Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №335/413/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/413/24 Головуючий в 1 інст.Шалагінова А.В.

Провадження №33/807/52/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Железняк-Кранг І.В. на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 04 січня 2024 року о 02:51 год. у м.Запоріжжі по вул.Південному шосе, буд.15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubіshі Pajero Wagon», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Железняк-Кранг І.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції були порушені процесуальні права ОСОБА_1 , оскільки за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, справи була розглянута без участі ОСОБА_1 та його захисника.

Зауважує на тому, що пояснення поліцейського Дрючіна А.О. не можуть вважатись належним доказом у справі, оскільки поліцейський є юридично зацікавленою особою.

Захисник вказує на те, що свідки події, які перебували разом з ОСОБА_1 04 січня 2024 року - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом першої інстанції не викликались та в протоколі в якості свідків не зазначені.

Звертає увагу на те, що працівниками поліції не перевірялися у ОСОБА_1 жодні ознаки сп`яніння.

Також, захисник зазначає, що час і дата зазначені у направленні на огляд не відповідає відеозапису.

Посилається на те, що складання протоколу та направлення на огляд було здійснено не уповноваженою особою.

Заявлене захисником-адвокатом Железняк-Кранг І.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 20 лютого 2024 року захисник-адвокат Железняк-Кранг І.В. вперше подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 12 лютого 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Проте постановою Запорізького апеляційного суду від 14 березня 2024 року вищезазначену апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції отримана захисником-адвокатом Железняк-Кранг І.В. 14 березня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету, та вже 15 березня 2024 року захисник-адвокат Железняк-Кранг І.В. подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. При цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Железняк-Кранг І.В. задоволено.

Провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката Железняк-Кранг І.В. на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП зупинено до звільнення його з військової служби.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката Железняк-Кранг І.В. підлягає поновленню.

В судове засідання, призначене на 29 травня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Судової влади України.

16 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду через систему «Електронний суд» від адвоката Железняк-Кранг І.В. надійшла заява про припинення повноважень захисника (представника).

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

Ця справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, проте в жодне з призначених судових засідань ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку з чим апеляційний розгляд неодноразово відкладався.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №621959 від 04 січня 2024 року, згідно з яким, 04 січня 2024 року о 02:51 год. у м.Запоріжжі по вул.Південному шосе, буд.15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubіshі Pajero Wagon», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано у встановленому законодавством порядку пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій відмовився. Від керування відсторонений, правопорушення вчинено потворно протягом року, протокол серії ААД 407502, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який складений у зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду у КНП «ОКЗПНД» ЗОР» від 04 січня 2024 року;

- у довідці з підсистеми «Адмінпрактика» про наявність щодо ОСОБА_1 постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 жовтня 2023 року, якою накладено на останнього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, та про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16 листопада 2012 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Кисельова А., згідно з яким, останній доповідає, що 04 січня 2024 року о 02-51 годині на перехресті доріг Південне шосе – вул.Верхня було зупинено автомобіль «Mitsubіshі Pajero Wagon», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем, у якого під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Було складено протокол серії ААД№6211959 за ч.2 ст.130 КУпАП. ПВ не вилучалось, ТД не видавався. Під час перевірки за базою ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування Шевченківським районним судом м.Запоріжжя від 16 жовтня 2023 року, було складено постанову серії ЕНА 1187536 за ч.4 ст.126 КУпАП. Подія зафіксована на БК 475297/473922/474286/47586. Фізична сила та спецзасоби не застосовувались. ОСОБА_1 було передано прибувшому наряду ВСП.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як убачається з оскаржуваної постанови, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин, та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді цієї справи відповідно до вимог статті 268 КУпАП не є обов`язковою, суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Железняк-Кранг І.В. 30 січня 2024 року надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що 04 січня 2024 року між ОСОБА_1 та працівниками поліції виникли неприязні стосунки, що стало причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 161959. Так, 04 січня 2024 року ОСОБА_1 та ще два військовослужбовця виконували бойове завдання. Після виконання бойового завдання він повертався назад у військову частину на автомобілі «Mitsubіshі Pajero», державний номер НОМЕР_1 , під час комендантської години. Військовослужбовці були зупинені поліцейськими з метою перевірки підстав знаходження у місті під час комендантської години. ОСОБА_1 мав відповідну спеціальну перепустку, яка була надана поліцейським. Отже, жодних підстав для зупинки автомобіля, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не було. Далі було здійснено виклик ВСП, та поліцейськими проведено поверхневий огляд військовослужбовців та автомобіля за відсутності до цього законних підстав. Далі було підтверджено мету перебування військовослужбовців, а тому їх потрібно біло відпускати. Отже, жодних ознак перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння не було, а тому були відсутні підстави для направлення останнього на медичний огляд. Направлення було виписане вже після складання протоколу. Крім того, 04 січня 2024 ОСОБА_1 було госпіталізовано до лікарні, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з приводу розладу адаптації, що виникає у відповідь на стрес. Отже, поведінка ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими була спричинена емоційним станом. Вважала, що усі зібрані по справі докази є недопустимими, а тому не можуть бути взяті до уваги судом. Просила закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З метою перевірки обставин, наведених у поясненнях захисника, розгляд справи було відкладено на 12 лютого 2024 року на 15:00 год. та до суду викликано поліцейського Дрючіна А.О., який склав протокол про адміністративне правопорушення у цій справі.

Однак, 12 лютого 2024 року від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із її зайнятістю в іншому судовому засіданні, направленням адвокатського запиту до військової частини стосовно обставин руху ОСОБА_1 у місці під час комендантської години, неможливістю явки до суду ОСОБА_1 та недоцільності, на її думку, допиту поліцейського.

Окрім того, інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області Дрючін А.О. під час розгляду справи пояснив, що автомобіль «Mitsubіshі Pajero Wagon», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений іншим екіпажем 04 січня 2024 року під час дії комендантської години по вулиці Південне шосе. Вказаний екіпаж повідомив про необхідність допомоги, а тому він під`їхав на місце зупинки. Вказаний автомобіль зупинився поблизу розташування іншої військової частини в зоні дії дорожнього знаку «В`їзд заборонено», та вимкнув освітлювальні прилади. При цьому, зауважив, що автомобіль намагався покинути місце зупинки, але заїхав в тупик. З вказаної військової частини вийшов охоронець, оскільки даний автомобіль здався йому підозрілим. На вимогу поліцейських, водієм вказаного автомобіля не надавалась спеціальна перепустка щодо можливості пересування містом у комендантську годину, а також не надавався військовий квиток. ОСОБА_1 відмовився надати документи на підтвердження його повних анкетних даних, а назвав лише своє прізвище, ім`я та по батькові. Також після з`ясування, що ОСОБА_1 та інші особи, які знаходились в автомобілі, є військовослужбовцями, на місце події було викликано ВСП. Окрім того, по базі даних були встановлені повні анкетні дані ОСОБА_1 та те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Під час спілкування ОСОБА_1 поводив себе неадекватно ситуації, зазначав, що він їде на бойове завдання, а не повертався з бойового завдання. Під час спілкування із ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Після того, як ОСОБА_1 були озвучені ці ознаки та запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, він сів в автомобіль і закрився.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідаючи на доводи захисника-адвоката Железняк-Кранг І.В., викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції були порушені процесуальні права ОСОБА_1 , оскільки за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, справа була розглянута без участі ОСОБА_1 та його захисника, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

Те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Железняк-Кранг І.В., не завадило суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. При цьому, з оскаржуваної постанови убачається, що суд належним чином перевірив доводи сторони захисту, відображені у письмових поясненнях, надісланих на адресу суду.

Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 , не спростовано. Як зазначено вище, у жодне з призначених судових засідань сторона захисту, зокрема і сам ОСОБА_1 не з`явилась.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі про те, що пояснення поліцейського Дрючіна А.О. не можуть вважатись належним доказом у справі, оскільки поліцейський є юридично зацікавленою особою, не є слушними, оскільки з матеріалів справи убачається, що працівник поліції, яким був складений вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, був викликаний судом саме з метою перевірки доводів сторони захисту щодо недопустимості наявних в справі доказів.

При цьому з матеріалів справи не убачається, що суд з власної ініціативи збирав докази.

З приводу тверджень сторони захисту, про те, що свідки події, які перебували разом з ОСОБА_1 04 січня 2024 року - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом першої інстанції не викликались та в протоколі в якості свідків не зазначені, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно з положеннями ч.1 ст.272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов`язком, а клопотань про виклик свідків від учасників розгляду не надходило. В своїх письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи, захисник вказувала лише про те, що «для встановлення фактичних обставин справи запортібно також викликати свідків …». Проте, захисник не просила суд здійснити відповідну процесуальну дію.

Суд апеляційної інстанції також не убачає підстав для виклику свідків, на яких вказувала сторона захисту, оскільки наявних в справі доказів достатньо для вирішення справи по суті.

Відповідаючи на доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про те, що працівниками поліції не перевірялися у ОСОБА_1 жодні ознаки сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З відеозапису події убачається, що працівником поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, про що останнього було повідомлено та неодноразово запропоновано йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 нічого не відповідав, сів до автомобіля, яким він керував, зачинився в ньому, та ігнорував запитання працівників поліції, на що працівниками поліції було зазначено про те, що така поведінка останнього буде розцінена як відмова від проходження такого огляду. Зазначена поведінка ОСОБА_1 продовжувалась і тоді, коли на місце приїхали представники ВСП. Після чого ОСОБА_1 працівниками поліції були роз`яснені наслідки відмови від проходження такого огляду та повідомлено про те, що у разі ухилення від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5 ПДР, а саме – за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, за що відповідальність передбачена за ч.2 ст.130 КУпАП. Після чого, ОСОБА_1 були зачитані його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що в ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Відповідно до пункту 3, 4 розділу І, пункту 12 розділу II даної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Те, що час, відображений у направленні, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі події, на думку суду апеляційної інстанції, само по собі жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не вказує на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та може пояснюватися технічними причинами.

З приводу доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, про те, що складання протоколу та направлення на огляд було здійснено не уповноваженою особою, з порушенням положень ст.266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає про таке.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 №1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Статтею 266-1 КУпАП внормовано порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Під час здійснення розмежування двох суміжних статей: 266 та 266-1 КУпАП, апеляційний суд виходить із того, що за своїм видом правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.

Статтею 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за статтею 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7. КУпАП.

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статтями 172-10-172-20 КУпАП.

В пункті 3 постанови КМУ №32 від 12 січня 2024 року "Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду" передбачено, що за даним порядком огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Отже, вказаний Порядок застосовується лише щодо осіб, які безпосередньо виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вчинили правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП.

З матеріалів справи не убачається, що у день, час і місці, вказаних у протоколі, ОСОБА_1 виконував завдання, пов`язані з військовою службою. Транспортний засіб, яким він керував, не належав будь-якій військовій частині.

Більш того, в цьому випадку ОСОБА_1 взагалі не проходив огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки від проходження такого огляду він відмовився, про що свідчила його поведінка, яка, серед іншого, не відповідала обстановці.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , на думку суду апеляційної інстанції не є слушними, оскільки з матеріалів справи порушень з боку працівників поліції, які б були підставою для визнання наявних доказів недопустимими, не убачається. Події відбувались під час комендантської години.

На думку суду апеляційної інстанції, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Те, що ОСОБА_1 страждає на певні захворювання (на що звертає увагу сторона захисту), само по собі не спростовує наявності в діях останнього складу вищевказаного адміністративного правопорушення.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні об`єктивні відомості про те, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого йому правопорушення не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними.

Всі докази, що містяться в матеріалах справи, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33 КУпАП.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Железняк-Кранг І.В. строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року.

Провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката Железняк-Кранг І.В. на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП поновити.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Железняк-Кранг І.В. залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 335/413/24