Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №380/1540/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1540/26 пров. № А/857/27798/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/1540/26 (суддя Кузан Р.І., м.Львів) за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТОРНАДО-ЗАХІД» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТОРНАДО-ЗАХІД» у січні 2026 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просило:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ ВП 43968084) щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Стеця Ростислава Ярославовича про надання інформації № 20 від 16.01.2026 в інтересах ПП «ТОРНАДО-ЗАХІД» (ЄДРПОУ 38249784);

- зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ ВП 43968084) надати запитувану у адвокатському запиті адвоката Стеця Ростислава Ярославовича № 20 від 16.01.2026 інформацію, а саме: копію листа від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15, на який здійснено посилання в інформаційно-аналітичній довідці ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підпунктом 21.1.6 пункту 21.6 статті 21 ПК України передбачено, що посадові особи та службові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи. Вказує, що дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо відмови заявникові у наданні листа №125/09-19-18-02-15 від 31.07.2025 як документа з обмеженим доступом є цілком правомірними, оскільки інформація, запитувана позивачем, визначена «Переліком відомостей, які містять службову інформацію в органах ДПС» (наказ ДПС України №727 від 15.12.2020) як службова інформація, що створена в процесі виконання ГУ ДПС своїх обов`язків та не підлягає розголошенню задля забезпечення ефективної роботи контролюючого органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що апелянт помилково ототожнює поняття «службова інформація» із абсолютною забороною доступу до документа. Однак відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» службовою може бути лише певна інформація, а не документ у цілому. Більше того, навіть щодо службової інформації обов`язковим є застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач не довів, що весь зміст листа №125/09-19-18-02-15 становить службову інформацію. Також відповідач не розглянув можливість часткового доступу до документа із вилученням окремих відомостей, доступ до яких може бути обмежений. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 без змін.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, скаржник просить апеляційні вимоги задовольнити.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що представник позивача 30.12.2025 надіслав адвокатський запит №1315 (вх. ГУ ДПС № 67823/6/АДВ від 31.12.2025) до ДПС України та ДПС в Івано-франківській області, у якому, просив надати інформацію про підстави включення до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2026 рік ПП «Торнадо-Захід» (код ЄДРПОУ 38249784).

У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 06.01.2026 №85/6/09-19-07-09-06 повідомило, що «з урахуванням критеріїв відбору платників податків юридичних осіб до плану-графіку, визначених Наказом № 524, податковим органом виявлено у ПП «Торнадо-Захід» один ризик високого ступеня». Крім цього, в межах наданих повноважень відповідач надав Інформаційно-аналітичну довідку щодо діяльності підприємства, а саме ПП «Торнадо-Захід», яке було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2026 рік із посиланням на лист від 31.07.2025 №125/09-19-18-02-15.

Після отримання такої відповіді представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №20 від 16.01.2026 із проханням надати копію листа від 31.07.2025 №125/09-19-18-02-15, на який здійснено посилання в інформаційно аналітичній довідці ГУ ДПС в Івано Франківській області.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом № 1194/6/АДВ/09-19-0709-06 від 22.01.2026 відмовило у наданні копії вищевказаного листа, посилаючись на те, що лист від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15 містить службову інформацію, що створена в процесі виконання ГУ ДПС своїх обов`язків та не підлягає розголошенню задля забезпечення ефективної роботи ГУ ДПС.

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов виснвоку, що відповідач не дотримав вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо застосування так званого «трискладового тесту», оскільки у відповіді від 22.01.2026 не наведено конкретного інтересу, якому може бути завдано шкоди, не обґрунтовано істотність такої шкоди та не доведено переважання потенційної шкоди над суспільним інтересом в отриманні інформації. Формальне посилання на належність запитуваного листа до службової інформації без належної правової аргументації не може вважатися достатньою та законною підставою для відмови у наданні інформації.

Суд також зазначив, що відповідно до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» службовою може бути лише певна інформація, а не документ в цілому. Доказів того, що вся інформаціє, викладена у листі від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15, є виключно для службового користування, відповідач суду не надав. Отже, відмова відповідача є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам законодавства та свідчить про протиправне обмеження права на доступ до публічної інформації.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правильними та обгрунтованими з огляду на наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Частиною 2 статті 24 даного Закону встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Частиною 3 статті 24 цього ж Закону відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Стець Р.Я. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.07.2024, укладеного з ПП «Торнадо-Захід», звернувся до відповідача з адвокатським запитом №20 від 16.01.2026, долучивши до нього копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000554, копію ордеру про надання правової допомоги.

Зі змісту адвокатського запиту суд встановив, що з метою встановлення відповідності визначених податковим органом ризиків підставам включення позивача до плану-графіку проведення документальних перевірок, представник позивача просив надати копію листа від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15, на який здійснено посилання в інформаційно аналітичній довідці ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Однак відповідач відмовив в отриманні такого листа, посилаючись на те, що такий лист містить службову інформацію.

Частиною другою ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (частини 3-4 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Таким чином, публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

З аналізу статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» випливає, що розпорядник інформації має право обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді ця відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 р. у справі № 807/178/18 (провадження № К/9901/60758/18) суд дійшов висновку, що відмова у наданні інформації адвокату є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право на цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини, відповідно до положень частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд враховує, що лист від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15 був використаний відповідачем як підстава для формування ризику високого ступеня та включення позивача до плану графіка документальних планових перевірок на 2026 рік, що є управлінським рішенням суб`єкта владних повноважень та безпосередньо впливає на обсяг прав і обов`язків позивача.

За таких обставин зазначений документ не може бути повністю обмежений у доступі для особи, стосовно якої він застосований, оскільки це порушує право позивача на захист та принцип правової визначеності.

З урахуванням наведеного, враховуючи протиправні дії (бездіяльність) відповідача, які виразились у фактичній відмові в наданні запитуваного документа на адвокатський запит, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для зобов`язання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у наданні належної відповіді на адвокатський запит № 20 від 16.01.2026 .

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на наказ ДПС України №727 від 15.12.2020 та Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, з огляду на те, що внутрішній акт органу влади не може автоматично обмежувати право на доступ до інформації всупереч вимогам закону. Наявність документа у внутрішньому переліку службової інформації не звільняє розпорядника від обов`язку обґрунтувати необхідність обмеження доступу, застосувати «трискладовий тест» та довести пропорційність такого обмеження.

Податковий орган не довів, що вся інформація у документі є службовою, а не окремі її частини; не надав жодної узагальненої або знеособленої інформації, яка могла б підтвердити існування ризиків без розголошення службових даних.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною сьомою цієї статті обмеженому доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Саме по собі віднесення документа до службової інформації не є безумовною підставою для відмови в доступі до нього, якщо такий документ використано суб`єктом владних повноважень як підставу для формування управлінського рішення щодо конкретної особи. У такому випадку відмова у доступі порушує право особи на захист та принцип правової визначеності

Суд зазначає, що відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності, а однією із гарантій адвокатської діяльності, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 цього ж Закону, є рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості.

З цього приводу, суд вказує на те, що порушення встановлених гарантій адвокатської діяльності є неприпустимим в правовій державі, якою згідно з статтею 1 Основного Закону є Україна, а належне дотримання гарантій адвокатської діяльності є необхідною умовою функціонування демократичного суспільства на принципах верховенства права.

Не надання відповідачем повної запитуваної адвокатом адвокатським запитом інформації, доступ до якої не обмежено, та копій документів, є порушенням вищевказаних гарантій адвокатської діяльності.

У відмові відповідач не зазначив яким саме інтересам може завдати шкоди поширення даної інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не дотримав вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо застосування так званого «трискладового тесту», оскільки у відповіді від 22.01.2026 не наведено конкретного інтересу, якому може бути завдано шкоди, не обґрунтовано істотність такої шкоди та не доведено переважання потенційної шкоди над суспільним інтересом в отриманні інформації.

Формальне посилання на належність запитуваного листа до службової інформації без належної правової аргументації не може вважатися достатньою та законною підставою для відмови у наданні інформації.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» службовою може бути лише певна інформація, а не документ в цілому. Доказів того, що вся інформаціє, викладена у листі від 31.07.2025 № 125/09-19-18-02-15, є виключно для службового користування, відповідач суду не надав.

Отже, відмова відповідача є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам законодавства та свідчить про протиправне обмеження права на доступ до публічної інформації.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/1540/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало