Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №357/4914/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/4914/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сомок О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18 березня 2025 року №345 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт наголосив, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатських послуг, змісту підготовлених та наданих адвокатом документів та письмових доказів. Крім того, згідно з детальним описом витрат на правову допомогу вартість виконаних адвокатом робіт є явно завищеною.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки ним доведено в суді першої інстанції наявність фактично понесених витрат на правничу допомогу та обґрунтовано їх співмірність з обсягом наданої правової допомоги.

Звернув увагу суду на те, що відповідачами рішення суду першої інстанції від 19 червня 2025 року не оскаржувалось, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

19 червня 2025 року представником позивача направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення, якою остання просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8105,60 грн.

Приймаючи додаткове рішення у справі №357/4914/25 про задоволення заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з зі змісту позовної заяви позивачем було заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Частина 1 ст. 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, від 18 січня 2024 року у справі №9901/459/21, вказувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У п.п. 134-135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 380/25725/21, від 07 листопада 2024 року у справі № 500/51/24, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18).

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснювало Адвокатське бюро "Тетяни Коломієць" в особі адвоката Коломієць Т.О., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АІ №1877529 від 21 квітня 2025 року.

Також матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги від 04 квітня 2025 року №25/1, відповідно до п. 1.1 якого бюро за завданням клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво або надання інших видів правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 4.1 Договору надання бюро послуг в межах договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору або за письмовими завданнями (дорученнями, заявкою) клієнта.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата послуг бюро здійснюється на підставі виставлених рахунків.

Згідно з додатковою угодою від 04 квітня 2025 року №1 до договору про надання правової допомоги від 04 квітня №25/1 бюро бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту щодо підготовки та подання адміністративного позову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про скасування постанови від 18 березня 2025 року №345 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 визначено, що за домовленістю сторін вартість представництва інтересів клієнта за надання правової допомоги визначеної у п. 1 додаткової угоди становить 4000,00 грн без урахування супутніх витрат.

Також позивачем надано акт надання послуг від 25 квітня 2025 року №1 згідно з яким бюро були виконані наступні роботи (надані послуги): підготовка та подання адміністративного позову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про скасування постанови від 18 березня 2025 року №345 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - 4000,00 грн. Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок від 04 квітня 2025 року на суму 4000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 19 червня 2025 року №CAM3M-96C4-2KK8-X37T сплачено кошти на рахунок АБ "Тетяни Коломієць" кошти у сумі 4000,00 грн, призначення платежу "сплата юридичних послуг за договором від 04 квітня 2025 року №25/1 і додатковою угодою від 04 квітня 2025 року №1".

Згідно з додатковою угодою від 26 травня 2025 року №2 до договору про надання правової допомоги від 04 квітня №25/1 бюро бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту щодо: підготовки заяви про уточнення позовних вимог у справі №357/4914/25; участь у судовому засіданні у справі №357/4914/25 в Білоцерківському міськрайонному суді 26 травня 2025 року о 10:30 год; підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №345 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №345 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом 2 додаткової угоди №2 визначено, що за домовленістю сторін вартість представництва інтересів клієнта за надання правової допомоги визначеної у п. 1 додаткової угоди становить 3500,00 грн без урахування супутніх витрат.

Також позивачем надано акт надання послуг від 30 травня 2025 року №2 згідно з яким бюро були виконані наступні роботи (надані послуги):

- підготовка заяви про уточнення позовних вимог у справі №357/4914/25;

- участь у судовому засіданні у справі №357/4914/25 в Білоцерківському міськрайонному суді 26 травня 2025 року о 10:30 год;

- підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №345 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №345 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Загальна вартість робіт (послуг) склала 3500,00 грн. Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок від 26 травня 2025 року на суму 3500,00 грн.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 03 червня 2025 року №73229708 позивачем сплачено кошти на рахунок АБ "Тетяни Коломієць" кошти у сумі 3500,00 грн, призначення платежу "сплата юридичних послуг (підготовка заяв, участь у судовому засіданні) за договором від 04 квітня 2025 року №25/1 і додатковою угодою від 26 травня 2025 року №2".

Враховуючи матеріали справи, суд першої інстанції вважав, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих нею послуг із урахуванням складності справи та, відповідно до обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та відповідно ознайомлення є підготовкою та збирання доказів що входить у підготовку позову, а тому дублювання відповідних послуг колегія суддів вважає безпідставним.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підготовка та подання адвокатом заяви про уточнення позовних вимог з метою приведення у відповідність поданої ним позовної заяви не може слугувати підставою для покладення на відповідачів додаткових матеріальних витрат.

Отже, враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн є помилковими, необґрунтованими та підлягають зменшенню.

Враховуючи предмет спору, складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, участь останнього в одному судовому засіданні, а також ціну позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, буде відповідати критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.

Щодо наявності підстав для стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7500,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з додатковою угодою від 26 січня 2026 року №4 до договору про надання правової допомоги від 04 квітня №25/1 бюро бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту щодо:

- підготовки відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №357/4914/25 до шостого апеляційного адміністративного суду у строк до 02 лютого 2026 року (п. 1.1);

- підготовка адвокатського запиту до ГУ ДКСУ у Київській області для надання доказів у справі №357/4914/25 до Шостого апеляційного адміністративного суду (п. 1.2);

- участь у всіх судових засідання у справі №357/4914/25, що призначені Шостим апеляційним адміністративним судом (п. 1.3).

Пунктом 2 додаткової угоди №4 визначено, що за домовленістю сторін вартість представництва інтересів клієнта за надання правової допомоги визначеної у п. 1.1 та 1.2 додаткової угоди становить 7500,00 грн без урахування супутніх витрат. Вартість послуг за п. 1.3 складає 2500,00 грн за кожне судове засідання, якщо такі будуть призначені.

Також позивачем надано акт надання послуг від 02 лютого 2026 року №1 згідно з яким бюро були виконані наступні роботи (надані послуги):

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №357/4914/25 до шостого апеляційного адміністративного суду у строк до 02 лютого 2026 року;

- підготовка адвокатського запиту до ГУ ДКСУ у Київській області для надання доказів у справі №357/4914/25 до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Загальна вартість робіт (послуг) склала 7500,00 грн. Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок від 26 січня 2026 року на суму 7500,00 грн.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 30 січня 2026 року №75366277 позивачем сплачено кошти на рахунок АБ "Тетяни Коломієць" кошти у сумі 7500,00 грн, призначення платежу "сплата юридичних послуг за договором від 04 квітня 2025 року №25/1 і додатковою угодою від 26 січня 2026 року №4".

Також представником позивача надано ордер серія АІ №2110032 від 28 січня 2026 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Шостому апеляційному адміністративному суді, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 серпня 2021 року серія КС №10146/10.

Як вже зазначено вище, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року.

Згідно з актом наданих послуг від 02 лютого 2026 року №1 адвокатом до суми витрат включені зокрема витрати на підготовку адвокатського запиту до ГУ ДКСУ у Київській області для з`ясування інформації чи перебуває ІНФОРМАЦІЯ_3 на розрахунково-касовому обслуговуванні та чи відкриті рахунки у казначействі у ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зазначена інформація не впливає на розподіл витрат на правничу допомогу. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою накладено на позивача штраф у розмірі 17000 грн, водночас витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції становлять 15000 грн, що очевидно неспівмірним з розміром штрафу.

Оскільки дана справа є справою незначної складності, написання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, як і значних затрат часу, враховуючи перегляд додаткового рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1700,00 грн.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної оцінки наданих позивачу юридичних послуг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити в резолютивній частині визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року змінити в резолютивній частині, виклавши другий абзац в наступній редакції:

"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн".

В іншій частині додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку