясував обставини справи. Вказував, що про ухвалене судом рішення дізнався лише під час його примусового виконання органом державної виконавчої служби. Крім того, у період з 14.05.2025 по 07.09.2025 брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим був відсутній за місцем своєї реєстрації та не отримував поштової кореспонденції. Копію рішення суду особисто отримав 20.10.2025. З огляду на наведене вважав причини пропуску строку поважними та просив поновити строк на подання заяви.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Городоцького районного суду Львівської області, ухваленого 08.07.2025 Городоцьким районним судом Львівської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задоволено.

Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 08.07.2025 у цивільній справі №441/59/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – скасовано.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві про перегляд заочного рішення та клопотанні про зупинення провадження у справі, ОСОБА_3 зазначав, що проходить військову службу та долучив необхідні докази.

Так, в матеріалах справи наявна довідка Військової Частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України №50/02/10/1-402 від 20.01.2025, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 , 1976 року народження, дійсно проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 Національної Гвардії України 01.03.2002 наказ №53.

Згідно витягу з наказу командира Військової Частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №64 від 27.02.2025 вбачається, що солдат ОСОБА_3 (Г-126180) приступив до виконання обов`язків з 27 лютого 2025 року за посадою снайпера (2 категорії) 1-го відділення стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №23) НОМЕР_9 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №23) (ВОС-110751П), призначеного на цю посаду наказом командира частини від 27 лютого 2025 року №20 о/с.

Також, в матеріалах справи наявна довідка Військової Частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України №6158 від 24.10.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з якої вбачається, що старший солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 23.02.2023 по 25.06.2023, з 20.09.2023 по 20.12.2023, з 29.03.2024 по 26.06.2024, з 14.05.2025 по 07.09.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

15 березня 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

21 квітня 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2500-IX від 15 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2915-IX від 07 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 3057-IX від 02 травня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 3275-IX від 27 липня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №7341/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 3429-IX від 08 листопада 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 3564-IX від 06 лютого 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №3684-IX від 08 травня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №3891-ІХ від 23 липня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4024-ІХ від 29 жовтня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4220-IX від 15 січня 2025 року продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4356-IX від 16 квітня 2025 року продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року №4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4643-IX від 31 жовтня продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 січня 2025 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року №4757-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року №4857-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року №5043-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи наведені укази Президента України та положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», сформовано законодавчу основу, якою весь державний апарат, у тому числі Збройні Сили України, переведено на функціонування в умовах правового режиму воєнного стану. Відповідно, усі військові частини перебувають у режимі воєнного стану.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

З урахуванням викладеного та доказів, поданих стороною відповідача, колегія суддів дійшла переконання, що відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем Збройних Сил України, оскільки проходить військову службу у військовій частині, яка входить до структури Збройних Сил України, засновником якої є Міністерство оборони України, а відтак входить до особового складу Збройних Сил України, які в повному складі переведені на воєнний стан.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції – до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Слід вказати, що наведені норми спрямовані на забезпечення процесуальних прав військовослужбовця, який перебуває в складі Збройних Сил України та, незалежно від його перебування в «зоні бойових дій», вирішує ряд бойових та не бойових завдань, що пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави, відсіччю збройної агресії російської федерації, захистом населення та іншими завданнями військової служби.

Відповідно, перебуваючи на військовій службі у бойовому підрозділі, військовослужбовець не має повноцінної можливості брати участь у розгляді справи; формувати стратегію захисту своїх прав та інтересів; повноцінно та вільно спілкуватися з особами, які надають йому правову допомогу, – а відтак належним чином та повноцінно захищати свої права у суді.

Саме для цього законодавцем і передбачено необхідність, а не можливість зупинення провадження у справі.

Дійсно, під час зупинення провадження у справі інші учасники (інша сторона) можуть зазнавати певних незручностей, пов`язаних з визначенням періоду розгляду справи та його тривалістю, можливістю прогнозувати та спланувати свої процесуальні дії, тощо.

Однак такі незручності не є співмірними з тими загрозами та ризиками, в умовах яких військовослужбовець проходить військову службу під час дії воєнного стану.

Перебування військовослужбовця на військовій службі створює для нього значно більші бар`єри у реалізації права на захист своїх прав та інтересів, ніж для іншої сторони.

Тому, зупинення провадження у справі слід вважати виправданим.

При цьому, колегія суддів, також, враховує і категорію спору, який не слід вважати надтерміновим чи таким, що забезпечує існування позивачки; пов`язаним із безпекою чи станом здоров`я.

Крім того, поведінка відповідача свідчить про те, що він намагався брати участь в судових засіданнях та вживав заходи для реалізації своїх процесуальних прав, незважаючи на проходження військової служби, до теперішнього часу, коли це стало для нього неможливим.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, що підтверджено відповідними довідками військової частини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, оскаржувану ж ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра