Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №712/17336/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/17336/25

Провадження № 2/712/1461/26

21 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Марцішевська О.М.,

при секретарі – Безруковій Д.О.

за участю:

представника позивача за первісним позовом

відповідача за зустрічним позовом адвоката Фурман В.О.

відповідача за первісним позовом

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом

позивача за зустрічним позовом адвоката Мельніченко А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

19 листопада 2025 року адвокат Фурман Вікторія Олегівна в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що 22 травня 2023 року рішенням Соснівського районного м. Черкаси по справі №712/6953/22 суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх його доходів щомісячно, починаючи з 06 вересня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

15 вересня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Позивач та його дружина мають малолітнього сина – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дитина та дружина ОСОБА_2 перебувають на його утриманні. Позивач не заперечував проти добровільного виконання рішення суду та сплати аліментів відповідно до ч.2 ст.195 СК України, що відповідно до даних Держстату в середньому становило би 5200 гривень щомісячно. Однак Відповідачка з таким рішенням не погодилась та звернулася до Окружного суду в Катовіцах з заявою про надання виконавчого титулу рішенню українського суду.

Життєві обставини ОСОБА_2 з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів змінилися. Його друга дружина мала хірургічне втручання, в зв`язку з чим тривалий час перебувала на лікарняному. Під час лікарняного закінчився її трудовий договір та трудові відносини не були продовжені. В Республіці Польща на ринку праці здебільшого пропонуються вакансії тяжкої фізичної праці на заводах, що наразі протипоказано ОСОБА_6 . Крім того, графік такої праці не співпадає з часом роботи дитячого садочка. Таким чином, з 1 грудня 2025 року ОСОБА_6 не має заробітку та повністю перебуває на утриманні чоловіка.

З березня 2025 року малолітній син ОСОБА_7 відвідує дитячий садочок. За відвідування садочка необхідно сплачувати 330 злотих на місяць за перебування та 16 злотих в день на харчування, 180 злотих на гігієнічні засоби в садочку. Крім того, в обов`язки батьків також входить оплата страхування життя та здоров`я дитини. За порушення термінів оплати договір передбачає штрафні санкції. Дитина не може не відвідувати дитячий садок, у зв`язку з тим, що польська влада встановлює обов`язок бути частиною системи освіти, а в іншому випадку батьки можуть бути притягненні до відповідальності та може бути ініційована процедура обмеження батьківської влади та поміщення дитини до прийомної сім`ї на час виправлення поведінки батьків. Дитячий садочок є етапом підготовки до школи – дитина вчить польську мову, інтегрується в суспільство.

Крім того, дошкільний навчальний заклад щороку надає висновок про розвиток дитини та готовність до школи. Позивач орендує житло в Польщі і щотижня сплачує 460,00 злотих, тобто 1840 злотих місяць та окрім того, оплачує всі адміністративні та експлуатаційні витрати – 887 злотих на місяць, а також окремо оплата за світло та газ, в середньому 200 злотих в місяць. За порушення строків оплати також передбачаються пеня та штрафні санкції.

В свою чергу Відповідачка має власне житло за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 80.4. При цьому необхідно звернути увагу, що ця нерухомість була придбана під час спільного проживання сторонами однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Так, зокрема, рішенням суду про стягнення аліментів було встановлено, що сторони проживали однією сім`єю в період з 2010 по 2018 роки, в той час як житло набуте в березні 2015 року. Позивач за свої кошти здійснив ремонт в цій квартирі, однак після припинення сімейних відносин залишив майно Відповідачці та спільній дитині та не звертався до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Не звертався Позивач також з позовом про стягнення з Відповідачки безпідставно набутого майна, а саме вартості ремонту в квартирі, в якій проживає Відповідачка з дитиною. Відповідачка також має авто 2022 року випуску марки Nissan Juke. Займається підприємницькою діяльністю.

В свою чергу Позивач працює на підставі договору ЦПХ та заробляє в середньому 4410 злотих на місяць за вирахуванням податків. Після оплати обов`язкових платежів в нього залишається менше ніж 1500 злотих на утримання родини на місяць, а саме на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни. Необхідно звернути увагу, що для нормального проживання родини з дітьми в Польщі потрібна сума в середньому 10-12 тисяч злотих щомісячно.

Відповідно до відомостей, оприлюднених на міжнародному інформаційно-аналітичному ресурсі Numbeo (www.numbeo.com), який здійснює порівняльний аналіз вартості життя в населених пунктах різних держав, вартість життя в місті Тихи (Республіка Польща) є суттєво вищою порівняно з вартістю життя в місті Черкаси (Україна). Зокрема, витрати на оренду житла в місті Тихи перевищують відповідні витрати в місті Черкаси приблизно на 145 відсотків, витрати на харчування в закладах громадського харчування, орієнтовно на 89 відсотків, витрати на продукти харчування - близько 40 відсотків, а витрати на користування громадським транспортом - у два-три рази.

Також істотно вищими є витрати на комунальні послуги та послуги зв`язку. У сукупності наведених показників загальний рівень вартості життя в місті Тихи є в середньому приблизно на 70-90 відсотків вищим, ніж у місті Черкаси, що свідчить про об`єктивну та значну різницю у витратах на забезпечення повсякденних потреб проживання.

На сьогоднішній день Позивач знаходиться в скрутному матеріальному становищі і заледве в стані виконувати всі грошові зобов`язання.

Стягнення аліментів на старшого сина в розмірі від доходів призведе до невідворотних негативних наслідків у вигляді заборгованостей по сплаті аліментів, грошових зобов`язань та пені і штрафів за несвоєчасне/не в повному обсязі виконання цих зобов`язань.

Що також важливо: при ухваленні рішення про стягнення аліментів від 22 травня 2023 року, суд при визначенні розміру аліментів взагалі проігнорував факт наявності у платника аліментів другої дитини. Жодного згадування в тексті рішення, жодного обґрунтування чому суд не прийняв до уваги факт наявності дитини від другого шлюбу, хоча наявність інших дітей є обставиною, яка обов`язково має бути врахована відповідно до ст.182 СК України. Зменшення аліментів до справедливого розміру – 1/6 частини від доходів Позивача, не призведе до порушення прав дитини, оскільки аліменти в середньому становитимуть 960 зл (11320 грн).

Позивач просить суд зменшити розмір аліментів, визначений Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас по справі №712/6953/22 з 1/4 частини заробітку (доходів) до 1/6 частини заробітку (доходів).

05 січня 2026 року адвокат Фурман В.О. в інтеерсах ОСОБА_2 скерувала до суду клопотання про долучення переклад з іноземної мови письмових доказів.

13 січня 2026 року ОСОБА_1 скерувала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові про зменшення аліментів.

Відзив обгрунтовує тим, що позивач посилається в позові як на зміну обставин в житті - на народження дитини, безробіття дружини з 01.12.2025 року, її фізичний стан, операції, а також на те, що дитина перебуває в платному садочку за 330 злотих/місяць та 16 злотих/день -харчування, оренда житла – 460 злотих/місяць, адміністративні та експлуатаційні витрати – 887 злотих/місяць.

Позивач вказує, що має заробітну плату в розмірі 4 400 злотих/місяць. Вартість проживання у їх місцевості становить 10-12 тис злотих/місяць. Стягнення таких аліментів, в розмірі частки всіх видів заробітку призведе до незворотніх наслідків. З цих підстав просить встановити розмір аліментів 1/6 всіх видів доходів.

Звертає увагу суду, що підставою для зменшення розміру аліментів є те, що Відповідач звернулась до іноземного суду задля його виконання на території країни де проживає платник аліментів. Тобто не його матеріальний стан, не його погіршення а саме спосіб виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

Так дійсно, Відповідач є ФОП, але надає до відзиву копії звітності, для того, щоб у суду було уявлення про фінансову спроможність, як про то пише Позивач. А також надає форму ОК - 5, з застосунку «ДІЯ» щодо пенсійних відрахувань Відповідачки.

Щодо безробіття дружини Позивача: було віднайдено її фото в соціальних мережах. Вона є діючим тату - майстром. Має дохід. Викладає навіть вартість своїх робіт, і вона є немаленькою. Є фото з басейну, з подорожі. Крім того, вона як мама - теж зобов?язана утримувати свою дитину до повноліття, що передбачено законом. Тим паче, що дитина, зі слів Позивача, відвідує садок, що дає змогу працювати та отримувати прибуток. Більш того, не є зрозумілим той факт, який саме статус там має Позивач та його родина. адже якщо вони перебувають там як такі, що тікали від війни, то вони мають безліч соціальних гарантій, тим паче охороняються інтереси дитини. Тому говорити про граничну «бідність» Позивач не може.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог про зменшення розміру аліментів.

13 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 скерувала до суду зустрічний позов про стягнення додаткових витрат на дитину. Мотивуючи позовні вимоги вказує, що згідно рішення суду від 22.05.2023 р. зі ОСОБА_2 було стягнуто частки усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2012 року народження. До моменту звернення як з первісним позовом, так і з зустрічним аліменти не виплачувались з моменту винесення Рішення суду в 2022 р. Взагалі участі в утриманні сина ОСОБА_8 з боку батька не було.

Варто зауважити, що Відповідачу було достеменно відомо про існування рішення суду про стягнення аліментів, так як він подавав заяву про перегляд заочного рішення. Але це не спонукало його до виконання ним обов?язку - добровільно по утриманню свого сина належним чином.

Позивач вирішила виконувати рішення суду через іноземну країну, що і викликало таку негативну реакцію чоловіка - батька дитини, якому він ні разу не допоміг матеріально.

З моменту винесення рішення про стягнення з Відповідача фактичних витрат на дитину в сталій цифрі – Позивач (за зустрічним позовом) понесла додаткові витрати на загальну суму 92 208 грн. - що підлягають безсумнівному відшкодуванню Позивачці в частці .

Просила суд об?єднати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 46 104 грн. - за плавання, за проїзд у дитячий табір і зворотньому напрямку, за наданням стоматологічних послуг, придбання спортивного взуття, одягу, сумки, планшету для навчання.

23 березня 2026 року адвокат Фурман В.О. в інтересах ОСОБА_2 скерувала до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Мотивуючи відзив вказує, що позивач за зустрічним позовом зазначає, що понесла додаткові витрати на дитину: Плавання 27.07.2023 року на суму 2 550 грн за плавання; 11.09.2023 року в сумі 1 800 грн за плавання; 19.10.2023 року в сумі 1 950 грн за плавання; 21.11.2023 року в сумі 1 950 грн за плавання; 09.01.2024 року в сумі 1 950 грн за плавання; 15.02.2024 року в сумі 1 950 грн за плавання; 19.03.2024 року в сумі 1 950 грн за плавання; 20.05.2024 року в сумі 1950 грн за плавання.

Відповідно до наданих доказів, а саме повідомлень про акцепт публічної оферти, дитина відвідує спортивний клуб «Sport Life» рівня Преміум та Бізнес.

Відвідування дитиною спортивного клубу Преміум та Бізнес класу саме по собі не є обґрунтованою необхідністю, викликаною особливими обставинами, а отже витрати на оплату відповідного абонементу та/або занять з тренером не можуть бути віднесені до додаткових витрат на дитину.

