Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №500/6889/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6889/25 пров. № А/857/22000/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року (суддя Дерех Н.В., ухвалене в м. Тернополі, повний текст складено 11 березня 2026 року ) у справі № 500/6889/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській від 20 березня 2025 року № 00034432405, № 00034452405, № 00034442405.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС у Тернопільській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин у справі, які необхідно було встановити, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №500/6889/25 – скасувати. Винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області – відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема зазначає, що відповідачем по справі були виконані усі вимоги чинного законодавства щодо складання та надсилання позивачу усіх документів, які передували перевірці, а саме: ГУ ДПС у Тернопільській області надіслало рекомендований лист фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 (від 09.08.2024 №13253/6/19-00-24-03-04) про надання обґрунтованих пояснень та документального підтвердження задекларованих витрат на придбання інвестиційних активів та копій установчих документів щодо набуття частки в статутному фонді підприємства. Рекомендований лист ОСОБА_1 не отримано та 28.08.2024 року повернуто з відміткою Укрпошти про причину повернення «за закінченням терміну зберігання». Також зазначає, що ГУ ДПС у Тернопільській області надіслано повторно рекомендований лист фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 (лист від 24.01.2025 №1223/6/19-00-24-05-04) про надання обґрунтованих пояснень та документального підтвердження задекларованих витрат на придбання інвестиційних активів та копій установчих документів щодо набуття частки в статутному фонді підприємства. Лист надіслано з рекомендованим повідомленням про вручення 24.01.2025 №4602100046525. Відповіді станом на 12.02.2025 дату завершення перевірки не отримано. Апелянт зазначає, що виїзд закордон позивача, без зміни його офіційного місця реєстрації, не звільняє платника податків від обов`язку отримувати і реагувати на офіційні запити контролюючого органу, а подальшому, в разі встановленого порушення, і від сплати податків. Апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення фізичною особою платника податку ОСОБА_1 підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України. Також зазначає ,що було встановлено порушення:- підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, до ГУ ДПС у Тернопільській області декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, за наявності показника, що підлягав декларуванню, не подано.- підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманих інших доходів у 2022 році в сумі 1926000,00 грн.- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді інших доходів за 2022 в сумі 160 500,00 грн., ставка збору 1,5% (10 700 000,00 * 1,5% = 160 500,00 грн. військового збору). Відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області 20.03.2025 №00034432405, №00034452405, №00034442405 є повністю правомірними, а рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року вони були безпідставного скасовані.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення перевірок” від 09 листопада 2023 року №3453-IX, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 06.01.2025 №14-п про проведення документальної невиїзної перевірки, проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022.

Так, за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено Акт №1807/19-00-24-05/ НОМЕР_1 . Зокрема, документальною невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків ОСОБА_1 : підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Кодексу, до ГУ ДПС у Тернопільській області декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, за наявності показника, що підлягав декларуванню, не подано; підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пп. 170.2.2 п 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманих інших доходів у 2022 році в сумі 1926000,00 грн.; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді інших доходів за 2022 в сумі 160500,00 грн.

Відтак, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2025: №00034432405, яким за порушення підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 2407500,00 грн.; №00034452405, яким за порушення пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49 Податкового кодексу України, застосовано суму штрафних санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", в сумі 340,00 грн.; №00034442405, яким за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", в сумі 200625,00 грн.

ОСОБА_1 вважаючи протиправними та такими, що підлягають до скасування вказані вище податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно положень пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено п. 78.1. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1); платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2); платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом (пп. 78.1.3); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4); платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (пп. 78.1.5).

Положеннями п. 79.1, 79.2 ст.79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою саме для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Згідно листа Державної податкової служби України від 23.07.2024 №21187/7/99-00-24-05-07 (вх. від 23.07.2024 №1974/8) та отриманої відповіді на запит ГУ ДПС у Тернопільській області (лист від 22.10.2024 №21167/6/19-00-24-03-04) від ПП “Давид” встановлено, що фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 у 2022 році було отримано доходи від продажу інвестиційних активів ПП “Давид”.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контролюючого органу виникли підстави, визначені п.п. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В подальшому, у відповідності до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №14-п від 06.01.2025, на підставі підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення перевірок” від 09 листопада 2023 року №3453-IX, контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 .

Так, відповідно до висновків акту за наслідками проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пп. 170.2.2 п 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Щодо суті податкових повідомлень рішень колегія суддів зазначає наступне.

Як визначено пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами;

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1 до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

За правилами підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу.

Відтак, здійснивши аналіз наведених правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (відповідає правовому висновку щодо застосування норм пункту 170.2 статті 170 ПК України у подібних правовідносинах який зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі №826/16334/15, від 27.05.2022 у справі № 640/6721/20.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від продажу інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав, у разі позитивної різниці між інвестиційним доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу.

Як встановлено пунктом 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов`язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Як визначено статтею 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов`язкові реквізити, які повинні містити первинні документи передбачено ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відтак суд першої інстанції вірно вказав, що фактично понесені фізичною особою витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) підтверджуються документами, що засвідчують факт здійснення розрахункових операцій.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) та отримує інвестиційний прибуток, повинна включити суму такого прибутку до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію у встановленому порядку.

Поряд з цим, відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство “Давид” (код ЄДРПОУ - 25345651) зареєстроване як суб`єкт господарювання у лютому 1998 року.

16 травня 2000 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 , прийнято рішення №8 про створення статутного фонду в сумі 100000 грн.

10 квітня 2002 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 , прийнято рішення №4, яким статутний фонд збільшено до 1500000 грн.

20 квітня 2004 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 прийнято рішення №2, щодо збільшення статутного фонду до 5000000 грн.

22 листопада 2007 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 прийнято рішення про збільшення статутного фонду до 10000000 грн.

09 квітня 2021 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу до 12000000 грн.

03 лютого 2022 року засновником ПП “Давид”, ОСОБА_1 прийнято рішення про зменшення розміру статутного капіталу до 10700000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листом від 11 листопада 2024 року № 1-11, Приватне підприємство “Давид” повідомило Головне управління ДПС у Тернопільській області про те, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу майнових прав ПП “Давид” від 04 лютого 2022 року статутний капітал підприємства у розмірі 10700000 грн. був сформований повністю.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надана приватним підприємством “Давид” інформація щодо формування статутного капіталу товариства підтверджує понесення ОСОБА_1 витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав підприємства.

Поряд з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, що перебуваючи у статусі засновника приватного підприємства “Давид”, керуючись рішеннями засновника підприємства, з 2000 року до моменту продажу корпоративних прав здійснював внески до статутного капіталу у вигляді майна або коштів.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до вищевказаної інформації щодо формування статутного капіталу ПП "Давид", більшу частину витрат, які полягали у внесенні внесків до статутного капіталу позивач поніс поза строками давності зберігання документів, який у контексті п.102.1 ст. 102 ПК України складає 1095 днів.

Окрім того як вірно вказав суд першої інстанції, що на підставі Актів приймання-передавання майна до статутного капіталу ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу ПП “Давид” майно на загальну суму 7934200 грн., а саме: - Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу № 1/04 від 20 квітня 2004 року на суму 1400000 грн.; - Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу №1/07 від 15 серпня 2007 року на суму 795000 грн.; Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу №2/07 від 05 листопада 2007 року на суму 894000 грн.; - Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу № 3/07 від 22 листопада 2007 року на суму 1811000 грн.; - Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу № 1/18 від 20 квітня 2018 року на суму 3034200 грн.

Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що ОСОБА_1 з метою формування статутного капіталу вносились готівкові кошти у касу ПП “Давид”, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та прибутковими касовими ордерами за період з 2016 по 2022 рік на загальну суму - 2665800 грн.

Відтак, враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що за наслідками продажу корпоративних прав приватного підприємства “Давид” у 2022 році ОСОБА_1 не одержав інвестиційного прибутку, оскільки сума витрат на придбання інвестиційного активу (внески на формування статутного капіталу), яка складає 10700000 грн., дорівнює сумі доходу отриманого за наслідками продажу корпоративних прав, який становить також 10700000 грн.

Отже, у даному випадку, об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутній, а, відповідно, і висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України є необґрунтованим, та відповідно, нарахування відповідачем грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є неправомірними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2024 у справі № 810/2527/17.

Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги доводи представника позивача з приводу того, що відповідачем не досліджувались жодні документи, що стосуються форми інвестиційних витрат, так як у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що перевірка фізичної особи ОСОБА_1 проведена на підставі листа ДПС України від 23.07.2024 за №21187/7/99-00-24-05-07.

Крім цього, як вже зазначалось вище, листом від 11 листопада 2024 року 1-11 ПП "Давид" повідомило Головне управління ДПС у Тернопільській області про те, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу майнових прав ПП “Давид” від 04 лютого 2022 року статутний капітал підприємства у розмірі 10700000 грн. був сформований повністю.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що із отриманої інформації контролюючому органу було відомо про понесення позивачем інвестиційних витрат на формування статутного капіталу, але будь- яка інформація про зазначений факт в акті перевірки відсутня.

Докази дослідження контролюючим органом при проведенні перевірки обставин формування статутного капіталу ПП "Давид", судом не здобуто та відповідачем суду не подано.

Крім цього, судом першої інстанції з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, встановлено, що контролюючим органом розраховано інвестиційний прибуток позивача виходячи з суми Договору купівлі- продажу майнових прав ПП " Давид" від 04 лютого 2022 року, а не як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку ОСОБА_1 від продажу ПП " Давид" та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу.

Також судом першої інстанції вірно відхилено доводи представника відповідача з приводу виїзду за кордон України позивача, без зміни його офіційного місця реєстрації, що не звільняє платника податків від обов`язку отримувати і реагувати на офіційні запити контролюючого органу, так як такі доводи не спростовують встановленого факту відсутності у позивача інвестиційного прибутку за наслідками вчинених договірних правовідносин між позивачем та контрагентам.

Зважаючи на все наведене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення - рішення №00034432405 від 20.03.2025 є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як передбачено підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктами 179.1, 179.2 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не доведено факту отримання позивачем оподатковуваного доходу у вигляді інвестиційного прибутку, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у позивача в даному спірному випадку, відсутній обов`язок подати річну декларацію за 2022 рік про майновий стан і доходи (податкову декларацію), а тому спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.03.2025 за №00034452405 є протиправним та правильно скасоване судом першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до скасування підлягає й податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 20.03.2025 за №00034442405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 200625,00 грн., так як відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, - об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу: загально місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток) отримані з джерел за межами України.

Зважаючи на все наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 500/6889/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 30.07.2026