Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №369/13486/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13486/26

Провадження № 1-кп/369/1907/26

В И Р О К

іменем України

24.07.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12026116310000071 від 13.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рудьківка Бобровицького району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого – останній раз вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.12.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.07.2024 № 62-РС, солдата ОСОБА_5 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу цієї ж військової частини.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами статей 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі – Положення), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі – посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знаку України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», затверджено форму, реквізити та спосіб виготовлення посвідчення водія, а отже посвідчення водія, відповідно до примітки ст. 358 КК України, є офіційним документом.

Разом з тим ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що він не має права керування транспортними засобами, а посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, та форма та реквізити – затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844, з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорій «А, А1, В1, В, С1, С», у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один із днів у серпні 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, вирішив підробити та використовувати посвідчення водія для пред`явлення його за вимогою, і таким чином уникнути можливої адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням Правил дорожнього руху України (ст. 126 КУпАП).

Так, у невстановлений судом час, у один із днів у серпні 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, за допомогою месенджера «Fecebook», діючи умисно, з метою підроблення посвідчення водія та подальшого його використання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо спільного виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім`я за винагороду у розмірі 14 000 грн.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на підроблення посвідчення водія, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один із днів у серпні 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, надавши (повідомивши) цій особі, використовуючи можливості мобільного телефону, свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, свою фотокартку та зразок свого підпису, які у подальшому використано під час виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 .

У подальшому, невстановленою судом особою, за попередньою змовою з

ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один із днів у серпні 2024 року, більш точної дати судом не встановлено, у невстановленому місці, виготовлено завідомо для останнього підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , нібито видане 19.04.2014 ТСЦ 8042, оскільки бланк документа не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, а посвідчення водія серії НОМЕР_2 відповідними органами взагалі не видавалось.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за вказаних вище обставин за попередньою змовою із невстановленою на цей час судом особою, безпосередньо виконавши частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційного документа, шляхом надання (повідомлення) цій особі своїх анкетних даних, які необхідно було зазначити при підробленні документа, а також надавши своє фото, та фото власного підпису, вчинив підроблення посвідчення (офіційного документа), яке видається та посвідчується установою, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем.

У подальшому, невстановлений судом час, у один із днів у серпні 2024 року, більш точної дати судом не встановлено, невстановленою судом особою, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 , зазначене підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 відправлено до відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Кіровоградська обл., місто Знам`янка, вул. Михайла Грушевського, 10А, де вказану посилку отримано та оплачено останнім у розмірі 14 000 грн.

У подальшому, приблизно о 17 годині 59 хвилин 12.05.2026 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «T4» з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_3 , рухаючись автомобільною дорогою біля будинку № 1 по вулиці Покровській у селищі Чабани Фастівського району Київської області був зупинений працівниками патрульної поліції.

На вимогу працівників патрульної поліції, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу,

ОСОБА_5 , маючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо для останнього підробленого документу, усвідомлюючи свої протиправні дії, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 є підробленим, з метою створити перед працівниками поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія, яке дає право на керування транспортним засобом відповідної категорії і таким чином уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із порушенням Правил дорожнього руху, передбачене ст.126 КУпАП, надав завідомо для нього ( ОСОБА_5 ) підроблене посвідчення водія на власне ім`я серії НОМЕР_2 , нібито видане 19.04.2014 ТСЦ 8042, оскільки бланк документа не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, а посвідчення водія серії НОМЕР_2 відповідними органами взагалі не видавалось.

До суду надано угоду про визнання винуватості, яка укладена 29 червня 2026 року між прокурором та обвинуваченим, у присутності його захисника, яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою, де зазначені її сторони, формулювання обвинувачення, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також стосовно узгодженого покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 3 років обмеження волі, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 70 України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з остаточним призначенням покарання у виді 3 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладанням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані прокурором, перевіривши угоду, вислухавши обвинуваченого та захисника, які просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок на підставі даної угоди, вислухавши думку прокурора, який вважає, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України і вважав за можливе задовольнити клопотання про затвердження даної угоди та ухвалити вирок на підставі угоди, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , яка укладена в даному кримінальному провадженні, підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме:

-за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб;

-за ч. 4 ст. 358 України, як використання завідомо підробленого документа.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення за ч. 3, ч. 4 ст. 358 України є кримінальним проступком.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до

ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України є повторність та рецидив злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий; негативних характеристик за місцем проживання не має; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 29 червня 2026року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

-за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

З урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання або служби; не виїжджати за межі України без погодження щ уповноваженим органом пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави в сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 коп.

Речові докази:

оптичний носій «DVD» диск із нанесеним надписом «ч. 4 ст. 358 КК України» та посвідчення водія НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який поміщено до спеціального пакету «Україна МВС Експертна служба» з серійним номером 2509613, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_6