Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №308/8895/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8895/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Я убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005191Е від 05.06.2026 р.,, що 05.06.2026 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 235 прикордонного знаку, на відстані 5200 м. до державного кордон України, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах контрольованого прикордонного району, при спробі незаконного перетину державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон, в складі групи осіб в умовах воєнного стану.

Правопорушник в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, у якій він також зазначає, що свою вину визнає.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.

У відповідності до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005191Е від 05.06.2026 р., протоколом про адміністративне затримання від 05.06.2026 р., протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 05.06.2026 року, рапортом начальника групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) від 05.06.2026 року, схемою місця затримання, заявою ОСОБА_1 від 05.06.2026 року, у якій він зазначає, що вину визнає, наявними у матеріалах справи.

Суд також бере до уваги постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 року у справі № 308/8584/26, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, а саме в тому, що ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин протягом двох діб – 05-06.06.2026 року.

Разом з тим суд констатує, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.06.2026 року у справі № 308/8885/26, провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 204-1 КУпАП закрито, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин у справі відсутні докази того що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску у складі групи осіб, що є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд уважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст. 204-1 КУпАП на ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 23,33, 40-1,204-1, 283-285, 287-294 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста грн. 00 коп.) грн. на користь держави, зі сплатою судового збору в розмірі 665,60 грн. на підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили

Суддя: О.А. Придачук