Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №320/10485/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10485/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко ОМ.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 09.07.2021 №2/7.8-19-01/36298163 та №3/7.8-19-01/36298163, яким ТОВ «Агро-Техно-Сервіс» застосовано фінансові санкції.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв`язку з ненаданням документів про походження товарів з країн Європейського союзу, що надають право на застосування пільгової ставки мита під час їх імпорту.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 09.07.2021 №2/7.8-19-01/36298163 та №3/7.8-19-01/36298163.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки перевіркою, проведеною уповноваженим органом Словаччини встановлено не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті форми EUR.1 від 16.09.2019 № А 632613, у зв`язку із не задоволенням транспортного засобу (навантажувач Manitou) вимогам походження, передбаченим Додатку І до Регіональної конвенції про пан євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу І до Угоди, тому не може вважатись продукцією, що походить з ЄС, що вказує про правомірність оскаржуваного рішення.

На думку апелянта, суди касаційної інстанції визнають достатнім для донарахування податків факт отримання відповіді уповноважених органів іноземних держав з твердженням про не підтвердження преференційного походження товару (при наявності факту видачі та автентичності самого сертифікату).

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс», у відповідності до митної декларації від 10.10.2019 №125040/2019/221295 здійснило митне оформлення наступного товару: «телескопічний навантажувач для нерівної місцевості-універсальний навантажувач дизельний, самохідний, колісний з вилковим захватом, бувший у використанні, модель «Manitou MLT 735-120 LSU». Серійний номер 233833. Рік виготовлення - 2007. Двигун дизельний 4400 см3/91 кВт. Максимальна висота підйому 6,9 м, максимальна вантажопідйомність 3,5 т. В комплекті з ковшами. Торгівельна марка: «Manitou». Виробник: «Monitou BF». Країна виробництва: EU. Код товару згідно УКТ ЗЕД 8427 20 11 00.

Для митного оформлення вищевказаних товарів ТОВ «Агро-Техно-Сервіс» надано необхідні документи та здійснено всі платежі, а за результатами митного оформлення митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

На підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 № 143 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Агро-Техно-Сервіс» вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA125040/2019/221295 від 10.10.2019.

За результатами перевірки складено акт № 26/21/7.8-19-02/36298163 від 11.06.2021 та встановлено порушення:

- вимог частини 1 статті 257 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 21 223,13 гривень;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 4 244,62 гривень.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 25 467,75 гривні (у тому числі: ввізне мито 21 223,13 гривень та податок на додану вартість 4244,62 гривень).

20 липня 2021 року, позивачем отримало від Київської митниці Держмитслужби податкові повідомлення рішення:

- №2/7.8-19-01/36298163 від 09.07.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари на загальну суму 23 345,44 грн, що складається з суми збільшеного зобов`язання в сумі 21 223,13 грн та штрафних санкцій в розмірі 2 122,31 грн;

- №3/7.8-19-01/36298163 від 09.07.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 4 669,08 грн, що складається з суми збільшеного зобов`язанням в сумі 4244,62 грн та штрафних санкцій в розмірі 424,46 грн.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності вказаного сертифіката, недостовірність відомостей, що містяться в ньому, тому спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами частини першої статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (частина друга статті 44 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

У свою чергу, у силу вимог приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

При цьому, декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Статтею 44 МК України встановлено випадки обов`язкового подання сертифіката про походження товару.

Так, частиною третьою статті 44 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорт», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;

5) це передбачено міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України;

6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об`єктах України, які розташовані в полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України (частина четверта статті 44 Митного кодексу України).

З огляду на викладене вбачається, що необхідною умовою для незастосування особливих видів мита є подання органам доходів і зборів документів, що підтверджують країну походження товару, до яких віднесено сертифікат про походження товару, засвідчену декларацію про походження товару, декларацію про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

При цьому, слід зауважити, що Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Згідно із ст.ст. 26, 31 глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами - 2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Згідно зі ст. 13 Протоколу 1 до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Приписами ст. 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

У відповідності до статті 17 Протоколу 1 до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно пункту 1 ст. 16 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Статтею 18 Протоколу 1 передбачено випадки видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 після експорту товару, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або

(b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяці з дати видачі у країні експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни імпорту (стаття 24 Протоколу 1).

Таким чином, до товарів може бути відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за умови подання митниці: сертифіката з перевезення товарів EUR.1 протягом чотирьох місяців з дати видачі його у країні-експорту, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми; декларації інвойс протягом чотирьох місяців з дати видачі її у країні-експорту, але не пізніше двох років ввезення товарів, яких вона стосується від дня виникнення надміру сплаченої суми.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA125040/2019/221295 від 10.10.2019, про що складено акт № 26/21/7.8-19-02/36298163 від 11.06.2021.

Так, положеннями статей 257, 266 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 271 Митного кодексу України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито.

Пунктом 1 частини першої статті 276 Митного кодексу України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів пункту 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України, обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 Митного кодексу України передбачено можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Як свідчить зміст акту перевірки 26/21/7.8-19-02/36298163 від 11.06.2021, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Словаччини, в якому зазначено, що преференційне походження товару, вказаного у преференційному документі (сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 16.09.2019 №А632613 не підтверджено).

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем надано лист уповноваженого органу Словаччини мовою оригіналу.

У той же час, за відсутності офіційного перекладу вказаного документу, незрозуміло, яким чином відповідачем були зроблені висновки, відображені в акті перевірки.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вказане, оскільки в матеріалах справи, яка розглядається наявні відповіді уповноваженого органу Словаччини на запити митного органу України, на іноземній мові без перекладу, що надає підстави для висновку про неповне з`ясування усіх обставин, які були предметом дослідження працівників митного органу, які проводили перевірку, та надання висновків за результатами її проведення на підставі неналежних доказів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/22832/24.

До того ж, відповідач взагалі не надав будь-якої оцінки доводам позивача про наявність додаткових відомостей про країну походження товару.

Крім того, вказаний лист уповноваженого органу Словаччини не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Так, згідно висновку спеціаліста від 03.07.2020 №266700 з проведення обстеження машин на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації вбачається, що супровідні документи на навантажувач телескопічний Manitou MLT 735-120 LSU в наявності, заводські (ідентифікаційні) номери машина та реквізити, записи у реєстраційних, супровідних документах не піддавались змінам або фальсифікації.

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом на підставі якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ може бути визнано не чинним, підробленим чи недійсним лише у встановленому законом порядку.

При цьому, факту визнання недійсним сертифіката з перевезення товару EUR.1 відсутній.

Також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом.

У даному випадку, позивачем в повному об`ємі сплачено всі обов`язкові митні платежі, подано всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару.

Слід зазначити, що відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Враховуючи те, що відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, тому при митному оформленні поставленого товару позивачем не було порушило вимог чинного законодавства та має право на розмитнення партій товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Таким чином, висновок про походження товару - «телескопічний навантажувач для нерівної місцевості-універсальний навантажувач дизельний, самохідний, колісний з вилковим захватом, бувший у використанні, модель «Manitou MLT 735-120 LSU». Серійний номер 233833», митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 10.10.2019 року №UA125040/2019/221295, на підставі сертифікату EUR.1 від 16.09.2019 №А632613 з ЄС, має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 до Угоди.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення 09.07.2021 №2/7.8-19-01/36298163 та №3/7.8-19-01/36298163, є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко