Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №320/16398/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16398/26 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту територіального контролю міста Києва, оформлене листом від 06.03.2026 № 064-4434, про призупинення дії контрольної картки № 25020069-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту територіального контролю міста Києва, яка полягає у ненаданні обґрунтованої відповіді по суті звернень позивача від 09.03.2026 (вх. № 064/5703), від 25.03.2026 (вх. № 064/ОП/Л-1163) та від 26.03.2026 (№ 064/Л-1163/1);

- зобов`язати Департамент територіального контролю міста Києва поновити дію контрольної картки № 25020069-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення без висування додаткових умов, які не пред`являлись при її видачі.

При цьому, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд зупинити дію рішення Департаменту територіального контролю міста Києва, оформленого листом від 06.03.2026 № 064-4434, про призупинення дії контрольної картки № 25020069-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення - до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення.

Вказана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до завдання позивачу істотної шкоди, яка є неминучою та безперервною на весь період розгляду справи судом.

Ухвалою Київського окружного адміцністративного суду від 21 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлений захід забезпечення позову не має ознак підміни вирішення спору по суті, а є саме тимчасовим заходом захисту прав скаржника на час розгляду справи.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що заявлений захід забезпечення позову - зупинення дії листа відповідача від 06.03.2026 № 064-4434 - повністю співмірний із заявленими позовними вимогами, так як цей захід:

1) безпосередньо стосується саме того рішення, яке оскаржується у позовній заяві;

2) є тимчасовим заходом, що діє лише на період розгляду справи судом;

3) не передвирішує справу по суті, а лише призупиняє виконання спірного акта;

4) є мінімально достатнім заходом, який забезпечує захист прав скаржника без зайвого втручання у компетенцію відповідача;

5) не порушує балансу інтересів сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що позовні вимоги не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті, що вбачається у даному спорі.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 може бути завдана невжиттям заходів забезпечення позову істотної шкоди є безпідставним, так як позивачем не надано жодного доказу у розумінні діючого законодавства (документи про зупинення робіт, розрахунки про необхідність збереження будівельних матеріалів, обладнання).

У відповіді на відзив позивачем наголошено на тому, що зупинення дії листа від 06.03.2026 № 064-4434 стосується саме того рішення, яке оскаржується. Оскільки такий захід тимчасовий, мінімально достатній і балансу інтересів сторін не порушує, тому громада міста Києва від поновлення дії картки нічого не втрачає: роботи провадитимуться на підставі вже наявних дозвільних документів.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи, подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на необхідність зупинення дії рішення Департаменту територіального контролю міста Києва, оформленого листом від 06.03.2026 № 064-4434, про призупинення дії контрольної картки № 25020069-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення - до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, зазначені у заяві про забезпечення позову мають перевірятись саме під час розгляду даної справи по суті, оскільки судом буде зупинення дії рішення Департаменту територіального контролю міста Києва, оформленого листом від 06.03.2026 № 064-4434 без розгляду самого спору щодо надання оцінки такому рішенню Департаменту територіального контролю міста Києва, оформлене листом від 06.03.2026 № 064-4434, про призупинення дії контрольної картки № 25020069-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій ст. 150 КАС України.

Крім того, як вірно відзначено судом першої інстанції, позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені.

Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

У даному випадку, звертаючись до суду із даною заявою заявником не наведено жодної обґрунтованої підстави для вжиття заходів забезпечення майбутнього позову. Крім того, заявником не обґрунтовані причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Так, заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова