Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №640/14199/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 28 липня 2026 р.

Справа: №640/14199/21

Суддя: Єгорова Наталія Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14199/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ланкевич А.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року позивач - ТОВ "Хімагромаркетинг" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, яким просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення митного поста "Південний" ВМО №1 Київської митниці Держмитслужби від 30 квітня 2021 року №UA100480/2021/610123/1, яким було додатково нараховану суму митних платежів в розмірі 3616,96 грн;

- визнати заявлену ТОВ "Хімагромаркетинг"/декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №640/14199/21 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року адміністративну справу №640/14199/21 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не враховано позицію митного органу.

Апелянт зазначив про те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних відомостей, які б підтверджували походження товару. Крім того, до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та які підтверджували числові значення складових митної вартості.

Звернув увагу суду на те, що в комерційному інвойсі від 05 квітня 2021 року №2021/43 вага брутто становить 2598 кг., а у наданій до митного оформлення ЕМД вага брутто - 2594 кг., документ про транспортні витрати поданий та засвідчений іншою особою. Крім того, на підтвердження витрат по доставці товару до кордону України позивачем не надано документів визначених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, а довідка про підтвердження витрат на транспортування не є належним доказом.

Додатково зазначив про те, що декларантом було подано додаткові документи не у повному обсязі, які не усували виявлені розбіжності та не підтверджували об`єктивно і достовірно заявлену митну вартість.

Також зазначив про те, що заявлена позивачем митна вартість товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки разом з митною декларацією було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 лютого 2020 року №127/20 ПМ та довідку про транспортні витрати від 23 квітня 2021 року №2304/10. Крім того, під час митного оформлення було надано копію митної декларації країни відправлення, в якій зазначено номер автомобіля, який здійснював перевезення товару, який зокрема зазначено у довідці про транспортні витрати.

Звернув увагу суду на те, що в рішенні про коригування митної вартості митним органом, як підставу його прийняття, не було зазначено розбіжність ваги брутто в комерційному інвойсі та ЕМД, що свідчить про безпідставність доводів апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Хімагромаркетинг" зареєстроване як юридична особа 10 листопада 2008 року, основним видом економічної діяльності є оптова торгівля хімічними продуктами (46.75).

Між AGRI.FE.M LTD (продавець) та ТОВ "Хімагромаркетинг" (покупець) укладено договір поставки від 19 лютого 2021 року №3/19-02, відповідно до п. 1.2 якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець приймає товар в терміни і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.3 Договору ціна товару формується на умовах EXW Аспропіргос, Греція ("Інкотермс 2010") і включає в себе вартість виробництва товару, упаковки і маркування, доставки та інші витрати згідно з узгодженим сторонами базису поставки по договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору загальна сума товару, що поставляється за цим договором становить 6407,00 євро, з яких: 6407,00 євро - загальна вартість товару.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що поставляє покупцю товар на умовах EXW Аспропіргос, Греція ("Інкотермс 2010").

Згідно з п. 3.2 Договору, продавець забезпечує відправку вантажу з наступним комплектом оформлених товаросупровідних документів: інвойс; дорожньо-транспортна накладна; пакувальний лист; сертифікат EUR1; сертифікат походження товару; сертифікат аналізу; лист безпеки; експортна декларація.

Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) від 05 квітня 2021 року №2021/43 позивач придбав у AGRI.FE.M LTD наступні товари: STABILIZATOR (BB5), EC MINERAL FERTILIZER (1LT) та STABILIZATOR (BB5), EC MINERAL FERTILIZER (5LT). Загальна вартість товарів складає 6407,00 євро.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 06 квітня 2021 року №96, вищевказані товари оплачені позивачем у повному обсязі.

29 квітня 2021 року з метою митного оформлення товару позивачем подано до Київської митниці електронну митну декларацію №UA100480/2021/311662, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, умови поставки - EXW GR Aspropirgos (графа 20 декларації). Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 6407,00 євро (графа 22 декларації).

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №UA100480/2021/311662, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи:

- договір поставки від 19 лютого 2021 року №3/19-02;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 06 квітня 2021 року №96;

- інвойс від 05 квітня 2021 року №2021/43;

- дорожньо-транспортна накладна;

- пакувальний лист від 05 квітня 2021 року;

- сертифікат EUR1 від 14 квітня 2021 року №1095802;

- сертифікат походження товару від 06 квітня 2021 року;

- сертифікат аналізу;

- лист безпеки від 05 квітня 2021 року;

- експортна декларація від 14 квітня 2021 року 21GREX400600070520.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні документи:

- договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20, укладений між ТОВ "Хімагромаркетинг" та ТОВ "Ренус Ревайвел";

- довідку про транспортні видатки від 23 квітня 2021 року №2304/10, видану ТОВ "Ренус Ревайвел" за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20;

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 лютого 2020 року №127/20ПМ, укладений між експедитором ТОВ "Ренус Ревайвел" та перевізником ТОВ "МЕРІЕНЖЕЛ".

30 квітня 2021 року Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100480/2021/610123/1, в графі 33 якого зазначено наступне:

"Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих документів разом з митною декларацією від 29 квітня 2021 року №UA100480/2021/311662 встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "EXW-Aspropirgos", як це зазначено у МД UA100480/2021/311662, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

2) у наданому до митного оформлення договорі на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20 п. 1.3 передбачено, що перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, та п. 3.2 передбачено що вартість послуг експедитора, що надаються вказуються у заявці на перевезення, а п. 3.5 встановлено, що рахунки експедитора передаються замовнику за допомогою поштового (або) кур`єрського зв`язку. Таких документів для визначення фактичної митної вартості надано не було.

Таким чином, декларантом не надано документи та рахунки, які підтверджують факт проплат по даним витратам та не надано числових значень даних витрат, які піддаються обчисленню та формують загальну ціну вартості перевезення. Документи, які підтверджують оплату винагороди за перевезення товару, а також взаємозв`язок та взаєморозрахунки між даними підприємствами, також не надано. Митному органу не надано числові значення зазначених витрат, які піддаються обчисленню та формують ціну товару. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Відсутнє достатнє документальне підтвердження однієї із складових митної вартості - транспортні витрати.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ шляхом електронного зв`язку. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів".

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч .2 ст. 53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8).

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 9).

Частиною 1 ст.53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8).

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 9).

Положення ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року №599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п.п. 2.1, 2.2 Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п.п. 2.4, 2.5 Правил).

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2021 року №UA100480/2021/610123/1 встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих документів разом з митною декларацією від 29 квітня 2021 року №UA100480/2021/311662 документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження складової митної вартості товару було надано митному органу наступні документи: договір поставки від 19 лютого 2021 року №3/19-02; платіжне доручення в іноземній валюті від 06 квітня 2021 року №96; інвойс від 05 квітня 2021 року №2021/43; дорожньо-транспортну накладну; пакувальний лист від 05 квітня 2021 року; сертифікат EUR1 від 14 квітня 2021 року №1095802; сертифікат походження товару від 06 квітня 2021 року; сертифікат аналізу; лист безпеки від 05 квітня 2021 року; експортна декларація від 14 квітня 2021 року 21GREX400600070520; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20;довідку про транспортні видатки від 23 квітня 2021 року №2304/10, видану ТОВ "Ренус Ревайвел" за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 лютого 2020 року №127/20ПМ.

Як вбачається зі змісту зазначених документів, останні не містили розбіжностей або ознак підробки та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі вартість перевезення.

Щодо доводів апелянта про те, що документ про транспортні витрати поданий та засвідчений іншою особою, ніж та, що вказана в поданому товарно-транспортному документі від 14 квітня 2021 року №808783, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Хімагромаркетинг" разом з митною декларацією було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 листопада 2020 року №479/20, укладений з ТОВ "Ренус Ревайвел", відповідно до пп. 2.2.1 якого передбачено, що експедитор має право укладати договори з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за даним договором.

Між ТОВ "Ренус Ревайвел" та ТОВ "Меріенжел" укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 лютого 2020 року №127/20 ПМ, що надавався митному органу.

Отже враховуючи обставину, що договірні відносини ТОВ "Хімагромаркетинг" щодо організації транспортно-експедиторського обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні укладені саме з ТОВ "Ренус Ревайвел" та всі розрахунки за надані послуги здійснюються з ним, позивачем також митному органу було надано довідку ТОВ "Ренус Ревайвел" про транспортні витрати від 23 квітня 2021 року №2304/10, яка підтверджує фактично понесені транспортні витрати та в якій також зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи здійснювалися за рахунок вантажовідправника.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що митна декларація країни відправлення від 14 квітня 2021 року 21GREX400600070520 містить номер автомобіля, який здійснював перевезення товару, а саме НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що відповідає номеру зазначеному у довідці про транспортні витрати від 23 квітня 2021 року №2304/10.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доводи митниці про ненадання позивачем до митного оформлення всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та які підтверджували числові значення складових митної вартості безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Доводів апелянта про те, що в комерційному інвойсі від 05 квітня 2021 року №2021/43 вага брутто становить 2598 кг., а у наданій до митного оформлення ЕМД - 2594 кг. колегія суддів вважає такими, що не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів

Враховуючи встановлені обставини, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем разом митною декларацією від 29 квітня 2021 року №UA100480/2021/311662 документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Оригінал: reyestr.court.gov.ua