Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №560/11173/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11173/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

30 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним (незаконним) рішення військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №1634/17944 від 19.06.2026 про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за бабусею ОСОБА_2 , яка довічно є інвалідом 1 групи (підгрупа Б) та відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1077258 від 10.09.2021 потребує постійного стороннього догляду.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити мене, солдата ОСОБА_1 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за бабусею ОСОБА_2 , яка довічно є інвалідом 1 групи (підгрупа Б) та відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1077258 від 10.09.2021 потребує постійного стороннього догляду.

Ухвалою від 24.06.2026 суд першої інстанції відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06 липня 2026 року позивач подав до Хмельницького окружного адміністративного суду заяву, в якій просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дії щодо переміщення для проходження військової служби до іншої військової частини, до зони ведення бойових дій, а також приймати інші кадрові рішення, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, до моменту виконання рішення суду за результатами розгляду справи по суті у повному обсязі або набрання рішенням суду законної сили (у разі відмови у задоволенні позовних вимог).

Заява обґрунтована тим, що у разі направлення позивача для подальшого проходження військової служби у зону ведення бойових дій, існує високий ризик його загибелі або каліцтва, що унеможливить у подальшому виконання рішення суду та поновлення порушених прав щодо здійснення догляду за бабусею ОСОБА_2

6 липня 2026 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву.

Перевіривши обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов висновку, що вказані у заяві підстави для забезпечення позову є припущеннями та не можуть вважатись обґрунтованими, а запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) позивача не відповідають порушеному праву позивача, у зв`язку з яким він звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Посилання скаржника на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Також як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову він може бути переміщений по службі, після чого не можливо буде виконати рішення суду або ефективно захистити інтереси позивача.

Однак, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

В цьому контексті слід враховувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Скаржник безпідставно посилається як на підставу у задоволенні апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову, на ту обстав ну, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність як неприйняття рішення за рапортом позивача. Оцінку цих доводів повинен надати суд при розгляді справи по суті спору.

Натомість, сам факт оскарження дій, бездіяльності або рішень суб`єкта владних повноважень не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.