Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/10238/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10238/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Файдюка В.В., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1/апелянт/ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач 2/ГУ ПФУ у Черкаській області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 вересня 2024 року № 232350007717 щодо відмови у призначення пенсії;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати позивачці період роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року на пільгових умовах за списком № 1 та з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року, з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року на пільгових умовах за списком № 2 та призначення з 19 вересня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року рішенні № 1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що 19 вересня 2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 27 вересня 2024 року № 232350007717 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та не зарахуванням окремих періодів роботи до пільгового стажу. Позивачка вважає таке рішення протиправним, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду досягла 50-річного віку, має необхідний страховий та пільговий стаж роботи, а тому на неї поширюються положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та правових висновків Верховного Суду, викладених у зразковій справі № 360/3611/20. Фактично має понад 36 років страхового стажу, з яких понад 16 років становить пільговий стаж за Списком № 2 та понад 4 роки - за Списком № 1. Водночас відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу окремі періоди її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради», хоча такі періоди підтверджуються записами трудової книжки, довідками про підтвердження стажу, наказами про проведення атестації робочих місць та іншими документами. Позивачка наголошує, що працювала повний робочий день на посадах, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2. Недоліки у проведенні або оформленні атестації робочих місць не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки відповідальність за проведення атестації та зберігання відповідної документації покладається на роботодавця, а трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Посилаючись на положення Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України та усталену судову практику Верховного Суду, позивачка вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії порушує її право на соціальний захист та підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із відповідною заявою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 вересня 2024 року № 232350007717 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком № 2.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи ОСОБА_1 на Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року на пільгових умовах за списком № 1 та з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року, з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року на пільгових умовах за списком № 2.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 вересня 2024 року про призначення пільгової пенсії за віком за списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908, 40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 50-річного віку, а тому відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На момент виникнення спірних правовідносин існувала колізія між положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, які передбачали для жінок пенсійний вік 50 років, та положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, за якими такий вік становив 55 років, у зв`язку із чим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, застосуванню підлягала норма, найбільш сприятлива для особи. Спірні періоди роботи позивачки у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» підтверджуються належним чином оформленими записами у трудовій книжці, довідками та іншими документами, а тому відсутні підстави для їх незарахування до пільгового стажу. При цьому суд наголосив, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а витребування та перевірка додаткових документів, зокрема матеріалів атестації робочих місць, належать до повноважень пенсійного органу. Ненадання працівником окремих документів про проведення атестації не може бути самостійною підставою для позбавлення його права на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок щодо проведення атестації та зберігання відповідної документації покладається на роботодавця. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27 вересня 2024 року № 232350007717 та наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивачки до пільгового стажу за відповідними Списками № 1 та № 2. Водночас, врахувавши, що призначення пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважав неможливим підміняти пенсійний орган і безпосередньо призначати позивачці пенсію, а тому обрав належним способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 19 вересня 2024 року з урахуванням висновків суду, у зв`язку із чим позов задовольнив частково.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що правовідносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на момент звернення позивачки регулювалися статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пункту 2 частини другої якої право жінки на пенсію за віком за Списком № 2 виникає після досягнення 55 років за наявності не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на відповідних роботах. Оскільки на дату звернення із заявою (19 вересня 2024 року) позивачці виповнилося лише 52 роки, вона не досягла встановленого законом пенсійного віку, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним. З 01 січня 2018 року порядок призначення пільгових пенсій за Списками № 1 і № 2 визначається статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, тоді як відповідні положення статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність. Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стосувалося лише положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, та не мало наслідком втрату чинності статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, яка не була предметом конституційного контролю. З огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, на думку скаржника, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у попередній редакції, а право на відповідну пенсію позивачка набуде лише після досягнення 55-річного віку. ГУ ПФУ в Хмельницькій області не погоджується з висновком суду про підтвердження спірних періодів пільгового стажу. Зазначає, що довідка від 06 вересня 2024 року № 68 містить відомості про проведення атестації робочих місць за окремими відділеннями, однак у трудовій книжці позивачки до 08 листопада 2016 року не зазначено, у яких саме відділеннях вона працювала. Після цієї дати назви відділень у трудовій книжці вказані, проте посада рентгенлаборанта, зазначена у пільговій довідці, на переконання апелянта, не передбачена відповідним Списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461. Трудова книжка не містить відомостей про зайнятість позивачки повний робочий день, пільговий характер виконуваної роботи, проведення атестації робочих місць, а також про періоди прогулів, простоїв, страйків і відпусток. Інших документів, які б належним чином підтверджували характер та умови праці у спірні періоди, позивачка не подала, у зв`язку із чим трудова книжка сама по собі не є достатньою підставою для зарахування цих періодів до пільгового стажу. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам та доказам, не забезпечив повного і всебічного з`ясування обставин справи, а тому ухвалене ним рішення не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, встановленим статтями 90 та 242 КАС України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 19 вересня 2024 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області у порядку екстериторіальності рішенням від 27 вересня 2024 року № 232350007717 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку - 55 років. Пенсійним органом установлено, що на час звернення позивачці виповнилося 52 роки 4 місяці 19 днів, її страховий стаж становив 36 років 2 місяці 8 днів, а зарахований пільговий стаж - 12 років 11 місяців 22 дні. Водночас до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року та з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року. Пенсійний орган зазначив, що згідно з довідкою від 06 вересня 2024 року № 68 атестація робочих місць проводилася за відповідними відділеннями, однак у трудовій книжці позивачки до 08 листопада 2016 року зазначено лише назви посад без відомостей про структурні підрозділи, у яких вона працювала. Після цієї дати у трудовій книжці містяться відомості про відповідні відділення, проте посада «рентгенлаборант», на думку органу Пенсійного фонду, не передбачена Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461. У зв`язку із цим для зарахування періодів роботи з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року та з 01 вересня 2012 року по 23 червня 2016 року до пільгового стажу позивачці запропоновано надати уточнюючі довідки із зазначенням періодів роботи, професії чи посади, характеру виконуваної роботи, відповідного розділу, підрозділу та пункту Списку, а також первинних документів, на підставі яких видано такі довідки. З огляду на викладене пенсійний орган дійшов висновку, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачка набуде з 01 травня 2027 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні періоду роботи і призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) врегульовано правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян.

Частиною першою статтею 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1, пунктом 2 частини другої статті 114 якого передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 жінки набувають після досягнення 55 років за наявності не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на відповідних роботах.

Водночас пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, таке право для жінок було передбачено після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років стажу роботи, з них не менше 10 років на роботах за Списком № 2. Законом № 213-VIII, який набрав чинності 01 квітня 2015 року, пенсійний вік для цієї категорії жінок було збільшено з 50 до 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 відповідні зміни до статті 13 Закону № 1788-XII визнано неконституційними. Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено, що до осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах, передбачених зазначеною нормою, застосовується стаття 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, який установлював для жінок пенсійний вік 50 років, та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, відповідно до якого такий вік становив 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що зазначені норми регулюють одне й те саме коло суспільних відносин, проте встановлюють різні умови набуття права на пенсію, що не відповідає вимозі якості закону та створює ризик свавільного втручання держави у майнові права особи. У разі такої неоднозначності органи державної влади зобов`язані застосувати правове регулювання, яке є найбільш сприятливим для особи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи пенсійного органу про пріоритетне застосування виключно положень Закону № 1058-IV, оскільки Конституція України не надає одному закону вищої юридичної сили порівняно з іншим законом, що регулює однопредметні відносини. Не спростовує цього висновку й те, що стаття 114 Закону № 1058-IV не визнавалася неконституційною, оскільки саме одночасна чинність двох суперечливих норм зумовлює необхідність застосування підходу, найбільш сприятливого для особи.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній установлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення закріплено пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно з яким за відсутності трудової книжки або необхідних записів трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці мають бути зазначені періоди роботи, які зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ і пункт Списку, а також первинні документи, на підставі яких її видано.

Отже, відсутність у трудовій книжці окремих відомостей щодо характеру чи умов праці не є безумовною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до пільгового стажу. У такому разі спеціальний характер роботи може підтверджуватися сукупністю інших належних документів, зокрема уточнюючими довідками підприємства, наказами про проведення атестації робочих місць, переліками робочих місць із пільговим пенсійним забезпеченням, картами умов праці та відповідними первинними документами.

З матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 періоди її роботи з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року та з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року.

На підтвердження пільгового характеру роботи у зазначені періоди позивачкою подано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 16 липня 1990 року та уточнюючу довідку КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» від 06 вересня 2024 року № 68, яка містить відомості про періоди роботи позивачки, займані нею посади, відповідні структурні підрозділи та документи, на підставі яких підтверджується спеціальний характер її трудової діяльності.

Відповідно до трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 працювала, зокрема:

- з 01 серпня 1994 року по 19 березня 2003 року на посаді медсестри в Черкаському облтубдиспанцері;

- з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року на посаді сестри медичної палатної у КЗ «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер»;

- з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року на посаді сестри медичного процедурного кабінету відділення легеневого туберкульозу № 1.

Крім того, до матеріалів справи долучено наказ про підсумки атестації робочих місць від 10 жовтня 1997 року № 103, накази про проведення атестації робочих місць від 16 грудня 2002 року № 159, від 25 вересня 2007 року № 164, від 19 вересня 2012 року № 175 та від 29 серпня 2017 року № 162, а також затверджені відповідними наказами переліки робочих місць, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Проведення атестації робочих місць та правильність застосування Списків додатково підтверджуються висновками експертизи від 29 грудня 2002 року № 188, від 02 листопада 2007 року № 274 та від 16 жовтня 2012 року № 273.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі пенсійним органом фактично не заперечується сам факт проведення атестації робочих місць у відповідні періоди. Навпаки, зі змісту оскаржуваного рішення від 27 вересня 2024 року № 232350007717 вбачається, що відповідач виходив із проведення атестації робочих місць за відповідними структурними підрозділами, однак поставив під сумнів можливість зарахування окремих періодів роботи позивачки з огляду на відсутність у її трудовій книжці до 08 листопада 2016 року відомостей про конкретні відділення, в яких вона працювала.

Отже, спір у цій частині стосується не відсутності атестації робочих місць як такої, а можливості співвіднесення робочого місця позивачки з робочими місцями, щодо яких проведено відповідну атестацію.

Водночас наявні у матеріалах справи накази про проведення та підсумки атестації робочих місць, затверджені ними переліки робочих місць, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, а також висновки експертизи якості проведення атестації та правильності застосування Списків у сукупності підтверджують проведення атестації робочих місць у періоди, які охоплюють спірний стаж позивачки. Доказів скасування результатів такої атестації, визнання їх недійсними або непоширення на відповідні робочі місця відповідачем не надано.

При цьому відсутність у трудовій книжці до 08 листопада 2016 року найменування конкретного структурного підрозділу сама по собі не нівелює результатів проведеної атестації, оскільки відповідні відомості щодо структурних підрозділів, займаних посад та характеру роботи можуть бути встановлені на підставі інших документів роботодавця, зокрема уточнюючої довідки від 06 вересня 2024 року № 68, яка підлягає оцінці у сукупності з трудовою книжкою, наказами про атестацію робочих місць та іншими матеріалами справи.

Записи у трудовій книжці відображають прийняття позивачки на роботу та її переведення на відповідні посади, містять посилання на накази роботодавця, на підставі яких їх внесено, і засвідчені підписами уповноважених посадових осіб та печаткою підприємства.

Таким чином, спірні періоди підтверджуються не лише записами трудової книжки, а й сукупністю уточнюючої довідки, наказів про атестацію робочих місць, переліків відповідних робочих місць та висновків експертизи якості проведення атестації. Доказів недостовірності зазначених документів, їх скасування, невідповідності первинній документації або внесення до них неправдивих відомостей відповідачем не надано.

За таких обставин доводи апелянта про пільговий характер спірних періодів свідчать виключно записи трудової книжки, не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції дослідив і оцінив надані документи у сукупності та взаємному зв`язку, а не обмежився формальним змістом трудової книжки.

З огляду на наведене посилання скаржника на відсутність у трудовій книжці до 08 листопада 2016 року найменувань конкретних структурних підрозділів, у яких працювала позивачка, не спростовує підтвердженого матеріалами справи пільгового характеру її роботи. Відсутність у трудовій книжці окремих уточнюючих відомостей є саме тією обставиною, за наявності якої пунктом 20 Порядку № 637 передбачено можливість підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками підприємства та відповідними первинними документами. Тому записи трудової книжки не можуть оцінюватися ізольовано від довідки від 06 вересня 2024 року № 68, наказів про проведення атестації робочих місць, переліків пільгових робочих місць та висновків експертизи, які у своїй сукупності дають можливість установити характер та умови роботи позивачки у спірні періоди.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що трудова книжка не містить відомостей щодо зайнятості позивачки протягом повного робочого дня, періодів простоїв, прогулів, страйків, відпусток та проведення атестації робочих місць.

Відомості про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду та звільнення не передбачають обов`язкового внесення до трудової книжки повної інформації про режим роботи працівника, використання ним відпусток або наявність окремих періодів простою. Відсутність таких записів сама по собі не доводить, що працівник не був зайнятий повний робочий день або мав періоди, які не підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Натомість відповідні обставини мають установлюватися на підставі документів роботодавця, зокрема табелів обліку робочого часу, наказів, особових рахунків та інших первинних документів. Апелянтом не надано доказів того, що у спірні періоди позивачка працювала неповний робочий день або мала перерви у роботі, які відповідно до законодавства не підлягали включенню до спеціального стажу.

При цьому відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV та статті 101 Закону № 1788-XII органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями вимагати від підприємств, установ та організацій документи, необхідні для призначення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність зазначених у них відомостей.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо змісту довідки від 06 вересня 2024 року № 68, відомостей про структурні підрозділи, режим роботи позивачки чи результатів проведення атестації пенсійний орган мав можливість витребувати в роботодавця відповідну первинну документацію та перевірити достовірність наданих відомостей.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області скористалося такими повноваженнями, зверталося до роботодавця із запитами, витребовувало первинні документи або встановило недостовірність відомостей, зазначених у трудовій книжці чи уточнюючій довідці.

Фактично пенсійний орган поклав негативні наслідки неповноти окремих записів у документах роботодавця на працівника, який не відповідає за належне ведення трудової документації, проведення атестації робочих місць та зберігання відповідних первинних документів.

Стосовно посилання апелянта на те, що посада рентгенлаборанта не передбачена Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пільгову пенсію застосовуються Списки, чинні у період роботи особи.

Отже, кожен період роботи має оцінюватися відповідно до нормативного регулювання, чинного на час його проходження, а не виключно на підставі Списків, затверджених у 2016 році.

Водночас апелянт не навів правового аналізу кожного зі спірних періодів, не зазначив конкретних положень Списків, чинних у відповідний час, яким не відповідала займана позивачкою посада, та не спростував відомостей документів роботодавця щодо характеру роботи й результатів атестації її робочого місця.

Саме лише посилання на буквальне найменування посади без урахування структурного підрозділу, характеру фактично виконуваної роботи та результатів атестації не є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивачки спеціального трудового стажу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності такого рішення покладається на відповідача.

Однак ГУ ПФУ в Хмельницькій області не довело, що надані позивачкою документи містять недостовірні відомості, що накази про проведення атестації робочих місць є нечинними або не стосуються займаних нею посад, а також що позивачка у спірні періоди фактично не була зайнята на відповідних роботах протягом повного робочого дня.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 періодів роботи з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року та з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року.

Формальні недоліки або неповнота окремих записів у документах, ведення і зберігання яких покладено на роботодавця, не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пільгове пенсійне забезпечення.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 вересня 2024 року № 232350007717 не містить висновку про відмову в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року на пільгових умовах за Списком № 1.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу лише періоди роботи з 16 грудня 2002 року по 19 березня 2003 року, з 09 червня 2009 року по 02 лютого 2010 року та з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2019 року. Натомість будь-які мотиви, застереження чи висновки щодо неврахування періоду з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року у рішенні відповідача відсутні.

Отже, на час звернення позивачки до суду між сторонами фактично не існувало спору щодо зарахування періоду роботи з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року до пільгового стажу, а матеріали справи не містять доказів порушення пенсійним органом прав позивачки саме в цій частині.

Завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів особи від рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відтак судовому захисту підлягає лише право, щодо якого наявне реальне, а не ймовірне чи можливе в майбутньому порушення.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав зобов`язувати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу позивачки період роботи з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року, оскільки відповідач не відмовляв у його зарахуванні та не приймав щодо цього періоду будь-якого несприятливого для позивачки рішення.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, встановивши наявність підстав для зарахування зазначених періодів до пільгового стажу, колегія суддів переходить до оцінки дотримання інших умов, необхідних для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1, пунктом 2 частини другої статті 114 якого передбачено, що жінки набувають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 55 років за наявності не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на відповідних роботах.

Водночас пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, право жінок на таку пенсію було передбачено після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років стажу роботи, з них не менше 10 років на роботах за Списком № 2.

Законом № 213-VIII, який набрав чинності 01 квітня 2015 року, пенсійний вік для цієї категорії жінок було збільшено з 50 до 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 відповідні зміни до статті 13 Закону № 1788-XII визнано неконституційними. Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено, що для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах, передбачених цією нормою, застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, який установлював для жінок пенсійний вік 50 років, та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, відповідно до якого такий вік становив 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що зазначені норми регулюють одне й те саме коло суспільних відносин, проте встановлюють різні умови набуття права на пенсію, що не відповідає вимозі якості закону. За наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади зобов`язані застосувати правове регулювання, яке є найбільш сприятливим для особи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи пенсійного органу про пріоритетне застосування виключно Закону № 1058-IV. Те, що стаття 114 цього Закону не визнавалася неконституційною, не усуває існування двох чинних норм, які по-різному визначають пенсійний вік для однієї категорії осіб, та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.

ОСОБА_1 працювала на відповідних роботах до 01 квітня 2015 року, а тому на неї поширюється дія пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

На час звернення із заявою від 19 вересня 2024 року позивачці виповнилося 52 роки 4 місяці 19 днів, а її страховий стаж, за розрахунком самого відповідача, становив 36 років 2 місяці 8 днів. З урахуванням зарахування зазначених вище періодів роботи до пільгового стажу позивачка має необхідну тривалість як загального, так і спеціального стажу для призначення пенсії за Списком № 2.

Отже, на дату звернення до органу Пенсійного фонду ОСОБА_1 досягла встановленого пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII 50-річного віку та мала необхідний страховий і пільговий стаж.

З огляду на викладене посилання відповідача на недосягнення позивачкою 55-річного віку як на підставу для відмови у призначенні пенсії є безпідставними та ґрунтується на застосуванні менш сприятливого для особи правового регулювання всупереч правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Водночас належним способом захисту порушеного права є скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 вересня 2024 року № 232350007717 та зобов`язання цього органу повторно розглянути заяву позивачки від 19 вересня 2024 року з урахуванням правової оцінки суду й зарахованих періодів пільгового стажу.

Такий спосіб захисту не передбачає підміни судом органу Пенсійного фонду, оскільки саме останній уповноважений провести відповідний розрахунок та прийняти рішення про призначення пенсії, однак зобов`язаний зробити це з правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, не містять доказів недостовірності наданих позивачкою документів та фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів і правовим висновком щодо застосування до спірних правовідносин найбільш сприятливої для позивачки норми.

Отже, суд першої інстанції у цій частині повно та правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції безпідставно зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу позивачки період роботи з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року, щодо якого рішення відповідача не містить відмови в його зарахуванні, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

Зазначене відповідно до статті 317 КАС України є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» з 02 грудня 2019 року по 06 вересня 2024 року на пільгових умовах за Списком № 1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Файдюк В.В.

Тереза Ю.О.