Позивач за зустрічним позовом не погоджувала з Відповідачем питання відвідування дитиною спортивного клубу Преміум та Бізнес класу, Відповідач своєї згоди на понесення таких витрат не надавав.

Крім того, Позивач не надала належних та допустимих доказів існування особливих обставин, які б зумовлювали необхідність відвідування занять з плавання та саме спортивного клубу такого рівня. Навіть у разі наявності потреби у заняттях плаванням, Позивачкою не доведено неможливість задоволення такої потреби в інших спортивних закладах із значно нижчою вартістю послуг.

Таким чином, зазначені витрати є наслідком особистого вибору Позивачки та не можуть покладатися на Відповідача.

16.08.2024 року оплата проїзду в дитячий табір Черкаси – Харків і в зворотному напрямку в сумі 2 300 грн. Зазначені витрати не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, оскільки поїздка до табору не є обставиною, що має характер особливої необхідності.

15.05.2025 року оплата офтальмологічних послуг на суму 7 394 грн. Надані Позивачкою докази у вигляді фіскального чеку та бланку замовлення («конверт-замовлення») не можуть бути визнані належними та допустимими доказами понесення додаткових витрат на дитину.

По-перше, зазначені документи не містять жодних відомостей, які б підтверджували, що відповідні товари були придбані саме для дитини. Відсутні дані про особу пацієнта, що унеможливлює встановлення зв`язку між понесеними витратами та інтересами дитини.

По-друге, Позивачкою не надано жодних медичних документів (висновку лікаря-офтальмолога, рецепта, медичної карти тощо), які б підтверджували наявність у дитини захворювання, необхідність придбання окулярів, а також невідкладність таких витрат. Наявні в документах параметри лінз не є медичним діагнозом та не підтверджують існування особливих обставин у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України.

По-третє, не доведено, що придбання окулярів саме за вказаною вартістю було необхідним та обґрунтованим. Відсутні будь-які докази неможливості придбання аналогічних товарів за значно нижчою ціною.

10.02.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 2 100 грн, 07.10.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 900 грн, 03.02.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 2 200 грн, 04.11.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 1 900 грн, 08.05.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 800 грн, 08.12.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 1 600 грн, 11.02.2025 року оплата стоматологічних послуг на суму 3 900 грн. Надані Позивачкою докази у вигляді квитанцій не можуть бути визнані належними та допустимими доказами понесення саме додаткових витрат на дитину.

По-перше, зазначені квитанції не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні законодавства, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, що дають можливість встановити зміст та обсяг наданих послуг, їх вид, а також особу, якій такі послуги були надані.

По-друге, Позивачкою не надано жодних договорів із стоматологічною клінікою, актів виконаних робіт, медичних карток, висновків лікаря або інших медичних документів, з яких можливо встановити: • які саме медичні послуги були надані; • які діагнози були встановлені дитині; • чи були наявні медичні показання для проведення відповідних процедур; • чи мали місце особливі обставини (ускладнення, захворювання, що потребують невідкладного або спеціалізованого лікування). Таким чином, відсутні будь-які докази того, що зазначені витрати були викликані саме особливими обставинами, як цього вимагає стаття 185 Сімейного кодексу України.

По-третє, не доведено невідкладність таких витрат, а також відсутність можливості отримання відповідної медичної допомоги у закладах охорони здоров`я з нижчою вартістю або безоплатно.

Зокрема, у місті Черкаси функціонують державні та комунальні стоматологічні заклади, які надають стоматологічну допомогу дітям, зокрема: • Черкаська міська дитяча стоматологічна поліклініка • КНП «Третя Черкаська міська поліклініка» (у складі якої функціонують стоматологічні кабінети).

Позивачкою не доведено неможливість отримання необхідної стоматологічної допомоги у зазначених закладах. Крім того, не надано жодних доказів того, що аналогічні послуги не могли бути отримані у приватних стоматологічних клініках з нижчим рівнем цін.

21.10.2024 року планшет для навчання на суму 15 499 грн та гарантія на суму 1 550 грн. Вказані витрати не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами. Крім того, з наданого фіскального чеку неможливо встановити особу покупця, а також не доведено, що зазначений товар придбано саме для дитини та використовується в її інтересах. Отже, такі докази не можуть бути визнані належними та допустимими.

20.08.2023 року оплата спортивного взуття на суму 1 997 грн, 22.08.2023 року оплата спортивного взуття та одягу на суму 4 308 грн, 15.12.2023 року спортивне взуття на суму 4 476 грн, 20.07.2024 року спортивний костюм на суму 2 567 грн, 03.02.2023 року взуття спортивне на загальну суму 2 842 грн, 10.01.2025 року взуття спортивне на загальну суму 10 677 грн, 03.02.2023 року сумка спортивна на загальну суму 2 376 грн, 02.10.2025 року спортивна форма на загальну суму 6 772 (з доставкою).

По-перше, з наданих доказів неможливо встановити, що зазначені товари були придбані саме для спільної дитини сторін.

По-друге, витрати на одяг, взуття та відвідування спортивних секцій є звичайними витратами на утримання дитини та враховуються при визначенні розміру аліментів, а не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України.

По-третє, відвідування платних секцій не погоджувалося з Відповідачем.

Закон не покладає на одного з батьків обов`язку забезпечувати дитині максимально можливий або бажаний рівень витрат, визначений іншим з батьків, а лише такий рівень, який відповідає реальним фінансовим можливостям обох батьків. У даному випадку Позивачка за зустрічним позовом одноосібно обрала для дитини спосіб задоволення потреб, який є значно дорожчим, ніж альтернативні варіанти, доступні на ринку. Витрати, заявлені Позивачкою за зустрічним позовом, не відповідають рівню життя та фінансовим можливостям відповідача, що виключає можливість покладення на нього обов`язку їх компенсації.

У даному випадку Відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки отримує невисоку заробітну плату, змушений проживати у режимі економії, не має у власності житла та орендує його, а також несе обов`язок утримання непрацездатної дружини та малолітньої дитини. За таких обставин його фінансові можливості є обмеженими та об`єктивно не дозволяють нести додаткові витрати, які значно перевищують рівень необхідного та розумного утримання дитини.

У випадку, коли один із батьків самостійно, без погодження з іншим з батьків, обирає більш дорогий спосіб задоволення потреб дитини (зокрема відвідування спортивного клубу преміум-класу), такі витрати не можуть автоматично покладатися на іншого з батьків без доведення їх об`єктивної необхідності та відсутності альтернатив.

Відсутність погодження таких витрат із Відповідачем у поєднанні з недоведеністю їх необхідності свідчить про те, що вони є результатом особистого вибору Позивачки, а не витратами, викликаними особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України.

Додатково слід звернути увагу суду на суперечливість позиції Позивачки за зустрічним позовом. Так, на підтвердження свого матеріального становища Позивачкою надано довідки з органів Пенсійного фонду України та податкових органів, відповідно до яких вона не отримує доходу. Водночас Позивачка заявляє значні витрати на утримання дитини, у тому числі витрати на відвідування спортивного клубу рівня Преміум та Бізнес, придбання спортивного одягу, оплату занять, табору та інші витрати, що за своїм розміром явно перевищують мінімально необхідні.

Така позиція є внутрішньо суперечливою, оскільки особа, яка не має задекларованих доходів, об`єктивно не може нести системні витрати підвищеного рівня без наявності інших джерел фінансування, які суду не розкриті та не підтверджені належними доказами.

Позивачка намагається покласти на Відповідача витрати, рівень яких не відповідає ні доведеним потребам дитини, ні її власному задекларованому матеріальному становищу, що свідчить про їх необґрунтованість. Позивачка фактично намагається покласти на Відповідача значну частину витрат на дитину, у тому числі витрат підвищеного рівня (преміум-сегмент), які були обрані нею самостійно, без урахування фінансових можливостей Відповідача (та судячи з наданих доказів про відсутність доходів – без врахування своїх власних фінансових можливостей.

Позивачка заявляє про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, з яких 5 000 грн - за складання позовної заяви. Водночас зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а обставини справи свідчать про відсутність фактичного надання професійної правничої допомоги у заявленому обсязі.

По-перше, зміст та структура позовної заяви (як і інших раніше поданих Позивачкою процесуальних документів) не відповідають рівню документів, які зазвичай готуються професійним представником (адвокатом), та містять ознаки самостійного складання.

По-друге, позовна заява підписана безпосередньо Позивачкою, а не адвокатом чи іншим представником, що також свідчить про відсутність залучення професійної правничої допомоги при її підготовці.

По-третє, відповідно до вимог процесуального законодавства та правил функціонування підсистеми «Електронний суд», адвокати зобов`язані бути зареєстрованими у відповідній системі та здійснювати подання процесуальних документів через неї, а також надсилати іншим учасникам справи копії поданих документів.

Однак у даній справі відсутня будь-яка інформація про адвоката, який представляє інтереси Позивачки, зокрема в підсистемі «Електронний суд» не відображено жодного представника Позивачки, а Відповідач не отримував процесуальних документів від будь-якого адвоката. За таких обставин заявлені Позивачкою витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити в повному обсязі.

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 скерувала до суду відповідь на відзив на зустрічний позов. В обґрунтування вказує, що подання зустрічного позову через канцелярію, а не електронний суд відповідає закону.

Щодо заперечень з приводу плавання зазначає, що із усіх наданих квитанцій адвокат Фурман В.О. звернула увагу лише на «Преміум та Бізнес Клас», а не на сам факт розвитку здібностей дитини. Зайшовши на сайт Спорт Лайф виявлено, що всі клуби мережі Спорт Лайф називаються Преміум та ОСОБА_9 . Дану інформацію адвокат Фурман В.О. також могла отримати з інтернет ресурсів - будь-яких, а не робити передчасні висновки про те,

що ОСОБА_1 обрала навмисно спорт клуб такого статусу.

Крім того, адвокат Фурман В.О. стверджуючи, що в м. Черкаси є альтернатива - не спромоглася також отримати відповідну інформацію про місто, а саме про місця де діти можуть навчатися плавати. На сьогодні, так як басейн в Центральному стадіоні (Смілянська 78) закритий, то альтернатив Спорт Лайф - немає.

Щодо посилання адвоката Фурман В.О. на ст. 185 СК України, то розвиток плавальних здібностей це і є розвиток здібностей дитини, про що адвокат Фурман В.О. сама ж і наводить в описові частині «Плавання».

Оплата табору є виправданими та необхідними, так як цей табір спортивний, так звані

«збори» які є необхідними для спортсменів, яким є дитина сторін.

Адвокат Фурман В.О, вказує, що надані письмові докази не містять П.І.Б. особи,

для якої вони були придбані. До відповіді на відзив надається копія документа, з виділеним салатовим маркером місце на папері, де вказане П.І.Б. особи (дитини) для якої даний огляд проводився і були придбані вищенаведені необхідні речі.

Єдиним аргументом адвоката Фурман В.О. є недоведеність адекватності вартості, при

цьому адвокат Фурман В.О., не роблячи аналізу завищенності цін на офтальмологічні послуги, ціни на табір, басейн тощо, просто вказує про незгоду, без виправданої мотивації і доказів - що явно свідчить про низьку кваліфікацію та небажання готуватись до заперечень в належний спосіб, а звідси і не знання ЦПК, а саме розділу щодо «доказів та доказування».

Щодо стоматолога, адвокат Фурман В.О. аналізує не ціни - завищені чи не завищені, а вже припустилась до аналізу документів з точки зору бухгалтерського обліку.

Доводи адвоката Фурман В.О. є неспроможними, адже: Готівка, яка надходить до каси підприємства, має бути своєчасно й повністю оприбуткована, як того вимагає Положення № 148. Для цього використовується прибутковий касовий ордер (ПКО) - первинний документ, що підтверджує факт отримання готівки чи інших цінностей у касу. Він є ключовим елементом фінансової документації та слугує для обліку операцій, пов?язаних із поповненням каси. Прибутковий касовий ордер складається в момент фактичного надходження коштів до каси підприємства. ПКО має єдину, типову для всіх, форму № KO-1. Вона визначена додатком 2 до Положення № 148. ПКО містить такі основні реквізити: Найменування підприємства/ установи/ організації — назва підприємства, яке проводить операцію, Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ, Назва документа - прибутковий касовий ордер, квитанція до прибуткового касового ордера, Номер і дата ордера - унікальний номер та дата складання ордера, п?Прийнято від - зазначається ПІБ особи, від якого прийнято готівкові кошти, або, наприклад, банківська установа, підстава - призначення отриманої готівки (за що надходять кошти, наприклад, погашення заборгованості, оплата послуг тощо), сума (словами) - точна сума, яку отримав суб?єкт господарювання: гривні розписуються прописом, а копійки – цифрами, підписи осіб - головного бухгалтера та особи, хто прийняв готівку (зазвичай, це касир або особа, яка виконує його функції).

Позиція адвоката Фурман В.О щодо техніки є зрозуміла, але даний гаджет дійсно використовується дитиною. На підтвердження цього позивач за зустрічним позовом принесе його в судове засідання і суд огляне його зміст на наявність виключно дитячих всіх необхідних програм.

Крім того, всім відомий факт, що якщо зранку, до школи проголошена повітряна тривога, діти залишаються вдома і переходять на дистанційне навчання, так само і в період коли оголошують карантин. Тобто наявність технічних засобів для дитини на цей період для онлайн навчання лягає на батьків.

Позивач за зустрічним позовом офіційно заявляє, що вона спортом не займається за станом здоров?я. А на підтвердження успіхів дитини в спорті, яка потребує додаткових витрат, Позивач за зустрічним позовом надає грамоти на підтвердження даних обставин.

Також, звичайне взуття, одежа тощо, є звичайними витратами на дитину, спеціальне взуття та одежа не є звичайними витратами, адже все це пов?язане з розвитком здібностей дитини. Адвокат Фурман В.О. називає бажання матері - надати дитині всі можливості для

успішного розвитку в спорі, плаванні, зробити все для лікування зору, надати гарну екіпіровку, купити гаджет - внутрішньо суперечливою позицією, адже особа яка не має офіційних доходів не може нести такі витрати. Позивачка за зустрічним позовом, вже такі витрати понесла, навіть без офіційних доходів, і буде їх нести в подальшому адже має не внутрішньо - суперечливу позицію, а переконливу позицію, щодо забезпечення дитині гідного рівня життя, та розвитку здібностей дитини, а натомість батько, до отримання повідомлення про переведення стягнення аліментів до Польщі, та написання позовів має внутрішньо - викривлену позицію по відношенню до своїх обов?язків як батька.

Крім того, якби платник аліментів не поставив питання про їх зменшення та оспорювання батьківства - Позивач за зустрічним позовом так і продовжувала б самостійно виховувати сина з народження (2012 рік) і по день звернення за стягненням аліментів - в 2022році.

Друга дитина Позивача за первісним позовом відвідує приватний садок, тобто тут застосовано подвійний стандарт, по відношенню до дітей, адже відносно своєї другої дитини сторона не вважає відвідування приватного садочка - невиправданими витратами. Також якщо додати всі витрати то ми отримаємо суму в 1000грн/місяць - яка не є

не підйомною для батька дитини.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, адвокат Фурман В.О. не надала до суду відповідних документів, що підтверджують фаховий ступінь (як мінімум кандидата в доктори наук), для того, що у суду не було сумнівів, що оцінка адвоката Фурман В.О. щодо якості складених документом є безспірною.

На підставі вищенаведеного просить суд зустрічний позов задовольнити в повному

обсязі, а викладене у відзиві - не брати судом до уваги.

14 квітня 2026 року адвокатом Фурман В.О. (представником позивача за первісним позовом) було скеровано заперечення на відповідь на відзив. Мотивує тим, що заявлені позивачкою витрати не співвідносяться з реальним рівнем життя відповідача та його сім`ї. Відповідач, так само як і його дружина та дитина від другого шлюбу, об`єктивно не мають можливості дозволити собі витрати на придбання дорогої техніки, регулярне відвідування спортивних клубів чи отримання послуг у приватних стоматологічних закладах. За таких обставин заявлені позовні вимоги фактично виходять за межі принципу paritas vitae (рівності рівня життя дитини та батьків), оскільки передбачають забезпечення такого обсягу витрат, який не відповідає фінансовим можливостям відповідача. Інакше кажучи, позивачка намагається покласти на відповідача обов`язок фінансування способу життя, який суттєво перевищує той рівень, що є об`єктивно доступним для нього та його сім`ї, що суперечить самій природі аліментних зобов`язань як похідних від реальних матеріальних можливостей батьків.

Доводи іншої сторони щодо необхідності огляду судом планшету дитини як доказу є необґрунтованими та такими, що не мають юридичного значення для вирішення спору. По-перше, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, витрати на придбання техніки (зокрема планшетів) не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, оскільки не пов`язані з особливими обставинами (розвитком виняткових здібностей, лікуванням тощо), а належать до звичайних витрат на утримання дитини, які покриваються аліментами. По-друге, суд не є спеціалістом у сфері інформаційних технологій та не наділений повноваженнями експерта, а відтак не може встановлювати технічні обставини, зокрема: яке саме програмне забезпечення встановлено на пристрої, чи використовується воно за заявленим призначенням, а також коли саме воно було встановлене. Встановлення таких обставин потребує спеціальних знань та може здійснюватися виключно у порядку проведення відповідної експертизи, а не шляхом безпосереднього огляду суддею. По-третє, навіть формальна наявність на пристрої програмного забезпечення «дитячого» або освітнього характеру жодним чином не доводить, що цей пристрій використовується саме дитиною, а не іншими особами. Так само це не виключає можливості встановлення відповідного програмного забезпечення безпосередньо перед судовим розглядом з метою створення штучних доказів. Отже, запропонований спосіб доказування є неналежним, недопустимим та не спрямований на встановлення юридично значимих обставин у справі. Додатково зазначаємо, що на скільки відомо Відповідачу – дитина має ноутбук та стаціонарний комп`ютер. В свою чергу не можна виключати імовірність, що планшет був придбаний для молодшої дитини Позивача.

Для підтвердження обґрунтованості вимоги про стягнення витрат на поїздку до табору позивач посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у справі № 639/5365/24. Водночас аналіз зазначеного рішення свідчить, що воно ухвалене за принципово інших фактичних обставин, які відсутні у даній справі. Зокрема, судом було встановлено наявність у дитини численних захворювань, серед яких: мінімальна мозкова дисфункція, гіпердинамічний синдром, дизлексія, дизартрія, нічний енурез, вальгусна деформація стоп, спінальна дестабільність, складний гіперметропічний астигматизм, альтернуюча косоокість, функціональні розлади жовчного міхура та реактивний панкреатит, що підтверджено медичними документами, а також наявні письмові рекомендації лікарів щодо необхідності санаторно-курортного лікування. Саме сукупність таких обставин була визнана судом як «особливі обставини» у розумінні статті 185 СК України та стала підставою для часткового задоволення позовних вимог. Натомість у даній справі позивач не надав належних і допустимих доказів існування будь-яких виключних (особливих) обставин, які б об`єктивно зумовлювали необхідність понесення спірних витрат. Більше того, навіть наведена самим позивачем судова практика прямо підтверджує, що до складу додаткових витрат можуть бути віднесені лише ті витрати, які обумовлені саме особливими обставинами та підтверджені належними доказами, що у даному випадку відсутнє.

Витрати на звичайне стоматологічне лікування за своєю правовою природою не можуть бути віднесені до додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України. Такі витрати є типовими, регулярними витратами на підтримання здоров`я дитини, які охоплюються аліментними зобов`язаннями та не потребують окремого відшкодування. Більше того, позивачем не доведено не лише наявність будь-яких особливих обставин, але й навіть характер самих витрат. Надані квитанції до прибуткових касових ордерів містять лише узагальнене формулювання «стоматологічні послуги», що є надмірно широким та невизначеним. Таке формулювання унеможливлює встановлення конкретного обсягу, виду та необхідності наданих послуг, їх медичної обґрунтованості, а також перевірку того, чи були ці витрати пов`язані саме з лікуванням, чи, наприклад, із профілактикою або навіть естетичними процедурами. За таких обставин суд фактично позбавлений можливості перевірити ані наявність «особливих обставин», ані причинний зв`язок між заявленими витратами та такими обставинами, ані обґрунтованість їх розміру.

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що нею надано докази придбання не звичайного повсякденного одягу та взуття, а спеціалізованого спортивного спорядження. Зокрема, Позивач посилається на те, що дитина займається вільною та греко-римською боротьбою. Водночас слід зазначити, що зазначені види спорту передбачають використання спеціалізованого борцівського взуття (так звані «борцівки»), яке має тонку неслизьку підошву, щільну фіксацію стопи та призначене виключно для занять на килимі. Натомість Позивачем надано чек від 12.12.2025 на суму 10 677,00 грн, відповідно до якого було придбано взуття Nike HM8775 001. Відповідно до відкритих описів виробника, зазначена модель є повсякденними (lifestyle / running shoes), які призначені для щоденного використання або загальної фізичної активності, але не для занять греко-римською чи вільною боротьбою. Таким чином, відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між заявленим видом спорту дитини та придбаним взуттям. Крім того, у наданому чеку відсутня інформація про розмір взуття, що унеможливлює встановлення факту придбання товару саме для дитини відповідного віку. Відтак, у суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що зазначені витрати були понесені саме в інтересах спільної дитини сторін, а не є витратами загального або особистого характеру Позивача. Водночас слід зазначити, що сам по собі факт наявності у дитини кросівок марки Nike не заперечується Відповідачем. Разом з тим, з наданих Позивачем доказів неможливо встановити, що саме ті кросівки, чек на які подано до суду, були придбані для дитини. Більше того, дитина фактично використовує кросівки відповідного типу у повсякденному житті, що, зокрема, підтверджується фотографією, розміщеною на сторінці дитини в соціальній мережі Instagram від 24 лютого 2026 року.

На підтвердження цього Відповідачем надається відповідний скріншот зазначеної сторінки, а також скріншот з інтернет-магазину із зображенням кросівок відповідного артикулу. Таким чином, наданий Позивачем чек не доводить ні факту придбання саме цього товару для дитини, ні його цільового використання, а відтак не може вважатися належним і достатнім доказом понесення додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України.

Щодо відвідування другою дитиною відповідача приватного садочка, Відповідач проживає у місті Тихи (Республіка Польща), яке є містом середнього розміру з населенням близько 125 000 осіб. Доступ до муніципальних дошкільних закладів у Польщі здійснюється через централізовану систему електронного набору (rekrutacja), яка передбачає конкурсний відбір за визначеними критеріями (місце проживання, зайнятість батьків, наявність пільг тощо). Попри наявність у місті певної кількості дошкільних закладів, їх загальна кількість є обмеженою у співвідношенні з чисельністю населення та щорічною народжуваністю, що становить близько 500 дітей на рік. При цьому на практиці така система не гарантує отримання місця кожною дитиною, а формування черг є типовим явищем, особливо для дітей молодшого віку. Навіть за наявності права на дошкільну освіту фактичний доступ до державного закладу є обмеженим.

Окремо слід зазначити, що ні Відповідач, ні члени його сім`ї не мають статусу тимчасового захисту відповідно до директиви ЄС, не отримують жодної соціальної допомоги, пільг чи гуманітарної підтримки від держави. Таким чином, вони не користуються жодними преференціями при зарахуванні дитини до державних закладів освіти та перебувають у загальних умовах конкуренції за обмежену кількість місць. За таких обставин обрання приватного дитячого садка не є проявом надмірних або необґрунтованих витрат, а є вимушеним, об`єктивно зумовленим рішенням, спрямованим на забезпечення базових прав та інтересів дитини.

Сукупність обставин справи свідчить про те, що відповідач здійснює ведення побуту в умовах обмежених фінансових можливостей та змушений нести значні обов`язкові витрати, зокрема на оренду житла, комунальні послуги, забезпечення дитини базовими потребами, а також з урахуванням тимчасової втрати працездатності членом сім`ї.

В судовому засіданні адвокат Фурман В.О. в інтересах ОСОБА_2 первісний позов підтримала та просила задоволити з підстав, викладених у позові. Зустрічний позов просила залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

ОСОБА_1 в ході судового розгляду первісний позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні за необгрунтованістю. Зустрічний позов підтримала та пояснила, що додаткові витрати понесені у зв`язку із тим, що син ОСОБА_8 займається у спортивній секції з греко-римської боротьби, має багато відзнак, в зв`язку з чим для розвитку спортивних здібностей потребує спеціального спортивного одігу, взуття, участі у спортивних заходах, тренуваннях, для чого нею оплачувались витрати на придбання вказаних товарів та послуг басейну і проїзду до спортивного табору. Також на потреби неповнолітнього сина ОСОБА_8 понесені додаткові витрати з особливих обставин, як не покриваються аліментами, на отримання офтальмологічних та стоматологічних послуг, а також придбання планшету в зв`язку з необхідністю забезпечити навчальний процес у мовах воєнного стану в державі.

Адвокат ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 первісний позов не визнала та просила залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на первісний позов. Зустрічний позов підтримала та просила задоволити з викладених у ньому підстав.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

26 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09 лютого 2026 року прийнятий до розгляду зустрічний позов.

30 квітня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Відповідно до свідоцтва про народження, складеного 28 листопада в м.Тихи (Республіка Польща) батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.05.2023 року у справі №712/6953/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 вересня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

15 вересня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до договору оренди від 11.09.2022р. між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (орендарі) та іншою особою (орендодавцем) предметом оренди є житлове приміщення в АДРЕСА_2 площею 52 кв.м. Орендна плата 414 злотих на тиждень. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.09.2025р. вартість оренди складає 460 злотих на тиждень.

Як вбачається із повідомлення 30-005-039 43-100 з грудня 2025 року збільшено тариф на оплату житлово-комунальних послуг в м.Тихи (Республіка Польща).

Відповідно до договору про надання послуг дитячого садка на 2025/26 навчальний рік предметом договору є користування дитиною ОСОБА_5 послуг недержавного художньо-спортивного дитячого садка "СпортАрт". Вартість послуг 330 злотих на місяць (базовий пакет), добова ставка за харчування 16 злотих, гігієнічно-пластичний набір 180 злотих на місяць, внесок до Фонду 30 злотих щомісяця.

Відповідно до довідки про працевлаштування ОСОБА_14 працювала в ТОВ "Неготраст Ворк Солюшс) з 28.04.2025р. по 30.11.2025р.

Як вбачається з довідки управління соціального страхування щодо ОСОБА_15 наявні відмітки щодо лікування з 04.11.2025р. по 07.11.2025р., непрацездатності листопад - грудень 2025р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.12.2025р. ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС від 15.12.2025р. від 15.12.2025р. ОСОБА_1 з 21.07.2022р. зареєстрована власником транспортного засобу марки NISSAN JUKE, 2022 року випуску.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2025р. ОСОБА_1 з 20.03.2015р. зареєстрована власником квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 80,4 кв.м.

Відповідно до відомостей ПФУ форми ОК-5, податкової декларації ОСОБА_1 з 2023 року не отримувала доходи.

На підтвердження отримання доходів ОСОБА_6 до відзиву на позов про зменшення аліментів долучені скрішот з мобільного телефона із зображенням від імені адресата "ludmila_tatoo_tychy", "ludmila" .

На підтвердження майнового стану ОСОБА_2 до відзиву на позов про зменшення аліментів долучені скрішот з мобільного телефона із зображенням відвідування ОСОБА_2 басейну з малолітнім сином.

15.02.2024 року ОСОБА_1 підписала заяву-приєднання № ЧКЮ0034658 до Договору про надання спортивно-оздоровчих послуг з ТОВ «СЛ ФІТНЕС КОНСАЛТИНГ».

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ТОВ «СЛ ФІТНЕС КОНСАЛТИНГ» (за басейн)27.07.2023 р. (2550 грн), 11.09.2023 р. (1800 грн), 19.10.2023 (1950 грн), 21.11.2023 (1950 грн.), 09.01.2024 р. (1950 грн), 15.02.2024р. (1950 грн), 19.03.2024р. (1950 грн), 20.05.2024 р. (1950 грн.), всього на суму 16050 грн.

Відповідно до копії проїзного квитка вартість проїзду м.Черкаси - м.Хирів 16.08.2024р. та м.Хирів - м.Черкаси 30.08.2024р. становить 2300 грн.

Відповідно до квитанції від 15.05.2025р. вартість офтальмологічних послуг, наданих ОСОБА_3 становить 7394,00 грн.

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_1 було сплачено вартість офтальмологічних послуг, наданих ОСОБА_3 10.02.2025 р. (2100 грн), 07.10.2025р. (900 грн), 03.02.2025 р. (2200 грн), 04.11.2025р. (1900 грн), 08.05.2025 (800 грн.), 08.12.2025 р. (1600 грн), 11.02.2025р. (3900 грн), всього на суму 13400 грн.

Також до зустрічного позову долучені квитанції про придбання 21.10.2024 року планшету для навчання на суму 15 499 грн з оплатою за гарантію на суму 1 550 грн.; 20.08.2023 року спортивного взуття на суму 1 997 грн, 22.08.2023 року спортивного взуття та одягу на суму 4 308 грн, 15.12.2023 року спортивного взуття на суму 4 476 грн, 20.07.2024 року спортивний костюм на суму 2 567 грн, 03.02.2023 року взуття спортивне на загальну суму 2 842 грн, 10.01.2025 року взуття спортивне на загальну суму 10 677 грн, 03.02.2023 року сумка спортивна на загальну суму 2 376 грн, 02.10.2025 року спортивна форма на загальну суму 6 772 грн.

Загальна сума витрат ОСОБА_1 згідно доданих до зустрічного позову складає 92 208 грн.

До відповіді на відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 долучені фото спортивних відзнак неповнолітнього ОСОБА_16 - медалі, дипломи за призові місця у змаганнях з вільної та греко-римської боротьби у 2024 - 2026 роках, особливу відзнаку ОСОБА_3 за високі показники у спорті. Оригінали спортивних відзнак ОСОБА_1 надала для дослідження в судовоому засіданні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини регулюються нормами сімейного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

В постанові від 14.12.2022 по справі № 727/1599/22 Верховний Суд дійшов висновку, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23).

Згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі, у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17 (провадження №61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі №484/2230/17 (провадження №61-1460св18).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що "СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду

У справі, що розглядається, предметом первісного позову є зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, а предметом зустрічного позову є стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину.

Вирішуючи первісний позов, суд враховує, що на момент стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частки доходу на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 позивач за первісним позовом уже мав на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_17 , 2022 року народження, проте не заперечував в ході розгляду справи № 712/6953/22 щодо можливолсті сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24). Зменшення розміру аліментів на дитину можливе у разі істотної зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення стану здоров`я платника або одержувача. Сам по собі факт народження іншої дитини не є автоматичною підставою для зменшення виплат.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеним позивачем за первісним позовом зміни сімейного та майнового стану після ухвалення судового рішення в 2023 році про стягнення аліментів, а саме перебування на його утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_17 , 2022 року, а також дружини, яка через погіршення стану здоров`я тимчасово не працює, що підлягає до врахуванню відповідно до ст.182 СК України, тому позовні вимоги про зменшення розміру аліментів підлягають до задоволення.

Суд також доходить висновку, що наданими позивачем за зустрічним позовом доказами підтверджено, що внаслідок особливих обставин, які пов`язані із розвитком спортивних здібностей, складним стоматологічним і офтальмологічним лікуванням, особливими потребами забезпечення навчального процесу під час перебуванні дитині в укритті або дистанційно в умовах воєнного стану позивачкою за зустрічним позовом понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина сторін ОСОБА_8 , 2012 на загальну суму 92 208 грн., які не покриваються аліментами, тому остання потребує матеріальної допомоги від батька дитини.

Доводи відзиву на зустрічний позов суд суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти зустрічних позовних вимог, виходячи з такого.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Подавши свої докази, позивачка за зустрічним позовом реалізувала своє право на доказування і одночасно виконала обов`язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачкою за зустрічним докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують обставини, на які позивачка за зустрічним позовом посилалась як на підставу своїх вимог.

Відповідач за зустрічним позовом в обґрунтування заперечень проти зустрічних позовних вимог жодних доказів не подав. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, половина фактично понесених додаткових на дитину в розмірі 46 104,00 грн, підлягає до стягнення з батька дитини, який не обмежений у працездатності, відтак має можливість та зобов`язаний брати участь у вказаних витратах.

На підставі поданого до закінчення розгляду справи клопотання адвоката Мельніченко А.М. в порядку відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про судові витрати позивача на правничу допомогу буде вирішено в в порядку ст.246 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 141, 150, 180, 181, 182, 185, 192 Сімейного кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 травня 2023 року (справа № 712/6953/22) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\6 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дати набрання даним судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 46 104,00 грн.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач за первісним позовом

відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач за первісним позовом,

позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року