Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №120/8744/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8744/26 Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "ВІЗИТ" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Агропромислового науково-виробничого підприємства "ВІЗИТ" до Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Агропромислове науково-виробниче підприємство "ВІЗИТ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України та роз`яснено заявнику, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

З урахуванням вимог ст. 311 КАС України, апеляційний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов не підсудний Вінницькому окружному адміністративному суду, оскільки його належить розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

За змістом позовних вимог позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з об`єкта нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 4726,8 кв. м, реєстраційних номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2395621805109, розташовані за адресою: вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область та з об`єкта рухомого майна - Вантажного самоскиду МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; Вантажного самоскиду МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; Козлового крану ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1986 року випуску; Баштанового крану КБ-100, А1, вантажність 8 тон, 1990 року випуску, висота підйому 33м; Козлового крану ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1990 року випуску, висота підйому 9 м (адреса місцезнаходження рухомого майна вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область);

- зобов`язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 4726,8 кв. м, реєстраційних номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2395621805109, розташовані за адресою: вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область та з об`єкта рухомого майна - Вантажного самоскиду МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; Вантажного самоскиду МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; Козлового крану ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1986 року випуску; Баштанового крану КБ-100, А1, вантажність 8 тон, 1990 року випуску, висота підйому 33м; Козлового крану ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1990 року випуску, висота підйому 9 м (адреса місцезнаходження рухомого майна вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область).

З матеріалів позову встановлено, що Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 12.10.2022 наклав арешт на рухоме та нерухоме майно, яке на праві власності належить низці юридичних осіб, в тому числі і товариству з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", зокрема і на нежитлові будівлі загальною площею 4726,8 кв. м, реєстраційних номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2395621805109, розташовані за адресою: вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область та рухоме майно - Вантажний самоскид МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; Вантажний самоскид МАЗ 5551, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; Козловий кран ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1986 року випуску; Баштановий кран КБ-100, А1, вантажність 8 тон, 1990 року випуску, висота підйому 33м; Козловий кран ККС 12.5, вантажність 10 тон, 1990 року випуску, висота підйому 9 м (адреса місцезнаходження рухомого майна вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область).

Надалі, Головним державним виконавцем Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмільницький) Кравчук Ганною Олександрівно, при примусовому виконанні на підставі ухвали Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в справі №1492707/22 від 12.10.2022 прийнято постанову від 13.10.2022 №70076297 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", адреса: вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Вінницька область.

Позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні №70076297 від 13.10.2022.

Листом від 02.06.2026 №19-20-30/34027 відповідач повідомив позивача, що арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", по ВП 70076297 накладався згідно з ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в справі №1492707/22 від 12.10.2022, тому саме до цього суду необхідно звертатися із заявою про зняття арешту з вище вказаного майна ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів".

Отже, як вказав суд першої інстанції, в рамках заявлених вимог позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо відмови у знятті арешту з майна, який накладений в межах виконавчого провадження №70076297 від 13.10.2022 на підставі виконавчого документу виданого Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області.

В даному випадку, на переконання суду, до даної позовної заяви застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вона підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ. Тому, суд, посилаючись на вимоги пункту 1 частини першої статті 170 КАК України, дійшов висновку, що позов не підсудний Вінницькому окружному адміністративному суду, оскільки його належить розглядати за правилами цивільного судочинства та роз"яснив заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі №1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).

За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З наведених норм права до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У той час як участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У відносинах, що склалися саме Відповідач - Міністерство освіти і науки України є держателем та розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) і має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.

Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є зобов`язання вчинити дії суб`єкта владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку має місце захист позивачем законного інтересу позивача в межах компетенції відповідача.

Тому, спір є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів і з цих міркувань суд не погоджується із твердженням суду попередньої інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, залежно від суб`єктного складу правовідносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "ВІЗИТ" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.