Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №640/1449/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/1449/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лавренчук О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оссойо" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року позивач - ТОВ "Оссойо" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2019 року №013632411.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №640/1449/20 передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративну справу №640/1449/20 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено та не враховано надані суду докази.

Апелянт зазначив про те, що граничний строк сплати по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок припав на 18 липня 2019 року, проте позивачем узгоджену суму було сплачено 19 липня 2019 року та 22 липня 2019 року. Крім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що уточнюючою декларацією від 18 липня 2019 року №9156703023 було зменшено податкове зобов`язання, водночас відбулось збільшення недоїмски.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18 липня 2019 року ТОВ "Оссойо" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2019 року, яким уточнило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету за травень 2019 року та самостійно нарахувало штраф у зв`язку з виявленням помилки.

Згідно з квитанцією №2 уточнений розрахунок прийнято 18 липня 2019 року о 13:37 год.

Також позивач 18 липня 2019 року подав Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року, в якій відобразив показник 2 036 313,00 грн, що є сумою податкового зобов`язання з ПДВ та самостійно нарахованого штрафу, у зв`язку з чим сума податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) зменшено на суму податкового зобов`язання з ПДВ та самостійно нарахованого штрафу.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Оссойо", за результатом якої складено акт від 11 вересня 2019 року №1654/26-15-04-11-13, яким встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість визначених ст. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18 липня 2019 року №9156703023, граничний термін сплати 18 липня 2019 року, фактично сплачено 22 липня 2019 року, кількість днів затримки - 4, розмір штрафу 10%, сума боргу 1 970 003 грн, сума штрафної санкції 197 000,00 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18 липня 2019 року №9156703023, граничний термін сплати 18 липня 2019 року, фактично сплачено 19 липня 2019 року, кількість днів затримки - 1, розмір штрафу 10%, сума боргу 7 000 грн, сума штрафної санкції 700 грн.

Позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 25 вересня 2019 року №1-1/1100 до акту камеральної перевірки від 11 вересня 2019 року №1654/26-15-04-11-13.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 07 жовтня 2019 року №21752/10/26-15-04-11-18 залишило висновки акту перевірки від 11 вересня 2019 року №1654/26-15-04-11-13 без змін.

На підставі акту перевірки від 11 вересня 2019 року №1654/26-15-04-11-13 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2019 року №013632411, яким ТОВ "Оссойо" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 197070,30 грн.

Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подання позивачем 18 липня 2019 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок не є законодавчо визначеним способом погашенням податкового боргу та джерелом сплати платником податків узгодженого грошового зобов`язання у розумінні норм п.п. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст. 126 ПК України, оскільки платник податків (позивач) не погашав податковий борг, не сплачував грошове зобов`язання, а корегував податкове зобов`язання в сторону зменшення та достовірності, що виключає наявність самого податкового боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація (з ПДВ) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Як встановлено судом першої інстанції позивач направив 18 липня 2019 року до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Звітний період: липень 2019 року; звітний період, що уточнюється: травень 2019 року.

У рядку 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету "уточнюючого розрахунку вказано: 1 977 003 грн; у рядку 18.1 "сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв`язку з виправленням помилки (при позитивному значенні гр.6 р. 18) 59 310 грн".

Квитанція №2 містить інформацію про прийняття 18 липня 2019 року Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач 18 липня 2019 року подав Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року, яка отримана контролюючим органом 18 липня 2019 року. Граничний термін подання - 22 липня 2019 року.

Відповідно до пп. 1 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (далі - Порядок №21), якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу.

При цьому, у п. 1 та 2 розділу IV Порядку №21 визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не свідчить про погашення позивачем податкового боргу - узгодженого раніше грошового зобов`язання, для цілей застосування штрафу відповідно до положень ст. 126 ПК України, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, подання позивачем 18 липня 2019 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок не є законодавчо визначеним способом погашенням податкового боргу та джерелом сплати платником податків узгодженого грошового зобов`язання, оскільки платник податків корегував податкове зобов`язання в сторону зменшення, що виключає наявність самого податкового боргу.

Позивач фактично усував помилку допущену при визначені суми податкового зобов`язання, що тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань у встановленому порядку, уточнюючий розрахунок до податкової декларації не є передбаченими Податковим кодексом України підтверджуючим документом та формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, розмір яких залежить від суми саме юридично наявного у платника податків задекларованого грошового зобов`язання, а далі, погашеного у зв`язку з цим податкового боргу та кількості днів затримки сплати грошового зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем у зв`язку з подання уточнюючої декларації фактично збільшено, а не зменшено податкове зобов`язання, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2019 року, поданого позивачем 18 липня 2019 року, останнім уточнено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та самостійно нараховано штраф у зв`язку з виявленням помилки.

Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку