Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №285/3219/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3219/26

провадження № 3/0285/1323/26

30 липня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення

відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

громадянина України, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області,

який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,–

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 21.05.2026 о 12:10 год в с Стриєва по вул Баранівська керував транспортним засобом, трактором «ЮМЗ 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким не мав права керувати, оскільки не отримував посвідчення водія тракториста відповідної категорії.

В заяві до суду від 30.07.2026 ОСОБА_1 не заперечив обставин, викладених у протоколі, свою вину у вчиненому визнав повністю, висловив розкаяння з приводу своїх дій. У цій же заяві його батько ОСОБА_3 просив не карати суворо сина.

Дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту – ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Підставою для складання відносно ОСОБА_1 поліцією протоколу стало порушення ним вимог п.2.1.а ПДР, згідно із якими водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671622 від 21.05.2026;

даними диску з відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 трактором «ЮМЗ 6» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Досліджені судом докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, відтак його слід визнати винним у його вчиненні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є його щире розкаяння та вчинення порушення, будучи неповнолітнім.

Обставин, які б обтяжували його відповідальність, не встановлено.

Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Також, відповідно до вимог ст.13 КУпАП до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, а у разі вчинення цими особами адміністративних правопорушень, зокрема передбачених ст.ст.121-127, 130 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст.185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за судовим рішенням до особи, визнаної винною у вчиненні правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод винного. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання – це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових правопорушень. З моральної точки зору, виправлення винної особи і є кінцевою метою покарання.

У своїх рішеннях щодо проваджень за участю неповнолітніх Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що неповнолітні потребують особливого захисту та підтримки через їхню вразливість та недостатній життєвий досвід, зокрема, права на доступ до адвоката, розуміли суть звинувачень та мали можливість ефективно захищати свої інтереси. У разі участі неповнолітніх у кримінальних провадженнях, застосовуються спеціальні правила та процедури, що враховують їхній вік та вразливість.

Відповідно до Конвенції про права дитини Держави-учасниці, серед іншого, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту.

При призначенні виду стягнення беру до уваги: характер вчиненого правопорушення; особу ОСОБА_1 , який на момент вчинення правопорушення був неповнолітнім; всі обставини справи в їх сукупності.

Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м`якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, адміністративне стягнення має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а тому приходжу переконання, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень може бути досягнуто при застосуванні до нього заходу впливу у вигляді попередження, передбаченого ст.24-1 КУпАП.

Це буде необхідним і достатнім, сприятиме можливій зміні поведінки неповнолітньої особи, формування в неї нової моделі поведінки та відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.

Керуючись статтями 24-1, 280, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП,

та застосувати до нього захід впливу у вигляді попередження, передбаченого ст.24-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин