Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №308/3572/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/3572/26 пров. № А/857/33874/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (суддя – Микуляк П.П., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у березні 2025 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Під час розгляду справи Закарпатським окружним адміністративним судом було винесено окрему ухвалу від 01 червня 2026 року, якою доведено до відома інформацію про порушення адвокатом Конюшко Д.Б. правил адвокатської етики до КДКА Вінницької області. Окрему ухвалу направлено до КДКА Вінницької області для вжиття заходів. Про вжитті заходи зобов`язано повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд у місячний строк з дня отримання ухвали суду.

Не погодившись із вказаною окремою ухвалою, її оскаржив адвокат Конюшко Д.Б., який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в його діях відсутні порушення вимог статей 7, 11, 12-1 Правил адвокатської етики, оскільки суду надавалися правдиві відомості щодо хронології отримання інформації у справі.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що адвокатом Конюшко Д. Б. суду було повідомлено завідомо неправдиву інформацію, щодо моменту коли йому стало відомо про існування постанови про відкриття виконавчого провадження №78336894 від 11.06.2025. Вказав, що повідомлення завідомо неправдивої інформації, є грубим порушенням норм законодавства та зокрема, приписів та вимог Правил адвокатської етики.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною 3 ст.249 КАС України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Частиною 4 ст.249 КАС України встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно ч.6 ст.249 КАС України окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

У відповідності до ч.7 ст.249 КАС України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд, який постановив окрему ухвалу щодо певної особи, в діях якої вбачає порушення закону чи певних суспільних правил поведінки, уповноважений здійснити реагування на прояви порушення моделі поведінки та направити таку до органу, дискреційні повноваження якого передбачають здійснення реагування на вчинення дисциплінарних проступків.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон N 5076-VI).

За визначенням вказаного Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 4 названого Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Частиною першою статті 20 Закону №5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно пункту 1 частини першої статті 21 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

Закон №5076-VI передбачає дотримання “Правил адвокатської етики”, як одного з основних професійних обов`язків адвоката.

З метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві Національною асоціацією адвокатів України прийнято “Правила адвокатської етики”, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила).

Правила слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.

Статтею 7 Правил визначено, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Положеннями статті 12 Правил визначено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 42 Правил, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З`їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України (частина перша статті 66 Правил).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що адвокат під час виконання функцій захисника в судовому процесі повинен дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства та своєю діяльністю не повинен допускати дій, які виражають неповагу до суду.

Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції звернув увагу на статтю 121 Правил адвокатської етики, згідно якої адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки. Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов`язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що адвокатом Конюшко Д.Б. було повідомлено суду завідомо неправдиву інформацію, є помилковим.

У постанові Закарпатського апеляційного суду від 03.09.2025 у справі №308/2318/25, та в заяві про поновлення строку у цій справі від 25.05.2026, не заперечувався і послідовно стверджувався факт того, що первинну інформацію про наявність відкритого виконавчого провадження №78336894 Микитин В.І. отримав саме через мобільний застосунок «Дія».

Проте, факт відображення в застосунку «Дія» повідомлення про наявність виконавчого провадження не є тотожним врученню чи ознайомленню зі змістом відповідних постанов державного виконавця.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначалося, що ОСОБА_2 не вручалися та не надсилалися копії постанов у виконавчому провадженні №78336894 згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Адвокат стверджував, що повний зміст оскаржуваних постанов, їх мотивувальна та резолютивна частини, правові підстави їх винесення стали відомі ОСОБА_3 та його представнику виключно 26.02.2026 після безпосереднього пошуку, доступу та завантаження копій документів з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП).

Тобто факт обізнаності особи про існування виконавчого провадження не є тотожним обізнаності про зміст постанов державного виконавця, правові підстави їх винесення та порушення прав особи, які стали предметом оскарження. Відтак наведені у заяві про поновлення строку обставини не суперечили відомостям, викладеним в апеляційній скарзі у справі № 308/2318/25, а стосувалися різних юридично значущих фактів.

Більше того, адвокатом самостійно долучено до матеріалів позовної заяви копію постанови Закарпатського апеляційного суду від 03.09.2025. Така поведінка не свідчить про намір приховати юридичний факт або надати завідомо неправдиві відомості.

На думку колегії суддів, адвокат діяв у повному переконанні, що хронологія подій є послідовною правовою позицією його клієнта. Наявність розбіжностей між судом та учасником справи у правовому тлумаченні моменту початку перебігу процесуальних строків є правовою дискусією, яка вирішується судом шляхом прийняття відповідного процесуального рішення, що не може свідчити про порушення адвокатом Правил адвокатської етики.

Фактично адвокатом було висловлено позицію стосовно визначення моменту початку перебігу процесуального строку на звернення з позовною заявою в даній справі, що не могло бути підставою для винесення окремої ухвали судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлена Закарпатським окружним адміністративним судом окрема ухвала від 01 червня 2026 року є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Конюшко Дениса Борисовича задовольнити, а окрему ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №308/3572/26- скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало