Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №620/9205/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9205/25 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, яким просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року №7102/ж10/25-01-07-05-01 та № 7098/ж10/25-01-07-05-01.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що посилання в наказі на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні п. 81.1 ст. 81 ПК України, а тому зазначення в наказі лише відповідного пункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу.

Звернув увагу суду на те, що позивачем на запит контролюючого органу у визначену дату та час не було надано документи, що стосуються предмету перевірки, чим порушено ст. 44 ПК України та п. 85.2 ст. 85 ПК України. Крім того, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів що знаходяться у місці продажу є самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

Позивач подала до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вона вела облік товарних запасів відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496 в електронній формі, відповідні документи були надіслані контролюючому органу в процесі адміністративного оскарження.

Звернула увагу на те, що на запит контролюючого органу було надано усю запитувану документацію, яка може бути предметом фактичної перевірки, водночас представниками контролюючого органу протиправно вимагались банківські виписки по рахунках ФОП за період з 01 жовтня 2023 року по 18 лютого 2025 року, що не може бути охоплено предметом фактичної перевірки.

Також зазначила про те, що відповідачем не було надано суду жодного доказу належності і допустимості інформації для призначення перевірки, а тому законні підстави для проведення були відсутні, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Головним управління ДПС у м. Києві на підставі наказу від 25 лютого 2025 року №1340-п та направлень від 18 березня 2025 року №7592/26-15- 07-07-01, №7591/26-15-07-07-03 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також позивачу 18 березня 2025 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві вручено запит про надання до перевірки документів: банківських виписок по рахункам ФОП за період з 01 жовтня 2023 року по 18 березня 2025 року; документів на приміщення; форму ведення обліку товарних запасів; повідомлення про прийняття працівників; документи (накладні, тощо) на товар, який знаходиться на реалізації. Вказані документи необхідно надати до 12:00 год. 20 березня 2025 року.

ФОП ОСОБА_1 листом від 20 березня №1/03 о 12:37 год. надала інспектору Демченку Д.С. наступні документи: книгу обліку розрахункових операцій/книгу обліку доходів; документи на приміщення; повідомлення про прийняття працівників.

Перевіркою встановлено факт проведення розрахункової операції в готівковій формі без застосування РРО/ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів встановленої форми та змісту, що підтверджують виконання розрахункової операції на суму 439,00 грн, а також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку за місцем реалізації на загальну суму 229 221,00 грн.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 26 березня 2025 року №25483/26/15/07/3152101800 яким встановлено порушення:

- п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 07 квітня 2025 року №01/04 на акт фактичної перевірки, до якої позивачем долучено копії книги обліку товарних запасів та видаткових накладних.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 22 квітня 2025 року №10619/Ж12/26-15-07-07-01-07 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 26 березня 2025 року №25483/26/15/07/3152101800 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року:

- №7102/ж10/25-01-07-05-01 за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 229 221 грн;

- №7098/ж10/25-01-07-05-01 за ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 16 травня 2025 року на податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року №7102/ж10/25-01-07-05-01 та №7098/ж10/25-01-07-05-01, до якої позивачем долучено копії: форми ведення обліку торгових запасів; видаткової накладної від 03 березня 2025 року №01/03.

Рішення Державної податкової служби України від 08 липня 2025 року №19537/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року №7102/ж10/25-01-07-05-01 та №7098/ж10/25-01-07-05-01 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, водночас у наказі від 25 лютого 2025 року №1340-п не зазначена законна підстава для його винесення.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що документи щодо підтвердження ведення обліку товарних запасів не можуть бути предметом фактичної перевірки, форма ведення товарних запасів з 01 жовтня 2023 року по 18 березня 2025 року, що вимагалась контролюючим органом не входить і не може входити до предмету фактичної перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як встановлено судом, фактичну перевірку проведено на підставі наказу від 25 лютого 2025 року №1340-п та на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст.80 ПК України, суд апеляційної інстанції установив, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ ГУ ДПС у м. Києві від 25 лютого 2025 року №1340-п, є наявні в податкового органу відомості, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, а зокрема доповідна записка управління фактичних перевірок від 25 лютого 2025 року №462/26-15-07-07-00-12.

Так Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Колегія суддів звертає увагу, що у наказі від 25 лютого 2025 року №1340-п підставою для призначення перевірки зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Отже твердження позивача та висновки суду першої інстанції про те, що контролюючим органом було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки є помилковими, оскільки доповідна записка від 25 лютого 2025 року №462/26-15-07-07-00-12 в розумінні пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Таким чином, зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, передбаченим податковим законодавством вимогам, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що не зазначення конкретної підстави проведення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 суперечить нормам ПК України.

Як вже зазначалось, фактичною відповідно до п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).

Так само, відсутні будь-які обмеження або заборона у використанні під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.

Щодо встановленого порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

До 01 січня 2022 року п. 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" викладено в наступній редакції: "Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)".

Таким чином, п. 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.

Зазначений Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Розділом II Порядку № 496 встановлено порядок ведення обліку товарних запасів. Зокрема, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесені записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу 18 березня 2025 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві вручено запит про надання до перевірки документів, а саме: банківських виписок по рахункам ФОП за період з 01 жовтня 2023 року по 18 березня 2025 року; документів на приміщення; форму ведення обліку товарних запасів; повідомлення про прийняття працівників; документи (накладні, тощо) на товар, який знаходиться на реалізації. Вказані документи необхідно було надати до 12:00 год. 20 березня 2025 року.

ФОП ОСОБА_1 листом від 20 березня №1/03 о 12:37 год. надала інспектору Демченку Д.С. наступні документи: книгу обліку розрахункових операцій/книгу обліку доходів; документи на приміщення; повідомлення про прийняття працівників.

Отже, позивач у визначений строк вказаного обов`язку не виконав, у зв`язку з чим, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а зокрема здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку на загальну суму 229 221,00 грн.

Вказана обставина в ході судового розгляду справи позивачем не спростована.

В силу припису п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Крім того, слід зазначити, що за змістом п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" платник податку зобов`язаний надати документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в первинних документах.

З огляду на те, що під час перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують облік товарних запасів (товари медичного призначення) на загальну суму 229 221,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення позивачем вимог п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та правомірність застосування контролюючим органом фінансових санкції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2025 року №7102/ж10/25-01-07-05-01 та №7098/ж10/25-01-07-05-01.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку