Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №761/22042/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 761/22042/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Терези Ю.О.,

суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря судового засідання: Писаренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач), у якому просив:

- скасувати постанову № 2КІ0000343176 від 27.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, закрити.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що відповідно до оскаржуваної постанови суть порушення полягала в тому, що його транспортний засіб NISSAN QASHQAI, НОМЕР_1 , поставлений на стоянку на вул. Жилянській, 126 у м. Києві, створював перешкоду для руху пішоходів, однак, його автомобіль був розташований так, що не створював жодних перешкод для руху пішоходів та інших учасників дорожнього руху. При цьому Відповідачем не доведено наявності у діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Так, відповідно до п. 15.10 Правил дорожнього руху легкові автомобілі можуть бути припарковані на тротуарі за умови передбачених вимог, зокрема залишення для руху пішоходів не менше 2 метрів. З наданих фото не вбачається, що автомобіль розміщено не на краю тротуару чи що для пішохідного руху залишено менше 2 м. Будь-які відповідні вимірювання Відповідачем не проводилися. Таким чином, доказів щодо вчинення Позивачем адміністративного правопорушення не надано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2026 адміністративний позов задоволено:

- скасовано Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії 2КІ № 0000343176, прийняту 27.05.2025 року головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кушніром Віталієм Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

- провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту вчинення Позивачем правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення, а отже і правомірності оскаржуваної постанови.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2026, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції формально підійшов до дослідження обставин справи та доводів сторін, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. На думку Відповідача, мало місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права. Відповідач наполягає, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, оскільки матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення Позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, що є порушенням пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві Позивач, зокрема, звертає увагу на такі обставини:

- апеляційна скарга не містить доводів і доказів, які спростовують висновок суду першої інстанції про недоведеність факту створення транспортним засобом перешкоди для руху пішоходів;

- висновки про порушення Відповідач обґрунтовує припущеннями, не належними доказами;

- у доводах апеляційної скарги Відповідач перекладає на Позивача обов`язок доводити відсутність правопорушення, що суперечить ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

09.06.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 761/22042/25 з Шевченківського районного суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи № 761/22042/25 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відкрите судове засідання 29.07.2026 сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не з`явилися.

У свою чергу, Відповідач 29.07.2026 надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не є обов`язковою, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач є власником автомобіля NISSAN QASHQAI з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 5), дата реєстрації транспортного засобу - 18.12.2019.

27.05.2025 головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кушніром В.О. в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу NISSAN QASHQAI, AA7097MM, вул. Жилянська, 126.

За вказаним фактом складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000343176 (далі - Постанова, т. 1 а.с. 25), якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за порушення п. 15.10 д) Правил дорожнього руху, а саме: транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів.

Позивач, вважаючи, що не допускав порушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення, оскаржив Постанову в судовому порядку.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулюються Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII).

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Оскаржуваною у цій справі Постановою встановлено, що Позивач допустив порушення пп. «д» п. 15.10 ПДР, згідно з яким стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

За вказане порушення на Позивача накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 2 ст. 283 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Оцінка висновків суду першої інстанці і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту вчинення Позивачем правопорушення, за яке до Позивача застосовано адміністративне стягнення, і обґрунтував свій висновок такими доводами:

- з наявних у матеріалах справи фотознімків не вбачається порушення Позивачем пп. «д» п. 15.10 ПДР, доказів зворотного Відповідачем не надано;

- враховуючи, що Відповідачем не було надано достатніх та безумовних доказів на підтвердження вини Позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності винесена без достатніх правових підстав.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені Позивачем, виходить з такого.

У цій справі Відповідач як суб`єкт владних повноважень, має довести факт вчинення Позивачем правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, доведенню підлягає висновок Відповідача про вчинення Позивачем порушення, передбаченого пп. «д» п. 15.10 ПДР, згідно з яким стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

До матеріалів справи Відповідач надав фотознімки із зазначенням координат, на яких з різних ракурсів зафіксовано місце розташування транспортного засобу Позивача на момент події, кваліфікованої працівником Відповідача як порушення пп. «д» п. 15.10 ПДР.

Колегія суддів зазначає, що на підставі наданих фотознімків неможливо дійти висновку, що розташування транспортного засобу Позивача перешкоджає руху пішоходів. Зокрема, зі знімків (а.с. 28-31) вбачається, що автомобіль розміщений ближче до проїжджої частини таким чином, щоб не заважати переміщенню тротуаром іншим учасникам руху та пішоходам.

Колегія суддів враховує, що до матеріалів справи Позивачем також надано фотознімки, які фіксують місце паркування належного Позивачу транспортного засобу (а.с. 8-9), з яких можна встановити, що на тротуарі поруч з автомобілем Позивача залишається достатньо місця для переміщення пішоходів, у тому числі тих, які користуються спеціальними засобами переміщення.

Отже, за результатами комплексного аналізу долучених до матеріалів справи фотознімків, колегія суддів вважає, що Відповідач не довів, що транспортний засіб Позивача було розташовано на тротуарі таким чином, що це створює перешкоди для руху пішоходів.

Постанови Верховного Суду у справах № 727/3774/17 і № 464/1703/17, посилання на які містить апеляційна скарга, стосуються спорів, що виникли за інших обставин, відмінних від обставин цієї справи, тому не враховуються при вирішенні цієї справи.

Колегія суддів зауважує, що, користуючись правом дискреції, Відповідач кваліфікував виявлені обставини як порушення пп. «д» п. 15.10 ПДР, зазначивши у Постанові, що «транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів», а тому для підтвердження об`єктивної сторони правопорушення, за яке на Позивача накладено адміністративне стягнення, Відповідач повинен довести обставину, на яку посилається у Постанові.

Матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб Позивача створив перешкоду для руху пішоходів, а на підставі наданих сторонами фотознімків колегія суддів дійшла висновку, що ці докази спростовують факт створення перешкод, на які посилається Постанова.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надавши належну оцінку доводам сторін і наданим сторонами доказам, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі Відповідач не навів доводів, які могли б свідчити про наявність підстав для її задоволення.

Колегія суддів враховує, що, згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 229, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2026 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2026 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач Ю.О. Тереза

Судді В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак