Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №990/66/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Київ

справа №990/66/26

адміністративне провадження № П/990/66/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Хохуляка В.В., Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу № 990/66/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Процедура та аргументи сторін

1. 06 березня 2026 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія, ВККС) у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №38/ас-26 від 05.02.2026 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами).

2. Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №38/ас-26 від 05.02.2026 є таким, що підлягає скасуванню через порушення принципів вмотивованості адміністративного акта, об`єктивності, пропорційності та права позивача на доступ до саморозвитку і кар`єрного зростання та є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини (право на повагу до приватно і сімейного життя).

2.1. Так, позивач зазначає, що 05 лютого 2026 року, Комісією було проведено співбесіду за результатом якої, Комісією встановлено, що ОСОБА_1 не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. На етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісія встановила, що позивач відповідає критеріям особистої та соціальної компетенції. В той же час, Комісія констатувала, що позивач не відповідає критерію доброчесності та професійної етики. Позивач вважає, що рішення Комісії є протиправним, необґрунтованим, немотивованим та таким, що підлягає скасуванню через порушення принципів вмотивованості адміністративного акта, об`єктивності, пропорційності та права позивача на доступ до публічної служби, саморозвиток та кар`єрне зростання, виходячи з наступного.

2.2. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні Комісія дійшла висновку про зниження на 15 балів такого показника доброчесності, як «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», а саме - щодо набуття прав на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що у своїх поясненнях наданих до Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) та ВККС зазначав, що право власності на земельну ділянку площею 0,10 га в с. Покровка, Очаківського району, Миколаївської області було набуто його дружиною ще до одруження з позивачем в 2002 році на підставі договору дарування від 19.02.2002 та протягом 2005 - 2007 років її батьками за їх власні кошти було побудовано вказаний житловий будинок. Позивач наголошує, що батьки його дружини не проживають з ним, не пов`язані спільним побутом і у них відсутні взаємні права та обов`язки то в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», оскільки вони не є членами його сім`ї, у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси батьків дружини, які не є членами сім`ї позивача. Водночас, Комісією не було враховано вказаних пояснень позивача, а також наданих пояснень тестя позивача ОСОБА_2 щодо вказаних обставин. Крім того, без належного обґрунтування залишилась і інформація з Державного реєстрі фізичних осіб - платників податків (відповіді від 26 листопада 2025 року № 2049200, № 2049746) з якого вбачається, що батьки дружини позивача працювали на керівних посадах та отримували гідну заробітну плату, а відповідно могли заощаджувати певні кошти на таке будівництво.

2.3. Позивач звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 21 розділу III Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24, законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно: підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї права на об`єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім`ї не могли не знати. Позивач зазначає, що стверджуючи та піддаючи сумніву законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, Комісія мала б обґрунтувати в чому саме і які саме дії позивача та членів його сім`ї свідчать або мають ознаки невідповідності вимогам законодавства та в чому вони полягали. Комісія обмежилась загальними фразами (зокрема, що вказані обставини не спростовують сумнівів щодо фінансової спроможності батьків дружини позивача) не мотивуючи своє рішення.

2.4. Також, позивач зазначає, що у відповідності до положень статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Тобто, на землях з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» передбачено наявність житлових будинків. Крім того, зазначає, що Комісія залишила поза увагою ту обставину, що вже в квітні 2007 року тобто до закінчення будівництва, цільове призначення земельної ділянки було змінено на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» і Рішенням виконкому Покровської сільської ради № 51 від 26.09.2008 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

2.5. Позивач наголошує, що з моменту призначення його в 2011 році на посаду судді він відповідально декларував вказаний будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, а з 2017 року, як об`єкт право власності якого зареєстровано. Будь-яких порушень зі сторони позивача та його дружини компетентними державними органами зафіксовано не було.

2.6. Також, позивач зазначає, що ГРД під час формування висновку не було перевірені наведені позивачем факти та надані докази в частині реєстрації прав на вказаний житловий будинок, а Комісія без належної перевірки лише формально підтримала висновок щодо сумнівів не розкриваючи їх природу, а саме: сумніви в дотримання яких саме правил та норм оформлення документів для державної реєстрації житлового будинку, що тривало понад 8 років, виникли у Комісії, а також на підставі яких нормативних актів, строк реєстрації майна є, на думку Комісії надмірним та про які корупційні чи інші ризики, наслідки, зловживання чи порушення це може свідчити.

2.7. Позивач вказує, що у всі доходи та майно, доходи та майно членів його сім`ї я відповідально декларував та декларує, а допущені помилки при їх зазначенні не носять системного та умисного характеру, були виявлені і виправлені ним (в тому числі і при подачі щорічної декларації за 2024 рік), що свідчить про сумлінність, доброчесність та відповідальне ставлення до встановлених обов`язків. Також зазначає, що з початку виникнення у позивача обов`язку (2011 рік) подавати майнові декларації з`ясовував у дружини, своїх та її батьків питання щодо наявності будь якого майна про яке повинен був знати і декларувати та все, що йому повідомили відповідально зазначав, що не може свідчити про мою недбалість чи невжиття достатніх заходів.

2.8. Крім того, щодо спірного автомобіля, позивач звертає увагу, що у свої поясненнях до ГРД та ВККС зазначав, що в 1996 році автомобіль було придбано його дядьком ( ОСОБА_3 ) за його власні кошти (вартість придбання позивачу невідома). Після придбання він зареєстрував автомобіль на позивача, але фактично, у користуванні, розпорядженні та володінні позивача зазначений автомобіль ніколи не перебував. Під час заповнення електронної декларації за 2015 рік (дата подання 20.10.2016) та ознайомившись з роз`ясненнями НАЗК затверджених Рішенням №3 від 11.08.2016 відповідна інформація була відкоригована позивачем.

2.9. Щодо доводів Комісії зазначених в оскаржуваному рішенні, що Кандидат не зазначив вартість земельної ділянки площею 51 500 кв.м. в с. Ковілівка, Миколаївського району, Миколаївської області, позивач вказує, що у поясненнях до ВККС зазначав, що вказаною земельною ділянкою фактично користуються його батьки (здають в оренду та отримують гроші чи продукцію). Вартість земельної ділянки позивач не зазначив помилково так як сам її не проводив і не врахував, що при укладенні договорів оренди таким правом наділений орендар, який, в свою чергу, в якийсь період провів оцінку не повідомляючи про це позивача. При укладенні останнього договору оренди позивач звернув увагу, що в договорі вказана грошова оцінка земельної ділянки після чого виправив помилку та почав відображати вартість земельної ділянки в декларації. При цьому, позивач наголошує, що право власності на вказану земельну ділянку (пай) та отримані від здачі її в оренду кошти позивач відповідально декларував та декларує.

2.10. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні Комісія дійшла висновку про зниження на 15 балів такого показника доброчесності, як «сумлінність» мотивуючи тим, що у паперових деклараціях за 2012-2014 роки та в електронних деклараціях за 2017 -2019 роки позивача вказано дружину як джерело доходу від надання майна в оренду. Позивач вказує, що в наданих до ГРД та ВККС поясненнях позивач зазначав про те що про передачу майна в оренду дружина позивача уклала відповідний договір і про отримання нею доходу від вказаної діяльності він відповідально зазначав в своїх деклараціях та вважав вірно відображає дані. Після ознайомлення з роз`ясненнями НАЗК №1 від 13.02.2020 де детально розписано порядок відображення вказаної інформацію позивач зазначав саме ту особу, від якої отримано дохід. Позивач звертає увагу, що всі свої доходи та доходи сім`ї позивач відповідально декларував та декларує, а допущені помилки при їх зазначенні не носять системного та умисного характеру, були виявлені і виправлені позивачем.

2.11. Також позивач зазначає, що Комісія в оскаржуваному рішенні дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію доброчесності за показником «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», а саме придбання майнових прав договору за договором №77 від 17.12.2021 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні, Комісія оцінює кандидата не лише з точки зору виконання договірних зобов`язань, а перш за все крізь призму законності джерел походження коштів, спрямованих на виконання таких зобов`язань, вимог дотримання антикорупційного законодавства тощо. Водночас, позивач звертає увагу, що у своїх поясненнях до ВККС зазначав, що сплачувати кошти за вказану квартиру сім`я позивача почала ще в період кінець 2018 - початок 2019 року, за усною домовленістю із забудовником без укладення договору. На підтвердження вказаних обставин, позивачем було надано відповідну довідку за підписом директора ТОВ «Моноліт-Інвест 17» на підтвердження того, що дружиною позивача протягом 2019-2020 років внесено оплату в сумі 350 000,00 грн (різними сумами) на придбання квартири в новобудові за адресою: АДРЕСА_2 . Після підписання договору купівлі-продажу майнових прав № 77 від 17.12.2021, грошові кошти в сумі 350 000,00 грн були враховані при проведенні остаточного розрахунку за квартиру. Проте, Комісія вказала, що така довідка оформлена в довільній формі, не є первинним бухгалтерським документом чи фінансовим документом, не підтверджує фактичного руху грошових коштів та не містить посилання на конкретні платіжні документи (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки, тощо), які б підтверджували внесення грошових коштів в сумі 350 000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, Комісія дійшла висновку, що відсутність відповідних та достатніх даних про внесення коштів і їх зарахування на банківський рахунок юридичної особи для оплати вартості майнових прав, наведена довідка сама по собі не може підтверджувати здійснення відповідних видатків у розмірі про який стверджував Кандидат. Крім цього, Комісія в оскаржуваному рішенні зазначила, що із наданих під час співбесіди пояснень кандидата вбачається, що передача грошових коштів забудовнику відбулася на підставі усної домовленості без укладення письмового договору, що не створює належних цивільно-правових зобов`язань для забудовника та не забезпечує достатніх правових гарантій захисту інтересів особи, яка здійснила платіж. Позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення Комісія вдалася до вільних суджень не посилаючись на норми права, які були недотриманні чи порушені та суперечить своїм же висновкам.

2.12. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що рішення Комісії в зазначеній частині є необґрунтованим, немотивованим та таким, що прийнято без дотримання принципу правової визначеності оскільки, Комісією не наведено та невмотивовано який саме пункт Показників позивачем не було дотримано та чим це обґрунтовується і підтверджується. Вказує, що не зазначення невідповідності якого пункту Показників свідчить про невмотивованість, необ`єктивність та упередженість Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення.

3. У відзиві на позовну заяву ВККС просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів у ній зазначених.

3.1. Відповідач зазначає, що до Комісії 22 січня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД від 21 січня 2026 року. Членом Комісії - доповідачем зазначений висновок було надіслано позивачу та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені у висновку ГРД. До Комісії 29 січня 2026 року надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів. Співбесіду з Позивачем проведено 05 лютого 2026 року та під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

3.2. Рішенням Комісії у складі колегії від 05 лютого 2026 року № 38/ас-26 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 422,12 бала. Комісією визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Так, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 , а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критеріями доброчесності та професійної етики, становив 0 балів. З огляду на це Комісія виснувала, що позивач не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

3.3. Відповідач щодо обставин декларування позивачем об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку розташованого у с. Покровка, Миколаївської області зазначає, що згідно з пунктом 21 розділу ІІІ Єдиних показників законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно: підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї права на об`єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім`ї не могли не знати. Відповідач вказує, що оскільки позивач у своїх поясненнях послався на доходи батьків члена сім`ї як на джерело формування її активів, це стало підставою потрапляння вказаних обставин у поле зору Комісії та зіставлення доходів із видатками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , адже із урахуванням позиції позивача це питання набуло безпосереднього зв`язку із обставинами щодо законності джерел походження прав на об`єкт цивільних прав члена його сім`ї. Висновки Комісії щодо досліджених обставин законності джерел походження права на вказаний об`єкт цивільних прав, власником якого є дружина позивача, є правомірними та обґрунтованими, тоді як доводи позивача в цій частині здійснені на вибірковому аналізі обставин справи та є помилковими. Так, Комісія урахувала надані позивачем пояснення та документи про які зазначила в оскаржуваному рішенні. Згідно пояснень ОСОБА_2 (батько дружини позивача) від 27 січня 2026 року житловий будинок було побудовано протягом 2005-2007 років за його кошти та кошти дружини для власних потреб. Для будівництва були використані їх заощадження та позичені кошти, приблизна вартість будівництва становила 350 000 грн. Комісією встановлено, що документів на підтвердження пояснень ОСОБА_2 позивач не надав. Крім того, ураховуючи відомості про доходи батьків дружини кандидата, відображені у Висновку ГРД та у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (відповіді від 26 листопада 2025 року № 2049200, № 2049746) Комісія виснувала про відсутність спростування сумніву у їх фінансової спроможності. З огляду на це, доводи позивача про відсутність аргументації в оскаржуваному рішенні щодо неприйняття пояснень ОСОБА_2 не відповідає дійсності та є голослівними. Комісія зауважує, що в оскаржуваному рішенні наведені конкретні обставини та факти, які встановлені Комісією на підставі досліджених матеріалів досьє та проведеної із позивачем співбесіди. На переконання Комісії доводи позивача не спростовують висновків Комісії стосовно сумнівів в дотриманні правил та норм, зокрема: зведення будинку без належних дозвільних документів (з 2005 до 2007 року), на земельній ділянці, не призначеній (на той момент) для цієї мети, а також надмірно тривале оформлення членом сім`ї позивача документів для державної реєстрації житлового будинку (понад 8 років). Також, відповідач зазначає, що наведення позивачем окремих фактів та обставин після проведення співбесіди, тобто під час подання позовної заяви, не свідчить про наявність підстав для скасування ухваленого Комісією рішення. Комісія наголошує, що зауваження позивача стосовно невмотивованості рішення є також внутрішньо суперечливими. Зокрема, в аргументації доводів позовної заяви позивач не погоджується саме із викладеними Комісією мотивами, які в повному об`ємі та належній деталізації наведені в оскаржуваному рішенні Комісії, хоча водночас вказує на нібито їх відсутність та недостатність.

3.4. Щодо обставин невідображення Позивачем в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2014 роки (паперова декларація) та Деклараціях за 2015-2023 інформації про квартиру, яка розташована в місті Миколаєві, відповідач зазначає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про виконання Комісією обов`язку в наведенні мотивів у повному обсязі. Так, зниження 15 балів оцінки позивачу за показником «сумлінність» підтверджується фактами та обставинами, які встановлені Комісією. Зокрема, відповідач зазначає, що Комісією встановлено, що в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» Декларації за 2024 рік (копія додається) кандидат відобразив інформацію про перебування у спільній сумісній власності дружини та її батьків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) квартири загальною площею 48,6 кв.м, що розташована у АДРЕСА_3 (датою набуття права вказано 21 липня 1997 року). Водночас у паперових деклараціях ОСОБА_1 за 2012-2014 роки та Деклараціях за 2015-2023 роки інформації про таку квартиру не відображено. До матеріалів досьє кандидата долучено копію свідоцтва про право власності на житло від 21 липня 1997 року (копія свідоцтва додається), згідно з яким квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (батько дружини кандидата) та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (прізвище дружини позивача до одруження). Комісія зауважує, що у світлі конкретних обставин даної справи, з огляду на характер спірних правовідносин, обов`язок Комісії навести підстави ухвалення рішення або мотиви не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Комісія зауважує, що законодавством не передбачено обов`язкових вимог у зазначенні Комісією в рішенні конкретного підпункту Єдиних показників, згідно з якими Комісія доходить висновку про необхідність зниження балів за критеріями доброчесності та професійної етики. Водночас Комісія ураховує тяжкість діяння, його наслідки, суб`єктивну сторону поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо. Висновки Комісії, наведені в оскаржуваному рішенні свідчать, що невідображення ОСОБА_1 інформації в паперових деклараціях за 2012-2014 роки та Деклараціях за 2015-2023 про квартиру, визнані Комісією достатніми для зниження на 15 балів оцінки позивачу за показником «сумлінність» критерію доброчесності. Слід урахувати, що на переконання ГРД, вказані обставини вказували на наявність обґрунтованого сумніву у доброчесності позивача та відповідність його показнику «чесність». Проте Комісія, реалізуючи дискреційні повноваження, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, керуючись внутрішнім переконанням, виснувала про можливість зниження на 15 балів оцінки Позивача саме за показником «сумлінність» та на який вказала у спірному рішенні.

3.5. Щодо обставин невідображення Позивачем в паперових декларація за 2012-2014 роки інформації про автомобіль, відповідач зазначає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про виконання Комісією обов`язку в наведенні мотивів у повному обсязі. Так, Комісією встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів (копія витягу додається) 17 січня 1996 року ОСОБА_1 зареєстрований власником транспортного засобу марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску. Цей автомобіль задекларований Позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» у Деклараціях за 2015-2016 роки де вказано, що цей транспортний засіб перебуває у його власності, дата набуття права - 17 січня 1996 року. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» Декларації за 2017 рік кандидат задекларував дохід від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) у розмірі 22 799 грн, джерелом доходу вказав себе. В паперових деклараціях за 2012-2014 роки інформація про автомобіль марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску відсутня. У зв`язку з цим, Комісія під час проведення співбесіди обговорила вказані обставини із позивачем та виснувала, що ОСОБА_1 не мав умислу приховати інформацію про транспортний засіб (про що свідчить відображення відомостей про цей автомобіль у Деклараціях за 2015-2016 роки), однак виявлені порушення можуть бути підставою для зниження на 15 балів оцінки позивачу за показником «сумлінність» критерію доброчесності.

3.6. Також, стосовно невідображення позивачем вартості земельної ділянки загальною площею 51 500 кв.м., розташованої в селі Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області Комісія встановила, що вказана земельна ділянка набута у власність позивачем на підставі державного акта від 14 січня 2003 року. До матеріалів досьє ОСОБА_1 долучено копію договору оренди землі від 21 жовтня 2021 року № 24 (копія додається), згідно з яким, ОСОБА_1 надав в оренду земельну ділянку площею 5,1554 га, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Миколаївської області. Також у договорі вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 150 069 грн. Отже Комісія виснувала, що з 21 жовтня 2021 року кандидат повинен бути обізнаним про вартість земельної ділянки. Також Комісія погодилась з твердженням ГРД про те, що зазначення кандидатом своєї дружини як джерела доходу, отриманого нею від надання належного їй майна в оренду, свідчить про недостатню сумлінність кандидата під час заповнення Декларацій за 2017-2019 роки.

3.7. Щодо встановлення Комісією походження коштів для придбання об`єкту незавершеного будівництва - квартири загальною площею 105 кв.м, що розташована у місті Миколаєві, відповідач зазначає, що Положення про кваліфікаційне оцінювання ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, правдивої та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов`язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки критеріїв доброчесності та професійної етики. З огляду на це, саме на позивача, який претендує обійняти посаду судді апеляційного загального суду у межах Конкурсу, покладено обов`язок спростовувати будь-які сумніви. У Комісії відсутній обов`язок самостійно за власною ініціативою вчиняти активні дії для пошуку інформації, яка у свою чергу буде спростовувати такі сумніви та підтверджувати відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Такі дії Комісії можуть призвести до порушення принципів автономності, неупередженості, рівності умов для суддів (кандидатів на посаду судді) та об`єктивності під час проведення кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок, нівелюватиме конкурсні процедури. У спірному рішенні Комісія відзначила, що графік здійснення платежів (видатків) при дослідженні цих обставин має важливе значення адже впливає на висновок щодо достатності коштів отриманих із законних джерел для здійснення видатків. Також, Комісія обґрунтовано виснувала, що за відсутності відповідних та достатніх даних про внесення коштів і їх зарахування на банківський рахунок юридичної особи для оплати вартості майнових прав, відповідна довідка, сама по собі, не може підтверджувати здійснення відповідних видатків у відповідному розмірі. Крім того, Комісією проаналізовані умови договору купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2021 року № 77 та встановлено, що сторони чітко визначили порядок, строки і розмір здійснення розрахунків за майнові права, а також форму та спосіб внесення будь-яких змін до такого порядку. В договорі не міститься положень, які б давали підстави Комісії погодитися із поясненнями ОСОБА_1 про внесення дружиною протягом 2019-2020 років коштів в сумі 350 000 грн.

3.8. Відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Рух справи

4. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Олендера І.Я. (головуючий суддя), Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.

6. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, Верховний Суд установив, що позовну заяву подано із додержанням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та з дотриманням установленого законом строку звернення до суду. Підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

7. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

8. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

9. У позовній заяві позивач не ставив питання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10. Враховуючи визначений позивачем предмет спору, який стосується оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прийнятого за результатом спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії, Верховний Суд констатує, що оцінка наведених позивачем доводів не потребує усних пояснень сторін та виклику учасників справи. Ураховуючи зазначене та вимоги частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11. Відповідно до частини сьомої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Таких клопотань в межах визначених строків від сторін до Суду подано не було.

Фактичні обставини справи, установлені Судом

12. Указом Президента України від 11 березня 2011 року № 282/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області строком на п`ять років.

12.1. Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 ОСОБА_1 переведений у межах п`ятирічного строку на роботу на посаді судді Центрального районного суду міста Миколаєва.

13. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1.

13.1. Рішенням Комісії від 18 травня 2018 року № 713/ко-18 визначено, що суддя Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 825,875 бали та визнано його таким, що відповідає займаній посаді.

14. Указом Президента України від 24 жовтня 2018 року № 340/2018 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.

15. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

15.1. До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся ОСОБА_1 як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.

15.2. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у Конкурсі.

15.3. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Цим же рішенням до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, у тому числі й позивача.

15.4. 11 липня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.

16. Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема, кандидатів на посади суддів Миколаївського апеляційного суду проводиться Комісією у складі постійної колегії № 1.

16.1. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії Богоноса М.Б .

17. Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання. Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.

18. До Комісії 22 січня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД від 21 січня 2026 року.

18.1. Членом Комісії - доповідачем зазначений висновок надіслано Позивачу та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені у висновку ГРД.

18.2. До Комісії 29 січня 2026 року надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.

19. Співбесіду з Позивачем проведено 05 лютого 2026 року. Під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

20. Рішенням Комісії у складі колегії від 05 лютого 2026 року № 38/ас-26 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 422,12 бала. Комісією визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

21. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами зазначає наступне.

22. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

25. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення; Закон № 1402-VIII).

26. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

27. Положеннями статті 79 Закону № 1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

28. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII встановлено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

29. Згідно з положеннями частин другої та четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; 4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі в конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

30. Згідно з положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

31. Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Сукупна кількість балів, які суддя (кандидат на посаду судді) може отримати на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, не може перевищувати 50 відсотків максимальної кількості балів кваліфікаційного оцінювання.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

32. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/ зп-24) (далі - Положення про конкурс).

Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Пунктами 1.3 - 1.6 розділу 1 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

Кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією у складі, визначеному рішенням Комісії.

Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди.

Розділом 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя (пункт 2.14 розділу 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді, затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 2.13 розділу 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Згідно з положеннями пунктів 2.15, 2.16 розділу 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання показники критерію особистої компетентності, критерію соціальної компетентності, критеріям доброчесності та професійної етики оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.

Так, у відповідності до положень пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Згідно з положеннями пунктів 5.6, 5.8 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання визначено таким чином: критерії компетентності: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) - 400 балів, з яких: рівень когнітивних здібностей - 60 балів; рівень знань з історії української державності - 40 балів; рівень загальних знань у сфері права - 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня - 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 150 балів; особиста компетентність - 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів; безперервний розвиток - 25 балів; соціальна компетентність - 50 балів, з яких: ефективна комунікація - 12,5 бала; ефективна взаємодія - 12,5 бала; стійкість мотивації - 12,5 бала; емоційна стійкість - 12,5 бала; критерії доброчесності та професійної етики - 300 балів.

Пунктами 5.9, 5.10, 5.11, 5.12, 5.13 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

Згідно з положеннями пунктів 6.19 - 6.24 розділу 6 Положення про кваліфікаційне оцінювання дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) (далі - досьє) полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє з метою попередньої оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Дослідження досьє здійснюється членом Комісії, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи про проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), (далі - доповідач).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії.

Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень.

Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

33. Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (частина друга статті 88 Закону № 1402-VIII).

Згідно з положеннями частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

34. Як уже було зазначено, ОСОБА_1 обґрунтовує позов доводами, що підстав для визнання його таким, що не відповідає критерію доброчесності, у Комісії не було, а відтак оскаржуване рішення є невмотивованим та таким, що підлягає скасуванню.

35. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

36. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

36.1. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

36.2. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

36.3. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

36.4. Легітимна мета вимірювання доброчесності кандидата на посаду судді полягає у виявленні фактів свідомого порушення чи нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допущення поведінки, що несумісна із званням судді або підриває авторитет правосуддя. Такий захід має забезпечити кадрову якість правосуддя з точки зору моралі й професійної етики.

36.5. Повноваження Комісії щодо оцінки встановлених обставин, пов`язаних з особою кандидата, на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

37. Комісія, реалізуючи ці повноваження, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата основоположним засадам регламентації поведінки судді, стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013.

37.1. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, поведінка кандидата оцінюється насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень про це поняття в контексті поведінки, коли йдеться про суддю.

37.2. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

37.3. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою в контексті справедливості (fair procedure - справедлива процедура). У свою чергу правова процедура є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

38. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

39. За змістом висновку Конституційного Суду України в Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) при визнанні за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

40. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.

41. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).

42. Частиною третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII від ВККС прямо вимагається мотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду суддів у разі обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.

43. Належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість суду перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів і чи була дотримана процедура його прийняття. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата. Виняткової значимості обґрунтованість / вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

44. Висновок про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики (сумарний бал отриманий за вказаними критеріями становить 0 (нуль) балів), Комісія зробила внаслідок оцінювання наступних обставин: щодо обставин декларування позивачем об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку; щодо обставин невідображення позивачем в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2014 роки (паперова декларація) та Деклараціях за 2015-2023 інформації про квартиру; щодо обставин невідображення позивачем в паперових декларація за 2012-2014 роки інформації про автомобіль марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску зареєстрований 17 січня 1996 року на ОСОБА_1 ; стосовно невідображення позивачем вартості земельної ділянки розташованої в селі Ковалівка, Миколаївського району, Миколаївської області Комісія, а також, що у паперових деклараціях за 2012-2014 роки та в електронних деклараціях за 2017 -2019 роки позивача вказано дружину як джерело доходу від надання майна в оренду; щодо обставин декларування у Деклараціях за 2021-2024 роки об`єкту незавершеного будівництва - квартири, що розташована у місті Миколаєві, власником якої є дружина позивача.

45. Так, з урахуванням вказаних положень статті 69 Закону № 1402-VIIІ, умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, законодавець пов`язує з наявністю/відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

46. При цьому поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.

47. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.

48. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що поняття «доброчесність» у контексті відбору суддів є комплексною категорією, що охоплює не лише формальне дотримання законодавчих вимог, але й етичні, моральні та професійні якості особи, а тому його практичне застосування вимагає ретельного й індивідуалізованого аналізу кожної конкретної ситуації. Доброчесність формується через сукупність обставин, дій та мотивів, які необхідно оцінювати в їхньому взаємозв`язку. У цьому сенсі не кожна ймовірна неточність у відображенні інформації в декларації, суб`єктивне розуміння норми права чи навіть негативна життєва обставина, що склалася в житті кандидата, автоматично чи беззастережно свідчить про його недоброчесність.

49. Невідповідність критерію доброчесності є фінальним висновком, який має ґрунтуватися на виваженій та глибокій оцінці сукупності людських якостей, поведінки та обставин, що демонструють несумісність із високими стандартами суддівської професії. Такий висновок не може бути формальним чи поверхневим, адже доброчесність як інтегральна характеристика судді передбачає не лише відсутність порушень, але й здатність особи викликати довіру суспільства до судової влади. Відповідно, обґрунтування невідповідності критерію доброчесності, має бути не лише належно мотивованим, але й достатньо переконливим, щоб сторонній незалежний спостерігач міг чітко зрозуміти, чому конкретна людина не може виконувати функції судді.

50. Надаючи оцінку висновку Комісії щодо обставин декларування позивачем об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, Суд зазначає наступне.

50.1. З оспорюваного рішення Комісії та з пояснень зазначених у відзиві на позовну заяву в цій частині, можна зрозуміти, що сумнів виник у зв`язку з тим, що позивач у своїх поясненнях послався на доходи батьків члена сім`ї як на джерело формування її активів, що стало підставою потрапляння вказаних обставин у поле зору Комісії. Комісія з пояснень ОСОБА_2 (батько дружини позивача) від 27 січня 2026 року встановила, що житловий будинок було побудовано протягом 2005-2007 років за його кошти та кошти дружини для власних потреб. Для будівництва були використані їх заощадження та позичені кошти, а приблизна вартість будівництва становила 350 000 грн. Комісією зазначено, що документів на підтвердження пояснень ОСОБА_2 позивач не надав. На переконання Комісії доводи позивача не спростовують висновків Комісії стосовно сумнівів в дотриманні правил та норм, зокрема: зведення будинку без належних дозвільних документів (з 2005 до 2007 року), на земельній ділянці, не призначеній (на той момент) для цієї мети, а також надмірно тривале оформлення членом сім`ї позивача документів для державної реєстрації житлового будинку.

50.2. В свою чергу позивач пояснив, що зазначене не може бути підставою для висновку Комісії про зниження на 15 балів такого показника доброчесності, як «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», а саме - щодо набуття прав на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Так, позивач вказує, що у своїх поясненнях наданих до ГРД та ВККС зазначав, що право власності на земельну ділянку площею 0,10 га в с. Покровка, Очаківського району, Миколаївської області було набуто його дружиною ще до одруження з позивачем в 2002 році на підставі договору дарування від 19.02.2002 та протягом 2005 - 2007 років її батьками за їх власні кошти було побудовано вказаний житловий будинок.

50.3. При цьому, позивач звертає увагу, що батьки його дружини не проживають з ними, не пов`язані спільним побутом і у них відсутні взаємні права та обов`язки то в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», оскільки вони не є членами його сім`ї, у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси батьків дружини, які не є членами сім`ї позивача. Зазначає, що Комісією не було враховано вказаних пояснень позивача, а також наданих пояснень тестя позивача ОСОБА_2 щодо вказаних обставин. Крім того, позивач зазначає, що стверджуючи та піддаючи сумніву законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, Комісія мала б обґрунтувати в чому саме і які саме дії позивача та членів його сім`ї свідчать або мають ознаки невідповідності вимогам законодавства та в чому вони полягали. Водночас такої інформації оскаржуване рішення не містить, тоді як Комісія обмежилась загальними фразами (зокрема, що вказані обставини не спростовують сумнівів щодо фінансової спроможності батьків дружини позивача) не мотивуючи своє рішення.

50.4. Також, Комісія залишила поза увагою ту обставину, що вже в квітні 2007 року тобто до закінчення будівництва, цільове призначення земельної ділянки було змінено на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» і Рішенням виконкому Покровської сільської ради № 51 від 26.09.2008 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

50.5. В контексті зазначених висновків та доводів Комісії та наданих пояснень позивачем, Суд звертає увагу, що Комісія приходячи до висновку, що виявлені обставини можуть бути підставою для зниження на 15 балів такого показника доброчесності, як «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» керувалась, зокрема, пунктом 21 розділу III Єдиних показників, яким визначено, що законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно: підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї права на об`єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім`ї не могли не знати.

50.6. Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтованих висновків Комісії щодо наявності підстав для неврахування пояснень позивача, пояснень тестя позивача ОСОБА_2 щодо вказаних обставин (в частині будівництва вказаного будинку та понесених витрат на таке будівництво), висновків відповідача, що такі не спростовують сумнів щодо фінансової спроможності батьків дружини позивача, які вимоги чинного законодавства було порушено позивачем та/або членами його сім`ї в частині оформлення документів для державної реєстрації житлового будинку, яке на переконання відповідача є надмірно тривалим.

50.7. Так, Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутні висновки Комісії чому надані відомості про доходи батьків дружини позивача, зокрема відображені у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків не спростовують сумнів щодо їх фінансової спроможності, з урахуванням того, що Комісія у рішенні зазначила, що бере до уваги пояснення тестя позивача ОСОБА_2 , що для будівництва спірного будинку були використані заощадження батьків дружини позивача, позичені кошти (при приблизній вартості будівництва, яка становила 350 000 грн та яка не ставилась під сумнів Комісією). Тобто, будь-яких підстав та/або неврахування таких доводів та пояснень Комісією не зазначено.

50.8. Також Комісією не обґрунтовано висновків щодо, на її переконання, надмірно тривалого оформлення позивачем та/або членами його сім`ї документів для державної реєстрації житлового будинку. Оскаржуване рішення взагалі не містить жодних обґрунтувань вказаних висновків, а також пояснень у чому полягала така надмірність з урахуванням обставин, викладених у поясненнях позивача, хоча такі висновки відповідача були серед іншого враховані, як підстава для відповідного зниження оцінки кандидата за таким показником доброчесності, як «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав».

50.9. Крім того, Суд звертає увагу, що відповідач не спростовує та не заперечує, що позивач з моменту його призначення в 2011 році на посаду судді декларував вказаний будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, а з 2017 року, як об`єкт право власності якого зареєстровано. Будь-яких порушень зі сторони позивача та його дружини компетентними державними органами зафіксовано не було.

50.10. Таким чином, в контексті спірних правовідносин, Суд зазначає, що обґрунтованими є доводи позивача, що стверджуючи та піддаючи сумніву законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, Комісія мала б обґрунтувати в чому саме і які саме дії позивача та членів його сім`ї свідчать або мають ознаки невідповідності вимогам законодавства та в чому вони полягали. Водночас такої інформації оскаржуване рішення не містить.

51. Надаючи оцінку висновку Комісії щодо обставин невідображення позивачем в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2014 роки (паперова декларація) та Деклараціях за 2015-2023 інформації про квартиру, яка розташована в місті Миколаєві, а також - в паперових декларація за 2012-2014 роки інформації про автомобіль марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску, власником якого ОСОБА_1 зареєстрований 17 січня 1996 року, Суд зазначає наступне.

51.1. Так, зі змісту оскаржуваного рішення, зниження 15 балів оцінки позивачу за показником «сумлінність» підтверджується, на переконання відповідача, фактами та обставинами, які встановлені Комісією. Зокрема, відповідач зазначає, що Комісією встановлено, що в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» Декларації за 2024 рік (копія додається) кандидат відобразив інформацію про перебування у спільній сумісній власності дружини та її батьків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) квартири загальною площею 48,6 кв.м, що розташована у АДРЕСА_3 (датою набуття права вказано 21 липня 1997 року). Водночас у паперових деклараціях ОСОБА_1 за 2012-2014 роки та Деклараціях за 2015-2023 роки інформації про таку квартиру не відображено. До матеріалів досьє кандидата долучено копію свідоцтва про право власності на житло від 21 липня 1997 року (копія свідоцтва додається), згідно з яким квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (батько дружини кандидата) та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (прізвище дружини позивача до одруження).

51.2. Позивач щодо вказаних обставин зазначив, що всі доходи та майно, доходи та майно членів його сім`ї відповідально декларував та декларує, а допущені помилки при їх зазначенні не носять системного та умисного характеру, були виявлені і виправлені ним (в тому числі і при подачі щорічної декларації за 2024 рік), що свідчить про сумлінність, доброчесність та відповідальне ставлення до встановлених обов`язків. Також зазначив, що з початку виникнення у позивача обов`язку (2011 рік) подавати майнові декларації з`ясовував у дружини, своїх та її батьків питання щодо наявності будь якого майна про яке повинен був знати і декларувати та все, що йому повідомили відповідально зазначав, що не може свідчити про мою недбалість чи невжиття достатніх заходів.

51.3. Позивач звертає увагу, що у своїх наданих до ГРД та ВККСУ поясненнях вказував, що про те що його дружина є співвласницею вказаної квартири, позивачу стало відомо лише в 2024 році після того, як її батьки внесли відомості про вказане майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримали витяг. Будь якого наміру та/або умислу не відображати вказане майно у позивача не було та немає. В контексті зазначеного, позивач також вказав, що приватизація вказаної квартири та видача свідоцтва про право власності відбулись в 1997 році, а батьки дружини є літніми людьми (батько 1946 р.н., мати 1951 р.н.), а тому що певні обставини можуть не пам`ятати та не надавати їм якогось важливого значення.

51.4. В контексті зазначеного, Суд вказує, що обґрунтованими є висновки Комісії, із покликанням на положення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року (чинний на момент подання декларацій до 2015 року), пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», яка не встановила ознак умисного приховування інформації позивачем.

51.5. Водночас, Суд критично оцінює висновок Комісії, що така піддає сумніву пояснення позивача щодо причин недекларування об`єкта нерухомого майна, без будь-яких обґрунтувань такого (з урахуванням того, що зазначене за висновком Комісії стало підставою для зниження оцінки кандидата за показником «сумлінність»), як і обґрунтування такого висновку зазначеного Комісією у відзиві на позовну заяву, у якому Комісія зазначила: що у світлі конкретних обставин даної справи, з огляду на характер спірних правовідносин, обов`язок Комісії навести підстави ухвалення рішення або мотиви не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; що законодавством не передбачено обов`язкових вимог у зазначенні Комісією в рішенні конкретного підпункту Єдиних показників, згідно з якими Комісія доходить висновку про необхідність зниження балів за критеріями доброчесності та професійної етики.

51.6. Щодо обставин невідображення позивачем в паперових декларація за 2012-2014 роки інформації про автомобіль, відповідач зазначає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про виконання Комісією обов`язку в наведенні мотивів у повному обсязі. Так, Комісією встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів (копія витягу додається) 17 січня 1996 року ОСОБА_1 зареєстрований власником транспортного засобу марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску. Цей автомобіль задекларований Позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» у Деклараціях за 2015-2016 роки де вказано, що цей транспортний засіб перебуває у його власності, дата набуття права - 17 січня 1996 року. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» Декларації за 2017 рік кандидат задекларував дохід від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) у розмірі 22 799 грн, джерелом доходу вказав себе. В паперових деклараціях за 2012-2014 роки інформація про автомобіль марки «Nissan», модель «Cherry» 1986 року випуску відсутня.

51.7. Щодо спірного автомобіля, позивач у свої поясненнях до ГРД та ВККС зазначав, що в 1996 році автомобіль було придбано його дядьком ( ОСОБА_3 ) за його власні кошти (вартість придбання позивачу невідома). Після придбання він зареєстрував автомобіль на позивача, але фактично, у користуванні, розпорядженні та володінні позивача зазначений автомобіль ніколи не перебував. Під час заповнення електронної декларації за 2015 рік (дата подання 20.10.2016) та ознайомившись з роз`ясненнями НАЗК затверджених Рішенням №3 від 11.08.2016 відповідна інформація була відкоригована позивачем.

51.8. В контексті зазначеного, Суд звертає увагу, що Комісія під час проведення співбесіди обговорила вказані обставини із позивачем та дійшла висновку, що ОСОБА_1 не мав умислу приховати інформацію про транспортний засіб (про що свідчить відображення відомостей про цей автомобіль у Деклараціях за 2015-2016 роки), про що зазначила в оскаржуваному рішенні. У межах встановлених Комісією обставин не зазначення позивачем інформації про вказаний автомобіль в паперових деклараціях за 2012-2014 роки, а також наданих пояснень позивачем, Суд зазначає, що в цій частині Комісія дійшла обґрунтованого висновку, що виявлені порушення можуть бути підставою для зниження відповідної оцінки позивача (критерію доброчесності).

52. Надаючи оцінку висновку Комісії щодо невідображення позивачем вартості земельної ділянки загальною площею 51 500 кв.м., розташованої в селі Ковалівка, Миколаївського району, Миколаївської області, а також тому, що у паперових деклараціях за 2012-2014 роки та в електронних деклараціях за 2017 -2019 роки позивача вказано дружину як джерело доходу від надання майна в оренду, Суд зазначає наступне.

52.1. Так, Комісія встановила, що вказана земельна ділянка була набута у власність позивачем на підставі державного акта від 14 січня 2003 року. До матеріалів досьє ОСОБА_1 долучено копію договору оренди землі від 21 жовтня 2021 року № 24, згідно з яким, ОСОБА_1 надав в оренду земельну ділянку площею 5,1554 га, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Миколаївської області. Також у договорі вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 150 069 грн. Отже Комісія виснувала, що з 21 жовтня 2021 року кандидат повинен бути обізнаним про вартість земельної ділянки. Також Комісія погодилась з твердженням ГРД про те, що зазначення кандидатом своєї дружини як джерела доходу, отриманого нею від надання належного їй майна в оренду, свідчить про недостатню сумлінність кандидата під час заповнення Декларацій за 2017-2019 роки. У зв`язку з цим Комісія вирішила знизити на 15 балів оцінки позивача за показником «сумлінність» критерію доброчесності.

52.2. Щодо вказаних доводів Комісії зазначених в оскаржуваному рішенні, що Кандидат не зазначив вартість земельної ділянки площею 51 500 кв.м. в с. Ковілівка, Миколаївського району, Миколаївської області, позивач у поясненнях до ВККС зазначав, що вказаною земельною ділянкою фактично користуються його батьки (здають в оренду та отримують гроші чи продукцію). Вартість земельної ділянки позивач не зазначив помилково так як сам її не проводив і не врахував, що при укладенні договорів оренди таким правом наділений орендар, який, в свою чергу, в якийсь період провів оцінку не повідомляючи про це позивача. При укладенні останнього договору оренди позивач звернув увагу, що в договорі вказана грошова оцінка земельної ділянки після чого виправив помилку та почав відображати вартість земельної ділянки в декларації. При цьому, позивач наголошує, що право власності на вказану земельну ділянку (пай) та отримані від здачі її в оренду кошти позивач відповідально декларував та декларує. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні Комісія дійшла висновку про зниження на 15 балів такого показника доброчесності, як «сумлінність» мотивуючи тим, що у паперових деклараціях за 2012-2014 роки та в електронних деклараціях за 2017 -2019 роки позивача вказано дружину як джерело доходу від надання майна в оренду. Позивач вказує, що в наданих до ГРД та ВККС поясненнях позивач зазначав про те що про передачу майна в оренду дружина позивача уклала відповідний договір і про отримання нею доходу від вказаної діяльності він зазначав в своїх деклараціях та вважав вірно відображає дані. Після ознайомлення з роз`ясненнями НАЗК №1 від 13.02.2020 де детально розписано порядок відображення вказаної інформацію позивач зазначав саме ту особу, від якої отримано дохід. Позивач звертає увагу, що всі свої доходи та доходи сім`ї позивач відповідально декларував та декларує, а допущені помилки при їх зазначенні не носять системного та умисного характеру, були виявлені і виправлені позивачем.

52.3. Суд зазначає, що оспорюване рішення не містить належного мотивування того, що допущена помилка має характер недобросовісної помилки, а саме недбалого ставлення позивача до обов`язку щодо подання відповідної декларації, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення на посаду судді. Навпаки, щодо вказаних обставин Комісією зроблено висновок про відсутність умислу в позивача у допущених ним помилках. Тобто Комісією констатовано відсутність умислу у вказаних помилках та не зазначено, що такі були спрямовані на приховування інформації щодо доходів та/або відповідного майна.

52.4. Суд звертає увагу, що слід враховувати, що наявність окремих помилок в деклараціях кандидата, по суті самі по собі не свідчать про приховування власного майна, незаконність походження майна особисто кандидата та члена її сім`ї. Формальні помилки, як то не зазначення джерела походження коштів, за умови їх відображення в цілому у складі майна кандидата, може бути добросовісною помилкою.

52.5. За таких обставин, Суд вважає, що в цій частині рішення Комісії не є вмотивованим та відповідно є передчасним, оскільки Комісія не зазначила доводів та висновків, які б зі всією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності позивача критерію доброчесності (за показником «сумлінність») та, що поведінка такого свідчить про несумлінне виконання обов`язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».

53. Надаючи оцінку висновку Комісії щодо обставин декларування у Деклараціях за 2021-2024 роки об`єкту незавершеного будівництва - квартири, що розташована у місті Миколаєві, власником якої є дружина позивача, Суд зазначає наступне.

53.1. Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в частині встановлення Комісією походження коштів для придбання об`єкту незавершеного будівництва - квартири загальною площею 105 кв.м, що розташована у місті Миколаєві, відповідач відзначає, що графік здійснення платежів (видатків) при дослідженні обставин придбання вказаної квартири має важливе значення, адже впливає на висновок щодо достатності коштів отриманих із законних джерел для здійснення видатків. Комісія зазначила, що за відсутності відповідних та достатніх даних про внесення коштів і їх зарахування на банківський рахунок юридичної особи для оплати вартості майнових прав, відповідна довідка, сама по собі, не може підтверджувати здійснення відповідних видатків у відповідному розмірі. Крім того, Комісією проаналізовані умови договору купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2021 року № 77 та встановлено, що сторони чітко визначили порядок, строки і розмір здійснення розрахунків за майнові права, а також форму та спосіб внесення будь-яких змін до такого порядку. Зокрема, в договорі не міститься положень, які б давали підстави Комісії погодитися із поясненнями ОСОБА_1 про внесення дружиною протягом 2019-2020 років коштів в сумі 350 000 грн.

53.2. Позивач щодо вказаних обставин зазначив, що в оскаржуваному рішенні, Комісія оцінює кандидата не лише з точки зору виконання договірних зобов`язань, а перш за все крізь призму законності джерел походження коштів, спрямованих на виконання таких зобов`язань, вимог дотримання антикорупційного законодавства тощо. При цьому, позивач звертає увагу, що у своїх поясненнях до ВККС зазначав, що сплачувати кошти за вказану квартиру сім`я позивача почала ще в період кінець 2018 - початок 2019 року, за усною домовленістю із забудовником без укладення договору. На підтвердження вказаних обставин, позивачем було надано відповідну довідку за підписом директора ТОВ «Моноліт-Інвест 17» на підтвердження того, що дружиною позивача протягом 2019-2020 років внесено оплату в сумі 350 000,00 грн (різними сумами) на придбання квартири в новобудові за адресою: АДРЕСА_2 . Після підписання договору купівлі-продажу майнових прав № 77 від 17.12.2021, грошові кошти в сумі 350 000,00 грн були враховані при проведенні остаточного розрахунку за квартиру.

53.3. Водночас, Комісія вказала, що така довідка оформлена в довільній формі, не є первинним бухгалтерським документом чи фінансовим документом, не підтверджує фактичного руху грошових коштів та не містить посилання на конкретні платіжні документи (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки, тощо), які б підтверджували внесення грошових коштів в сумі 350 000,00 грн. Комісія дійшла висновку, що відсутність відповідних та достатніх даних про внесення коштів і їх зарахування на банківський рахунок юридичної особи для оплати вартості майнових прав, наведена довідка сама по собі не може підтверджувати здійснення відповідних видатків у розмірі про який стверджував Кандидат. Також, Комісія поставила під сумнів достатність коштів у члена сім`ї позивача для внесення відповідних платежів у грудні 2021 року.

53.4. Крім того, Комісія в оскаржуваному рішенні зазначила, що із наданих під час співбесіди пояснень кандидата вбачається, що передача грошових коштів забудовнику відбулася на підставі усної домовленості без укладення письмового договору, що не створює належних цивільно-правових зобов`язань для забудовника та не забезпечує достатніх правових гарантій захисту інтересів особи, яка здійснила платіж. Позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення Комісія вдалася до вільних суджень не посилаючись на норми права, які були недотриманні чи порушені та суперечить своїм же висновкам.

53.5. Суд зазначає, що оспорюване рішення не містить жодного мотивування того, які, на думку відповідача, положення цивільного законодавства було порушено позивачем та/або членом його сім`ї щодо укладання вказаної угоди з забудовником, зокрема, в частині попереднього внесення коштів дружиною позивача протягом 2019-2020 років у сумі 350 000,00 грн (що підтверджується наданою Комісії довідкою за підписом директора ТОВ «Моноліт-Інвест 17»). Також, оскаржуване рішення не містить встановлених Комісією обставин (як і ГРД), що умови договору купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2021 року № 77 оскаржувались будь-якою стороною такого договору до суду, або, що вказана довідка за підписом директора ТОВ «Моноліт-Інвест 17» на підтвердження того, що дружиною позивача протягом 2019-2020 років внесено оплату в сумі 350 000,00 грн (різними сумами) на придбання квартири в новобудові за адресою: АДРЕСА_2 містить недостовірну інформацію (що підтверджено, зокрема, інформацією наданою самим забудовником). З урахуванням зазначеного, Суд вказує, що висновки Комісії, що у вказаному договорі не міститься положень, які давали б підстави погодитися з поясненнями позивача про внесення дружиною протягом 2019-2020 років відповідних коштів є необґрунтованими.

53.6. Крім того, позивач у поясненнях зазначав, що інформація про його доходи та доходи його дружини зазначена в деклараціях за відповідні роки, які розміщені на сайті НАЗК та перебувають у вільному доступі, а сплачені кошти за вказану квартиру складались власних заощаджень позивача, коштів від відчуження нерухомого майна його дружиною, кошти позичені дружиною позивача у її батьків та брата позивача. При цьому, Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить висновку Комісії, що позивач та/або член його сім`ї, з урахуванням встановлених обставин, не мав коштів для сплати відповідних внесків на придбання вказаної квартири.

54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

55. При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим (Постанова Великої Палати Верховного Суду 13.02.2025 у справі №990/74/24).

56. Аналогічні підходи правові підходи викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 7 листопада 2024 року у справі № 990/124/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24.

57. В контексті зазначеного, Суд також звертає увагу, що пунктом 5.11 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

57.1. Суд наголошує, що зі змісту оскаржуваного рішення Комісії не вбачається, що під час оцінювання відповідності позивача (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання було враховано обставини, що вказують на істотність порушення не тільки правил та/або відповідних норм, що знайшло своє відображення у самому рішенні Комісії. Крім того, як уже зазначалось, у окремих обставинах Комісія констатувала відсутність будь-якого умислу у діях позивача, а також відсутності намагання приховати відповідні його (членів сім`ї позивача) доходи, майно та ін., що було виявлено Комісією. Зі змісту оскаржуваного рішення Судом встановлено, що позивачем відразу вчинялись дії щодо виправлення можливих помилок, зокрема, при поданні вказаних декларацій, а враховуючи обставини та час коли такі, на думку відповідача мали місце, наявності підстав для визнання таких систематичними, що слугує для висновку Комісії стосовно обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію доброчесності (зокрема, за показником «сумлінність»), Суд не вбачає.

58. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

59. Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивача вказаним критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, спростовуються аргументами, наведеними вище.

60. Таким чином, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Суд висновує, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

61. Крім того, Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

61.1. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

61.2. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №38/ас-26 від 05.02.2026, яким ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 16 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер,

В.В. Хохуляк,

Л.І. Бившева,

І.А. Гончарова,

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду