Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №990/74/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року

м. Київ

справа №990/74/26

адміністративне провадження № П/990/74/26

Верховний Суд як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді - Шишова О. О.

суддів: Білоуса О. В., Васильєвої І. А., Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рух справи.

11 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подала до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія, ВККС), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26, яким ОСОБА_1 відмовлено у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року №193/зп-25;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, з урахуванням поданих позивачем документів;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, та забезпечити позивачці можливість складання кваліфікаційного іспиту і проходження подальших етапів цього конкурсу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка наголошує на тому, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26 ґрунтується на неповному аналізі та неправильній оцінці документів та обмежує її право на доступ до професії, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо стажу роботи на посадах державної служби категорії «Б» зазначає, що стаж роботи складає 7 років 10 місяців 2 дні, проте, Комісія безпідставно не врахувала зазначений стаж професійної діяльності у сфері права до загального стажу, визначеного підпунктами 1-4 пункту 85 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ).

Позивачка зазначає, що з 2016 року, з урахуванням прийняття Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (далі - Закон №889-VII) , введено 3 категорії: Категорія А - вищий корпус державної служби; Категорія Б - керівники середньої ланки; Категорія В - спеціалісти.

У практиці кадрових і пенсійних розрахунків використовують приблизну відповідність: нова категорія А відповідає старим категоріям I-II; нова категорія Б відповідає старим категоріям III-V; нова категорія В відповідає старим категоріям VI- VII. Водночас, прямого повного прирівняння служби в органах місцевого самоврядування до державної служби у законодавстві не було.

Водночас, позивачка звертає увагу, що закон встановлював взаємне зарахування стажу і співвідношення рангів. Це випливало з двох основних законів: Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III та Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Разом з тим, стаття 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III передбачала: стаж служби в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби. І навпаки: стаж державної служби зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, узагальнюючи співвідношення, які використовують у кадровій практиці щодо стажу державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, з урахуванням Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001), Закон України «Про державну службу» (1993), Закону України «Про державну службу» (2015): 9, 8, 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування відповідає V категорії державної служби (старої системи, тобто за Законом № 3723-XII) у сучасній системі відповідає категорії Б (за Законом № 889-VII).

Водночас, пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», регламентовано: «До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Між цим, на підтвердження досвіду представництва у публічно - правових спорах, до документів додано і Рекомендаційний лист судді - спікера Вищого антикорупційного суду СЕРДЮКОВОЇ (БІЛОУС) Інни Олександрівни, яка впродовж 2012 - 2019 років, як суддя Тернопільського окружного адміністративного суду підтвердила свою обізнаність із професійною діяльністю Наталії КАЙДИ, яка здійснювала всебічне правове забезпечення діяльності Тернопільської обласної ради та представляла її інтереси в публічно - правових спорах, зокрема, брала участь у розгляді справ, пов`язаних з оскарженням рішень органів влади з земельних, бюджетних, кадрових та інших питань, що є предметом юрисдикції Тернопільського окружного адміністративного суду.

За наведеного, позивачка зазначає, що стаж роботи на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Тернопільської обласної ради відноситься до стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.

Щодо досвіду професійної діяльності адвоката позивачка зазначає, що на підтвердження такого досвіду до заяви про участь у Конкурсі долучено документи, які підтверджують понад п`ять років безперервного стажу професійної діяльності адвоката.

Наголошує, що протягом усього періоду діяльності здійснювала представництво у господарських та цивільних спорах, з 28.10.2020 займала посаду керуючої Адвокатського бюро «Алли Лесько», код ЄДРПОУ 43889025, основний вид діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права та здійснювала представництво в судах від імені бюро, як адвокат, що лише підтверджує безперервний досвід адвокатської діяльності.

Однак, для оцінки Комісією досвіду адвокатської діяльності в публічно-правових спорах було виділено саме відповідні провадження.

Щодо визначення наукового (науково-педагогічного) стажу зауважує, що фактичний науково-педагогічний стаж ОСОБА_1 становить понад п`ять років, що підтверджується: записами трудової книжки про займані посади; встановленням надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №78 від 31.01.2001; наявність дипломів кандидата юридичних наук та доктора юридичних наук.

Підсумовуючи наведене позивачка просить урахувати суд, що подані до Комісії документи підтверджують:

стаж прирівняний до державної служби категорії «Б» 7 років 10 місяців 2 дні;

досвід адвокатської діяльності понад 5 років;

досвід наукової та науково-педагогічної діяльності понад 5 років.

Таким чином, за мінімальним підрахунком сукупний досвід професійної діяльності ОСОБА_1 значно перевищує встановлену Законом вимогу у сім років. Крім того, поєднання досвіду адвокатської діяльності та наукової діяльності окремо також перевищує семирічний поріг, установлений підпунктом 5 пункту 85 розділу ХІІ Закону №1402-VІІІ.

Отже, висновок Комісії про відсутність підтвердження відповідного стажу є необґрунтованим та таким, що не відповідає поданим документам.

Позиція інших учасників справи щодо позовної заяви

У відзиві на позовну заяву ВККС просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Указує, що при вирішенні питання допуску позивачки та ухваленні оскаржуваного рішення Комісією надано оцінку поданим, в електронній формі, кандидатом документам, які не дали можливості отримати підтвердження сукупного стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1- 4 цього пункту 85 розділу ХІІ Закону №1402-VІІІ, щонайменше сім років.

Щодо стажу роботи на посадах державної служби категорії "Б", Комісія зазначає, що підпунктом 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ чітко визначено вимогу щодо стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» саме в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років для можливості участі у Конкурсі.

Комісією зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Тернопільської обласної ради не відноситься до стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України. Повноваження Тернопільської обласної ради не поширюються на всю територію України, натомість поширюється виключно на Тернопільську область та не відноситься до органів державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.

Щодо досвіду професійної діяльності адвоката відповідач зазначає, що ОСОБА_1 надала Комісії на підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000913, видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 15.05.2020 №88; договір про надання правової допомоги від 10.06.2020 Конотопській міській раді; ордери про надання правничої (правової) допомоги від 07.04.2023, від 10.05.2023, від 10.01.2024, від 07.01.2025, від 02.07.2025.

Зауважує, що відповідно до пункту 3.7 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року №141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі - Положення) за достовірність поданих до Комісії документів і правильність їх оформлення несе відповідальність особа, яка їх подає. Надання недостовірної (неповної) інформації може мати наслідком припинення участі у конкурсі.

Натомість, доводи зазначені в позовній заяві щодо надання до заяви про участь у Конкурсі документів, які підтверджують безперервний досвід професійної діяльності адвоката позивачем понад п`ять років спростовуються документами, які долучені до заяви про допуск до участі у Конкурсі (додаток 3 до відзиву), якими позивачка підтверджувала відповідні періоди здійснення адвокатської діяльності.

ВККС звертає увагу, що відповідно до підпункту 3 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог, а саме має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах щонайменше сім років.

За наведеного вище, Комісія розглянувши подані ОСОБА_1 документи, дійшла висновку, що позивачкою підтверджено чотири роки досвіду професійної діяльності адвоката (2020 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік).

Щодо визначення наукового (науково-педагогічного) стажу відповідач зауважує, що при обрахунку достатності стажу було враховано інформацію з трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно до якої:

1. 02.09.2019 ОСОБА_1 прийнято на посаду проректора з адміністративної та наукової роботи Київського університету права Національної академії наук України, з 01.11.2019 - прийнята на посаду доцента кафедри міжнародного та порівняльного правознавства (за сумісництвом). 23.06.2020 звільнена з вказаних посад за власним бажанням;

2. 01.09.2020 прийнята на посаду доцента кафедри права Вищого навчального закладу Університет короля Данила, 12.04.2021 звільнена за угодою сторін;

3. 23.09.2024 ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Навчально-наукового інституту менеджменту та технологій Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти».

Досліджуючи вказані періоди наукової та науково-педагогічної діяльності роботи кандидата, які частково співпадають із здійсненням ОСОБА_1 адвокатської діяльності, Комісія дійшла висновку про їх недостатність для підтвердження наявності сукупного стажу семи років станом на час подання заяви про участь у Конкурсі.

Відповідач зауважує, що посилання на Наказ Київського університету права Національної академії наук України від 01.11.2019 № 228-к, яким було встановлено надбавку ОСОБА_1 та долучення його в якості доказу до адміністративного позову є безпідставним, оскільки при вирішенні питання про допуск до участі у Конкурсі, наявність необхідного стажу професійної діяльності у сфері права Комісія перевіряє на підставі поданих документів у рамках оголошеного Конкурсу.

Водночас інших документів, окрім сканованої копії трудової книжки, які б підтверджували стаж наукової роботи ОСОБА_1 до заяви про допуск до участі в Конкурсі позивачем не долучались. Окрім того безпідставними є твердження позивача про неврахування Комісією диплому кандидата наук від 16.05.2014 та диплома доктора наук від 09.02.2021, які на думку позивача додатково підтверджують її довготривалий науковий досвід, оскільки зазначені документи відповідно до Закону підтверджують здобуття наукового ступеня позивачем, проте не стажу професійної діяльності у сфері права на посадах наукових правцівників.

З огляду на викладене, відповідач уважає, що Комісія у складі колегії дійшла обґрунтованою висновку, що ОСОБА_1 не долучено документів для підтвердження наявності сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1- 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Отже, відповідач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні поданого у цій справі позову як такого, що є безпідставним.

У відповіді на відзив позивачка наполягала на наявності підстав для задоволення позову, вважала, що відповідачем не спростовано її доводів.

Позивачка наголошує, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради повинен бути зарахований як стаж професійної діяльності у сфері права, що відповідає вимогам пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ, оскільки діяльність цього органу є частиною реалізації публічної влади, повноваження якого в системному розумінні поширюються на усю територію України.

Ключовим доказом безперервності та системності адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги від 10.06.2020, укладений з Конотопською міською радою, строк дії якого встановлений до 31.12.2026. Такий договір підтверджує здійснення адвокатської діяльності на постійній (тривалій) основі, охоплює увесь період, починаючи з 2020 року та передбачає надання правової допомоги, у тому числі представництво інтересів органу місцевого самоврядування у публічно - правових спорах, зокрема в адміністративних судах, що прямо свідчить про наявність досвіду роботи у сфері публічного права.

Позивачка вважає, що підхід Комісії, за яким досвід адвокатської діяльності фактично зводиться до формальної наявності окремих документів у кожному календарному році, суперечить суті адвокатської діяльності як безперервної професійної діяльності та призводить до необґрунтованого звуження прав ОСОБА_1 .

Позивачка звертає увагу, що Закон №1402-VІІІ не містить заборони на сумування стажу, що здійснювався одночасно, факт паралельного здійснення адвокатської та науково-педагогічної роботи не нівелює кожен із цих видів стажу, паралельна діяльність є звичайною та законною практикою.

Щодо сукупного стажу зазначає, що науково-педагогічний стаж розпочинається з 2019 року; адвокатський стаж з 2020 року та є безперервним. Частина цих періодів об`єктивно перетинається, однак це не впливає на сам факт здійснення професійної діяльності.

Рух справи у суді першої інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №990/74/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

01 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ВККС на позовну заяву.

06 квітня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви.

Фактичні обставини справи, установлені Судом

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 оголошено конкурс на зайняття 17 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді та затверджено умови його проведення.

У рішенні зазначено, що вимоги до кандидатів на посади суддів Спеціалізованого окружного адміністративного суду визначено пунктом 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ.

Відповідно до умов (додаток 1 до рішення Комісії від 29.10.2025 № 193/зп-25) конкурс на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та рішення Комісії.

Строк подання документів та заяви про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання - з 01 до 23 грудня 2025 року (включно).

21 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, як особа, яка відповідає вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу ХІІ Закону №1402-VІІІ - має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1- 4 цього пункту, щонайменше сім років.

Рішенням Комісії від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26 відмовлено ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року №193/зп-25.

Указане рішення мотивоване тим, що з тих підстав, що ОСОБА_1 не долучено документів для підтвердження наявності сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ.

Комісією установлено, що зазначене відповідно до Закону №1402-VІІІ та Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затвердженого рішенням Комісії від 02.11.2016 (у редакції рішення Комісії від 29.02.2024 № 72/зп-24) є підставою для відмови в допуску до участі у Конкурсі.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цій справі судовий контроль за реалізацією повноважень ВККС полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, Суд перевіряє чи прийнято вказане рішення у межах повноважень, чи було дотримано відповідачем процедуру його прийняття, повноту та об`єктивність встановлення (дослідження) обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення.

За змістом частини першої статті 92 Закону №1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 31 Закону №1402-VIII Спеціалізований окружний адміністративний суд є вищим спеціалізованим судом.

02 жовтня 2025 року набрав чинності Закон України «Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду» від 16 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 63 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII конкурс на зайняття посад суддів, зокрема, Спеціалізованого окружного адміністративного суду оголошується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України протягом одного місяця з дня набрання чинності законом України щодо утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду.

Частиною першою статті 79 Закону №1402-VIII встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1402-VIII у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ.

Статтею 69 Закону №1402-VIII визначено загальні вимоги до кандидатів на посаду судді.

Частиною сьомою статті 69 Закону для цілей цього Закону вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти;

3) науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку;

4) стажем наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, на посадах працівників апарату суду (головний спеціаліст, науковий консультант, керівник структурного підрозділу), посадові обов`язки яких передбачають виключно здійснення науково-аналітичної діяльності в судах України (аналіз проектів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування), за умови наявності наукового ступеня, на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України, за умови наявності наукового ступеня, а також час навчання в аспірантурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, докторантури, за умови публічного захисту дисертації.

Відповідно до частин другої та третьої статті 79 Закону №1402-VIII для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті та офіційному вебпорталі судової влади України. У вказаному рішенні зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.

Рішенням Комісії від 29.10.2025 №193/зп-25 оголошено конкурс на 17 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді та затверджено умови його проведення.

Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що питання допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді розглядається у складі постійних колегій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною третьою статті 79-3 Закону з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді вищого спеціалізованого суду кандидат на посаду судді подає до Комісії: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2- 13 частини першої статті 72 Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 Закону відповідно.

Вимоги до кандидатів на посади суддів Спеціалізованого окружного адміністративного суду визначено пунктом 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

Відповідно до пункту 4.1 Положення на підставі поданих кандидатом документів член Комісії - доповідач здійснює перевірку:

1. відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам кандидатів на посаду судді відповідного суду;

2. дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі у конкурсі;

3. поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

Пунктом 4.2 Положення визначено, що за результатом проведеної членом Комісії-доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі у конкурсі.

Абзацом другим частини четвертої статті 101 Закону №1402-VIII визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.

Відповідно до обставин справи, на підтвердження сукупного семирічного досвіду професійної діяльності Кайда Н. Я. долучила до заяви копії:

- трудової книжки;

- Положення про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради, затвердженого розпорядженням першого заступника голови Тернопільської обласної ради від 13 липня 2009 року №138-к;

- Положення про відділ правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради, затвердженого розпорядженням першого заступника голови Тернопільської обласної ради від 22 грудня 2016 року №302;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000913, видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 15.05.2020 № 88;

- договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 Конотопській міській раді;

- ордерів про надання правничої (правової) допомоги від 07.04.2023, від 10.05.2023, від 10.01.2024, від 07.01.2025, від 02.07.2025.

В оскарженому рішенні зазначено та підтверджується матеріалам справи (заява про допуск до участі у конкурсі від 21.12.2025), що ОСОБА_1 просила допустити її до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу XII Закону №1402-VIII (має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 цього пункту, щонайменше сім років).

Також в оскарженому рішенні зазначено, що зі змісту доданих до заяви про участь у конкурсі документів, випливає, що ОСОБА_1 при обрахуванні наявності необхідного професійного стажу просить рахувати стаж її роботи на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Тернопільської обласної ради та адвокатський стаж.

Тож ключове питання у цьому спорі полягає у тому, чи правомірно відповідач, оцінюючи відповідність позивачки вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу XII Закону №1402-VIII на підставі наданих до заяви про участь у конкурсі документів, дійшов висновку про недостатність необхідного професійного стажу.

Щодо стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років.

ВККС, розглянувши додані до заяви документи, дійшла висновку, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Тернопільської обласної ради не відноситься до стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України. Повноваження зазначеного органу не поширюються на всю територію України.

За позицією позивачки Тернопільська обласна рада здійснює свої повноваження в межах адміністративно-територіальної одиниці, втім її компетенція, функції та правовий статус мають загальнодержавний характер, оскільки визначені законами України, є складовою єдиної системи публічної влади та реалізуються в межах правового поля, що поширюється на усю територію України.

На переконання позивачки, стаж роботи на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради повинен бути зарахований як стаж професійної діяльності у сфері права, що відповідає вимогам пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, оскільки діяльність цього органу є частиною реалізації публічної влади, повноваження якого в системному розумінні поширюються на усю територію України.

За відомостями трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 значиться наступне:

запис №12 від 20.10.2011 Прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 20.10.2011 № 272-к);

запис №14 від 01.11.2011 Призначена на посаду начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 01.11.2011 № 284-к);

запис №15 від 01.11.2011 Присвоєно 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 01.11.2011 № 284-к);

запис №16 від 12.07.2013 Призначена на посаду заступника керуючого справами виконавчого апарату Тернопільської обласної ради - начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 12.07.2013 № 160-к/тр);

запис №17 від 12.02.2014 Присвоєно черговий 8 (восьмий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 12.02.2014 р. № 31-к/тр);

запис №18 від 12.02.2016 Присвоєно черговий 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 09.02.2016 р. № 18-к/тр);

запис №19 від 09.08.2016 Призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 09.08.2016 р. № 114-к/тр);

запис № 20 від 21.08.2019 Звільнена з посади начальника відділу правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 21.08.2019 р. № 103-к/тр).

Так, відповідно до частини 2 пункту 85 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

має стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років.

Відповідно до статті першої Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) визначено, що державна служба - це публічна, професійна, публічно неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 зазначеного Закону посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першої статті 1 Закону.

Частиною першою та другою статті 6 Закону №889-VIII визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби:

1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) - посади: Керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників; керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України; Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників;

2) категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів;

3) категорія «В» - інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 0 червня 2001 року №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це публічна, професійна діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, із забезпечення реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування та здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Службу в органах місцевого самоврядування проходять посадові особи місцевого самоврядування, до яких належать виборні посадові особи місцевого самоврядування та службовці місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Слід зазначити, що Тернопільська обласна рада - це представницький орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ і міст Тернопільської області.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що діяльність органу місцевого самоврядування - Тернопільської обласної ради поширюється на Тернопільську область та не відноситься до органів державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.

Отже, суд погоджується з рішенням ВККС щодо неврахування наведених періодів роботи в Тернопільській обласній раді при обрахування необхідного стажу професійної діяльності.

Суд не заперечує те, що пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», регламентовано: «До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Разом із цим, це не впливає на правильність висновку ВККС щодо відсутністю у позивачки стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років.

Також рекомендаційний лист судді - спікера Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , доданий до заяви про участь у конкурсі щодо підтвердження досвіду представництва у публічно - правових спорах не приймається до уваги в якості доказу наявності відповідного стажу.

Щодо досвіду професійної діяльності адвоката.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ВККС, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, дійшла висновку, що заявником підтверджено чотири роки досвіду професійної діяльності адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка наполягає на тому, що сукупність поданих документів свідчить про системну та постійну професійну діяльність адвоката. Натомість, підхід ВККС, за яким досвід адвокатської діяльності фактично зводиться до формальної наявності окремих документів у кожному календарному році, суперечить суті адвокатської діяльності як безперервної професійної діяльності та призводить до необґрунтованого звуження прав ОСОБА_1 .

Позивачка зауважує, що подані документи у їх сукупності підтверджують безперервний стаж професійної діяльності адвоката з 2020 року, у тому числі досвід представництва у публічно-правових спорах, а висновки ВККС, підлягають перегляду як необґрунтовані та такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до підпункту 3 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах щонайменше сім років.

Закон висуває до кандидата на посаду судді кваліфікаційну вимогу щодо мінімального стажу професійної діяльності у сфері права, обчислену у конкретному часовому вимірі. Цей період часу становить строк, обчислений в роках, зі спливом якого Закон пов`язує виконання кваліфікаційної вимоги і до якого застосовуються загальні правила обчислення строків.

Відповідно до пункту 3.4 Розділу 3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02.11.2016 №141/зп-16 документами, що підтверджують стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права може бути трудова книжка, послужний список або інші документи щодо відповідної діяльності кандидата на посаду судді. Такі документи мають містити копії всіх заповнених сторінок.

Досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення може бути підтверджено копією свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копією витягу з реєстру адвокатів та такими документами:

- договорами, ордерами або іншими документами, що посвідчували повноваження адвоката на надання правової допомоги під час здійснення ним професійної діяльності;

- деклараціями про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи або фізичної особи - підприємця;

- довідками з місця роботи, про заробітну плату, трудовою книжкою - для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність у складі юридичної особи чи адвокатського об`єднання;

- документами про доходи за період здійснення професійної діяльності адвоката;

- копіями судових рішень та інших процесуальних документів, які у сукупності дозволяють встановити участь адвоката у справі (провадженні);

- іншими документами, поданими відповідно до умов проведення конкурсу.

Досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, який здійснював таку діяльність до набрання чинності Законом України «Про адвокатуру» від 19.12.1992, підтверджується засвідченою належним чином копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.

Документи необхідно подавати за період роботи, яким кандидат підтверджує досвід професійної діяльності адвоката.

