Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/4359/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4359/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач/ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2024 року № 232950008415 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно із дублікатом трудової книжки серія НОМЕР_1 , в тому числі період роботи на Шполянському цукровому заводі з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року та період роботи з 09 жовтня 2001 року до 30 жовтня 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20 березня 2024 року № 232950008415 їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу окремих періодів роботи. Підставою для неврахування відомостей дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідач визначив відсутність на її першій сторінці повної дати заповнення, а періодів роботи, зазначених в архівній довідці від 11 січня 2024 року № 23/12-07, - невідповідність написання прізвища « ОСОБА_2 » паспортним даним позивачки, у яких воно зазначене як « ОСОБА_3 ». Позивачка стверджувала, що з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року, а також з 09 до 30 жовтня 2001 року вона працювала на Шполянському цукровому заводі, що підтверджується записами трудової книжки, архівною довідкою та відповідними наказами про прийняття на роботу, переведення і звільнення. Розбіжність у написанні прізвища, на її переконання, виникла внаслідок неправильного перекладу з російської на українську мову, що підтверджується експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 04 квітня 2024 року № 056/534-п. Основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, тоді як формальні недоліки її оформлення, допущені роботодавцем, зокрема незазначення повної дати заповнення дубліката, не можуть покладатися на працівника та бути підставою для неврахування фактично відпрацьованих періодів. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивачка зазначала, що формальні неточності у документах не повинні обмежувати реалізацію особою конституційного права на соціальний захист, оскільки працівник не відповідає за правильність ведення роботодавцем трудової книжки та іншої кадрової документації. У зв`язку із цим позивачка просила скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу спірні періоди роботи на Шполянському цукровому заводі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2024 року № 232950008415 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року, з 09 жовтня 2001 року до 30 жовтня 2001 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968, 96 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. З дослідженого дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивачка працювала на Шполянському цукровому заводі з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року та у ВАТ «Шполянський цукровий завод» з 09 до 30 жовтня 2001 року, а відповідні записи засвідчені підписами посадових осіб роботодавця та його печаткою. Відсутність на першій сторінці дубліката трудової книжки повної дати її заповнення є недоліком оформлення документа, відповідальність за який покладається на роботодавця, а не на працівника. Тому такі формальні порушення не можуть бути підставою для неврахування фактично відпрацьованих періодів і позбавлення особи права на пенсійне забезпечення. Також суд визнав помилковим посилання відповідача на невідповідність написання прізвища позивачки в архівній довідці, оскільки період роботи з 09 до 30 жовтня 2001 року підтверджується належним чином оформленими записами у трудовій книжці. Рішення відповідача від 20 березня 2024 року № 232950008415 про відмову у призначенні пенсії прийняте необґрунтовано та підлягає скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходив із необхідності його ефективного поновлення та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року та з 09 до 30 жовтня 2001 року, у зв`язку із чим позовні вимоги задовольнив частково.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно зарахував позивачці до страхового стажу періоди роботи з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року та з 09 до 30 жовтня 2001 року, оскільки поданий нею дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 оформлений із порушенням установлених вимог, а саме на його першій сторінці у графі «дата заповнення» не зазначені число, місяць і рік. При цьому скаржник наголошує, що за відсутності у трудовій книжці належним чином оформлених записів трудовий стаж повинен підтверджуватися іншими документами, передбаченими Порядком № 637, однак відповідних уточнюючих довідок позивачка не надала. Також апелянт зазначає, що період роботи з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року на Шполянському цукровому заводі не підтверджений належними документами, а архівна довідка щодо періоду роботи з 09 до 30 жовтня 2001 року видана на ім`я « ОСОБА_1 », що не відповідає паспортним даним позивачки, у яких її прізвище зазначене як « ОСОБА_3 ». Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 155/1180/17, відповідач стверджує, що відомості трудової книжки, яка не оформлена в установленому порядку, не можуть бути безумовною підставою для зарахування зазначених у ній періодів до страхового стажу. Окремо скаржник указує, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому зобов`язання відповідача безпосередньо зарахувати спірні періоди роботи є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та фактичною підміною такого органу. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам і доказам відповідача, не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, унаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 90 і 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 13 березня 2024 року до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 20 березня 2024 року № 232950008415 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (від 21 року), не зарахувавши до страхового стажу періоди згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці документу в графі «дата заповнення» відсутні усі необхідні записи (число, місяці, рік); період згідно з архівною довідкою від 11 квітня 2024 року № 23/12-07, оскільки довідка видана на особу ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_3 ).

Рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії позивачка вважала протиправним, а тому звернулась до суду з позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) врегульовано правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян.

Частиною першою статтею 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Отже, з досягненням особою 60 років та за наявності станом на вказаний період страхового стажу від 31 року особа має право на отримання пенсії за віком.

Позивачці на дату прийняття вказаного спірного рішення виповнилося 60 років. Отже, у цій частині вона відповідає вказаній вище вимозі Закону щодо віку, з якого набувається право на пенсію, та відповідач щодо вказаного не заперечував.

Статтею 44 Закону № 1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.

За даними трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 вбачається, що вона працювала:

- з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року на Шполянському цукровому заводі;

- з 09 жовтня 2001 року до 30 жовтня 2001 року у ВАТ «Шполянський цукровий завод».

Записи про вказаний період трудової діяльності скріплені підписами посадових осіб роботодавця та його печаткою.

Відповідач не зарахував вказаний період з підстав того, що записи у трудовій книжці оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58, а саме: на першій сторінці документу в графі «дата заповнення» відсутні записи про число, місяць та рік.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем недоліки оформлення дубліката трудової книжки не стосуються змісту записів про трудову діяльність позивачки та не ставлять під сумнів фактичне виконання нею роботи у спірні періоди.

Так, у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 є послідовні та чіткі записи про роботу ОСОБА_1 на Шполянському цукровому заводі з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року, а також у ВАТ «Шполянський цукровий завод» з 09 до 30 жовтня 2001 року. Вказані записи містять відомості про прийняття на роботу та звільнення, засвідчені підписами відповідальних посадових осіб і печатками роботодавця.

Відсутність на титульній сторінці дубліката трудової книжки числа, місяця та року її заповнення є формальним недоліком ведення документа, який сам по собі не спростовує достовірності внесених до нього записів про конкретні періоди роботи.

Зміст пункту 3 Порядку № 637 свідчить, що необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає у разі відсутності трудової книжки, відсутності в ній записів про відповідні періоди роботи або наявності неправильних чи неточних записів саме щодо таких періодів. Натомість у цій справі записи про місце роботи, дати прийняття та звільнення позивачки у трудовій книжці наявні й дозволяють однозначно встановити тривалість її трудової діяльності.

Колегія суддів також ураховує, що обов`язок щодо належного оформлення, ведення та зберігання трудових книжок покладається на роботодавця та визначених ним посадових осіб. Працівник не наділений повноваженнями вносити записи до трудової книжки, виправляти їх або контролювати дотримання роботодавцем установленого порядку її оформлення. Отже, негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків не можуть перекладатися на працівника та призводити до неврахування фактично відпрацьованого ним періоду.

Право особи на належний облік її страхового стажу не може ставитися в залежність виключно від дотримання роботодавцем усіх формальних вимог до оформлення титульної сторінки трудової книжки, якщо внесені до неї записи про трудову діяльність є зрозумілими, послідовними, засвідченими належним чином та не спростовані іншими доказами. Інший підхід покладав би на позивачку надмірний та непропорційний тягар відповідальності за обставини, на виникнення яких вона не мала впливу.

При цьому відповідач не навів обставин і не надав доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, їх підроблення або про те, що позивачка фактично не працювала на Шполянському цукровому заводі у зазначені періоди. Саме лише посилання на неповне зазначення дати заповнення дубліката трудової книжки без перевірки достовірності відомостей про трудову діяльність не є достатньою підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.

Більше того, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями витребовувати від підприємств, установ, організацій та архівних установ додаткові документи, перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих особою відомостей, а також повідомляти заявника про необхідність дооформлення документів. Проте матеріали справи не свідчать, що відповідач скористався такими повноваженнями з метою перевірки записів трудової книжки або усунення виявлених ним формальних недоліків. Натомість відповідач обмежився констатацією дефектів оформлення документа та поклав їх несприятливі наслідки на позивачку.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 155/1180/17, є безпідставними, оскільки наведені у цій постанові висновки сформульовані за інших фактичних обставин та стосуються підтвердження пільгового характеру роботи, для встановлення якого необхідні відомості не лише про періоди роботи, а й про професію, посаду, характер та умови виконуваної роботи. У цій же справі спір стосується зарахування періодів роботи до загального страхового стажу, а не підтвердження спеціального чи пільгового стажу. Саме тому відсутність уточнюючої довідки не нівелює наявних у трудовій книжці записів про трудову діяльність позивачки.

Не спростовує правильності висновків суду першої інстанції й розбіжність у написанні прізвища позивачки в архівній довідці - « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Період роботи з 09 до 30 жовтня 2001 року самостійно підтверджується записами у трудовій книжці, а тому зазначена орфографічна відмінність не є визначальною для вирішення питання про зарахування цього періоду до страхового стажу. Крім того, відповідач не надав доказів того, що архівна довідка стосується іншої особи, а не позивачки, або що наведені в ній відомості суперечать записам трудової книжки.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду. Дискреційними є повноваження, за яких суб`єкт владних повноважень має можливість обрати один із декількох правомірних варіантів поведінки. Натомість за умови належного підтвердження періоду трудової діяльності у відповідача відсутня свобода розсуду щодо можливості його довільного зарахування або незарахування до страхового стажу.

Суд першої інстанції не здійснював замість відповідача розрахунок пенсії, не визначав її розмір та не ухвалював рішення про її призначення. Зобов`язавши відповідача зарахувати конкретні, належним чином підтверджені періоди роботи до страхового стажу позивачки, суд лише усунув наслідки протиправного рішення та застосував спосіб захисту, який безпосередньо відновлює порушене право особи й унеможливлює повторну відмову з тих самих формальних підстав. Тому таке зобов`язання не є підміною органу Пенсійного фонду чи втручанням у його дискрецію. Суд першої інстанції зобов`язав відповідача зарахувати спірні періоди роботи, проте не покладав на нього обов`язку безумовно призначити позивачці пенсію.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статей 90 та 242 КАС України має загальний характер і фактично зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів. Водночас оскаржуване рішення містить установлені судом обставини, оцінку записів трудової книжки, мотиви відхилення позиції відповідача та правове обґрунтування обраного способу захисту. Апелянт не навів конкретних доказів, які суд першої інстанції не дослідив або безпідставно відхилив та які могли б вплинути на результат вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2024 року № 232950008415 у частині неврахування спірних періодів роботи та про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 03 квітня 1984 року до 09 вересня 1992 року і з 09 до 30 жовтня 2001 року.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.