Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/11014/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11014/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Черкаській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Черкаській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.42 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до п.1 Постанови КМУ від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 1.03.2022р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 1.03.2023р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 1.03.2024р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до п.1 Постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн, починаючи з 29.03.2025, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", починаючи з 01.03.2025, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії на коефіцієнти підвищення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, з урахуванням положень ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.

Листом від 06.10.2025 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що позивачу призначено пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, які передують року звернення, який є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням її індексації відповідно до Порядку № 124.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврявання, а також їх посадові та службові особи здійснюють свої повноваження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України і законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке охоплює забезпечення у випадках повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також у разі настання старості та в інших випадках, встановлених законом.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який прийнято на виконання положень Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначений Закон регламентує принципи та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що формуються зі страхових внесків роботодавців, бюджетних коштів та інших джерел, визначених законом. Крім того, Закон урегульовує питання створення та функціонування Накопичувального пенсійного фонду, а також фінансування за рахунок його коштів витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсією є щомісячна пенсійна виплата, що здійснюється в межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та призначається застрахованій особі у разі досягнення нею встановленого цим Законом пенсійного віку або визнання її особою з інвалідністю, а також членам її сім`ї у випадках, прямо визначених цим Законом. При цьому пенсіонером є особа, яка відповідно до положень зазначеного Закону отримує пенсію чи довічну пенсію, а також члени сім`ї такої особи, які набули право на отримання пенсії у зв`язку з її смертю у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування відповідно до цього Закону призначаються такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено, що з метою забезпечення індексації пенсій щороку, починаючи з 1 березня, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачувалися страхові внески та який використовується для обчислення пенсії.

Зазначений показник середньої заробітної плати (доходу), який застосовується при обчисленні пенсії, щороку підлягає збільшенню на коефіцієнт, що складається з 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої були сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року проведення такого збільшення, у порівнянні з трьома календарними роками, які передували року, що є попереднім щодо року здійснення відповідного перерахунку.

За умови відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України, необхідних для фінансування пенсійних виплат у солідарній системі, розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), визначений абзацом другим цієї частини, може бути підвищений. Разом із тим такий розмір не може перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року проведення збільшення, у порівнянні з трьома календарними роками, які передували року, що є попереднім щодо року здійснення такого збільшення.

Конкретний розмір такого збільшення, а також порядок його застосування визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України з урахуванням мінімального розміру збільшення, встановленого абзацом другим цієї частини.

Пунктом 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що у випадку, якщо внаслідок проведення перерахунку пенсії відповідно до норм цього Закону її розмір виявиться меншим, ніж той, що виплачувався раніше, виплата пенсії продовжується у раніше встановленому розмірі.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення збереження купівельної спроможності грошових доходів населення в умовах інфляційних процесів, а також реалізації конституційних гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня громадян визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, які вони отримують у гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема пенсійні виплати.

Як передбачено статтями 4 та 6 Закону №1282-ХІІ, економічною передумовою проведення індексації грошових доходів населення є перевищення величиною індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, який становить 103 відсотки. Водночас відповідно до частини першої статті 9 цього Закону визначальними ознаками індексації також є місце отримання відповідних доходів та джерела їх фінансування.

Таким чином, індексація є особливою державною гарантією, спрямованою на компенсацію знецінення грошових доходів громадян, у тому числі пенсійних виплат. З огляду на її систематичний характер, індексація є невід`ємною складовою пенсійного забезпечення та підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Обов`язковість здійснення індексації закріплена статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ), відповідно до якої законами України з метою забезпечення соціальної підтримки населення та окремих категорій громадян встановлюються державні соціальні гарантії, зокрема щодо проведення індексації доходів населення для підтримання належного життєвого рівня громадян і збереження купівельної спроможності їхніх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності.

З метою вдосконалення механізму пенсійного забезпечення, визначення єдиної дати проведення щорічної індексації пенсій та уточнення кола осіб, на яких вона поширюється, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України №2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон №2040-ІХ), яким, серед іншого, частину п`яту статті 2 Закону №1282-ХІІ викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №1282-ХІІ у редакції Закону №2040-ІХ індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, системний аналіз положень частини п`ятої статті 2 Закону №1282-ХІІ та абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону №1058-IV свідчить про те, що законодавець наділив Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо визначення порядку проведення індексації пенсій, а також встановлення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується для обчислення пенсії, за умови дотримання мінімального розміру такого збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На виконання вимог статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20 лютого 2019 року затвердив Порядок №124, яким урегулював механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої були сплачені страхові внески та який враховується при обчисленні пенсії.

Згідно з пунктом 4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) Ч 50% / 100%) + 1,

де:

ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, що визначається за формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) Ч 100% - 100%,

де:

Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії, за три календарні роки, що передують року проведення відповідного збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року проведення такого збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України, необхідних для фінансування пенсійних виплат у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні може бути підвищений. Водночас його розмір не може перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачувалися страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії, за три календарні роки, що передують року проведення відповідного збільшення, у порівнянні з трьома календарними роками, які передували року, що є попереднім щодо року проведення такого збільшення.

Розмір зазначеного коефіцієнта щорічно визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому у разі відсутності необхідних статистичних даних щодо середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення коефіцієнта використовується наявний показник середньої заробітної плати (доходу), з подальшим здійсненням перерахунку такого коефіцієнта та відповідного підвищення пенсії згідно з вимогами Порядку №124.

Відповідно до Порядку №124 перерахунок пенсій здійснюється щороку, починаючи з 1 березня.

Таким чином, починаючи з 2019 року Порядком №124, прийнятим з метою визначення механізму перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, запроваджено, зокрема, формулу розрахунку коефіцієнта збільшення такого показника.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої були сплачені страхові внески та який враховується при обчисленні пенсії, здійснювався шляхом застосування до показника середньої заробітної плати (доходу), який використовувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, коефіцієнта, визначеного відповідно до абзацу першого пункту 4 цього Порядку.

Кожний подальший перерахунок пенсії, пов`язаний зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який використовується для обчислення пенсії, здійснюється з урахуванням уже збільшеного у попередні роки показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався при визначенні розміру пенсії.

Пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV, розмір яких не був підвищений згідно з пунктом 4 цього Порядку, абзацами першим і другим зазначеного пункту, з урахуванням положень абзаців першого і третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також із врахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Таке підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, та враховується під час здійснення наступних перерахунків пенсій.

Відповідно до пункту 6 Порядку №124 при проведенні перерахунку пенсій враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, суми індексації, а також інші встановлені законодавством доплати до пенсії, за винятком підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною, які регулюються спеціальним законодавством. Якщо за результатами такого перерахунку розмір пенсії зменшується, її перерахунок здійснюється під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується для обчислення пенсії.

Отже, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, у тому числі пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, держава з метою забезпечення стабільності пенсійного забезпечення громадян та прогнозованості видатків на його фінансування взяла на себе обов`язок підтримувати купівельну спроможність населення в умовах інфляційних процесів шляхом підвищення пенсій за допомогою єдиного механізму, що полягає у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який використовується для обчислення пенсії. Такий показник не є постійним, а його щорічне коригування спрямоване на підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш соціально вразливої категорії населення - пенсіонерів, незалежно від тих умов, з якими Закон №1282-ХІІ пов`язував виникнення підстав для проведення індексації грошових доходів, зокрема пенсій.

Разом із тим пунктом 5 Порядку №124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачувалися страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн, до якого застосовується коефіцієнт, розрахований за формулою, наведеною в абзаці першому пункту 4 цього Порядку. Саме в цій частині положення Порядку №124 не узгоджуються з положеннями статті 42 Закону №1058-IV з огляду на таке.

Як уже зазначалося, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV з метою забезпечення індексації пенсій щороку, починаючи з 1 березня, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої були сплачені страхові внески та який використовується для обчислення пенсії.

Згідно зі статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс, де:

П - розмір пенсії у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Водночас частиною другою статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід), яка використовується для обчислення пенсії, визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення цього показника затверджується Пенсійним фондом України за погодженням із центральними органами виконавчої влади, які забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сфері економічного розвитку та державної політики у сфері статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць страхового стажу (Кз1 + Кз2 + Кз3 + … + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, врахованих при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком обчислюється індивідуально щодо кожного пенсіонера та залежить від тривалості набутого ним страхового стажу, розміру заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, а також, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення особи за призначенням пенсії.

Суд повторно наголошує, що законодавець наділив Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати порядок проведення індексації пенсій та установлювати розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується для обчислення пенсії. Водночас реалізація таких повноважень повинна здійснюватися з обов`язковим урахуванням мінімального розміру збільшення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

При цьому під поняттям «порядок» слід розуміти надане Кабінету Міністрів України право визначати відповідну послідовність, черговість, спосіб виконання та методику проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується при обчисленні пенсії.

Розмір щорічного збільшення зазначеного показника має визначатися Кабінетом Міністрів України з обов`язковим дотриманням мінімального розміру збільшення, установленого абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями та не вправі самостійно визначати базову розрахункову величину, а саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн, до якого надалі застосовується відповідний коефіцієнт збільшення.

Застосування такого підходу фактично нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення, яке полягає у підтриманні достатнього життєвого рівня громадян і збереженні купівельної спроможності їхніх грошових доходів в умовах зростання цін. Крім того, такий підхід суперечить положенням акта вищої юридичної сили - Закону №1058-IV, абзацом першим частини другої статті 42 якого прямо передбачено, що з метою забезпечення індексації пенсій щороку, починаючи з 1 березня, проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні відповідної пенсії.

У контексті наведеного суд зауважує, що юридична природа соціальних виплат, зокрема пенсійних виплат, розглядається не лише крізь призму права власності, а й у взаємозв`язку з принципом захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принципом правової визначеності (legal certainty), які є невід`ємними складовими правової держави та принципу верховенства права.

У рішенні у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава в межах наданої їй свободи розсуду має право визначати, які надбавки виплачувати працівникам за рахунок державного бюджету. Держава може запроваджувати, зупиняти або припиняти виплату таких надбавок шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Разом із тим, якщо чинною нормою права передбачено виплату певної надбавки та особою виконано всі умови, необхідні для її отримання, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у здійсненні такої виплати доти, доки відповідні положення залишаються чинними, про що зазначено у пункті 23 вказаного рішення.

Отже, у разі коли право на соціальну чи іншу подібну виплату закріплено законом, така виплата повинна здійснюватися на підставі чітких, зрозумілих та об`єктивних критеріїв. Якщо особа відповідає встановленим законом умовам, у неї виникає обґрунтоване та виправдане очікування на отримання відповідної виплати у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інші нормативно-правові акти застосовуються судом лише за умови, що вони прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативно-правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або відповідні положення міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були такі акти предметом судового оскарження та чи залишаються вони чинними на момент розгляду відповідної справи.

Отже, відповідно до правової позиції Верховного Суду нормативно-правові акти, як законодавчого, так і підзаконного характеру, не можуть застосовуватися судами у разі їх невідповідності актам вищої юридичної сили, навіть якщо формально вони продовжують залишатися чинними. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.

Таким чином, ураховуючи правила застосування нормативно-правових актів, установлені частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що під час перерахунку пенсії, який проводиться з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише в тій частині, у якій вони не суперечать приписам Закону №1058-IV.

У зв`язку із цим під час проведення відповідного перерахунку повинен застосовуватися саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо був урахований при обчисленні пенсії конкретної особи на момент її призначення.

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що з метою забезпечення проведення індексації пенсій у 2021- 2025 роках та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш соціально вразливих категорій населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України визначив відповідні розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який використовується для обчислення пенсії.

Зокрема, у 2021 році такий коефіцієнт було встановлено у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №127.

У 2022 році коефіцієнт збільшення було визначено у розмірі 1,14 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №118.

У 2023 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 коефіцієнт збільшення становив 1,197.

У 2024 році постановою Кабінету Міністрів України №185 коефіцієнт збільшення було встановлено у розмірі 1,0796.

У 2025 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України №209 відповідний коефіцієнт збільшення становив 1,115.

Таким чином, індексація пенсій упродовж 2020- 2025 років повинна здійснюватися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №251, №127, №118, №168, №185 та №209, положень Порядку №124, а також з обов`язковим урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Такий перерахунок має проводитися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії відповідної особи, із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.

Застосовуючи наведені норми матеріального права до встановлених у справі обставин та враховуючи викладені вище правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що пенсійний орган під час проведення перерахунку пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV діяв усупереч вимогам чинного законодавства.

Зокрема, замість застосування коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який безпосередньо враховувався під час обчислення пенсії позивача, відповідач обмежився встановленням щомісячних доплат до пенсії.

Такий спосіб проведення перерахунку не відповідає змісту та меті частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки передбачений цією нормою механізм індексації полягає саме у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу), який був використаний при первинному обчисленні пенсії, із послідовним застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення.

Отже, дії пенсійного органу щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом установлення окремих щомісячних доплат замість належного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при обчисленні пенсії, не ґрунтуються на вимогах закону та не забезпечують реалізації передбаченого законодавством механізму індексації пенсійних виплат.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2025 року у справі №340/2785/24, від 11 лютого 2025 року у справі №280/3620/24 та від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко