Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №288/468/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/468/26

Провадження № 1-кп/288/100/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026060660000011 від 04 лютого 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Андрушки, Попільнянського району Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з середньою освітою, офіційно непрацюючої, одруженої, яка на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судимої,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що ОСОБА_4 протягом 2025 року неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.

Зокрема, 27.05.2025 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння залишила без нагляду останнього на землі в подвір`ї, в той час як сама знаходилася у будинку, чим могла створити загрозу життю та здоров`ю дитини.

За вказані дії, постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.06.2025 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп.

Надалі, незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язків по вихованню дитини, 29.08.2025 о 19 год. 20 хв. ОСОБА_4 , повторно протягом року ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та здійснення належного догляду за своїми малолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, залишила дітей без нагляду на декілька днів самих вдома, чим могла створити загрозу життю та здоров`ю дітей.

За вказані дії, постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07.10.2025 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп.

В подальшому, ОСОБА_4 , будучи матір`ю малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, посягаючи на основні принципи моральності у сфері виховання дітей, всупереч вимогам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 21.02.1990, вимог ст.3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, приписів ч.2 ст.150 ст.155 Сімейного Кодексу України, приписів ст.ст.11,12,35 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких зобов`язана виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний

розвиток, поважати гідність, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, нести відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, ігноруючи вказані вимоги, розуміючи суспільно небезпечність таких дій, злісно нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний розвиток та розуміючи суть покладених на неї вимог щодо забезпечення виховання дитини, не створила належні та безпечні умови для проживання, фактично не піклувалася про фізичний стан свого сина ОСОБА_5 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.

Зокрема, 03.02.2026 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 з метою розпивання алкогольних напоїв домовилася про зустріч зі своїм знайомим ОСОБА_7 на березі річки, яка знаходиться поблизу вул. Заводська в с. Андрушки Житомирського району Житомирської області. Після цього, ОСОБА_8 , не звертаючи уваги на низьку температуру повітря у навколишньому середовищі, яка була -11 °C, взявши з собою малолітнього сина ОСОБА_5 , прибула на зазначену водойму, де розпивала спільно з ОСОБА_7 алкогольні напої.

В цей час, ОСОБА_4 , вживаючи алкогольні напої, будучи із малолітнім ОСОБА_5 на відкритій ділянці місцевості, при цьому достовірно знаючи, що її син, внаслідок малолітства перебуває в безпорадному стані, обумовленому низьким віковим, фізичним та розумовим розвитком позбавлений можливості самостійно вжити заходів до самозбереження, залишила його без належного нагляду на тривалий час, який перебував на березі водойми до 22 год. 30 хв того ж дня, при низькій температурі повітря.

Внаслідок злісного невиконання ОСОБА_4 встановлених законом обов`язків по догляду за малолітнім сином ОСОБА_5 , залишенням останнього без належного нагляду, легковажності та байдужості до його долі, останній отримав тілесне ушкодження у вигляді відмороження правої ступні II ступеня, внаслідок чого ОСОБА_5 був госпіталізований до КНП «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради.

Безвідповідальне ставлення ОСОБА_4 до настання тяжких наслідків щодо малолітнього сина полягає в тому, що ОСОБА_4 залишила дитину без належного нагляду на відкритій місцевості берегу річки при низькій температурі повітря, усвідомлюючи всі можливі ризики для життя та здоров`я малолітнього сина, та повинна була передбачити небезпеку для його життя та здоров`я.

Своїми умисними діями, які виразились у злісному невиконанні батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення передбачене статтею 166 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України визнала повністю, просила суд не позбавляти волі так як народила ще одну дитину якій тільки 1 місяць..

Сторона обвинувачення - прокурор в судовому засіданні просить суд визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, призначити два ріки іспитового строку, та покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ст. 76 Кримінального кодексу України.

Представник потерпілого – ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, якій просила судові засідання проводити без її участі, на міру покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення і беручи до уваги, що не оспорювала фактичні обставини кримінального провадження та судом встановлено, що обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин а також відсутні сумніви у добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Заслухавши думку сторін суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченої доведеною повністю та аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, кваліфікує дії ОСОБА_4 за статтею 166 КК України, які виразились у злісному невиконанні батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Обираючи обвинуваченій міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст.66 КК України, не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 ( ОСОБА_8 ), відповідно до частини 1 статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, в Попільнянській лікарні на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, ніде ніколи не працювала, притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, дитина ( ОСОБА_5 ), яка до червня місяця 2026 року проживала з обвинуваченою, взята на облік з 09 жовтня 2025 року, як дитина яка перебуває в складних життєвих обставинах.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Зважаючи на те, що обвинувачена нещодавно народила, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання.

На думку суду, призначення покарання, передбачене санкцією ст. 166 КК України, із одночасним звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в ході проведення досудового розслідування не заявлявся.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлені.

Пропонована винагорода викривачу відсутня.

У даному кримінальному провадженні арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України та призначити ОСОБА_4 за статтею166 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням 2( два ) роки іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до частини першої статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. З підстав заперечення

обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_1