Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №320/14846/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14846/25 Головуючий у 1 інстанції - Войтович І.І.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 № 1461930701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 № 1461950701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 № 1461880701 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 268 151 грн. та штрафних санкцій у розмірі 567 037,75 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 27.09.2024 № 6421-п, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 42205062) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2018 по 30.06.2024, валютного законодавства за період з 07.06.2018 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.06.2018 по 30.06.2024.

27.11.2024 посадовими особами відповідача складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» № 126121/Ж5/26-15-07-01-02-20/42205062.

Посадовими особами відповідача встановлено порушення ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН»:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО № 16, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 819 447 гривень за 2019 рік у сумі 1 819 447 гривень та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за І півр. 2024 року на суму 1 895 595 гривень;

- п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 2 296 843 гривень;

- п.п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період січень 2024 року, на суму ПДВ - 256,97 гривень;

- п. V Порядку заповнення декларації, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» невірно відображено показники в деклараціях з ПДВ за листопад 2018 року та січень 2024 року;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.4 порядку № 1588 щодо неподання Повідомлення ф. № 20-ОПП за період 2018 рік;

- п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, щодо порушення граничних термінів подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за І квартал 2020 року, а також подання з помилками податкових розрахунків за IV квартал 2023 року, І квартал 2024 року;

- недотримання вимог абз. 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» подало заперечення на акт перевірки від 27.11.2024 № 126121/Ж5/26-15-07-01-02-20/42205062, в яких прохалося переглянути результати податкової перевірки в частині висновків про порушення товариством встановлених порушень.

Листом від 24.12.2024 № 49486/Ж12/26-15-07-01-02-08 «Про розгляд заперечення» висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

За результатом виявлених порушень, відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 19.12.2024 № 1444570701, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2 040 грн;

- від 19.12.2024 № 14457524022, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020 грн;

- від 19.12.2024 № 144500701, яким застосовано штраф у розмірі 5,14 грн;

- від 26.12.2024 № 1461880701, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 296 843 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 574 211 грн;

- від 26.12.2024 № 1461950701, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 819 447 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 454 862 грн;

- від 26.12.2024 № 1461930701, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 895 595 грн.

ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 26.12.2024 № 1461930701, від 26.12.2024 № 1461950701 та від 26.12.2024 № 1461880701.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2025 № 6800/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 26.12.2024 № 1461930701, від 26.12.2024 № 1461950701 та від 26.12.2024 № 1461880701 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди (позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а).

Окрім того, відповідачем зазначено, що повідомлення про початок робіт від 19.02.2019, яким замовник ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» уповноважує підрядника розпочати наступні роботи: підготовчі роботи на будівельному майданчику та роботи з планування, вирівнювання, включаючи WWP, що виконуються ТОВ «СІДІСІ» компанією, останньою не підписане.

Крім того, копія повідомлення про початок робіт від 19.02.2019 міститься в матеріалах справи та немає підпису зі сторони ТОВ «СІДІСІ».

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «ЕМЕРАЛЬД ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «САРЕКС», ТОВ «ГАРНА ХАТА ГРУП», ТОВ «АГРОЦЕНТР УКРАЇНА» є фігурантами кримінальних проваджень у низці кримінальних справ.

Суд першої інстанції зазначив, що сукупність вищезазначених обставин свідчить про лише документування господарських операцій між ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» та ТОВ «СІДІСІ», відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій й не дає можливості підтвердити реальність факту надання таких операцій в дійсності.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2024 № 1461930701, від 26.12.2024 № 1461950701 та від 26.12.2024 № 1461880701 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 268 151 грн. та штрафних санкцій у розмірі 567 037,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН».

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції фактично продублював висновки акта перевірки, не надавши належної оцінки доказам, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій. Зазначив, що висновки оскаржуваного рішення побудовані виключно на інформації щодо правовідносин між контрагентом позивача та третіми особами, а не на аналізі безпосередніх господарський операцій позивача. Апелянт звернув увагу суду на те, що вся договірна, технічна та звітна документація, яка підтверджує реальність спірних господарських операцій, була надана контролюючому органу неодноразово під час проведення податкової перевірки, повторно разом із запереченнями на акт перевірки, а також у межах адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. Також, вказані документи були долучені до позовної заяви, однак суд першої інстанції не надав їм жодної оцінки в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктами 44.1-44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначенихпідпунктом 140.4.8пункту 140.4,підпунктом 140.5.16пункту 140.5,пунктом 140.6статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно допідпункту 137.4.1пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

При визначенні об`єкта оподаткування згідно з цим підпунктом не враховуються витрати за результатами операцій, здійснених платником податку з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави). У разі якщо такі витрати визнані платником податку у податковому (звітному) періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, при визначенні об`єкта оподаткування здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням положеньпункту 140.6статті 140 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пункті 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1. статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На виконання приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

За визначенням, наведеним у пункті 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон № 996-ХIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі по тексту Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, це національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із пунктом 2 вказаного Положення, норми цього національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Виходячи зі змісту пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

З огляду на вищенаведені норми права, підтвердженням реальності господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що за відсутності події придбання для використання в оподатковуваних операціях товарів/послуг та, як наслідок, неможливості визначення дати початку їх фактичного використання через відсутність первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-ХIV, у платника податку не може виникнути податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі ж надання контролюючим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що на спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН», позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки.

Так, відповідно до договору на виконання робіт №1131-1/01/19 від 23.01.2019 ТОВ «СІДІСІ» зобов`язувалося власними та (або) залученими силами виконати комплекс робіт, у тому числі: розчищення земельної ділянки з кадастровим номером 7125485000:04:000:0006 від рослинності та сміття, перевезення (на майданчик визначений Замовником) або складання на майданчику або зворотня укладка верхнього шару грунту, вертикальне планування майданчика, ущільнення грунту (далі - Роботи) на майданчику ФЕ ПАРК Чигирин, Черкаська область Україна (далі - Майданчик) відповідно до переліку робіт наведених в Додатку 1 до цього договору, та вихідних даних замовника, здати роботи замовнику у встановлений цим договором строк та відповідно до графіку, передбаченого додатком 1 до цього договору, а ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» зобов`язувалось надати виконавцю фронт робіт на підставі акту приймання-передачі, прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором.

Відповідно до договору № 10/05/2019-01 від 10.05.2019 ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» доручає, а ТОВ «СІДІСІ» зобов`язується виконати інженерно-геодезичні вишукування згідно державних будівельних норм: топографічна зйомка земельної ділянки площею 82 га М 1:500 по об`єкту «Будівництво електростанції з використанням сонячної енергії ФЕ Парку Чигирин в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області» (п. 1.1 Договору № 10/05/2019-01).

Відповідно до договору №29/05/2019-02 від 29.05.2019 ТОВ «СІДІСІ» зобов`язується своїми силами та засобами надавати ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» комплекс складських послуг (надалі - Послуги), що визначені у п. 2.2. договору, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та своєчасно здійснити оплату за надані виконавцем послуги (п. 2.1 Договору № 29/05/2019-02).

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем надано:

- акт № 3 від 30.05.2019 приймання виконаних робіт на загальну суму 1 364 828,40 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська область України;

- акт № 4 від 20.06.2019 приймання виконаних робіт на загальну суму 909 885,60 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська область України;

- акт надання послуг № 6 від 03.07.2019 на загальну суму 696 349,56 грн, щодо виконання робіт будівництва тимчасового складу, Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 13 від 31.07.2019 на загальну суму 267 624,00 грн, щодо послуг щомісячного утримання тимчасового складу за 1 місяць, Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 7 від 08.07.2019 на загальну суму 267 624,00 грн, щодо послуг щомісячного утримання тимчасового складу за 1 місяць, Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 18 від 30.08.2019 на загальну суму 267 624,00 грн, щодо послуг щомісячного утримання тимчасового складу за 1 місяць, Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 08 від 10.07.2019 на загальну суму 1 248 906,00 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 9 від 15.07.2019 на загальну суму 67 500,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 10 від 17.07.2019 на загальну суму 52 500,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 11 від 22.07.2019 на загальну суму 58 200,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 12 від 25.07.2019 на загальну суму 63 600,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 20 від 20.12.2019 на загальну суму 1 145 459,94 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 17 від 28.08.2019 на загальну суму 63 000,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 19 від 10.10.2019 на загальну суму 1 108 020,08 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 15 від 22.08.2019 на загальну суму 42 000,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 16 від 26.08.2019 на загальну суму 42 000,00 грн, щодо надання послуги розвантаження обладнання на майданчику ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт надання послуг № 5 від 01.07.2019 на загальну суму 205 005,00 грн, щодо виконання інженерно-геодезичних вишукувань: топографічна зйомка земельної ділянки площею 82 га М 1:500 по об`єкту «Будівництво електростанції з використанням сонячної енергії ФЕ Парку Чигирин в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області»;

- акт надання послуг № 14 від 07.08.2019 на загальну суму 1 963 572,00 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт приймання виконаних робіт № 2 від 18.04.2019 на загальну суму 2 295 948,00 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.;

- акт приймання виконаних робіт № 1 від 03.04.2019 на загальну суму 2 274 714,00 грн, щодо виконання робіт з підготовки майданчика ФЕ Парку Чигирин, Черкаська обл.

Також, позивачем надано платіжні доручення на відповідні суми.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «СІДІСІ», позивачем надано посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що твердження суду першої інстанції про нереальність господарський операцій у зв`язку із відсутністю підпису ТОВ «СІДІСІ» у повідомленні про початок робіт від 19.12.2019, складеному на виконання договору від 23.12.2019 № 1131-1/01/19, не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про неналежне дослідження доказів, оскільки в матеріалах справи міститься завірена копія повідомлення про початок робіт від 19.12.2019, яка містить підписи уповноважених осіб та відбитки печаток ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» та ТОВ «СІДІСІ» (а.с. 184).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» та ТОВ «СІДІСІ» не були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Також, колегія суддів підтримує доводи апелянта про те, що посилання контролюючого органу на інформацію з інформаційно-аналітичних систем щодо операцій ТОВ «КОНСТЕБЛЬ» та ТОВ «СІДІСІ» не може вважатись належним доказом нереальності господарських операцій.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі № 380/9660/21 колегія суддів виснувала, що наявна у відповідача податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків. Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Колегія судів також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодної інформації з інформаційно-аналітичних систем на підтвердження вказаних доводів суду першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на висновки суду першої інстанції щодо фігурування контрагентів ТОВ «СІДІСІ» в кримінальних справах, колегія суддів зазначає, що вказане не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироків стосовно директорів або інших службових осіб ТОВ «ЕМЕРАЛЬД ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ САРЕКС», ТОВ «ГАРНА ХАТА ГРУП», ТОВ «АГРОЦЕНТР УКРАЇНА».

Водночас, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 826/18952/14 «…Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.»

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 822/2348/16 зазначив, що «…наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо не надання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування.»

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено та надано належної оцінки всім доказам, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій,.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в сумі 33 308, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 49 962, 00 грн., які слід стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН».

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою П від 26.12.2024 № 1461930701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р від 26.12.2024 № 1461950701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р від 26.12.2024 № 1461880701, в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 268 151 грн. та штрафних санкцій у розмірі 567 037,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТЕК СОЛАР СОЛЮШНЗ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ: 42205062; адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, офіс 20) судовий збір в розмірі 83 270, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2026.