Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №357/12925/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12925/26

3/357/4044/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Оксана Вознюк розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працює торговим представником в ТОВ «Імперіал Тобако Юкрейн», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

У С Т А Н О В И Л А:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 28.07.2026 надійшов адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184 розглядаються у п`ятнадцятиденний строк.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Громадянин ОСОБА_1 з`явився до суду. В судовому засіданні встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права та обов`язки.

Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя встановила таке.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, 01.07.2026 близько 09 год 30 хв гр. ОСОБА_1 не виконав вимоги по догляду за неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які передбачені ч. 1, 2 ст. 150 СК України, що призвело до того, що ОСОБА_2 покинув місце свого прожиання та не повідомив про місце свого перебування. (протокол серії ВАД №974694 від 01.07.2026).

До матеріалів справи долучено рапорт ЧЧ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 02.07.2026, де зазначено, що заявником є ОСОБА_1 , який повідомив, що у нього зник син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 30.06.2026 поїхав у гості до друга в м. Київ, точну адресу заявник не знає. Наступного дня він зателефонував сину та слухав підняв невідомий чоловік, який повідомив, що телефон знайшов під лавкою в м. Києві по вул. Героїв Чорнобиля, дані товариша сина заявнику невідомі, а сам син додому наступного дня не повернувся. Також у вказаному рапорті зазначено, що при спілкуванні з іншою заявницею – ОСОБА_3 остання повідомила, що зник її син ОСОБА_2 , який 30.06.2026 о 09 годині поїхав до м. Києва до старшої сестри, зателефонувавши йому о 18 годині на телефонні дзвінки син не відповідав. Згодом, 01.07.2026 о 08 годині слухавку взяв невідомий чоловік, який повідомив, що знайшов цей телефон. Зв`язавшись із сестрою, остання повідомила, що ОСОБА_2 так і не доїхав до неї.

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 від 01.07.2026, в якій останній просить допомогти у розшуку його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , місце перебування якого невідоме.

З письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 30.06.2026 близько 09 год 00 хв він разом з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_2 приїхали в м. Біла Церква. Син вийшов на зупинці «Площа Волі» та мав намір поїхати у м. Київ до сестри ОСОБА_4 . Близько 18 год 00 хв дружина зателефонувала до сина та захотіла поцікавитись чи все добре, але слухавку ніхто не взяв, в зв`язку з чим вона почала нервувати та не дочекавшись відповіді від сина вони вирішили зателефонувати до сести ОСОБА_4 , яка повідомила, що ОСОБА_2 досі не приїхав. В подальшому, 01.07.2026 вони в черговий раз зателефонували до сина, але слухавку підняв невідомий чоловік, який представився на ім`я ОСОБА_5 та повідомив, що знайшов телефон на лавці та сказав, що сина він не бачив і готовий віддати телефон. Після цього подружжя зателефонували на спецлінію «102» та повідомили про дану подію.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_3 повідомила, її неповнолітній син ОСОБА_4 поїхав до місця свого проживання в м. Київ. 30.06.2026 близько 18 год 00 хв він перестав виходити на зв`язок, внаслідок чого 01.07.2026 року близько 09 год 30 хв вона з чоловіком вирішили зателефонувати на спецлінію «102». Після цього близько 19 год 55 хв їх син вийшов на зв`язок. Будь-яких загроз життю чи здоров`ю в нього немає. Претензій по даному випадку також ні до кого не має. Додала, що їй зателефонував знайомий її сина на ім`я ОСОБА_6 , який повідомив, що її син телефонує їй з вказаного номеру щоб сказати, що з ним все добре.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що разом з дружиною належно займається вихованням сина та виконує свої батьківські обов`язки. Доповнив, в день події розхвилювався через те, що син перестав виходити на зв`язок, через що було прийнято рішення звернутись до поліції.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши адміністративні матеріали, заслухавши особу, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя дійшла висновку, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно із приписами ст. 7, 9, 245, 252, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення питання, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150, 180 Сімейного кодексу України.

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 СК України.

До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже, диспозиція даної статті є бланкетною та передбачає посилання на спеціальну норму законодавства, яке передбачає виконання обов`язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з`ясувати, які саме обов`язки не були ним виконані, яким саме чином останній не виконував свої батьківські обов`язки, в чому саме проявилося таке неналежне їх виконання і чим конкретно це підтверджено.

Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом фіксації правопорушення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

До матеріалів справи долучено рапорт про виклик на гарячу лінію «102», пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Суд звертає увагу, обставини описані у фабулі протоколу від 01.07.2026 не підтверджуються доказами долученими до нього та суперечать показам наданим у судовому засіданні.

З матеріалів справи неможливо встановити факт порушення ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, що виключає склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Зокрема, сам по собі факт того, що неповнолітній тимчасово перестав виходити на зв`язок із батьками та його місцезнаходження певний час було невідоме, не свідчить про ухилення батьків від виконання обов`язків щодо його виховання. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що після втрати зв`язку із сином батьки негайно вжили заходів для його розшуку, звернулися до поліції із відповідною заявою та активно сприяли встановленню місця його перебування. Жодних доказів того, що така ситуація виникла внаслідок неналежного виховання, бездоглядності, невиконання обов`язків щодо забезпечення належних умов життя чи байдужого ставлення батька до дитини, матеріали справи не містять. При цьому будь-яких відомостей про те, що неповнолітній систематично залишав місце проживання, перебував без нагляду батьків, вчиняв правопорушення чи був поставлений на профілактичний облік у зв`язку з неналежним виконанням батьками своїх обов`язків, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Сам факт звернення ОСОБА_1 до поліції із заявою про зникнення неповнолітнього сина свідчить не про ухилення від виконання ним батьківських обов`язків, а навпаки - підтверджує належне виконання ним обов`язку щодо забезпечення безпеки дитини та вжиття невідкладних заходів після втрати з нею зв`язку. За відсутності інших належних і допустимих доказів такий факт не може розцінюватися як підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, виходячи з принципів верховенства права та презумпції невинуватості, визначених ст. 8, 62 Конституції України, суд вважає, що сформульована в протоколі про адміністративне правопорушення фабула обвинувачення не свідчить поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_1 01.07.2026 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання сина, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст .247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 184, 247, 283, 284 КУпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяОксана ВОЗНЮК