Для підтвердження одного року стажу наукової роботи, досвіду адвокатської діяльності або досвіду професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) кандидат на посаду судді має подати від одного до трьох документів, що підтверджує такий стаж (досвід).

Колегія суддів звертає увагу, що документи, передбачені в цьому пункті, необхідно подавати саме за період, яким підтверджується досвід професійної діяльності адвоката.

Відповідно до обставин справи на підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката Кайда Н.Я. надала:

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000913, видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 15.05.2020 №88;

договір про надання правової допомоги від 10.06.2020 Конотопській міській раді;

ордери про надання правничої (правової) допомоги від 07.04.2023, від 10.05.2023, від 10.01.2024, від 07.01.2025, від 02.07.2025.

У цьому випадку, суд уважає, що ВККС, на виконання вимог Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та саме на підставі наданих позивачем документів на підтвердження досвіду адвокатської діяльності дійшла висновку, що Кайда Н.Я. підтвердила чотири роки досвіду професійної діяльності адвоката.

Суд зазначає, що правило, сформульоване підпункту 3 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII щодо наявності досвіду професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах щонайменше сім років є чітким і не має бланкетного характеру, тобто не потребує застосування правил, визначених іншими правовими нормами і, відповідно, не містить відсилки до них.

Водночас, підпункт 4 пункту 3.4 розділу 3 Положення №141/зп-16 визначає перелік документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката та узгоджуються з вимогами наведеного підпункту Закону № 1402-VIII.

У справі, що розглядається, суд акцентує увагу, що позивачка приймала участь у конкурсній процедурі, де саме кандидат доводить наявність права на участь та має дотримуватись загального порядку подання заяви і документів для участі у конкурсі, а Комісія лише надає оцінку наданим документам на відповідність вимогам, установленим законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №800/653/16 виснувала, що кандидат на посаду судді, який виявив намір взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад в цьому суді, зобов`язаний надати Комісії, з-поміж іншого, такий пакет документів, який би містив достовірну і вичерпну інформацію про досвід (стаж) своєї професійної діяльності, на основі якого Комісія змогла б упевнитись у тому, що кандидат дійсно відповідає вимогам, встановленим Закону, без необхідності додаткового з`ясування (підтвердження, співставлення) наданої інформації чи пошуку нової.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі №990/106/24 сформульовано такий висновок:

«Формулювання «підтверджується» та «може бути підтверджено» в різних редакціях не змінює змісту Положення, через те, що за змістом вимоги до документів, які підтверджують досвід професійної діяльності, копією свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та копією витягу з реєстру адвокатів кандидат перш за все підтверджується набуття кандидатом права на здійснення адвокатської діяльності (статусу адвоката), а далі у Положенні наводиться перелік документів, які можуть підтвердити фактичне виконання професійних обов`язків адвоката.

Таким чином, слушними є доводи відповідача про те, що сама лише наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує право ОСОБА_3 на здійснення такої діяльності, але не означає, що позивачкою така діяльність здійснювалась.».

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції встановив, що Комісія під час прийняття рішення про допуск ОСОБА_3 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі дослідила документи, надані кандидаткою до заяви, відомості анкети, перевірила інформацію з використанням повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та з`ясувала, що позивачка брала участь у розгляді перелічених нею в анкеті справ як адвокат у 2017, 2018, 2022 та 2023 роках. Інших документів, які б підтвердили досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, ОСОБА_3 не надала.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що Комісія обґрунтовано відмовила ОСОБА_3 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, оскільки її досвід професійної діяльності як адвоката, підтверджений документально, становить лише чотири роки з необхідних семи.

У постанові від 13 березня 2025 року у справі №990/107/24 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що Комісія обґрунтовано відмовила ОСОБА_4 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, оскільки її досвід професійної діяльності як адвоката, підтверджений документально на час подання заяви, становив лише шість років з необхідних семи, що унеможливлює участь кандидата у Конкурсі.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при цьому ВККС дослідила усі надані ОСОБА_4 документи, про що зазначила у Спірному рішенні. Інших документів від кандидатки до Комісії не надходило, тому не є слушними доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо визначення наукового (науково-педагогічного) стажу.

За позицією позивачки відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 здійснювала науково-педагогічну діяльність у такі періоди:

з 01.11.2019 по 23.06.2020 проректор з адміністративної та наукової роботи та одночасно доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства (за сумісництвом) КУП НАНУ;

з 01.09.2020 по 12.04.2021 доцент кафедри права ПВНЗ Університет Короля Данила;

з 23.08.2024 по грудень 2025 року доцент кафедри публічного управління ДЗВО «Університет менеджменту освіти».

Зазначені періоди становлять 2 роки 7 місяців 16 днів науково-педагогічного стажу, підтвердженого записами з трудової книжки.

Крім того, ОСОБА_1 має: диплом кандидата юридичних наук (2014 рік); диплом доктора юридичних наук (2020 рік), які також були подані до Комісії та підтверджують тривалу наукову діяльність і відповідну кваліфікацію.

Додатково зазначає, що при призначенні ОСОБА_1 на посаду проректора з адміністративної та наукової роботи з 01.11.2019 їй було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 10% посадового окладу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №78 від 31.01.2001, така надбавка встановлюється при стажі науково-педагогічної роботи понад 3 роки, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 відповідного стажу вже на момент призначення на посаду.

Отже, фактичний науково-педагогічний стаж ОСОБА_1 перевищує п`ять років.

Також позивачка звертає увагу на неправомірний підхід Комісії, яка вказує на «часткове співпадіння» періодів як підставу для неврахування відповідного стажу, оскільки:

Закон не містить заборони на сумування стажу, що здійснювався одночасно;

факт паралельного здійснення адвокатської та науково-педагогічної роботи не нівелює кожен із цих видів стажу;

паралельна діяльність є звичайною та законною практикою.

Так, згідно з пунктом 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

Відповідно до підпункту 4 пункту 3.4 Положення науковий ступінь у сфері права, здобутий у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, підтверджується копіями відповідних дипломів.

Науковий ступінь, здобутий у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку.

Стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково педагогічних) працівників у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, на посадах працівників апарату суду (головний спеціаліст, науковий консультант, керівник структурного підрозділу), посадові обов`язки яких передбачають виключно здійснення науково- аналітичної діяльності в судах України (аналіз проєктів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування) за умови наявності наукового ступеня, на посадах науково викладацького складу Національної школи суддів України за умови наявності наукового ступеня, а також час навчання (денна (очна) форма) в аспірантурі чи докторантурі випускників аспірантури, докторантури за умови публічного захисту дисертації може бути підтверджено:

- трудовою книжкою, трудовими договорами (контрактами);

- посадовою інструкцією працівника апарату суду;

- документами, що підтверджують стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави;

- іншими документами, поданими відповідно до умов проведення конкурсу.

Відповідно до обставин справи Комісією при обрахунку достатності стажу було враховано інформацію з трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно до якої:

1. 02.09.2019 ОСОБА_1 прийнято на посаду проректора з адміністративної та наукової роботи Київського університету права Національної академії наук України, з 01.11.2019 - прийнята на посаду доцента кафедри міжнародного та порівняльного правознавства (за сумісництвом). 23.06.2020 звільнена з вказаних посад за власним бажанням;

2. 01.09.2020 прийнята на посаду доцента кафедри права Вищого навчального закладу Університет короля Данила, 12.04.2021 звільнена за угодою сторін;

3. 23.09.2024 ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Навчально-наукового інституту менеджменту та технологій Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти».

За даними анкети учасника, а саме розділу 3. «Трудова діяльність» кількість днів, які враховано відповідачем при обрахунку достатності стажу, складає 972 днів (02.09.2019 - 23.06.2020 295 днів, 01.09.2020 - 12.04.2021 223 дні, 23.09.2024 - 21.12.2025 454 дні).

ВККС урахувала стаж наукової роботи у сфері права на підставі відомостей трудової книжки та відповідно до вимог підпункту 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону та підпункту 4 пункту 3.4 Положення.

Колегія суддів погоджується з позицією відповідача щодо безпідставності тверджень позивачки про неврахування Комісією дипломів кандидата наук від 16.05.2014 та доктора наук від 09.02.2021.

Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 69 Закону №1402-VIII для цілей цього Закону вважається: науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку.

Між цим, посилання на наказ Київського університету права Національної академії наук України від 01.11.2019 № 228-к, яким було встановлено надбавку ОСОБА_1 та долучення його в якості доказу до адміністративного позову не приймаються судом до уваги, оскільки при вирішенні питання про допуск до участі у конкурсі, наявність необхідного стажу професійної діяльності у сфері права Комісія перевіряла на підставі поданих документів у рамках оголошеного Конкурсу.

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 просила допустити її до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам підпункту 5 пункту статті 85 розділу XII Закону №1402-VII.

Підпункт 5 пункту 85 розділу XII Закону №1402-VII визначає вимогу мати сукупний стаж (досвід роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 цього пункту, щонайменше сім років.

Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що ураховуючи вказані вище періоди наукової та науково-педагогічної діяльності роботи кандидата (972 днів - 2,6 років), які частково співпадають із здійсненням ОСОБА_1 адвокатської діяльності (комісія зарахувала 4 роки), Комісія дійшла висновку про їх недостатність для підтвердження наявності сукупного стажу семи років станом на час подання заяви про участь у Конкурсі.

Позивачка зауважує, що жодною нормою не встановлено заборони щодо одночасного (паралельного) здійснення цих видів діяльності або обмеження щодо їх зарахування у випадку часткового співпадіння в часі.

Проте, у цій справі слід звернути увагу саме на конструкцію підпункту 5 пункту 85 розділу XII Закону №1402-VII: мати сукупний стаж (досвід роботи (професійної діяльності).

Вимога Закону щодо наявності не менше семи років сукупного стажу (досвіду) професійної діяльності не передбачає множення календарного часу у разі одночасного здійснення кількох видів діяльності. Поняття «стаж» за своєю правовою природою є часовою характеристикою професійної діяльності та визначається тривалістю календарного періоду, протягом якого особа здійснювала відповідну діяльність. Тому сукупний стаж формується шляхом послідовного складання календарних періодів різних видів професійної діяльності, які відповідають вимогам закону, а не шляхом арифметичного додавання кожного виду діяльності незалежно від того, що вони здійснювалися одночасно.

Вимога Закону щодо наявності не менше семи років сукупного стажу (досвіду) професійної діяльності не передбачає множення календарного часу у разі одночасного здійснення кількох видів діяльності. При обчисленні сукупного стажу роботи у сфері права періоди одночасної роботи на двох посадах не подвоюються, а зараховуються як один календарний період.

Колегія суддів уважає, що «сукупний» означає об`єднання різних періодів у єдиний безперервний часовий показник, а не множення тривалості одного й того самого календарного періоду. Інакше законодавець використав би конструкцію «сума стажу» або прямо передбачив можливість подвійного зарахування паралельних періодів діяльності.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що саме тривалість перебування особи у професії є критерієм, визначеним законодавцем. Тому одночасне здійснення адвокатської та наукової діяльності свідчить про різноманітність професійного досвіду, але не збільшує фактичної тривалості періоду, протягом якого особа здійснювала юридичну діяльність.

Отже, Судом не встановлено, що оспорюване рішення прийнято всупереч та із порушенням вимог підпункту 5 пункту статті 85 розділу XII Закону №1402-VII.

Стосовно доводів позивача про те, що оскаржуване рішення Комісії обмежує її право на доступ до професії, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає скасуванню слід зазначити наступне.

Відмова у допуску позивача до участі у Конкурсі не може свідчити про обмеження права на працю гарантованого статтею 43 Конституції України. Правова природа цього права не передбачає гарантії зайняття конкретної посади, зокрема посади судді, доступ до якої здійснюється виключно на конкурсних засадах із дотриманням встановлених законом вимог.

Жодних аргументів щодо прояву дискримінації при ухваленні оскаржуваного рішення Комісії позивачкою не наведено.

Окрім цього, участь позивача у Конкурсі є його власним добровільним рішенням, що виключає в рамках таких правовідносин між ним та Комісією можливість будь-якого протиправного втручання в його приватне життя.

Нормативно-правові акти, що регулюють вказані правовідносини не гарантують право бути призначеним на посаду судді, а тільки надають право взяти участь у відповідному конкурсному відборі. Непроходження особою одного з етапів цього відбору не створює негативних наслідків для кар`єри такої особи, вона не позбавляється посади, яку займала на момент проходження конкурсу, не припиняє здійснювати діяльність, яку здійснює, та не має перешкод для того, щоб взяти участь у конкурсі на посаду судді у майбутньому.

За наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Комісія ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд не має правових підстав констатувати невідповідність цього рішення вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, відсутні й підстави для задоволення похідних позовних вимог:

про зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі, зобов`язання ВККС допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, та забезпечити позивачці можливість складання кваліфікаційного іспиту і проходження подальших етапів цього конкурсу;

про зобов`язання Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, з урахуванням поданих позивачем документів.

Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи позовної заяви та відзиву на позовну заяву, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Розподіл судових витрат

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя О. О. Шишов

Судді О. В. Білоус

І. А. Васильєва

І. Л. Желтобрюх

М. М. Яковенко