Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №ЗП/260/92/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № ЗП/260/92/26 пров. № А/857/37777/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові у змішаній електронно-письмовій формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № ЗП/260/92/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,

місце ухвалення судового рішення м. Ужгород

суддя у І інстанціїМаєцька Н.Д.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № ЗП/260/92/26 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції скаржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № ЗП/260/92/26 та постановити судове рішення, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема скаржник зазначає, що є здобувачем освіти (студентом) денної форми здобуття освіти та навчається у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Заклад вищої освіти «Університет глобальних стратегій «Альтера» (далі також – Заклад освіти), що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 860271 від 01.07.2026 року, доданої до заяви про забезпечення позову та цієї апеляційної скарги та мав відповідну відстрочку у призові.

За наявною інформацією, скаржника доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він протиправно, маючи відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, був направлений для проходження військово-лікарської комісії. 29.06.2026 р. о 18:45, під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , після проходження військово-лікарської комісії, позивач у мобільному застосунку «Резерв+» отримав сповіщення про те, що його відстрочку скасовано. 30.06.2026 р. скаржник повідомив, що перебуває в одному із розподільчих пунктів та очікує відправлення на проходження базової військової підготовки. Більше того, за інформацією, отриманою скаржником, він проходитиме військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 було протиправно змінено місце військового обліку скаржника – з ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свалява), де знаходився позивач на обліку за місцем реєстрації його проживання, на ІНФОРМАЦІЯ_3 , протиправно внесено зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також – реєстр «Оберіг») в частині місця його військового обліку та наявності відстрочки, протиправно скасувавши її та фактично мобілізовано.

Безпідставне затримання скаржника, так і будь-яке внесення змін/зазначення відповідачем відомостей в системі «Оберіг» про порушення ним правил військового обліку, оголошення його в розшук, зміна місця його військового обліку, скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, протиправне утримання скаржника відповідачем у розподільчому пункті свідчать про порушення його прав та законних інтересів.

У зв`язку з неправомірними діями ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скаржника виникла обґрунтована необхідність звернення до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів, адже відсутність забезпечення позову створює обставини, при яких скаржник безперешкодно може бути направлений для проходження військової служби як особа, яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та протиправно відповідачем позбавлена цього права та його реалізації.

Щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії відносно скаржника пов`язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення його для проходження військової служби, то представник скаржника зазначив, що:

незважаючи на наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, скаржник фактично призваний на військову службу під час мобілізації та може бути направлений у місця проходження військової служби, що унеможливить виконання рішення суду та поновлення його порушених прав. Враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу;

очевидними є ознаки протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки протиправно змінивши місце його військового обліку, направивши його для проходження військово-лікарської комісії, виключивши щодо скаржника відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо наявності у скаржника відстрочки від призову, направивши його до розподільчого пункту порушив всі допустимі законодавчі норми щодо порядку призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та скаржник в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником вид забезпечення позову суперечить п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:

1) Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в тому числі, але не виключно – заборонити приймати наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправляти позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби) до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

2) Зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

3) Зупинити дію наказу Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Заява обґрунтована тим, що заявник є здобувачем освіти (студентом) денної форми здобуття освіти та навчається у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Заклад вищої освіти «Університет глобальних стратегій «Альтера». 29.06.2026 року під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , після проходження військово-лікарської комісії, позивач у мобільному застосунку «Резерв+» отримав сповіщення про те, що його відстрочку скасовано. 30.06.2026 року позивач повідомив представника, що перебуває в одному із розподільчих пунктів та очікує відправлення на проходження базової військової підготовки.

За інформацією, отриманою заявником, він проходитиме військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У випадку невжиття заходів забезпечення позову, незважаючи на наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, заявник може бути призваний на військову службу під час мобілізації та направлений у місця проходження військової служби, що унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії, рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та бути співмірними заявленим вимогам.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, скаржник наголошує, що є очевидними ознаки протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки протиправно змінивши місце його військового обліку, направивши його для проходження військово-лікарської комісії, виключивши щодо скаржника відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо наявності у скаржника відстрочки від призову, направивши його до розподільчого пункту порушив всі допустимі законодавчі норми щодо порядку призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Стосовно ж «очевидності» ознак протиправності дій, бездіяльності відповідачів та порушення прав скаржника, то апеляційний суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що такі дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

При цьому, твердження скаржника про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які скаржник оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Стосовно ж доводів скаржника з приводу того, що невжиття таких заходів може спричинити для нього негативні наслідки у вигляді направлення для проходження базової військової підготовки, проходження військової служби, незважаючи на право у скаржника на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то колегія суддів зазначає таке.

За змістом поданої заяви заявник просить зупинити дію наказів:

начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отож з наведеного слідує, що на час подання заяви про забезпечення позову заявнику (скаржнику) став відомий факт існування наказів про його призов на направлення для проходження військової служби та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить про набуття заявником статусу військовослужбовця.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває по даний час.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відтак апеляційний суд зазначає, що оскільки, на час проходження позивачем служби та звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого процесуальний закон забороняє зупинення дії наказів та розпоряджень, відданих військовослужбовцю, тобто містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається в умовах воєнного стану, а тому немає правових підстав для вжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі.

Як наслідок колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № ЗП/260/92/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос