Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №560/19590/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19590/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

30 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 06.08.1990 по 16.06.1991, з 11.01.1992 по 31.12.1992, з 30.06.1993 по 03.06.1994 в пільговому обчисленні (рік за два), починаючи з 01.10.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 06.08.1990 по 16.06.1991, з 11.01.1992 по 31.12.1992, з 30.06.1993 по 03.06.1994 в пільговому обчисленні (рік за два), та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату недотриманих сум пенсії починаючи з 01.10.2024.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні заробітної плати за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 при перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 шляхом обчислення коефіцієнту заробітної плати з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату недотриманих сум пенсії, починаючи з 01.10.2024.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796) для забезпечення індексації пенсії, починаючи з 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058-IV), починаючи з 11.07.2022.

Листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 13.08.2025 №10042-8926/К-03/8-2200/25 зазначено, що відповідно до записів трудової книжки від 22.08.1979 за період з 06.08.1990 по 07.07.1996 ОСОБА_1 працювала в Ірпінській центральній міській лікарні на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення.

Згідно довідки від 16.05.2022 №282, виданої комунальним некомерційним підприємством «Ірпінська центральна міська лікарня», ОСОБА_1 працювала з 06.08.1990 по 07.07.1996 на посаді лікаря-анестезіолога в відділені інтенсивної терапії, анестезіології та реанімації.

10.05.2023 ОСОБА_1 звернулась зі заявою про перерахунок пенсії щодо зарахування періоду роботи з 06.08.1990 по 07.07.1996 в пільговому обчисленні. За результатами розгляду даної заяви та наданих документів (зокрема, виписок з наказів про сумісництво та доплату лікарям відділення анестезіології та реанімації) з 01.05.2023 їй було проведено перерахунок пенсії та період роботи з 06.08.1990 по 07.07.1996 було враховано в пільговому обчислені.

При цьому, в наказі про прийом від 01.08.1990 №57/1к зазначено: «Прийняти ОСОБА_1 на посаду лікаря-анестезіолога Ірпінської ЦМЛ з 06.08.1990». В наказі від 13.08.1990 №61/2к зазначено: « ОСОБА_1 лікарю-анестезіологу хірургічного відділення Ірпінської ЦМЛ дозволити сумісництво 0,5 ставки лікаря-анестезіолога з 16.08.1990». В наказах про надання відпустки від 30.06.1993 №64/2к та від 31.03.1994 № 50/2к зазначено ОСОБА_1 - лікар- анестезіолог хірургічного відділення. В наказах про надання відпустки, встановлення доплат від 17.06.1991 №32/2к, від 02.01.1992 №2/2к, від 18.05.1993 №46/2к, від 04.06.1994 №88/2к, від 27.01.1995 №18/2к, від 30.03.1995 №50/2к, від 06.12.1995 №211/2к, від 02.07.1996 №144/2к зазначено ОСОБА_1 - лікар-анестезіолог відділення анестезіологи, лікар анестезіолог відділення ITAP.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області встановили, що заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась як лікарю-анастезіологу. При цьому відділення (підрозділ), по якому нараховувалась заробітна плата, не зазначено. Враховуючи зазначене, з 01.10.2024 період роботи з 06.08.1990 по 07.07.1996 враховано в календарному обчисленні.

07.02.2025 проведено повторну перевірку довідки від 16.05.2022 №282. За результатами проведеної перевірки КНКП «Ірпінська центральна районна лікарня» видано довідку від 07.02.2025 №333.

3 урахуванням наданої довідки від 07.02.2025 №333 з 01.10.2024 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та до страхового стажу в пільговому обчисленні зараховано періоди роботи з 17.06.1991 по 10.01.1992, з 01.01.1993 по 29.06.1993 та з 04.06.1994 по 07.07.1996. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 склав 13385,66 грн.

Листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 13.08.2025 №10042-8926/К-03/8-2200/25 зазначено, що з 01.10.2024 ОСОБА_1 було переведено на більш вигідні умови з урахуванням набутого страхового стажу з 01.10.2022 по 30.09.2024 згідно норм частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково повідомили, що Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №560/8799/24 не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунків заробітку в подальшому із застосуванням показника середньої заробітної плати 14 016,56 грн. Перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати з 01.10.2022 по 30.09.2024 проводити не доцільно, оскільки при даному перерахунку застосовується показник середньої заробітної плати в розмірі 10846,37 грн, що призводить до зменшення розміру середньомісячного заробітку.

Для обчислення розміру пенсії Позивача при її призначенні Відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 рр., в розмірі 10 846,37 гривень.

Позивачу пенсія не була проіндексована на підставі пункту 1 Постанови Кабінет Міністрів України №209.

У зв`язку з цим Позивач 14.07.2025 звернувся до Відповідача з проханням провести Позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнту збільшення, установленого пунктом 1 Постанови КМУ № 209, а також з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії Позивача з 01.03.2025 у тому випадку, якщо зазначений перерахунок проведено не було.

За результатами розгляду звернення позивача Відповідач надіслав листа від 13.08.2025 № 10042-8926/К-03/8-2200/25, зі змісту якого встановлено, що Постановою №209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону у 2022 році, які не підвищені згідно з п. 1 цієї постанови, з 01.03.2025 перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,046 (10846,37 * 1,046 = 11345,30 грн).

Таким чином, Відповідач, починаючи з 01.03.2025 відмовився проводити перерахунок пенсії Позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, установлений пунктом 1 Постанови КМУ № 209, з урахуванням коефіцієнтів за попередні роки у розмірі 1,197 та 1,0796.

Позивач вважає протиправними відмову суб`єкта владних повноважень, відповідача зарахувати страховий стаж за певні періоди в пільговому обчисленні (рік за два), починаючи з 01.10.2024, щодо не врахування заробітної плати за періоди 2022-2024 років при перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України для забезпечення індексації пенсії.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки повністю покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає отримати пенсію, у недоліках таких записів.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До того ж, запис трудової книжки ОСОБА_1 №12, №13, №14, №15, №16 містить повну інформацію, яка вимагається трудовою книжкою, а саме це дата/місяць/рік прийняття на роботу, дані про прийняття на роботу та документ (наказ) на основі якого було прийнято на роботу.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працювала в Ірпінській центральній міській лікарні з 06.08.1990 по 07.07.1996 на посаді лікаря-анестезіолога. Вона звернулась із заявою про перерахунок пенсії для зарахування цього періоду в пільговому обчисленні. Спочатку період роботи було враховано в пільговому обчисленні з 01.05.2023, але після перевірки документів з 01.10.2024 цей період було частково враховано в пільговому обчисленні. Розмір пенсії з 01.10.2024 склав 13 385,66 грн.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 13.08.2025 №10042-8926/К-03/8-2200/25 зазначено, що в наказі про прийом від 01.08.1990 №57/1к зазначено: «Прийняти ОСОБА_1 на посаду лікаря-анестезіолога Ірпінської ЦМЛ з 06.08.1990».

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 від 22.08.1979, пунктом 12 від 06.08.1990 зазначено, що ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря анестезіолога хірургічного відділення Ірпінської центральної міської лікарні відповідно до Наказу №57/1 від 01.08.1990. В наказі від 13.08.1990 №61/2к зазначено: « ОСОБА_1 лікарю-анестезіологу хірургічного відділення Ірпінської ЦМЛ дозволити сумісництво 0,5 ставки лікаря-анестезіолога з 16.08.1990». В наказах про надання відпустки від 30.06.1993 №64/2к та від 31.03.1994 № 50/2к зазначено ОСОБА_1 - лікар- анестезіолог хірургічного відділення. В наказах про надання відпустки, встановлення доплат від 17.06.1991 №32/2к, від 02.01.1992 №2/2к, від 18.05.1993 №46/2к, від 04.06.1994 №88/2к, від 27.01.1995 №18/2к, від 30.03.1995 №50/2к, від 06.12.1995 №211/2к, від 02.07.1996 №144/2к зазначено ОСОБА_1 - лікар-анестезіолог відділення анестезіологи, лікар-анестезіолог відділення ITAP.

Однак, згідно листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області встановлено, що для вирішення питання щодо права на зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду роботи з 06.08.1990 по 07.07.1996 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, 07.02.2025 проведено повторну перевірку довідки від 16.05.2022 №282. За результатами проведеної перевірки КНКП «Ірпінська центральна районна лікарня» видано довідку від 07.02.2025 №333.

3 урахуванням наданої довідки від 07.02.2025 №333 з 01.10.2024 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та до страхового стажу в пільговому обчисленні зараховано лише періоди роботи з 17.06.1991 по 10.01.1992, з 01.01.1993 по 29.06.1993 та з 04.06.1994 по 07.07.1996.

При цьому, позивачка 14.07.2025 звернулась з заявою до Відповідача, в якій просила зарахувати в пільговому обчислення всі період з 06.08.1990 по 07.07.1996.

Однак, відповідач відмовився зараховувати ОСОБА_1 в пільговому обчисленні (рік за два) такі періоди роботи: з 06.08.1990 по 16.06.1991, з 11.01.1992 по 31.12.1992, з 30.06.1993 по 03.06.1994.

Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.

Наказом МОЗ України №303 від 08.10.1997 року "Про регламентацію анестезіологічної служби в Україні" відділення реанімації було перейменовано на відділення анестезіології та інтенсивної терапії. У зв`язку з цим Міністерство охорони здоров`я надало роз`яснення Пенсійному фонду України (лист № 10.01.09/2209 від 09.12.2006 року), яке було доведено до територіальних органів пенсійного забезпечення. У роз`ясненні зазначено, що стаж роботи в цих підрозділах зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону.

Згідно довідки №282 від 16.05.2022, яка видана КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області зазначено, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення » від 05 листопада 1991 року № 1788-XII із змінами і доповненнями, робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997р. №303 «Про регламентацію анестезіологічної служби в Україні» відділення реанімації були перейменовані на відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії

Стосовно доводів відповідача про не зарахування періоду роботи в пільговому обчисленні з 06.08.1990 по 16.06.1991, то слід зазначити, що згідно Витягу з наказу від 01.08.1990 №57/1к ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря-анестезіолога Ірпінської ЦМЛ та відповідно до Витягу з наказу від 13.08.1990 №61/2к дозволено сумісництво 0,5 ставки лікаря-анестезіолога з 16.08.1990.

Головним лікарем Ірпінської центральної міської лікарні був підписаний Наказ №100 від 03.09.1990 «Про організацію групи (відділення) анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню», вже відповідно до Наказу МОЗ СРСР «Про майбутнє вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» та на підставі листа «Про права керівників закладів охорони здоров`я щодо встановлення штатів» №01-14/01-24 від 01.01.1989 та у зв`язку з виробничою необхідністю було наказано організувати групу (відділення) анестезіології та реанімації в складі ЦМЛ з 01.09.1990 та організувати палату інтенсивної терапії на 4 ліжка в хірургічному відділенні та 2 ліжка в терапевтичному відділенні, укомплектувавши їх необхідним персоналом та технікою.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивач працювала в Ірпінській центральній міській лікарні з 06.08.1990 по 07.07.1996 на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення. Зі змісту Наказу №100 від 03.09.1990 вбачається, що протягом зазначеного періоду в хірургічному відділені лікарні була організована палата інтенсивної терапії на 4 ліжка, що доводить, що робота Позивача за весь зазначений період прирівнюється до роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є підставою для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно Наказу МОЗ СРСР «Про майбутнє вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» період роботи з 06.08.1990 по 16.06.1990 повинен бути зарахований в пільговому обчисленні ОСОБА_1 .

Стосовно не зарахування періоду роботи в пільговому обчисленні з 11.01.1992 по 31.12.1992 та з 30.06.1993 по 03.06.1994 суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з наказу від 02.01.1992 №1/2к ОСОБА_1 було дозволено тимчасове сумісництво на 0,5 ставки з оплатою за фактично відпрацьовані години по графіку і табелю: з 02.01.1992, а саме у відділенні анастезіології і реанімації.

Згідно Витягу з наказу від 18.01.1993 №5/2к ОСОБА_1 дозволено сумісництво за фактично відпрацьовані години по графіку і табелю, робітникам ІТАР Ірпінської ЦМЛ з 01.01.1993 як лікарю-анестезіологу реанімації.

Відповідно до Витягу з наказу від 24.01.1994 №18/2к ОСОБА_1 дозволити доплату за проведення хірургічних операцій, лікарям відділення анестезіології та реанімації ЦМЛ, з 01.01.1994 по 31.12.1994.

При цьому, згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення реанімації (які були до введення Наказу №303) є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, тому період роботи працівників у анестезіологічних відділеннях зараховується, згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі, що підтверджується листом Міністерства охорони здоров`я від 02.02.2011 №10.01.10/303.

Як зазначив суд першої інстанції, що оскільки ОСОБА_1 фактично працювала в відділенні, яке за своїм призначенням виконувало функції реанімації, як самостійний підрозділ лікувального закладу, та яке належало було керівництву медичного закладу своєчасно перейменувати відповідно до наказів МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605, 1188 від 29.01.1995 року та наказів МОЗ України №303 від 08.10.1997 року, № 33 від 23.02.2000 року з назви «анестезіологічна служба з відділенням інтенсивної терапії» у «відділення (група) анестезіології та інтенсивної терапії», а тому робота в анестезіологічних відділеннях повинна зараховуватися у подвійному розмірі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність зарахування позивачу спірних періодів роботи у подвійному розмірі, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на формальному тлумаченні найменування структурного підрозділу закладу охорони здоров`я та не враховують фактичного характеру виконуваної позивачем роботи.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на підставі записів трудової книжки, наказів роботодавця, архівних документів та інших письмових доказів підтверджено, що позивач у спірні періоди працювала лікарем-анестезіологом у підрозділі, який фактично виконував функції реанімаційного відділення (палати інтенсивної терапії), а відтак виконувана нею робота за своїм змістом відповідала роботі у реанімаційному відділенні, яка відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому несвоєчасне приведення найменування структурного підрозділу у відповідність до вимог нормативних актів Міністерства охорони здоров`я не може покладати негативні наслідки на працівника та бути підставою для обмеження його права на належне пенсійне забезпечення.

Посилання апелянта на результати перевірки, проведеної органами Пенсійного фонду, а також на довідку від 07.02.2025 №333, якою частково підтверджено право позивача на пільгове обчислення стажу лише за окремі періоди, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Навпаки, сам факт проведення відповідачем перерахунку пенсії із зарахуванням окремих періодів роботи у подвійному розмірі свідчить про визнання ним характеру роботи позивача як такої, що відповідає вимогам статті 60 Закону №1788-ХІІ. Водночас відповідач не навів належних і допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували відмінність умов праці позивача у спірних проміжках часу від тих, що вже були зараховані ним самим у пільговому обчисленні, а тому вибіркове неврахування окремих періодів є необґрунтованим.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зобов`язане зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 06.08.1990 по 16.06.1991, з 11.01.1992 по 31.12.1992, з 30.06.1993 по 03.06.1994 в пільговому обчисленні (рік за два), починаючи з 01.10.2024, та у зв`язку з цим провести перерахунок пенсії та виплатити донараховані суми.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо неправомірності покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітку позивача.

Суд зазначає, що у листі ГУ ПФУ в м. Києві від 13.08.2025 №10042-8926/К-03/8-2200/25 зазначено, що з 01.10.2024 ОСОБА_1 була переведена на більш вигідні умови пенсійного забезпечення з урахуванням набутого страхового стажу за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що пенсія позивачки обчислена з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (після оптимізації) в розмірі 1,76024. При цьому зазначений коефіцієнт був обчислений з урахуванням заробітку позивачки за період до 30.09.2022. Ця обставина підтверджується додатками до розпорядження про перерахунок пенсії позивачки станом на 17.03.2025.

Так, відповідно до ч.1 ст. 27, ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс * (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100 %, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-ІV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонерки перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Однак за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №160/1052/19 (провадження №К/9901/33650/19), зміст статті 42 Закону №1058-IV свідчить про те, що пенсіонеру, при здійсненні перерахунку пенсії на підставі наведених положень Закону №1058-ІV, надано право обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Чинне законодавства не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.

Аналіз фактичних обставин справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, свідчить про те, що відмовивши позивачу у перерахунку пенсії за віком з 01.10.2024 з урахуванням заробітної плати, яку вона отримувала у 2022-2024 роках, відповідач діяв протиправно.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2024, з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 роки.

Посилання апелянта на те, що проведення перерахунку із застосуванням механізму, передбаченого частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV, є економічно недоцільним або може призвести до менш вигідного розміру пенсії, не спростовують висновків суду, оскільки реалізація права пенсіонера на перерахунок повинна здійснюватися відповідно до вимог закону та на найбільш вигідних для особи умовах, що прямо передбачено зазначеною нормою.

Так само безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV під час вирішення питання про індексацію пенсії з 01.03.2025.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував преюдиційне значення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №560/8799/24, якою встановлено показник середньої заробітної плати, що підлягає послідовному збільшенню при проведенні подальших перерахунків пенсії позивача.

Застосування відповідачем при індексації іншого базового показника фактично нівелює наслідки виконання зазначеного судового рішення та призводить до зменшення розміру пенсійного забезпечення, що суперечить як принципу обов`язковості судових рішень, так і меті індексації пенсій, визначеній статтею 42 Закону №1058-IV. Саме тому висновки суду першої інстанції про необхідність проведення відповідного перерахунку є законними та обґрунтованими.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23 лютого 2024 року №185, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 року №209.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", без застосування коефіцієнтів збільшення відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Також, апеляційний суд встановив, що позивач звернулася до суду 14.11.2025, тобто в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.