Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №300/3578/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3578/26 пров. № А/857/37877/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові в змішаній електронно – письмовій формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 300/3578/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення Івано-Франківськ

суддя у І інстанціїБіньковська Н.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 300/3578/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, які полягають у відмові перерахувати грошове забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та зобов`язання провести перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та доплатити вище вказані суми, - повернуто позивачу

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив момент, коли позивач дізнався про порушення свого права. Суд першої інстанції дійшов висновку, що таким моментом є дата отримання позивачем грошового атестата — 02.08.2024, оскільки, на думку суду, саме цей документ містив усі необхідні відомості про проведені виплати.

Однак за твердженням скаржника, грошовий атестат не містить інформації, яка дає можливість зрозуміти про порушене право, а саме: розмір прожиткового мінімуму взятий до розрахунку; розмір тарифного коефіцієнту та тарифного розряду за посадою; розмір тарифного коефіцієнту за військовим званням.

Отже, навіть отримавши грошовий атестат, фізично неможливо дізнатися про порушене право, що є предметом оскарження. Так, знаючи гривневий розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, неможливо дізнатися про розмір прожиткового мінімуму, з якого обчислений такий посадовий оклад та/або оклад за військове звання, оскільки посадовий оклад та/або оклад за військове звання обчислюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт. Тобто щоб визначити, чи правильно обраховано розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, необхідно знати, крім гривневого розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, хоча б одну складову, з яких обчислюється розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, тобто необхідно знати або розмір прожиткового мінімуму взятого до розрахунку, або розмір тарифного коефіцієнту взятого для розрахунку. Проте, грошовий атестат такої інформації не містить. Отже, отримання грошового атестату не є належним повідомленням про порушене право позивача, а тому відлік строку звернення до суду не може розпочинатися з моменту отримання грошового атестату.

Відповідно до пунктів 11.2 та 11.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин грошовий атестат містить відомості про кінцеві суми грошового забезпечення, однак не містить вихідних розрахункових показників (розміру прожиткового мінімуму, тарифного коефіцієнта, тарифного розряду та методики розрахунку), без яких особа не може перевірити правильність визначення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704.

Лише після отримання довідки про виплату грошового забезпечення листом відповідача від 10.03.2026 позивач отримав достатній обсяг інформації для перевірки правильності проведених нарахувань і, відповідно, усвідомив порушення свого права.

Саме після цього позов було подано у межах тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, зазначену у п.3 ч.1 ст.294 КАС України, суд апеляційної інстанції з урахуванням ч.2 ст.312 КАС України здійснює розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Військовослужбовець після звільнення з військової служби вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави не проведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.

В спірному випадку, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 17.06.2024, вручено грошовий атестат 02.08.2024, а із заявою до відповідача щодо виплати спірних сум позивач звернувся лише у лютому 2026 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бігун В.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просив:

визнати протиправними дії, які полягають у відмові перерахувати грошове забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.05.2023 відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

зобов`язати провести перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період 27.02.2022 по 31.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та доплатити вище вказані суми.

Ухвалою суду від 30.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року.

У встановлений судом строк позивачем надано суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що грошовий атестат не містить інформації, яка дає можливість зрозуміти про порушене право, а саме: розмір прожиткового мінімуму, взятий до розрахунку; розмір тарифного коефіцієнту та тарифного розряду за посадою; розмір тарифного коефіцієнту за військовим званням. Знаючи гривневий розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, неможливо дізнатися про розмір прожиткового мінімуму, з якого обчислений такий посадовий оклад та/або оклад за військове звання, оскільки посадовий оклад та/або оклад за військове звання обчислюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт.

Отримання грошового атестату не є належним повідомленням про порушене право позивача, а тому відлік строку звернення до суду не може розпочинатися з моменту отримання грошового атестату.

Також позивач зазначив, що саме довідку про виплату грошового забезпечення за період з 27.02.2022 року по 31.05.2023 року ОСОБА_1 отримав із листом військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 № 816/484/2/882/пс, тоді як позовна заява була подана через два місяці та шістнадцять днів після отримання вказаної інформації, а отже, в межах тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України. Також покликається на постанову Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №240/15039/25.

За змістом наказу Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 №171 ОСОБА_1 з 17.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини.

В листі Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 №816/484/2/882/пс зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 грошовий атестат №816/484/1/117/пс від 02.08.2024 був виданий на руки.

Позивач факт отримання грошового атестату №816/484/1/117/пс від 02.08.2024 не заперечує.

Як висновується з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 171 та грошового атестата від 02.08.2024, який містить інформацію про всі суми, що підлягали виплаті позивачу при звільненні, позивач дізнався про порушення своїх прав саме 02.08.2024.

До суду з цим позовом позивач звернувся 26.05.2026, тобто більше 1,5 року після отримання грошового атестата.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Апеляційний суд не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

За висновком судів попередніх інстанцій позивач в частині позовних вимог із 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

Апеляційний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У підсумку Судова палата виснувала, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, апеляційний суд зазначає, що поділяє позицію суду першої інстанції щодо необхідності застосування частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року.

Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

На переконання апеляційного суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.

Повертаючись до матеріалів цієї справи апеляційним судом установлено, що за змістом наказу Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 №171 ОСОБА_1 з 17.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини.

В листі Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 №816/484/2/882/пс зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 грошовий атестат №816/484/1/117/пс від 02.08.2024 був виданий йому на руки.

Позивач факт отримання грошового атестату №816/484/1/117/пс від 02.08.2024 не заперечує.

Дослідивши зміст зазначеного грошового атестата, суд апеляційної інстанції встановив, що цей документ містить відомості про складові грошового забезпечення позивача виключно за червень 2024 року. Водночас указаний грошовий атестат не відображає жодних даних щодо грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що внаслідок отримання грошового атестата № 816/484/1/117/пс від 02.08.2024 позивач набув повну інформацію про належні йому розрахунки грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року.

Апеляційним судом також ураховано, що разом з листом Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 №816/484/2/882/пс до матеріалів справи до долучено довідку про виплату грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2022 року по 31.05.2023 року. Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення цієї довідки позивачу одночасно з грошовим атестатом чи в іншу дату. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не з`ясував факт і конкретну дату ознайомлення позивача з цим документом.

Зважаючи на обставини справи, апеляційний суд зазначає, що для правильного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2023 року необхідно встановити наявність або відсутність у відповідача документального підтвердження обізнаності позивача про розмір та складові нарахованого й виплаченого йому у спірному періоді грошового забезпечення (зокрема, доказів направлення або видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо).

Як наслідок, висновок суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме 02.08.2024, у зв`язку з чим пропустив строк звернення до суду, не підтверджується зібраними у справі доказами, є передчасним та необґрунтованим, оскільки його зроблено без повного та всебічного з`ясування всіх істотних обставин справи.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, тоді як висновки суду першої інстанції — передчасними та зробленими без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх істотних обставин справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції — скасувати та направити матеріали цієї справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 300/3578/26 скасувати та направити матеріали цієї справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос