Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №240/11038/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11038/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

30 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.09.2025 №4589 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , майора ОСОБА_1 , майора ОСОБА_3 " щодо притягнення начальника речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України – сувора догана та в частині позбавлення його 100% щомісячної премії та додаткової винагороди на період дії воєнного стану за вересень місяць 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити 100% щомісячної премії та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за вересень місяць 2025 року начальнику речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 в розмірі встановленому законодавством.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 визнано неповажними причини пропуску строку, передбачених для звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. При цьому жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неповажності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов протиправного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки не врахував конкретних обставин, зокрема проходження ним військової служби та неправильно визначив момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.

Так, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. У зв`язку зі специфікою проходження військової служби він не має можливості постійно перебувати в зоні дислокації військової частини, зокрема за місцем розташування її штабу, оскільки не належить до номенклатури цього підрозділу та більшу частину часу перебуває у службових відрядженнях, виконуючи бойові (службові) завдання.

При цьому день, коли позивач дізнався про порушення свого права, слід визначати як встановлений належними та допустимими доказами момент, коли особі стало відомо про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок яких було порушено її права, свободи чи законні інтереси.

За доводами позивача, у даному випадку таким днем є дата постановлення Великоолександрівським районним судом Херсонської області постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Зокрема, станом на час винесення Великоолександрівським районним судом Херсонської області постанови про закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , останній направив відповідний рапорт командуванню та мав надію, що спір, який виник з приводу його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, буде вирішено в позасудовому порядку, тобто наказ про позбавлення премії буде скасовано відповідно до постанови суду про закриття адміністративної справи, у зв`язку з тим, що судом не встановлено адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 , відповідно наказ повинен був бути скасований у зв`язку з відсутністю підстав.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, указавши, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання неповажними причини пропуску строку, передбачених для звернення до суду та повернення позовної заяви, оскільки предметом спору є саме наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 4589 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , майора ОСОБА_1 , майора ОСОБА_3 " від 12.09.2025 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а не відмова відповідача у виплаті щомісячної премії та додаткової винагороди.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Отже, строк оскарження до суду наказів про дисциплінарне стягнення, преміювання та про виплату додаткових винагород становить один місяць.

Згідно з частинами першою та другою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом відповідного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. При цьому триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Окрім цього, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, згідно з матеріалами справи, 12.09.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) винесено наказ №4589 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , майора ОСОБА_1 , майора ОСОБА_3 " щодо притягнення начальника речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України – сувора догана та в частині позбавлення його 100% щомісячної премії та додаткової винагороди на період дії воєнного стану за вересень місяць 2025 року.

Постановою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17.12.2025 у справі № 650/6043/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , за протоколом про адміністративне правопорушення № А4955 № 80 про військове адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172-20КУпАП від 12.09.2025 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Однак, лише 20.03.2026 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати наказ винесений 12.09.2025.

При цьому позивач не навів суду поважних причин чи обставин, які б були об`єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення позивача звернутися з відповідним позовом до суду та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Апеляційний суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Позивачу недостатньо послатися на необізнаність про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду особа повинна довести той факт, що не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що строк звернення до суду підлягає поновленню з огляду на те, що після винесення Великоолександрівським районним судом Херсонської області постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 останній звернувся до командування з відповідним рапортом та очікував скасування наказу про позбавлення премії у позасудовому порядку.

Саме по собі звернення позивача з рапортом до командування військової частини та його сподівання на добровільне врегулювання спору не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду щодо безпосереднього оскарження наказу від 12.09.2025 №4589. Очікування особою позитивного вирішення питання в адміністративному (позасудовому) порядку є наслідком її власної поведінки та не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.

За твердженням позивача, з моменту постановлення Великоолександрівським районним судом Херсонської області постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення йому було достеменно відомо про обставини, які, на його переконання, свідчили про відсутність підстав для застосування до нього дисциплінарних наслідків у вигляді позбавлення премії; саме з цього часу він усвідомлював або повинен був усвідомлювати можливе порушення своїх прав та мав реальну можливість звернутися до суду за їх захистом у межах установленого законом строку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить початок перебігу строку звернення до адміністративного суду у залежність від звернення особи до суб`єкта владних повноважень із заявами, рапортами чи іншими зверненнями або від очікування результатів їх розгляду, якщо законом не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. У спірних правовідносинах такий порядок законом не встановлений.

Таким чином, наведені скаржником обставини свідчать лише про обрання ним способу захисту своїх прав у позасудовому порядку, однак не підтверджують існування поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не є підставою для його поновлення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.09.2025 № 4589 у частині притягнення лейтенанта майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наявність на розгляді Великоолександрівського районного суду Херсонської області справи № 650/6043/25 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності сама по собі не перешкоджала йому звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження зазначеного наказу у межах установленого законом строку.

У разі якщо, на думку позивача, вирішення цієї адміністративної справи залежало від результатів розгляду справи № 650/6043/25, він не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом та реалізувати передбачені процесуальним законом права, зокрема заявити клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області у справі № 650/6043/25.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, а лише підтверджують обрання ним іншого способу захисту своїх прав, що не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не обґрунтував належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивача у порядку, визначеному частиною другою статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.