Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №162/1104/20 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1104/20

Провадження № 1-кп/162/35/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 30.08.2020 за № 12020030140000197 про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має двох дітей, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.146 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 29 серпня 2020 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в урочищі Лагуна на березі озера Люб`язь, що навпроти будинку № 23 по вулиці Двірській у селі Люб`язь Любешівського району Волинської області, на ґрунті ревнощів під час конфлікту з ОСОБА_9 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою помсти за моральну образу, умисно, заподіяв тілесні ушкодження, завдавши 5-6 ударів кулаками обох рук в обличчя потерпілого. Коли ОСОБА_9 присів, а згодом впав, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що цим заподіює потерпілому особливо сильний фізичний біль і моральні страждання, завдав йому ще не менше 5-6 ударів ногами у різні ділянки тіла, в тому числі, по тулубу, верхніх і нижніх кінцівках та по голові.

У подальшому того ж дня, переїхавши на автомобілі «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відстань близько 1,5 км в урочище Дамба, що між селами Люб`язь і Підкормілля Любешівського району Волинської області, близько 22 години ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що цим заподіює потерпілому особливо сильний фізичний біль і моральні страждання, кулаками обох рук завдав потерпілому ОСОБА_9 приблизно 5-6 ударів в обличчя, а коли останній впав, продовжив його бити ногами, завдавши не менше 10 ударів у різні ділянки тіла.

За викладених обставин ОСОБА_7 впродовж всього часу завдав ОСОБА_9 не менше 29 ударів у різні ділянки тіла, чим умисно заподіяв тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої верхньої повіки, забійної рани правої вушної раковини, забійної рани спинки носа, забійної рани в ділянці правого кута рота, забійної рани в правій бічній ділянці живота, забійної рани в правій клубовій ділянці, синця в ділянці лівої очниці, синця в ділянці правої очниці, крововиливів в слизову оболонку верхньої та нижньої губ, перелому кісток носа, переривчастого синця передньої поверхні грудної клітки зліва з множинними лінійними саднами, переривчастого синця в ділянці передньої поверхні грудної клітки справа, синця по задньо-бічній поверхні грудної клітки справа, синця в ділянці задньої поверхні грудної клітки зліва, синця в ділянці передньої черевної стінки, синця в ділянці попереку зліва, синця в ділянці нижньої третини лівого передпліччя, садна по тильній поверхні лівої кисті, синця в ділянці правого надпліччя, п`яти синців в ділянці правого плеча, синця в ділянці правого ліктьового суглобу, крововиливів в м`які покрови голови збоку їх внутрішньої поверхні в обох лобних ділянках, крововиливів в обидва скроневі м`язи, крововиливів в місцях фіксації грудинно-ключично-соскоподібних м`язів та в тканину самого лівого грудинно-ключично-соскоподібного м`язу, переломів 3, 4, 6 ребер справа по середньоключичній лінії та 8 ребра справа по передній пахвинній лінії, переломів 8, 9 ребер зліва по лопатковій лінії та 10, 11 ребер зліва по біляхребтовій лінії з крововиливами в міжреберні м`язи та м`язи грудної клітки в місцях переломів, забоїв з крововиливами лівої легені, розтрощення крила правої клубової кістки, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності призвели до розвитку травматичного шоку тяжкого ступеня та настання смерті ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, тобто небезпечних для життя в момент їх заподіяння, вчинених способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

При цьому, ОСОБА_7 29 серпня 2020 року близько 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в урочищі Лагуна на березі озера Люб`язь, що у селі Люб`язь Любешівського району, навпроти будинку № 23 по вулиці Двірській, після нанесених численних ударів у різні ділянки тіла потерпілого ОСОБА_9 , спричинивши цим особливо сильний фізичний біль і моральні страждання та подолавши таким чином волю потерпілого до опору, здійснюючи намір на незаконне позбавлення волі людини, діючи за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, не допустивши потерпілого в салон автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , примусово помістили ОСОБА_9 у багажне відділення вказаного автомобіля, наказавши йому сідати у багажник, створивши цим зовнішні перешкоди для його вільного пересування.

У такий спосіб ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перевезли потерпілого ОСОБА_9 у багажнику автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зважаючи на фізичні страждання від такого поміщення, обумовлені утриманням в умовах, які позбавляли зору, слуху, просторової орієнтації, до урочища Дамба, що на відстані приблизно 1,5 км від попереднього місця і розташоване між селами Люб`язь і Підкоромілля Любешівського району, де ОСОБА_7 , допомігши ОСОБА_9 вийти з багажного відділення автомобіля, продовжив нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що мали характер особливого мучення. Пізніше, помивши потерпілого у ставку від крові, яка утворилась від нанесених ударів, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на незаконне позбавлення волі людини ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, взявши під руки ОСОБА_9 , примусово помістили потерпілого вдруге до багажного відділення автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та перевезли до домогосподарства останнього по АДРЕСА_2 , де, діставши потерпілого з багажного відділення вказаного автомобіля, залишили біля стіжка соломи.

Таким чином, умисними діями, направленими на незаконне позбавлення волі особи потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України вину визнав частково, а за ч.2 ст. 146 КК України не визнав вини у повному обсязі та повідомив суду таке. Ввечері 29 серпня 2020 року до нього додому приїхали ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на автомобілі останнього. Після чого вони разом поїхали в магазин, придбали алкоголь та по дорозі на озеро забрали із собою ОСОБА_9 . Обвинувачений вказав, що точно не пам`ятає, хто запропонував забрати ОСОБА_9 , та припустив, що ОСОБА_12 . Приїхавши до озера Люб`язь , випивали. У них з ОСОБА_9 виник конфлікт, що переріс у бійку. Першим удар наніс ОСОБА_9 у живіт та груди, три рази, а в подальшому - він ОСОБА_14 два - три рази в лице та ще пару разів по тілу, коли той впав. Переїхали в сторону Підкормілля на ставок. Під час руху ОСОБА_9 був у багажнику, бо як впав під час бійки, вимазався і його ОСОБА_12 не пустив у салон, запропонували в багажник, на що він погодився. Обвинувачений не пам`ятає, чи кришка багажника була закритою під час руху, не чув, щоб ОСОБА_9 стукав чи кричав із багажника. Біля ставка випили, знову побилися. Хто був ініціатором бійки на ставку, не пригадує. Наніс ОСОБА_9 ударів 10-15 руками, ногами, він падав, той знову бив. Коли побилися, пішли до води, помилися. У воду ходили разом з ОСОБА_9 лише на Дамбі . Далі просив ОСОБА_12 завезти ОСОБА_9 на приймальне, бо як мив, бачив у нього кров біля ребер. ОСОБА_12 не послухав, поїхали до хати ОСОБА_9 . Перед тим ОСОБА_9 знову в багажник. Хто йому допоміг у багажник залізти, не пам`ятає. Всі решта були в салоні. Коли приїхали до ОСОБА_9 додому, допоміг йому вийти з багажника. Визвав швидку. ОСОБА_9 попросив води попити, він приніс з хати води, той попив. Подзвонили зі швидкої, вказали, що не знають, куди їхати. Вийшов на дорогу, показав. Медик швидкої сказала, що ОСОБА_9 давно мертвий, і нічого не робила. Викликала поліцію і все. Визнав, що наносив ушкодження потерпілому, але не визнав, що саме від його ударів ОСОБА_9 помер. Волі він нікого не позбавляв і не викрадав, ОСОБА_9 з усім погоджувався. Не бачив, щоб хтось із хлопців наносив удари ОСОБА_9 , але відходив і не знає, що відбувалось у той час. Щодо цивільного позову зазначив, що змінені позовні вимоги - це незаконне збагачення, не згідний з такими вимогами, але визнає позов частково, при цьому суму, яку визнає, назвати не може. Відразу після події його мати передавала кошти для потерпілого у розмірі 15-16 тисяч гривень.

Потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що йому стало відомо про смерть сина ОСОБА_17 із телефонного дзвінка про це старшого сина ОСОБА_18 . Відразу поїхали в Люб`язь . Приїхавши на місце, побачили тіло, воно було огороджене. ОСОБА_17 лежав із витягнутою догори рукою. Обличчя було побите до невпізнання. Знизу, де ребра, у нього була дирка, схожа на ножове поранення. Крові ніде не було. ОСОБА_7 теж перебував на тому місці. На тілі ОСОБА_7 ніяких ушкоджень не було, лише кров засохша, вище на руках. На запитання, що то за кров, ОСОБА_7 відповів, що надавав допомогу ОСОБА_17 . Тоді його забрала поліція. ОСОБА_5 відомо про попередні неодноразові конфлікти між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Обвинуваченому одному ніколи не вдавалося побити ОСОБА_17 . Справедливим потерпілий вважає найсуворішу міру покарання для ОСОБА_7 . Потерпілий вказав, що смерть сина стала дуже великою, болючою втратою. Послався на значне погіршення здоров`я у зв`язку з цією втратою, отримав другу групу інвалідності. Будь-яких коштів на карту чи поштовим відправленням у рахунок відшкодування шкоди від ОСОБА_7 потерпілий не отримував.

Свідок ОСОБА_19 суду повідомила, що працювала в той час фельдшером швидкої медичної допомоги. Був виклик, побили чоловіка, виїхала на виклик у с. Люб`язь. Диспетчер «103» дає телефон особи, яка викликала, щоб телефонувати при потребі. Коли телефонувала, мова була нечіткою, подумала, що особа, яка викликала швидку, перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Запитувала точну адресу, куди їхати, але нічого не розуміла, що відповідають. Тоді попросила вийти до дороги. До них вийшов чоловік, це був ОСОБА_7 , поїхали за ним. Заїхали за сарай, де на соломі лежав чоловік. Було темно. Оглянула того чоловіка, викликала поліцію, подзвонила старшому лікарю. Оскільки пройшло багато часу, може не пригадати деталей. Чоловік лежав горілиць, одяг на ньому був мокрий, після огляду зрозуміла, що він мертвий. Відсутність серцебиття, відсутність дихання, відсутність кровообігу, рана була ніби помита на спині, крові з рани не було, задубіння і трупні плями. Коли є трупне задубіння і плями, надання допомоги не має змісту, людина мертва. Тіло було холодним. На виклик приїхали за 10-15 хвилин після виклику. За такий проміжок часу тіло не може захолонути так швидко, він давно вже був мертвим. Була рана на спині знизу, ніби ножем порізана, але добре оглянувши, зрозуміла, що то ребро вилізло. Наголосила, що крові в рані не було, якби людина була жива, кров сочилася б. Лице було чорне, тобто збите сильно та великий набряк від цього. Він був застиглий в одному положенні. Реанімація була беззмістовною. Вона пропрацювала 37 років, з них на швидкій - 30 років. На її суб`єктивну думку, з часу його смерті до її приїзду пройшло багато часу, оскільки охолодження тіла відбувається поступово, а він був геть холодним. Після огляду, для впевненості, прикладала дефібрилятор, впевнилась, що там нуль, а також провела кардіограму. Він був мертвим. Все це зафіксувала в документах, які здають на швидку в Луцьк. Дочекалась СОГ, не пам`ятає, хто ще був на місці.

Свідок ОСОБА_21 суду вказав, що в серпні 2020 року вони приїхали додому до обвинуваченого з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 автомобілем останнього. ОСОБА_12 з ОСОБА_7 куми. ОСОБА_12 ставив «могорич» за народження сина. ОСОБА_7 запропонував поїхати до ОСОБА_9 , де забрали останнього та поїхали на озеро Люб`язь . Сиділи випивали, почались з`ясування відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Вже не пам`ятає послідовності всіх дій, багато часу пройшло. Пам`ятає, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_9 по обличчю. ОСОБА_9 під час бійки падав, піднімався. ОСОБА_7 його бив руками і ногами. Сиділи тоді близько біля води. Після побиття у ОСОБА_9 була кров, синяки, він був грязний, мокрий, весь у крові. Попередньо через це його власник авто в салон не пустив, він сів у багажник. Переїхали на сусідній ставок. Вийшли і, мабуть, вмивали ОСОБА_9 на ставку, не пам`ятає тоді бійки. ОСОБА_9 був побитий та п`яний, сам не в змозі був умиватись, тому вони вмивали його. Потім поїхали до ОСОБА_9 додому, тоді ніч була, не пам`ятає ,куди саме під`їхали. Крім ОСОБА_7 ОСОБА_9 ніхто не чіпав, бо від них відходили. Кришка багажника точно була відкрита, коли ОСОБА_9 там перебував. Ідея помити потерпілого була ОСОБА_7 , він коли схолов, вирішив допомогти ОСОБА_9 . ОСОБА_9 на озері сам був в змозі залізти в багажник, а вже коли приїхали до ставка - виходив з допомогою, сам не міг. Коли мили, то в нього була рана типу дірка, де він її отримав, не може сказати, не пам`ятає, може під час падіння десь наштрихнувся на щось, не знає. ОСОБА_9 сильного супротиву ОСОБА_7 не чинив. ОСОБА_7 приревнував свою жінку до ОСОБА_9 - з цього приводу почався конфлікт. Свідок з ОСОБА_7 підводили ОСОБА_9 до машини після того, як помили, допомогли йому залізти багажник, а самі сіли в салон. Багажник був відчинений. ОСОБА_9 просився додому. ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_12 завезти потерпілого в лікарню, проте вирішили, що ОСОБА_7 викличе швидку, оскільки лише в нього був працюючий телефон, бо в їхніх телефонах заряди сіли, так як вони декілька днів пили, не заряджаючи їх. По приїзду додому до ОСОБА_9 , він точно був живий. Не пам`ятає, хто йому допомагав вийти з багажника. Поїхали з того місця, куди привезли потерпілого. Напевно, підсвідомо втікали з того місця. ОСОБА_9 біля ставка стогнав та просив, щоб завезли його додому. Надягнули на нього чиюсь футболку, бо було прохолодно, але не пам`ятає, чию, не його точно. ОСОБА_9 тоді їхав у шортах і без футболки. Не чув, як ОСОБА_7 викликав швидку. Суперечка по дорозі була між ОСОБА_22 та ОСОБА_7 , щоб ОСОБА_9 завезти на приймальне. ОСОБА_12 вказав, що на приймальне не поїде і тоді ОСОБА_7 згодився викликати швидку по приїзду до будинку. ОСОБА_9 до стіжка сіна підвезли. Свідок вийшов з ОСОБА_7 з автомобіля і допомогли вийти ОСОБА_9 , він сів на траву і вони поїхали, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9 залишились. Коли від`їздили в напрямку Підкормілля, зустріли по дорозі швидку. Додому не доїхали, поламався автомобіль, заглох, спихали його з траси метрів 100 у хащі. Після цього пішли додому через Дамбу напряму. Не пам`ятає, о котрій дійшли додому. О 5-6 ранку його вже забрали в поліцію.

Свідок ОСОБА_23 під час судового засідання повідомив, що вони з ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були разом біля озера ОСОБА_25 та ОСОБА_9 там виникла бійка на підставі ревнощів. Це було в серпні 2020 року, у свідка тоді народився син 27 серпня. Усі вживали спиртні напої, а він ні, бо був за кермом. Їхали на його автомоблілі. Чиєю була пропозиція їхати до озера, не пам`ятає. Бились двох ОСОБА_7 і ОСОБА_9 . У бійку не втручався, був біля машини. Повідомив, що внаслідок отриманого поранення (останній є військовослужбовцем ЗСУ - медичні довідки щодо факту перенесеного поранення наявні в матеріалах провадження) він не пам`ятає всіх обставин та вказав, що надавав свої пояснення у попередніх судових засіданнях. Оскільки вони надавалися під присягою, то в цілому відповідають тим обставинам, що відбувалися. У зв`язку із вказаним, свідку ОСОБА_12 за клопотанням сторони обвинувачення, яке не заперечувалося стороною захисту, було запропоновано прослухати надані ним 14.04.2021 пояснення під час розгляду справи попереднім складом суду.

Свідок на той час повідомляв таке. 27.08.2020 у ОСОБА_22 народився син. 29.08.2020, коли подзвонив ОСОБА_7 , вони з ОСОБА_24 і ОСОБА_10 були разом і попрямували до нього. По приїзду побачили, що уся сім`я ОСОБА_7 на подвір`ї перебирала картоплю. Всі вони випили горілки, жінки вина. ОСОБА_7 відкликав ОСОБА_12 і в розмові повідомив про можливі зради його дружини (сестри ОСОБА_12 ) з ОСОБА_9 , оскільки в нього були якісь телефонні записи, що це підтверджували. На цю інформацію ОСОБА_12 вказав, що це їхні сімейні обставини. Пізніше після 17 години всі з хлопцями поїхали до магазину, купили ще алкоголю. Коли проїздили біля ОСОБА_9 , ОСОБА_7 сказав заїхати до нього. Під`їхавши до домогосподарства ОСОБА_9 , ОСОБА_7 пішов забрав його і вони усі вп`ятьох поїхали на озеро. ОСОБА_9 вийшов до них у шортах та без футболки. За пропозицією ОСОБА_7 вони попрямували в Лагуну . Там біля столика усі, спілкуючись, розпивали спиртні напої. ОСОБА_7 почав з`ясовувати відносини з ОСОБА_9 щодо стосунків з його дружиною. Почалась бійка. Удар наніс першим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 впав. У процесі їхнього конфлікту ОСОБА_7 вмикав якийсь звукозапис на телефоні. Коли розпочалась бійка між ними, решта їх залишили, відійшли до машини. ОСОБА_12 не спостерігав за бійкою, але бачив, як ОСОБА_7 далі бив ОСОБА_9 руками та ногами. Коли бійка завершилась і усі підійшли, то побачили, що ОСОБА_9 сидів навприсядки, у нього було побите обличчя та весь вимазаний в калищі. ОСОБА_9 був при свідомості та відмовлявся від тих обставин, у яких звинувачував його ОСОБА_7 . Потому ОСОБА_7 запропонував переїхати в інше місце. ОСОБА_12 сказав, що не пустить ОСОБА_9 у машину, бо він вимазаний, та запропонував, щоб останній сідав в багажник, пішовши заводити машину, у цей час хлопці сідали в машину. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сіли позаду, ОСОБА_7 - біля ОСОБА_12 . ОСОБА_9 був у багажнику, як він там розміщувався - не знає, не бачив, як він туди сідав. По приїзду на Дамбу , на відстані від Лагуни півтора кілометри, вже сутеніло, всі повиходили з машини, а ОСОБА_12 відкрив капот, бо під час руху були несправності, тому не бачив, як хто виходив з машини. Коли завершив ремонт, то бачив, як ОСОБА_7 підтримував ОСОБА_9 . Хлопці там ще випили і вони поїхали. Коли під`їхали до ОСОБА_9 подвір`я до хліва, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вийшли. ОСОБА_12 з машини не виходив, бо знову машина закипіла і вони з ОСОБА_10 та ОСОБА_24 поїхали. По дорозі машина зламалась (зліз патрубок), ОСОБА_12 її ремонтував. По ОСОБА_10 хтось виїхав його забрав. А вони з ОСОБА_24, так і не відремонтувавши автомобіль, залишили його та пішли пішки додому. По дорозі до будинку ОСОБА_9 . ОСОБА_21 пропонував ОСОБА_7 викликати швидку. Під час поїздок багажник був відкритий. ОСОБА_12 не міг пояснити, чому він не вчинив будь-яких дій для припинення побиття ОСОБА_9 . Вказував, що метою поїздок до озера та дамби був відпочинок та пригощання друзів з нагоди народження сина. Якою була причина переїзду з Лагуни до Дамби пояснити не міг, та вказав, що це була пропозиція ОСОБА_7 , як і запросити на озеро ОСОБА_9 .

Прослухавши вищевикладені пояснення, свідок ОСОБА_23 у цілому їх підтвердив, однак застеріг, що після отриманого поранення багато не пам`ятає з того, що було до поранення, у тому числі обставин, які з`ясовуються судом.

Свідок ОСОБА_28 , заявлений стороною обвинувачення, на час розгляду справи вважається таким, що зник безвісти (довідка військової частини доєднана до матеріалів кримінального провадження). У зв`язку із вказаним судом було задоволено клопотання прокурора, щодо якого не заперечувала сторона захисту та досліджено показання вказаного свідка, надані в судових засіданнях 26.02.2021, 24.06.2021, 21.12.2023 під час розгляду кримінального провадження попередніми складами суду.

Свідок на той час повідомляв таке. ОСОБА_10 разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_12 29 серпня приїхали автомобілем останнього до ОСОБА_7 . У ОСОБА_12 народився син, вони святкували, вживали алкогольні напої. По приїзду до ОСОБА_7 його сім`я перебирала картоплю. ОСОБА_12 з ОСОБА_7 на короткий проміжок часу десь від`їздили. По приїзду всі вони четверо сіли в машину і за ініціативою ОСОБА_7 поїхали до ОСОБА_9 додому, де забрали останнього з собою. ОСОБА_9 вийшов у шортах та тапках, сам сів в автомобіль. По дорозі до озера ніяких конкретних розмов не було, розмовляли на побутові теми. Приїхавши до озера, ОСОБА_9 з ОСОБА_7 відійшли, у них виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 кричав щось з приводу зради і ревнощів та вдарив ОСОБА_9 ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 стояли біля автомобіля на відстані метрів 15-20, не втручаючись. ОСОБА_12 сказав, що конфлікт виник у зв`язку зі зрадою дружини ОСОБА_7 з ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_9 падав, ОСОБА_7 бив його ногами. У ОСОБА_9 була кров з носа, вони з ОСОБА_7 зайшли у воду, де ОСОБА_9 умивався. У воді вони не билися. Після бійки усі сіли в автомобіль. ОСОБА_12 за кермом, ОСОБА_7 збоку, ОСОБА_29 ззаду. ОСОБА_12 сказав не сідати ОСОБА_9 у салон, бо він у крові, ОСОБА_9 погодися сісти в багажник. У той час нікого на Лагуні не було, лише човни далеко на воді. Переїхали до іншого місця, до Дамби , вже сутеніло. По приїзду усі далі випивали, розмовляли. ОСОБА_7 з ОСОБА_9 знову відійшли, розмовляючи про зраду, на відстань 7-8 метрів і знову почали конфліктувати та битися. ОСОБА_7 вмикав аудіозапис на своєму телефоні, ОСОБА_9 все заперечував. Саму бійку ОСОБА_10 не бачив, чув, що наносяться удари. ОСОБА_9 просив не бити. Ніхто не хотів втручатись в їх особистий конфлікт на грунті ревнощів. Після бійки ОСОБА_7 , тримаючи ОСОБА_9 , підвів його до води та вмивав. ОСОБА_9 мав садна в районі ребер та побите лице, кров йшла з носа та рота. ОСОБА_9 просився, щоб його завезли додому, стогнав та просив пити. ОСОБА_7 надягнув на ОСОБА_9 свою футболку, як помив його. ОСОБА_7 допомагав ОСОБА_9 підійти до автомобіля та знову помістив у багажник. ОСОБА_7 сказав: « ОСОБА_17 , сядеш у багажник», ОСОБА_9 погодився. ОСОБА_7 йому допомагав і закрив кришку багажника. ОСОБА_21 запропонував викликати швидку. ОСОБА_7 сказав, що викличе швидку, коли приїдуть до ОСОБА_9 . Далі поїхали до ОСОБА_9 додому. По приїзду ОСОБА_7 вийшов, відкрив багажник, допоміг вилізти ОСОБА_9 ОСОБА_9 стогнав. Вони поїхали. ОСОБА_7 і ОСОБА_9 лишились. По дорозі від будинку ОСОБА_9 бачили, що їхала швидка, зрозуміли, що то до ОСОБА_9 . Всі дії відбувались за вказівкою ОСОБА_7 . ОСОБА_10 повідомив, що того дня вранці в нього вдома пили горілку, тоді поїхали до ОСОБА_7 , де теж вживали горілку, на Лагуні - вино, а на ставку - пиво. Переїздили з Лагуни , бо ОСОБА_7 сказав, що десь треба прийнятися. Біля ставка було не менше 10 ударів, у більшості ногами. ОСОБА_7 бив ОСОБА_9 і на Лагуні, і біля Дамби ногами та руками, в тому числі, коли ОСОБА_9 лежав на землі. Ніхто не пробував спинити ОСОБА_7 , він казав щоб не вмішувались в їх стосунки.

Врахувавши факт об`єктивної неможливості повторного допиту свідка ОСОБА_28 в суді з поважних причин при новому судовому розгляді, а також допитавши свідка ОСОБА_23 за вищевикладених обставин, заслухавши пояснення вказаних осіб, надані під час розгляду справи попередніми складами суду, оцінюючи такі пояснення з точки зору допустимості, належності та достовірності, суд враховує, у тому числі, що права сторони захисту під час допиту цих свідків у суді під час попереднього розгляду були забезпечені в повному обсязі, отож перешкод для їх врахування при прийнятті рішення суд не вбачає та приймає на рівні з іншими отриманими під час судового розгляду доказами.

Свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , відповідно рідна сестра та мати обвинуваченого, відмовились від надання показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, не зважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим за ч.2 ст. 121 КК України та повного невизнання за ч.2 ст.146 КК України, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, зокрема:

- рапортом чергового служби «102» про виявлення трупа ОСОБА_9 у селі Люб`язь Любешівського району, про що поліцію повідомила ОСОБА_19 о 23 годині 17 хвилини 29 серпня 2020 року (Т. 2 а.с. 11);

- протоколом огляду речей від 02.09.2020 під час огляду автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було вилучено усі чотири колеса транспортного засобу (Т. 2 а.с. 28-32);

- висновком трасологічної експертизи № 635 від 07 жовтня 2020 року, відповідно до якого слід шини транспортного засобу, який виявлений і відкопійований поблизу будинку № 2а по вул. Садовій у селі Люб`язь Волинської області, залишений такою ж (за конструкцією, формою та характеристикою протектора) шиною, як і чотири шини коліс автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (Т. 2 а.с. 35-38);

- протоколом огляду місця події від 30.08.2020 з додатками, де в ході огляду берега озера Люб`язь зі сторони будинку № 23 по вулиці Двірській села Люб`язь Любешівського району на траві виявлено сліди боротьби (а саме розриття ґрунту без ідентифікуючих ознак) та масивні плями речовини бурого кольору. Змиви речовини бурого кольору вилучено (Т. 2 а.с. 40-44);

- протоколом огляду місця події від 30.08.2020 з додатками, під час якого оглянуто ділянки єгерського обходу № 2 Національного парку «Прип`ять-Стохід», що між селом Підкормілля Любешівського району та автодорогою Р-14, виявлено та вилучено траву з ґрунтом, дві серветки, штани чорного кольору, усе із слідами речовини бурого кольору, а також недопалок сигарети «М-1» та тапочки чорного кольору (Т. 2 а.с. 47-54);

- оглядом трупа ОСОБА_9 , проведеного з 12 години 05 хвилин по 12 годину 40 хвилин 30 серпня 2020 року - дактилоскоповано труп ОСОБА_9 , вилучено одяг (Т. 2 а.с. 66, 67);

- висновком судово-медичної експертизи № 59 від 17 листопада 2020 року, згідно з яким на тілі трупа ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої верхньої повіки, забійної рани правої вушної раковини, забійної рани спинки носа, забійної рани в ділянці правого кута рота, забійної рани в правій бічній ділянці живота, забійної рани в правій клубовій ділянці, синця в ділянці лівої очниці, синця в ділянці правої очниці, крововиливів в слизову оболонку верхньої та нижньої губ, перелому кісток носа, переривчастого синця передньої поверхні грудної клітки зліва з множинними лінійними саднами, переривчастого синця в ділянці передньої поверхні грудної клітки справа, синця по задньо-бічній поверхні грудної клітки справа, синця в ділянці задньої поверхні грудної клітки зліва, синця в ділянці передньої черевної стінки, синця в ділянці попереку зліва, синця в ділянці нижньої третини лівого передпліччя, садна по тильній поверхні лівої кисті, синця в ділянці правого надпліччя, п`яти синців в ділянці правого плеча, синця в ділянці правого ліктьового суглобу, крововиливів в м`які покрови голови збоку їх внутрішньої поверхні в обох лобних ділянках, крововиливів в обидва скроневі м`язи, крововиливів в місцях фіксації грудинно-ключично-соскоподібних м`язів та в тканину самого лівого грудинно-ключично-соскоподібного м`язу, переломів 3, 4, 6 ребер справа по середньоключичній лінії та 8 ребра справа по передній пахвинній лінії, переломів 8, 9 ребер зліва по лопатковій лінії та 10, 11 ребер зліва по біляхребтовій лінії з крововиливами в міжреберні м`язи та м`язи грудної клітки в місцях переломів, забоїв з крововиливами лівої легені, розтрощення крила правої клубової кістки. Мінімальна кількість контактуючих дій, які могли б спричинити вищеописані тілесні ушкодження, становить 29 контактуючих дій. Смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок травматичного шоку тяжкого ступеня, який розвинувся в результаті отримання потерпілим поєднаної тупої травми тіла, тобто всі виявлені тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_9 , перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Враховуючи вираженість трупних явищ, смерть, найбільш ймовірно, могла наступити в період 12-16 години до моменту дослідження трупа. Від моменту заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень до моменту настання смерті, пройшло не більше однієї години, на що вказують результати гістологічного дослідження. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати активні цілеспрямовані дії, протягом часу, який вимірюється хвилинами, до моменту розвитку травматичного шоку. Всі виявленні тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_9 призвели до розвитку травматичного шоку тяжкого ступеня і в даному випадку призвели до смерті та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Всі тілесні ушкодження, виявлені на тілі трупа ОСОБА_9 , утворились внаслідок дії чи взаємодії з тупими твердими предметами з обмеженими та необмеженими контактуючими поверхнями останніх за механізмом удар, окрім переривчастого синця передньої поверхні грудної клітки зліва з множинними лінійними саднами, механізм виникнення якого удар-тертя, та садна по тильній поверхні лівої кисті, механізм виникнення якого тертя, не виключається, що рана в клубовій ділянці справа могла утворитися внаслідок ударної дії із значною силою тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею з ребром. Також не виключено, що дана ударна дія в клубову ділянку могла спричинити розтрощення крила лівої клубової кістки. Локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 на передніх, задніх та бокових поверхнях тіла дає можливість судити, що в момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий і нападник могли знаходитись по відношенню один до одного в різних положеннях, а також в момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися в стоячому, сидячому або лежачому положенні. При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 не виявлено судово-медичних даних, які б дали змогу відповісти про зміну пози трупа чи зміну його розташування після настання смерті. В крові трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у кількості 3,28 проміле, що відповідає стану сильного алкогольного сп`яніння (Т. 2 а.с. 73-80).

- протоколом огляду місця події від 30 серпня 2020 року з додатками біля урочища Черче Люб`язівської сільської ради, що неподалік 142 кілометра + 700 метрів автодороги Р-14, де виявлено автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору. В багажнику транспортного засобу знаходились речі із речовиною бурого кольору, схожою на кров, та залишки голок сосни. В ході огляду місця події вилучено п`ять недопалків сигарет «М1», викрутку із ручкою синьо-чорного кольору, сім викруток із багажника автомобіля, кепку, полімерну пляшку жовтого кольору із нашаруванням речовини, схожої на кров, фрагмент килимка багажника автомобіля з речовиною, схожою на кров, чохол керма транспортного засобу, лезо ножа та вологу серветку зі слідами крові (Т. 3 а.с. 4-14);

- оглядом місця події ділянки дороги поблизу домогосподарства № 2а по вулиці Садовій у селі Люб`язь Любешівського району о 00 годин 36 хвилин 30 серпня 2020 року, де біля копиці із сіном виявлено труп ОСОБА_9 з численними зовнішніми тілесними ушкодженнями. На місці події виявлено сліди протектора шин автомобіля, вилучено одяг, в якому був одягнутий потерпілий, суху траву із слідами крові, етикетку з-під мінеральної води «Трускавецька», три недопалки сигарет, з трупа взято біологічні зразки (Т. 3 а.с. 15-28);

- висновками судово-медичних експертиз № 121, № 122 та № 124 від 31 серпня 2020 року, відповідно до яких у ОСОБА_28 та ОСОБА_21 будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень не виявлено, у ОСОБА_23 виявлено садно в ділянці нижньої лівої кінцівки, що утворилось більш ніж за 3-4 доби до обстеження (Т. 3 а.с. 72, 74);

- висновком судово-медичної експертизи № 121 від 31 серпня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлено садна в ділянці грудної клітки ззаду, забій м`яких тканин у вигляді підшкірних гематом в ділянці лівого і правого гомілково-ступневих суглобів, які виникли за 1-2 доби до моменту обстеження. Садна утворились внаслідок взаємодії з тупими предметами без відображення контактуючої поверхні за механізмом удар-тертя. Підшкірні гематоми в ділянці лівого і правого гомілково-ступневих суглобів утворились внаслідок взаємодії з тупими предметами без відображення контактуючої поверхні за механізмом удар з множинною кількістю контактуючих дій (Т. 3 а.с. 78);

- висновком судово-психіатричної експертизи № 253 від 21 вересня 2020 року, за яким ОСОБА_7 у період скоєння інкримінованих дій не виявляв ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності (включаючи патологічне сп`яніння), перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (Т. 3 а.с. 78-81);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 69 від 05 листопада 2020 року, відповідно до якого на вилучених штанах, тапочках та трусах виявлено сліди крові, що може походити від потерпілого ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБА_7 чи іншої особи з групою крові «А» з ізогемаглютином «анти-В» системи «АВО» (Т. 3 а.с. 83-86);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 70 від 06 листопада 2020 року, згідно з якою на виявлених та вилучених у ході огляду єгерського обходу № 2 Національного парку «Прип`ять-Стохід» двох серветках, траві з ґрунтом виявлено сліди крові, що може походити від потерпілого ОСОБА_9 (Т. 3 а.с. 94-96);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 71 від 06 листопада 2020 року, згідно з якою на виявлених та вилучених у ході огляду автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , частини тканини, клинку ножа, серветці із речовиною бурого кольору, серветці із змивом з підкладки багажника виявлено сліди крові, що може походити від потерпілого ОСОБА_9 чи іншої особи з групою крові «А» з ізогемаглютином «анти-В» системи «АВО» (Т. 3 а.с. 88-92);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 72 від 09 листопада 2020 року, згідно з якою на етикетці з-під води «Трускавецька», на сухих стеблах соломи, які вилучені у ході огляду місця події дороги поблизу домогосподарства АДРЕСА_2 , виявлено сліди крові, що може походити від потерпілого ОСОБА_9 чи іншої особи з групою крові «А» з ізогемаглютином «анти-В» системи «АВО» (Т. 3 а.с. 99-102);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 73 від 10 листопада 2020 року, згідно з якою на змивах речовини бурого кольору, які вилучені у ході огляду берега озера Люб`язь 30 серпня 2020 року, виявлено сліди крові, що може походити від потерпілого ОСОБА_9 чи іншої особи з групою крові «А» з ізогемаглютином «анти-В» системи «АВО» (Т. 3 а.с. 104-107);

- висновком судово-цитологічної експертизи № 56 від 04 листопада 2020 року встановлено, що кров в піднігтьовому вмісті рук потерпілого ОСОБА_9 походить від особи, в крові якої міститься антиген «А» ізосерологічної системи «АВО», що не виключає її походження від самого потерпілого ОСОБА_9 , а також від підозрюваного ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_21 , якщо на момент скоєння злочину у них бути пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею (Т. 3 а.с. 109-114);

- висновками судово-цитологічних експертиз № 54, № 55 та № 57 від 04 листопада 2020 року, згідно з якими вилучені у ході оглядів місця подій недопалки сигарет «М1» були викурені особою, кров яких містить антиген «А» системи «АВО». Не виключається походження слини на вказаних недопалках від потерпілого ОСОБА_9 , а також від підозрюваного ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_21 . Походження слини на вказаних недопалках від свідка ОСОБА_28 виключається. Також виключається, що сигарету «Rotmans» викурено ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 (Т. 3 а.с. 116-125, 127-132, 134-138);

- протоколом слідчого експерименту від 01 вересня 2020 року, під час якого проводилася відеофіксація, де ОСОБА_7 відтворив хронологію та обставини подій вечора 29 серпня 2020 року на березі озера Люб`язь та на Дамбі. Повідомив, що бійка виникла на ґрунті ревнощів та показав, як наносив удари потерпілому у вказаних місцях. Повідомив, що бив потерпілого обома руками у лице, у такий спосіб завдав 5-6 ударів. ОСОБА_9 присів, а згодом впав. ОСОБА_7 завдав йому ще 5-6 ударів ногами у різні ділянки тіла. Від нанесених ударів у ОСОБА_9 йшла кров носом та ротом. Після побиття ОСОБА_7 висловив пропозицію поїхати в інше місце. Допоміг ОСОБА_9 підвестися і запропонував йому сісти у багажник автомобіля, відчинивши його, оскільки той весь був у крові, з чим потерпілий погодився та сам заліз у багажник. ОСОБА_7 закрив кришку багажника. Коли приїхали на з`їзд із Дамби озера із сторони села Підкормілля, ОСОБА_7 одразу відкрив багажник та усі вп`ятьох продовжили розпивати спиртне. Через деякий час ОСОБА_7 продовжив розмову з ОСОБА_9 та 5-6 разів вдарив потерпілого кулаками обох рук в обличчя. ОСОБА_9 присів на коліна, згодом упав, а ОСОБА_7 продовжив бити потерпілого ногами у різні ділянки тіла, завдавши приблизно 10 ударів. Побачивши, що багато крові, ОСОБА_7 зупинився, підняв потерпілого, підвів до води - там ОСОБА_9 умивався, а ОСОБА_7 допомагав йому. Після цього ОСОБА_9 знову помістили до багажного відділення автомобіля та відвезли додому. Це була приблизно 23 година. У селі Люб`язь під`їхали до копиці із соломою поблизу домогосподарства ОСОБА_9 . ОСОБА_7 допоміг потерпілому вилізти із багажника автомобіля, після чого хлопці поїхали. ОСОБА_7 викликав швидку допомогу та приніс ОСОБА_9 води, напоїв останнього. Автомобіль швидкої допомоги приїхав приблизно за 10-15 хвилин після виклику. Лікарі, оглянувши потерпілого, констатували його смерть (Т. 3 а.с. 139-147);

- протоколом огляду належного ОСОБА_7 стільникового телефону «Nokia» від 12 листопада 2020 року, згідно з яким обвинувачений тричі підряд, починаючи з 22 години 42 хвилини 29 серпня 2020 року, телефонував на гарячу лінію екстреної медичної допомоги «103» (Т. 6 а.с. 22);

- висновком комісії експертів № 2 від 23 січня 2023 року констатовано, що виявлені під час первинної судово-медичної експертизи 17 листопада 2020 року тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_9 виникли в результаті неодноразової травмуючої дії тупих предметів (предмету), більш детальна характеристика яких не відобразилась в морфології ушкоджень. Між тим, комплекс ушкоджень, який включає щілиноподібну рану на клубовій ділянці справа та багатоуламковий перелом (розтрощення) крила правої клубової кістки згідно з актом судово-медичного дослідження №74-МК від 16 жовтня 2020 року, виник від дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею з ребром. За ступенем тяжкості закриті переломи 3, 4, 6 ребер справа по середньо-ключичній лінії, закритий перелом 8 ребра справа по передньо-пахвинній лінії, закриті переломи 8, 9 ребер зліва по лопатковій лінії, закриті переломи 10, 11 ребер зліва по біляхребтовій лінії з крововиливами в оточуючі їх м`які тканини та пошкодженням пристінкової плеври та наявністю незначної кількості крові в обох плевральних порожнинах, крововиливи на поверхні лівої легені в кількості 2 штук з забоєм легеневої тканини в даній анатомічній ділянці, багатоуламковий перелом (розтрощення) крила правої клубової кістки (відповідно до живої особи) відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки зазвичай для їх загоєння необхідний час більше 21 доби. Масивні підшкірні гематоми навколо обох очей з поширенням на обидві виличні ділянки, лінійна рана в ділянці верхньої повіки лівого ока, лінійна рана в ділянці спинки носа дещо справа, рана в ділянці правої вушної раковини у верхній третині, крововиливи в слизову оболонку верхньої губи справа та зліва, крововилив в слизову оболонку нижньої губи по центру, дугоподібна рана в ділянці кута рота справа, масивні крововиливи в м`які тканини голови в обох лобно-скроневих ділянках з поширенням на ділянки правої та лівої очниці, масивні крововиливи в скроневі м`язи, крововиливи в підшкірно-жирову клітковину шиї в місцях прикріплення грудинно-ключично-соскоподібних м`язів та безпосередньо в тканину лівого грудинно-ключично-соскоподібного м`язу, лінійна поверхнева рана в ділянці передньої черевної стінки на правій бічній поверхні, лінійна поверхнева рана в ділянці передньої черевної стінки на правій бічній поверхні, щілиноподібна рана на клубовій ділянці справа (розміщена на відстані 4 см донизу та допереду від вищезазначеної поверхневої рани) за ступенем тяжкості (стосовно живої особи) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння зазвичай необхідний час більше 6-ти діб. Синець з множинними лінійними вертикальними саднами на його фоні в ділянці нижньої третини грудної клітки зліва по передній поверхні, синець переривчастого характеру вертикально розміщений в ділянці грудної клітки справа на задньо-бічній поверхні, синець переривчастого характеру в ділянці грудної клітки справа на передній поверхні у нижній третині, синець вертикально розміщений в ділянці грудної клітки зліва на задній поверхні крововиливи в підшкірно-жирову клітковину в ділянці грудної клітки на передній поверхні та передньої черевної стінки розміщені відповідно до зовнішніх тілесних ушкоджень у зазначених анатомічних ділянках, крововиливи у м`язи в ділянці грудної клітки справа на передній поверхні синець на поперековій ділянці зліва, синець вертикально розміщений в ділянці передньої черевної стінки справа, синець в ділянці правого плеча на передній поверхні у верхній третині, синці в ділянці правого плеча на передній поверхні в середній третині в кількості 4 штук, синець в ділянці правого ліктьового суглобу на задній поверхні, синець в ділянці лівого передпліччя на задній поверхні у нижній третині, садно, вертикально розміщене в ділянці лівої кисті на тильній поверхні, за ступенем тяжкості (стосовно живої особи) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Кожне окреме виявлене у ОСОБА_9 тілесне ушкодження саме по собі не мало ознак небезпеки для життя в момент його спричинення, проте у сукупності вищевказані тілесні ушкодження (враховуючи їх множинність та масивність) призвели до виникнення у підекспертного травматичного шоку. Розвиток і поглиблення якого, а також відсутність своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги в подальшому призвели до настання смерті останнього. Під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 судово-медичних даних про тілесні ушкодження, які б були спричинені останньому після настання смерті - немає. Можна лише судити, що нанесення тілесних ушкоджень відбувалось в короткий, незначний проміжок часу один за одним, а положення могло взаємозмінюватись. Враховуючи характер, кількість та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень можна судити, що для їх утворення необхідно не менше 25 контактів з травмуючим предметом (предметами). Зважаючи на множинність, масивність, різну анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень - виключається можливість їх виникнення під час падіння з висоти власного зросту, як з прискоренням, так і без. Під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 (Висновок експерта № 59 від 17 листопада 2020 року) було виявлено: закриті переломи 3, 4, 6 ребер справа по середньо-ключичній лінії; закритий перелом 8 ребра справа по передньо-пахвинній лінії, закриті переломи 8, 9 ребер зліва по лопатковій лінії, закриті переломи 10, 11 ребер зліва по біляхребтовій лінії (усі переломи ребер мають ознаки викришування кісткової тканини на зовнішній поверхні ребра та гострокінцеві фрагменти на внутрішній частині ребра), а також усі вищевказані переломи ребер супроводжуються крововиливами в оточуючі їх м`які тканини та пошкодженням та наявністю незначної кількості крові в обох плевральних порожнинах. Зважаючи на властивості вищевказаних переломів ребер, можна судити про прямий механізм їх утворення, а саме внаслідок безпосередньої травмуючої дії тупого предмету (предметів) в місце їх анатомічної локалізації. Під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому (розтрощення) крила правої клубової кістки. Даний перелом відноситься до переломів кісток тазу, які не порушують цілісності тазового кільця. Міцність тазового кільця знижується, але функція опори зберігається через з`єднання кісток і іншу половину тазу. Зважаючи на вищезазначену інформацію можна судити, що ОСОБА_9 після спричинення йому тілесних ушкоджень включно з вищеописаним, міг здійснювати активні рухи самостійно або з застосуванням сторонньої допомоги (опори). Під час встановлення давності настання смерті судово-медичні експерти керуються ступенем розвитку та вираженості комплексу абсолютних ознак смерті, а саме: трупних плям, трупного заклякання, трупного охолодження та ін., який вони безпосередньо оцінюють на час огляду трупа на місці події, а також в морзі під час проведення судово-медичного дослідження. Судово-медичні експерти під час визначення давності настання смерті не можуть керуватися показами інших осіб, особливо, якщо вони носять гіпотетичний характер. Оцінка сукупності вищезазначених ознак дає підставу судити, що смерть ОСОБА_9 могла наступити приблизно за 12-16 годин до моменту дослідження трупа. Смерть ОСОБА_9 настала від травматичного шоку, який розвинувся як наслідок отриманої ним сукупності тілесних ушкоджень. Порушення життєво важливих функцій при травматичному шоку має пролонгований лавиноподібний фазний характер і специфічний патогенез в кожному індивідуальному випадку. Тому судити про чіткі часові рамки початку розвитку травматичного шоку після спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, термін здатності до активних дій, а також час настання смерті підекспертного після початку його розвитку немає можливості. Під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 судово-медичних даних, які б вказували на його переміщення після настання смерті немає. Можна судити про те, що під час та після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 відчував фізичний біль, але судити про його вираженість та інтенсивність немає можливості. Механізм утворення виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, не суперечить механізму їх спричинення, на який вказує підозрюваний ОСОБА_7 під час слідчого експерименту, проте в даному протоколі відсутні дані про механізм утворення комплексу тілесних ушкоджень у вигляді щілиноподібної рани на клубовій ділянці справа та багатоуламкового перелому (розтрощення) крила правої клубової кістки, які згідно акту судово-медичного дослідження № 74-МК від 16 жовтня 2020 року виникли від дії тупого твердого предмета обмеженою поверхнею з ребром (Т. 5 а.с. 115-134);

- висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 38 від 20 травня 2024 року, згідно з яким сукупність виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень в кількості не менше 29, враховуючи їх масивність, призвела до виникнення у потерпілого травматичного шоку важкого ступеня, розвиток і поглиблення якого, а також відсутність своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги, в подальшому призвели до настання смерті і тому за ступенем тяжкості стосовно живої особи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (Т. 7 а.с. 217-236).

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, а їх сукупність - з точки зору взаємозв`язку є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.

Розглядаючи кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод в наданні доказів, їх дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідивши та перевіривши усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованому обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості.

При цьому судом частково уточнено обвинувачення з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини без зміни його кваліфікації, мотиви чого висвітлені в мотивувальній частині вироку.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та узгоджуються між собою.

Аналізуючи обставини, встановлені в ході судового розгляду в частині вчинення ОСОБА_7 протиправних дій за ч.2 ст.121 КК України щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, які призвели до смерті останнього, суд звертає увагу на таке.

Висновки судово-медичних експертиз, які описані вище судом, безпосередньо вказують кількість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та наслідок, а саме смерть, яка настала у потерпілого ОСОБА_9 у результаті їх отримання.

У судовому засіданні встановлено, що саме ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів з метою помсти побив ОСОБА_9 за викладених в обвинуваченні обставин.

Під час судового розгляду не здобуто будь-яких доказів та інших відомостей, що до побиття ОСОБА_9 могли бути причетні інші особи. На це вказують зокрема і показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 , які були безпосередніми очевидцями бійок між потерпілим та обвинуваченим. Показання вказаних свідків у частині цих обставин є одностайними. Кожен з них суду вказав, що впродовж 29.08.2020 усі вони перебували разом з моменту їхнього від`їзду від будинку потерпілого в напрямку озера Люб`язь до часу, коли вони повернулись до домоволодіння ОСОБА_9 , де залишили його та обвинуваченого біля копиці сіна. Під час перебування біля озера Люб`язь (на Лагуні ) та ставка біля Дамби , куди вони приїздили всі разом - вп`ятьох, конфлікт, а в подальшому і бійка, відбулися саме між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Удари під час бійки між ними здебільшого наносив ОСОБА_7 , а ОСОБА_9 особливого супротиву не чинив. Разом з тим, кожен з них заперечив свою причетність та причетність один одного до нанесення ударів ОСОБА_9 , вказавши, що бив потерпілого лише ОСОБА_7 . Зазначене підтвердив і сам обвинувачений як у судовому засіданні, так і під час слідчого експерименту, визнавши, що саме він побив ОСОБА_9 та не бачив, щоб будь-хто з присутніх тоді осіб ( ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) наносили удари потерпілому. При цьому усі вони зазначали, що інших осіб, окрім їх п`ятьох, на той час на місцях події не було.

Тому, суд дійшов висновку, що весь обсяг отриманих впродовж 29.08.2020 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, завданих не менше 29 ударами у різні частини тіла, що в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у причиново-наслідковому зв`язку із настанням смерті потерпілого, нанесені саме обвинуваченим за обставин, викладених в обвинуваченні.

Втім, доказів заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 кулаками рук декількох ударів у голову потерпілому саме у водному плесі озера Люб`язь , куди обвинувачений затягнув останнього, схопивши за руку, у ході судового розгляду не здобуто. Очевидці події одностайно вказували, що обвинувачений, перебуваючи на Дамбі з потерпілим, мив останнього в ставку після нанесених ударів, змиваючи кров. У зв`язку з цим формулювання обвинувачення у цій частині виключено судом з обвинувачення. Таке уточнення не змінює кваліфікації та не обтяжує дій обвинуваченого.

При цьому суд уточнив кількість ударів, отриманих потерпілим у різних місцях події з огляду на здобуті відомості під час судового розгляду, зокрема, і під час слідчого експерименту. Втім, загальну кількість ударів суд вважає доведеною в кількості, вказаній в обвинуваченні, а саме - не менше 29, беручи до уваги їх констатацію двома експертними висновками - № 59 від 17.11.2020 та № 38 від 20.05.2024, відповідно до яких мінімальна кількість контактуючих дій, які могли спричинити тілесні ушкодження, виявлені в потерпілого ОСОБА_9 , становить 29.

Разом з тим, із сукупності досліджених у ході судового розгляду доказів суд визнає доведеним висунуте обвинувачення та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України як заподіяння ОСОБА_9 умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто небезпечних для життя у момент заподіяння, вчинених способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілого.

Щодо обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 146 КК України про незаконне позбавлення волі особи потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке останній не визнав у повному обсязі, суд зазначає таке.

Відповідно до норм національного законодавства, жодна людина не може бути позбавлена волі інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом. Позбавлення волі, як кримінально каране діяння, може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає, або більше не бажає перебувати, або в поміщенні в місці, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього.

Об`єктивна сторона злочину незаконного позбавлення волі відповідно до найбільш поширеного в теорії кримінального права визначення виражається в незаконному позбавленні людини свободи пересування у просторі і часі, у протиправному перешкоджанні вибирати за своєю волею місце перебування. Утримання особи в певному місці проти її волі, що позбавляє її можливості вести себе на свій розсуд.

Способом здійснення цього злочину є фізичне або психічне насильство, або те й інше одночасно, а також обман, зловживання довірою, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів тощо.

Діяння у формі незаконного позбавлення волі людини вважаються закінченими з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого.

Виходячи із цього, дії особи, яка приєднується до утримування потерпілого, що перебуває у стані позбавлення волі, можуть бути кваліфіковані як співвиконання або інша співучасть у вчиненні даного злочину.

Суб`єкт незаконного позбавлення волі людини, є загальним, тобто це фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років на момент вчинення злочину.

Суб`єктивну сторону розглядуваного злочину становить прямий умисел з обов`язковим усвідомленням особою незаконності діяння, що нею вчинюється. Мотив і мета для кваліфікації значення не мають.

Досліджуваний склад злочину передбачає ряд кваліфікуючих ознак, серед іншого, за попередньою змовою групою осіб.

Під способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого слід розуміти такий спосіб незаконного позбавлення волі, при якому створюється реальна загроза загибелі потерпілого або заподіяння йому тілесного ушкодження. До фізичних страждань внаслідок позбавлення волі людини треба відносити біль, що виникає під час мордування, катування, інших видів фізичного впливу на людський організм, або внаслідок жорстоких умов утримання у місці позбавлення волі (утримання особи в умовах, які позбавляють її зору, слуху, просторової або часової орієнтації, утримання в холодному та сирому приміщенні, у приміщенні з постійним та голосним звуком або у підвалі, де на особу нападають щури, позбавлення сну, харчування і води тощо).

Тож з огляду на вищевикладене, аналізуючи здобутий обсяг доказів, суд звертає увагу, що після того, як ОСОБА_7 вперше застосував фізичне насильство до ОСОБА_9 (на озері Люб`язь), бачив тілесні ушкодження та кров останнього, мав реальну можливість припинити свої протиправні дії щодо потерпілого, викликати швидку медичну допомогу, або ж залишити його в спокої, як і решта учасників події, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження.

Натомість в ОСОБА_7 та інших на озері виник умисел на позбавлення волі потерпілого (оскільки ОСОБА_9 із власної волі їхав до озера Люб`язь та без примусу сідав в автомобіля ОСОБА_22, вийшовши зі свого будинку), який проявився у поміщенні потерпілого до багажного відділення автомобіля, тобто поміщення особи в умови, які позбавляють її зору, слуху, просторової або часової орієнтації.

Побиття ОСОБА_7 ОСОБА_9 у оточенні групи людей, які мовчазно спостерігали за його протиправними діями, вказує на створення умов психологічного та фізичного домінування над потерпілим. Той факт, що жодна з присутніх осіб у віддаленому безлюдному місці не намагалась у будь-який спосіб припинити протиправні дії ОСОБА_7 , сигналізувало потерпілому про відсутність шансів на зовнішню допомогу. За таких обставин будь-які самостійні дії потерпілого, які ззовні можуть нагадувати добровільні (про що впродовж судового розгляду вказували як обвинувачений, так і очевидці), на переконання суду, є наслідком подолання його волі.

За вищевказаних умов фізичного та психологічного тиску на потерпілого не має значення, чи потерпілий самостійно зайшов до багажного відділення автомобіля на пропозицію або вимогу когось із присутніх, оскільки така дія була вимушеною компромісною поведінкою потерпілого (жертви), спрямованою на зниження рівня агресії нападника, а не виявом її реальної вільної волі. За таких обставин згода самої людини на ізоляцію в певному місці не виключає склад злочину.

При цьому також не має значення, чи був багажник зачинений повністю, чи залишався відчиненим під час руху автомобіля (саме ці обставини різнились у поясненнях очевидців подій), оскільки ключовим фактором є те, що потерпілий перебував в умовах та місці, які не передбачені для людини, у обмеженому просторі, який особа не могла самостійно залишити та який повністю контролювався правопорушником(ами).

Аналіз зібраних у справі доказів та свідчень беззаперечно доводить наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, щодо яких виділено в окреме провадження (ч. 2 ст. 146 КК України).

На кваліфікуючу обставину, вчинення злочину ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб (щодо яких було виділено КП в інше провадження), вказує і той факт, що після категоричної заяви власника транспортного засобу про відмову допустити потерпілого до салону автомобіля (про що ствердили усі під час допиту в с/з), решта присутніх осіб не лише не заперечували проти цього, а своїми діями погодилися із таким станом речей та помістилися до салону автомобіля після поміщення потерпілого до багажного відділення.

Подальший розвиток подій свідчить про тривалий, спланований та безперервний характер злочинного умислу, спрямованого на незаконне позбавлення волі та заподіяння фізичних страждань ОСОБА_9 , спільну, узгоджену діяльність ОСОБА_7 з іншими учасниками групи, спрямовану на незаконне позбавлення волі, про що вказує декілька епізодів поміщення та перевезення потерпілого у багажнику із систематичним нанесенням йому тілесних ушкоджень у різних локаціях (зокрема, поблизу озера Люб`язь та біля дамби).

Після кожного побиття ОСОБА_9 ОСОБА_7 , він разом з іншими учасниками повторно поміщали потерпілого в багажне відділення, що виключає спонтанність дій (раптовість виниклого умислу) та підтверджує єдиний, заздалегідь узгоджений (до початку виконання об`єктивної сторони злочину) план.

Таким чином, суд дійшов переконання, що динаміка розвитку подій, тривалість утримання потерпілого, зміна локацій, при цьому повторюваність дій за участі ОСОБА_7 та інших, повністю доводять об`єктивну сторону складу злочину, вчиненого у співучасті за попередньою змовою групою осіб. На попередню змову, серед іншого, на думку суду, вказує і та обставина, що усі, хто перебував на місці першого побиття розуміли мотив дій ОСОБА_7 - ревнощі та помста. При цьому встановлено, що того дня всі виконували вказівки ОСОБА_7 щодо маршруту поїздки, присутніх осіб та заборони втручатися у конфлікт між ним та потерпілим. Більше того, ОСОБА_7 не є володільцем транспортного засобу та за кермом автомобіля він не перебував. Хоча свідки і вказують, що вони їхали з метою відпочинку, однак після першого побиття потерпілого пропозиція переїхати на інше місце з поміщенням потерпілого, з огляду на його стан (розбите та закривавлене обличчя, носова та ротова кровотеча) до багажного відділення, зважаючи на об`єктивну спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, не викликає сумнівів, що кожен, хто перебував на місці події, усвідомлював обставини та добровільно, завчасно погодились приймати участь у таких діях. Жоден з них не залишив групу, не здійснив спроби зупинити неправомірні дії, направлені на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, не викликав швидку та не запобіг поміщенню ОСОБА_9 у місце, не відведене для перебування людей. Тож до показань свідків, що вони думали, що їдуть відпочивати та жодним чином не є співучасниками злочину, а виявились цілком випадково у декількох місцях злочинної події, суд ставиться критично. Такі дії, на думку суду, спрямовані на уникнення відповідальності.

Отож, характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку суду, дає підстави вважати, що він дійсно вчинив кримінальне правопорушення, яке виразилось у незаконному позбавленні волі за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст. 146 КК України. Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, встановлених судом.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (вмотивованості) судових рішень.

Європейський суд з прав людини у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява №30850/11) ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява №30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд зважає на таке.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.2 ст. 146 КК України. Санкція ч.2 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч.1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Як встановлено судом, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 146 КК України, вчинене ОСОБА_7 29.08.2020. Водночас обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав і про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності клопотань не заявляв.

Ураховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення минуло більше п`яти років, при цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, він підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 49 КК України.

Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» (ст.75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 146 КК України, слід визнати його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити його від покарання без визначення його виду і розміру.

При призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду,оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує, що відповідно до ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 65-67 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щодо встановлення обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд виходить з такого.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к).

Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к та від 18.09.2019 у справі №№ 166/1065/18.)

Під час судового розгляду ОСОБА_7 давав суперечливі показання щодо усіх обставин вчинення ним неправомірних дій щодо ОСОБА_9 . Обвинувачений, не заперечуючи факту подій побиття, які мали місце 29 серпня 2020 року, вказував, що не погоджується із тим, що саме від його дій настала смерть потерпілого та зазначав, що ОСОБА_9 зі своєї волі перебував у багажному відділенні транспортного засобу. При цьому не висловлював жалю з приводу цього, осуду своєї поведінки, а також готовності нести покарання та будь-яких дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди, що свідчить про відсутність критичної оцінки вчиненого.

Така позиція за обставин, встановлених у ході судового розгляду, на думку суду, спрямована на уникнення обвинуваченим справедливого покарання за вчинення злочинів. А тому суд не може визнати його щирим, як про це вказував ОСОБА_7 лше під час виступу у судових дебатах.

На підставі викладеного, обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнається вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер діянь, обстановку, спосіб і місце його вчинення, конкретні обставини справи, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із його вчиненням та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, а також настання незворотного наслідку його протиправних дій - смерті ОСОБА_9 .

Крім того, суд, призначаючи покарання, бере до уваги характеризуючі дані вказаної особи, зокрема, ОСОБА_7 несудимий, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо - періодично зловживає спиртними напоями, у стані алкогольного сп`яніння дебоширить у сім`ї, документальні дані про звернення його за психіатричною та наркологічною допомогою відсутні. Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - дуже високий. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т. ч. для окремих осіб), а застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

З огляду на викладене суд призначає ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті ч.2 ст. 121 КК України - у виді 9 років позбавлення волі.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчинених злочинів, відповідатиме його меті і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, правами потерпілого та особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув`язнення.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з такого.

Потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 500 тисяч гривень. Розмір завданої шкоди обгрунтовано тим, що ОСОБА_17 був його старшим сином, з ним у потерпілого був особливий емоційний зв`язок. ОСОБА_5 втратив душевний спокій та зазнав сильних моральних страждань від смерті ОСОБА_9 , від усвідомлення того, що він помер у муках внаслідок заподіяння численних тілесних ушкоджень. Потерпілий має ІІІ групу інвалідності з діагнозом «ішемічна хворобо серця», внаслідок стресу стан його здоров`я значно погіршився, він втратив сон, постійно погано себе почуває, у зв`язку з чим звільнився з роботи. Поряд з цим, потерпілий під час нового судового розгляду подав заяву про збільшення позовних вимог до 2000000 гривень, мотивуючи тим, що вимушений був неодноразово лікуватись стаціонарно в Любешівській багатопрофільній лікарні та Волинській обласній клінічній лікарні. Внаслідок проходження повторної медико-соціальної експертної комісії було підтверджено погіршення стану здоров`я та встановлено II групу інвалідності. Також зазначив про тривалість розгляду даної справи, що додатково підсилює його переживання. На емоційний стан та відповідно на збільшення моральної шкоди також впливає і свідоме затягування та багаторазове відкладення слухання справи саме з вини обвинуваченого та його захисників.

Цивільний відповідач ОСОБА_7 цивільний позов визнав частково, однак не вказав, у якому розмірі, зазначивши, що не має такої суми грошей.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Життя і здоров`я людини, її честь та гідність, недоторканість і безпека як природні права, що невіддільно пов`язані з людиною, мають статус засадничих цінностей національного конституційного ладу.

Серед цих цінностей власне життя людини є такою винятковою цінністю, яка у демократичному суспільстві не може мати певної вартісної оцінки, кількісної характеристики. У межах існуючих юридичних механізмів у правовій системі, в якій визнається і забезпечується дія принципу верховенства права, а людина, її здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека задекларовані як найвищі соціальні цінності, виключається можливість надання людському життю певного матеріального виразу, грошового еквіваленту чи забезпечення абсолютно справедливих компенсаторних механізмів відшкодування шкоди, заподіяної такому благу.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Антипенко проти Російської Федерації, постанова у справі від 14 лютого 2008 року Пшеничний проти Російської Федерації.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Суд виходить із доктрини безцінності людського життя, а відтак його втрата, так само як і страждання батьків, дітей, родичів та близьких осіб померлого з вини інших осіб, не може мати вартісного виміру. Водночас це не виключає права зазначених осіб на звернення за справедливою сатисфакцією, зокрема шляхом компенсації моральних страждань, виражених у грошовому еквіваленті.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку факт заподіяння моральної шкоди батькові ОСОБА_9 - ОСОБА_5 є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття дій, які призвели до смерті сина перенесених ним у зв`язку з цим страждань, які вказані у позові. Отже цивільний позов є підставним.

Суд враховує, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року, справа № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань позивача, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні страждання останнього від вчинених злочинів щодо його сина та непоправні наслідки діянь ОСОБА_7 - смерть ОСОБА_9 , порушення нормального способу життя, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, дійшов висновку, що цивільний позов підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 500000 гривень.

Із матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений цивільним позовом, а також такого матеріального стану цивільного відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявленому розмірі. Відтак, зазначений вище розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого - з іншого.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, суд, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_7 , з метою попередження ризику переховування, вчинення ним нового кримінального правопорушення, вважає, що запобіжний захід щодо останнього у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити його до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, скасувавши накладений на них арешт.

На підставі положень ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експертів.

Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст.373, 374, 392-395, ч.15 ст.615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.146 КК України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання за ч.2 ст.146 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.

Арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 02.09.2020, - скасувати

Речові докази, а саме:

- гіпсовий зліпок сліду шини транспортного засобу; штани чорного кольору, пару капців чорного кольору, дві серветки зі слідами РБК, фрагменти трави з ґрунтом зі слідами РБК, полімерну пляшку жовтого кольору зі слідами РБК, камуфляжну кепку, фрагмент тканинного багажного килима, лезо кухонного ножа, змив речовини бурого кольору в нижньої підставки багажника автомобіля із контрольним зразком, вологу серветку з слідами бурого кольору, змив із коробки передач з контрольним зразком, вісім недопалків сигарет «М1»; дві шкарпетки чорного кольору, полімерну етикетку з-під мінеральної води «Трускавецька», фрагменти соломи з місць виявлення слідів речовини бурого кольору біля голови і тулуба трупа, один недопалок сигарети «Rotmans»; змиви речовини бурого кольору, схожої на кров, із контрольними зразками; шорти чоловічі «Adidas»; футболку з логотипом «Н&М», труси чоловічі; зрізи нігтьових пластин із обох рук трупа ОСОБА_9 ; відбитки пальців рук ОСОБА_9 ; зразки крові та слини ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 - знищити;

- мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з встановленою SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон» № НОМЕР_4 та флеш-карткою типу MicroCD «Toshiba» на 16 Гб; спортивні штани чорного кольору, шкарпетки синього кольору, капці чорно-сірого кольору, труси блакитного кольору, кофту червоного кольору, куртку темно-зеленого кольору, - повернути власнику ОСОБА_7 ;

- вісім викруток, чотири колеса від легкового автомобіля; чохол з керма автомобіля; автомобіль «Фольксваген Пасат», кузов № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути власнику за належністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 1307, 60 гривень (одну тисячу триста сім гривень 60 копійок) процесуальних витрат за проведення судової трасологічної експертизи № 635 від 07.10.2020.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 (десять) тисяч гривень процесуальних витрат на правову допомогу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку день за день: з 30 серпня 2020 року до 09 червня 2023 року; з 29 січня 2024 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Після проголошення резолютивної частини вироку в порядку, передбаченому ч.15 ст.615 КПК України, вручити учасникам провадження копії повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_32