Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №320/46745/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46745/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря: Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування наказів, за апеляційними скаргами Вінницької митниці та Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування наказів, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України від 05.09.2024 № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України від 05.09.2024 № 30-дс «Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 05.09.2024 № 29-с»;

- визнати протиправним та скасувати подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження, відповідно до наказу Державної митної служби України від 26.07.2024 №26-ДС «Про порушення дисциплінарного провадження» відносно ОСОБА_1 , начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці №25-04/12-02-02/13209 від 28.08.2024;

- визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької митниці від 12.09.2024 №463-с «Про оголошення наказу Державної митної служби України від 05.09.2024 №29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці;

- стягнути з Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 05.09.2024 року по дату ухвалення судового рішення.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної митної служби України від 05.09.2024 № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної митної служби України від 05.09.2024 № 30-дс «Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 05.09.2024 № 29-с».

Визнано протиправним та скасовати подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження, відповідно до наказу Державної митної служби України від 26.07.2024 року № 26-ДС «Про порушення дисциплінарного провадження» відносно ОСОБА_1 , начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці № 25-04/12-02-02/13209 від 28.08.2024.

Визнано протиправним та скасовано наказ Вінницької митниці від 12.09.2024 № 463-с «Про оголошення наказу Державної митної служби України від 05.09.2024 № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року стягнуто з Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 11.09.2024 року по 04.07.2025 включно у сумі 481 279,89 грн.

Допущено негайне виконання додаткового рішення суду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких просили скасувати спірні рішення суду, відмовивши в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апелянтів стосуються того, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Наголошено на тому, що застосування до спірних правовідносин висновків, наведених в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 808/505/17 є безпідставним, оскільки правовідносини і висновки у цій справі є неподібними та нерелевантними до справи № 320/46745/24 через різні підстави. Вказано, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не надано жодних правових висновків тому факту, що затримання начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, висвітлено на багатьох офіційних сайтах, що призвело до репутаційних втрат та підриву довіри до Держмитслужби. Також вказано, що дисциплінарна відповідальність не тотожна кримінальній, а тому не потребує доведення факту вини позивача, для визнання наявності дисциплінарного проступку достатнім є встановлення того, що дії (або бездіяльність) посадової особи об`єктивно суперечать інтересам служби, завдають шкоди її авторитету та не відповідають присязі державного службовця. Як з`ясовано у межах дисциплінарного провадження, ОСОБА_1 , обіймаючи керівну посаду, не вжив належних та допустимих заходів щодо дотримання ним вимог трудового, антикорупційного законодавства та законодавства у сфері державної служби.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг, спірні рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційних скарг, а спірні судові рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2023 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника митного поста «Гайсин» на умовах строкового трудового договору, шляхом укладення контракту про проходження державної служби.

23.07.2024 співробітниками Вінницької обласної прокуратури спільно з УСБУ у Вінницькій області, в рамках досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.03.2024 №42024020000000067, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України затримано ОСОБА_1 .

У рамках кримінального провадження №42024020000000067 від 26.03.2024 ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2024 у справі № 127/24584/24 позивача відсторонено від посади начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці строком на 2 місяці до 24 вересня 2024 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2024 у справі № 127/24581/24 до позивача було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (строком до 21.09.2024), визначено ОСОБА_1 заставу в розмірі 100000 грн., у разі внесення якої на нього покладено відповідні обов`язки визначені ухвалою.

Наказом Державної митної служби України від 26.07.2024 № 26-дс, на підставі доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби від 25.07.2024 №25-04/25-03/11632, порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці ОСОБА_1 , утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , відсторонено ОСОБА_1 начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

За результатами розгляду справи про дисциплінарне правопорушення дисциплінарною комісією 28.08.2024 скеровано на адресу суб`єкта призначення подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 28.08.2024 № 25-04/12-02-02/13209.

05.09.2024 Державною митною службою України видано наказ № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, припинено державну службу та звільнено позивача з займаної посади начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці, за порушення присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби. Наказом Державної митної служби України від 05.09.2024 № 30-дс «Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 05.09.2024 № 29-с», внесено зміни до наказу від 05.09.2024 № 29-с, змінено пункту 2, в частині припинення державної служби та звільнення позивача з займаної посади начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці, за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, визначивши днем звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 22.05.2023 №42.

Наказом Вінницької митниці Державної митної служби України від 12.09.2024 №463-с, позивачеві оголошено наказ Державної митної служби України від 05.09.2024 №29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та проведено повний розрахунок з позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Предметом спору є оскарження наказу Державної митної служби України від 05.09.2024 № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених п. 1, п. 4 частини другої ст. 65 Закону України «Про державну службу», Наказу Державної митної служби України від 05.09.2024 № 30-дс «Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 05.09.2024 № 29-с», наказу Вінницької митниці від 12.09.2024 № 463-с «Про оголошення наказу Державної митної служби України від 05.09.2024 № 29-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та проведення повного розрахунку, а також поновлення позивача на посаді державної служби та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що факт затримання позивача 23.07.2024 співробітниками Вінницької обласної прокуратури спільно з Управлінням Служби Безпеки України у Вінницькій області, в рамках досудового розслідування, відомості, про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.03.2024 № 42024020000000067 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, про що зазначено в поданні дисциплінарної комісії, як опис дисциплінарного проступку не може бути кваліфіковано, як дисциплінарний проступок визначений п. 1 та п. 4 частини другої ст. 65 Закону № 889. Крім того, вказано, що матеріали дисциплінарного провадження не містять належних та допустимих доказів, не дають змоги встановити вчинення позивачем дисциплінарних проступків, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з державної служби.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, та вказує на наявність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (№889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами частини 1 статті 34 Закону №889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Серед визначених Законом №889-VIII понять в статті 2 вказано, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Принципи державної служби визначені статтею 4 Закону № 889-VIII, серед яких: верховенство права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; професіоналізм - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; законність - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; доброчесність - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону №889-VIII державний службовець, серед визначеного, має право на: повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; чітке визначення посадових обов`язків; належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов`язків; оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності; захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону.

Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах (ч. 2 ст. 7 Закону №889-VIII).

Основні обов`язки державного службовця закріплені статтею 8 Закону №889-VIII, зокрема:

- дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

- забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

- сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

- додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно ст. 9-1 Закону №889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Відповідно до статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки», та з чого слідує, несумлінне виконання державним службовцем його посадових обов`язків та інших законних вимог, що нерозривно пов`язано, та об`єктивно має наслідком порушення Присяги таким державним службовцем.

Відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ст. 65 Закону № 889-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII, дисциплінарним проступком серед перелічених, є 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Згідно з ч 3 ст. 65 Закону №889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 порушено 26.07.2024 №26-дс, на підставі доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби від 25.07.2024 №25-04/25-03/11632, подання Дисциплінарної комісії складено 26.07.2024. Наказ про застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби датований 05.09.2025.

На момент винесення Держмитслужбою та Вінницькою митницею спірних наказів позивач ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Митного поста «Гайсин» Вінницької митниці.

Відповідно до п. 1 Положення про Вінницьку митницю (далі - Митниця), що затверджений наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 289 (далі - Положення № 289) є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України, як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності митниці є територія Вінницької області, Україна.

Пунктом 7 Положення № 289, Митниця здійснює свої повноваження (у тому числі й окремі делеговані повноваження Держмитслужби), як безпосередньо, так і через митні пости, які є структурними підрозділами Митниці.

Згідно положення про митний пост «Гайсин» Вінницької митниці (далі - Митний пост) затвердженого наказом Вінницької митниці від 25.06.2021 № 29 (далі - Положення № 29), Митний пост є митним органом, який входить до складу Вінницької митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань покладених на Митницю.

Згідно п. 16 Положення № 29 керівництво Митним постом здійснює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держмитслужби в порядку, визначеному законодавством.

Митний пост у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Митним кодексом України (далі - Кодекс), актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства, розпорядчими документами Державної митної служби України (далі - Держмитслужби), дорученнями Голови Держмитслужби (особи, яка виконує його обов`язки), його першого заступника та заступників, наказами Митниці, дорученнями начальника Митниці (особи, яка виконує його обов`язки) його першого заступника та заступників, положенням про Вінницьку митницю та цим Положенням (пункт 3 Положення № 29).

Посадові обов`язки посадових осіб Митного поста визначаються посадовими інструкціями, розробленими та затвердженими у порядку, визначеному законодавством, та встановлюють межі компетенцій та спосіб реалізації функцій Митного поста (пункт 10 Положення № 29).

Посадові обов`язки та права начальника Митного поста, його заступника та інших посадових осіб Митного поста визначаються їх посадовими інструкціями (пункт 18 Положення № 29).

У свою чергу, посадова інструкція - документ, що містить інформацію про посаду державної служби, мету посади, визначає основні посадові обов`язки, права державного службовця, перелік суб`єктів зовнішньої службової комунікації та спеціальні умови служби на відповідній посаді.

Метою посади відповідно до посадової інструкції начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці, (далі - Посадова інструкція), є забезпечення дотримання норм чинного законодавства при здійсненні митного контролю та митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування, які переміщуються через митний кордон України, справляння податків і зборів та виконання інших завдань та функцій, передбачених Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 36 Закону № 889-VІІІ, особа призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця сумлінно виконувати свої обов`язки».

Крім того, відповідно до пунктів 1.6, 5.3 Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби та Правил етичної поведінки працівників Державної митної служби, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 №668 поведінка працівників має забезпечувати довіру суспільства до Держмитслужби, працівникам забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних інтересах) чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач склав Присягу державного службовця 05.01.2015.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Таким чином, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2020 у справі №826/10854/17.

Державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 72 Закону №889-VIII).

Наказом Державної митної служби України від 26.07.2024 № 26-дс ОСОБА_1 був відсторонений від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження. Цим же наказом вказано на необхідність керівнику Вінницької митниці забезпечити дотримання ОСОБА_1 правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2024 у справі № 127/24584/24, в порядку ст. 154, 155 КПК України, відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці.

Дисциплінарне провадження порушено наказом № 26-дс від 26.07.2024 на підставі доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби від 25.07.2024 №25-04/25-03/11632 для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарних проступків стосовно начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці ОСОБА_1 із його відстороненням від виконання посадових обов`язків на час проведення дисциплінарного провадження.

Наказом №26-дс від 26.07.2024, на підставі якого порушено дисциплінарне провадження відносно позивача утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження у складі згідно додатком. Додаток до наказу № 26-дс від 26.07.2024 яким визначено склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 підписаний заступником директора департаменту - начальником управління кадрового забезпечення апарату Департаменту по роботі з персоналом.

Абзацом другим пункту 10 Порядку №1039 визначено, що склад дисциплінарної комісії затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції вказано, що у матеріалах справи відсутні докази затвердження суб`єктом призначення складу дисциплінарної комісії, яка визначена додатком №26-дс від 26.07.2024, склад якої визначено іншою особою - заступником директора департаменту - начальником управління кадрового забезпечення апарату Департаменту по роботі з персоналом, що є порушенням вимог абзацу другого пункту 10 Порядку №1039.

Поряд з цим, додаток до наказу Державної митної служби України від 26.07.2024 № 26-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» є документом, яким доповнено основний розпорядчий документ, інформацією про склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовна ОСОБА_1 та є невід`ємною частиною основного розпорядчого документу, про що у п.2 наказу зроблено відповідну відмітку «згідно з додатком», як того вимагає п.45 Типової інструкції з діловодства № 55, та п. 72 Інструкція з діловодства № 470, а також підписаний керівником підрозділу по роботі з персоналом, як того вимагає п.46 розділу 2 Типової інструкції з діловодства № 55, п.73 Інструкції з діловодства № 470 та п.2.3. Порядку № 310.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що склад дисциплінарної комісії визначено іншою особою, що є порушенням вимог абзацу другого пункту 10 Порядку №1039» є безпідставним.

Стосовно висновків суду першої інстанції, що дисциплінарною комісією всупереч порушення вимог ст. 75 Закону №889-VIII не взято до уваги відсутність позивача на засіданні комісії та ненадання державним службовцем пояснень із причин, які визнані поважними, то пунктами 24, 25 Порядку № 1039 визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа, яка повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Так, з метою отримання матеріалів для формування дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією було направлено запит на Вінницьку митницю від 08.08.2024 № 12-02-02/7.12/15-дс-вих «Про надання матеріалів», серед яких пояснення ОСОБА_1 з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно нього.

Відповідно до частини сьомої статті 74 Закону №889-VIII та пункту 31 Порядку № 1039 державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

При цьому, Держмитслужба звертає увагу, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення від 04.07.2025 не надано жодної правової оцінки адвокатському запиту від 11.08.2024 б/н, яким адвокат Спірідонов В. у зв`язку із наданням правової допомоги ОСОБА_1 , та з метою надання пояснень з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно останнього, просив:

- повідомити обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного

провадження, стосовно ОСОБА_1 ;

- копію доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю

Держмитслужби № 25-04/25-03/11632 від 25.07.2024 року;

- докази виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від

25.07.2024 року по справі № 127/24584/24, про відсторонення ОСОБА_1 , від

посади начальника митного поста "Гайсин" Вінницької митниці Державної митної

служби України.

У свою чергу судом першої інстанції проігноровано, що Держмитслужба листом від 16.08.2024 № 25-04/25-04/8.19/254 надала відповідь з додатками (копія доповідної записки, в якій були зазначені обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та копія наказу Держмитслужби від 26.07.2024 № 26-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», яким відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків).

Колегія суддів оцінюючи доводи позивача та твердження суду першої інстанції про неможливість позивача взяти участь у дисциплінарному провадженні враховує, що після отримання вище запитуваної інформації, пояснень ані від самого ОСОБА_1 , ані від його адвоката або іншого уповноваженого ним представника не надійшло.

Крім того, у відповідь на лист-запрошення на засідання дисциплінарної комісії, адвокатом Спірідоновим В., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , надіслано повідомлення від 18.08.2024 б/н про неможливість прибуття на засідання дисциплінарної комісії 19.08.2024, а також взяття участі у засіданні ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, у зв`язку з відсутністю у нього технічних засобів відеоконференцзв`язку. Крім того адвокатом повідомлено, що оскільки обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, на даний час є предметом досудового розслідування кримінального провадження № 4202420000000067, внесеного до ЄРДР 26.03.2024 року, в межах якого ОСОБА_1 , повідомлено про підозру, у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, надати пояснення, щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, у відповідності до ст. 222 КПК України, не представляється можливим, оскільки є відомостями досудового розслідування, кримінального провадження № 4202420000000067, а письмовий дозвіл слідчого або прокурора, на розголошення відомостей досудового розслідування, не отримано.

Абзацом 7 пункту 32 Порядку № 1039 встановлено, що у разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Таким чином, керуючись абзацом 7 пункту 32 Порядку № 1039, дисциплінарною комісією було складено Акт від 19.08.2024 «Про відмову від надання пояснень».

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання пояснень, оскільки у адвокатському запиті від 11.08.2024 б/н адвокатом Спірідоновим В. чітко сформульовано, що йому потрібні запитувані документи «з метою надання пояснень з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження», а також листом Держмитслужби від 13.08.2024 № 12-02-02/10/17-дс-вих було запропоновано з`явитися на засідання дисциплінарної комісії 19.08.2024 для надання пояснень, або взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції, або надати письмові пояснення на електронну адресу Держмитслужби.

Натомість в усіх випадках позивач не використав своє право на надання пояснень, про що дисциплінарною комісією було зазначено у відповідному акті про відмову від надання пояснень.

Інших клопотань та запитів на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи під час здійснення дисциплінарного провадження (до моменту внесення подання дисциплінарної комісії) ані від ОСОБА_1 , ані від уповноваженого ним представника не надходили.

Разом з тим, абзацом 8 пункту 32 Порядку № 1039 чітко визначено, що відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Надана Вінницькою митницею на виконання ухвали суду дисциплінарна справа №125 згідно опису містить наступні сформовані матеріали:

- Наказ Держмитслужби від 26.04.2024 №26-дс «Про порушення дисциплінарного провадження»;

- Доповідна записка Департаменту відомчої безпеки та контролю від 25.07.2024 №25-04/25-03/11632;

- Лист Голови дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 «Про надання матеріалів» до Вінницької митниці від 08.08.2024 №12-02-02/7.12/15-дс-вих;

- Лист Вінницької митниці «Про надання матеріалів» від 12.08.2024 №7.12-1/12-02/4/5596;

- Службова характеристика ОСОБА_1 ;

- Пояснення в. о. начальника Вінницької митниці ОСОБА_4;

- Відомості щодо наявності заохочень у ОСОБА_1 ;

- Відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень у ОСОБА_1 ;

- Результати оцінювання службової діяльності;

- Посадова інструкція начальника митного поста «Гайсин» Вінницької митниці;

- Копія Наказу від 25.06.2021 №29 «Про затвердження Положення про митний пост «Гайсин» Вінницької митниці» та Положення про митний пост «Гайсин» Вінницької митниці;

- Копія Наказу від 29.10.2020 №489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби» та Положення про Вінницьку митницю;

- Копія наказу від 30.05.2024 №166 «Про розподіл обов?язків між начальником Вінницької митниці та його заступниками»;

- Копія наказу від 23.07.2024 №524-ав «Про надання відпустки ОСОБА_3 »;

- Повідомлення адвоката Вадима Спірідонова інтересах ОСОБА_1 від 07.08.2024;

- Лист Голови дисциплінарної комісії на Департамент відомчої безпеки та контролю від 08.08.2024 №12-02-02/25/16-дс-вих;

- Лист Департаменту відомчої безпеки та контролю від 12.08.2024 №25-04/25-03/12578 (з додатками);

- Лист Вінницької митниці «Про надання матеріалів» від 12.08.2024 №7.12-1/12-02/4/5613;

- Копія наказу Держмитслужби «Про призначення ОСОБА_1 »;

- Копія Контракту від 22.05.2023 №42 про проходження державної служби;

- Адвокатський запит адвоката Вадима Спірідонова в інтересах ОСОБА_1 від 11.08.2024 (з додатками);

- Лист Держмитслужби «Про розгляд запиту» від 16.08.2024 №25-04/25-04/8.19/254 (з додатками);

- Лист Голови дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 «Про розгляд дисциплінарної справи» від 13.08.2024 №12-02-02/10/17-дс-вих;

- Скриншот підтвердження відправлення на електронну адресу ОСОБА_1 ;

- Повідомлення адвоката Вадима Спірідонова в інтересах ОСОБА_1 від 18.08.2024 (з додатками);

- Акт про відмову від надання пояснень від 19.08.2024;

- Подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 28.08.2024 №25-04/12-02-02/13209;

- Лист голови дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 «Про надання пояснень» від 28.08.2024 №12-02-02/10/20-дс-вих;

- Скриншот підтвердження відправлення на електронну адресу ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що надані документи є належно оформленими та свідчать про допущення порушення Присяги позивачем.

Так, з тексту присяги, наведеного у частині першій статті 36 Закону № 889-VIII, вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти, як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2022 по справі № 815/3667/17, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначив, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Присяга державного службовця має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Отож, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.

Крім того, важливим виявом громадської оцінки професійної діяльності державних службовців є авторитет державної служби в суспільстві, який слід розглядати як загальновизнаний вплив, що його вчиняють на переконання й поведінку людей державні службовці, завдяки притаманним або приписуваним їм властивостям або заслугам. Важливою складовою такого впливу є обов`язкова наявність зворотного зв`язку - реакції громадян, населення на професійну діяльність державних службовців, її оцінка ними.

Поведінка державного службовця загалом має відповідати очікуванням громадськості та забезпечувати довіру суспільства та громадян.

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Так, порушення Присяги може бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм проходження публічної служби.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону № 889-VIIІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIIІ визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, дисциплінарними проступками, зокрема, є:

- порушення Присяги державного службовця (п. 1);

- дії, що шкодять авторитету державної служби (п. 4);

Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що допущений позивачем дисциплінарний проступок характеризується шкідливим впливом на рівень службової дисципліни в Держмитслужбі та шкодить її авторитету, як державному органу, в цілому.

За характером дисциплінарний проступок є тяжким.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 статті 66 Закону № 889-VIIІ, звільнення з посади державної служби застосовуються у разі вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого, зокрема п. 1 частини другої статті 65 цього Закону.

Таким чином, вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII, а саме порушення Присяги державного службовця, вказує на правомірність застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 скоїв дії, які шкодять авторитету державної служби, що в умовах воєнного часу є абсолютно неприпустимим.

Так, з матеріалів справи випливає, що інформація про факт затримання позивача за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, з висвітленими подробицями його вчинення, було опублікована у низці національних інтернет-ресурсів, набула широкого національного інформаційного розголосу, що дискредитує не тільки посадову особу, а й державний орган, в якому така особа проходить державну службу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Такими особами в сил вимог статті 3 вказаного Закону є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Фактичні обставини справи, зокрема, доповідна записка Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби від 25.07.2024 №25-04/25-03/11632, лист Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби від 12.08.2024 №25-04/25-03/12578, лист Вінницької митниці від 23.07.2024 №7.12-1/25/4/5146, лист Вінницької митниці від 31.07.2024 №7.12-1/25/4/5345, лист Вінницької обласної прокуратури від 30.07.2024 №31-3508-24, а також інформація яка була опублікована органами державної влади та засобами масової інформації в мережі Інтернет свідчать про те, що позивачем допущено дії, які суперечать інтересам служби та покладеним на нього обов`язкам.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції, що матеріали дисциплінарного провадження не свідчать про допущення позивачем дисциплінарних проступків, визначених пунктом 1 пунктом 4 частини другої ст. 65 Закону №889-VIII, оскільки вказують на затримання позивача в порядку ст. 208 КПК України та наявність кримінального провадження є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо допустимості використання доказів, що були отримані в рамках кримінального провадження, то в цьому випадку застосуванню підлягає правова позиція щодо розмежування дисциплінарної та кримінальної відповідальності, яка наведена в постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16, де зокрема вказано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі № 818/235/17, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.01.2020 у справі № 160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18, від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 тощо.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ADOMATIS v. Lithuania» (№ 14833/18) від 18.01.2022 року зазначається, що Закон встановлює вищі дисциплінарні та моральні стандарти для посадових осіб порівняно з іншими особами, і поведінка цих посадових осіб під час державної служби не повинна викликати сумнівів у дотриманні ними як норм загальної етики, так і службової етики. Використання отриманої під час негласного спостереження інформації щодо заявника слугувало меті гарантування прозорості та відкритості державної служби й намагання забезпечити, щоб цілі державних установ не ігнорувалися.

Також у пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «STARKEVIC v. Lithuania» (№ 7512/18) від 29.03.2022 року суд зазначив, що висновки дисциплінарного розслідування були складені головним чином на основі матеріалів кримінальної справи, оскільки вони були безпосередньо пов`язані з поведінкою заявника. З огляду на те, що всі відповідні обставини були встановлені в межах досудового розслідування, не було необхідності проводити такі ж повторні процедурні дії в межах дисциплінарного провадження. Матеріали досудового розслідування були використані виключно для визначення дисциплінарної відповідальності заявника. Крім того, було б немислимим і суперечило б суті та цілям здійснення правосуддя, якби після закінчення досудового розслідування особа уникала б дисциплінарної відповідальності виключно на підставі такої формальної підстави, що матеріал, наданий для подальшого вирішення питання щодо дисциплінарної відповідальності, також включав інформацію, отриману за допомогою негласних слідчих дій.

В межах спірних правовідносин дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснювалось в межах кримінального провадження, а перевірила викладені у матеріалах дисциплінарного провадження відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до державних службовців, посадових осіб органів Державної митної служби України та наявності в описаних діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Таким чином, судом першої інстанції залишено поза увагою доводи Держмитслужби, що в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка виключно обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

У своїй постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16 Верховний Суд зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 815/2658/17.

Отже, дисциплінарна відповідальність не є похідною від кримінальної і не вимагає наявності обвинувального вироку. Матеріали дисциплінарної справи, зібрані у межах провадження, містять достатні фактичні дані для встановлення наявності ознак дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця та нанесення шкоди авторитету державної служби.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Вінницької митниці, позаяк зазначені факти та обставини свідчать про правомірність дій та рішень відповідачів в межах спірних правовідносин.

Щодо ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення від 19.08.2025 у справі № 320/46745/24 про стягнення з Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 11.09.2024 року по 04.07.2025 включно у сумі 481 279,89 грн та допущення такого рішення до негайного виконання, колегія суддів зазначає, що зазначені позовні вимоги є похідними, в задоволенні яких належить відмовити, як похідних.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг свідчать про наявність підстав для скасування спірних рішень суду та відмови в задоволенні позовних вимог, адже містять аргументовані доводи щодо неповного з`ясування обставини справи судом першої інстанції, та невідповідність його висновків цим обставинам та положенням закону.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Вінницької митниці та Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року -задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 24.07.2026.