Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №679/1736/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1736/25

Провадження № 22-ц/820/1120/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача – адвоката Волкова О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Волковим Сергієм Вікторовичем, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 лютого 2026 року (суддя Гавриленко О.М.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що з 27 січня 2011 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У шлюбі народилось двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, відповідачка має від попередніх стосунків дочку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сприймає позивача як батька.

Вказував, що спільне подружнє життя сторін не склалося, оскільки у них різні погляди на сімейне життя, ведення домашнього господарства, виховання дітей, через що у них виникали постійні суперечки.

Зазначав, що з квітня 2025 року вони проживають окремо, мають різний бюджет, усі намагання щодо примирення були безуспішні, а тому подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення є неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Посилався на те, що з моменту його окремого проживання з відповідачкою їх спільні діти і дочка ОСОБА_2 – ОСОБА_7 проживають з ним та перебувають на його повному утриманні. Відповідачка фактично проживає окремо від позивача та дітей, власну квартиру відчужила і постійно змінює наймане житло. Зрідка провідує дітей.

Зазначав також, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 досягли 14 років, а тому самостійно визначають місце свого проживання.

Вказував, що ОСОБА_2 ухиляється від будь-яких дій спрямованих на досягнення домовленості щодо визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Звертав увагу суду, що визначення місця проживання сина ОСОБА_8 із батьком повністю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, адже син фактично проживає із батьком, відвідує школу в м. Нетішин, має тісні зв`язки з батьком та тісні суспільні зв`язки за місцем навчання, має спільні інтереси з батьком та почуває себе з ним комфортніше. При цьому, визначення місця проживання сина з батьком не призведе до зміни його місця проживання, не призведе до розділення із сестрами та буде мати більш позитивний психологічний вплив на нього.

Враховуючи викладене, просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 27.01.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 10 та визначити місце проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_3 .

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.12.2025 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини в окремі самостійні провадження.

Виділено в самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та передано до канцелярії суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Волкова С.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на необґрунтованість судового рішення, прийнятого при неправильній правовій оцінці фактичним обставинам справи, неправильному застосуванню норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Зауважує, що між сторонами наявне неврегульоване питання щодо визначення місця проживання дитини, тому обґрунтованим є звернення до суду.

Вказує, що він створив для сина належні умови для проживання, син має окрему кімнату, батько забезпечує сина усім необхідним для навчання та розвитку, дбає про здоров`я сина, самостійно несе тягар щодо утримання сина.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що в цій справі відсутній спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини та зауважує, що у випадку, коли суд вважає, що в справі відсутній предмет спору, то суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, а не відмовляє в задоволенні позову.

На думку скаржника, відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

Вважає, що у даній справі, сам по собі факт пред`явлення ОСОБА_10 позову про визначення місця проживання дитини з батьком та подальше подання відповідачкою заяви до суду від 07.01.2026 та акту оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_2 від 01.01.2026, за змістом яких остання вказує, що вона вважає тимчасовим явищем проживання дитини із батьком та вважає, що діти мають проживати із нею, дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.

Крім того, зазначає, що відповідачка неодноразово погрожувала відібрати дитину, самій дитині неодноразово повідомляла про дати коли вона має намір забрати його жити до себе, а в подальшому маніпулювала вказаним питання.

На думку скаржника, наведене свідчить про те, що суд першої інстанції помилково вважав, що відсутній предмет спору у даній справі та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог чим фактично самоусунувся від захисту прав дитини та позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Волков С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду від Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Нетішинської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 27 січня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 грудня 2025 року у справі № 679/1770/25 розірвано.

Сторони мають дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 9, 10).

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 20 листопада 2025 року та 29 грудня 2025 року, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , пасербиця (дочка відповідачки) – ОСОБА_7 . Умови для дітей створені належні, наявні всі необхідні речі, меблі та побутова техніка (а.с.14, 87).

Відповідачка ОСОБА_2 з 19 листопада 2025 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними відповіді №2060302 від 28 листопада 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 01 січня 2026 року, ОСОБА_2 проживає в м. Славута Хмельницької області, є фізичною особою-підприємцем, має постійний дохід, проживає в орендованому житлі. В цьому ж акті зазначено, що зі слів ОСОБА_2 , вона щодня спілкується з дітьми, контролює виконання ними домашніх завдань в телефонному режимі, майже кожні вихідні відвідує дітей, купує їм необхідні речі. Згідно висновку оцінки потреб сім`ї від 02 січня 2026 року сторони у справі розлучені, їх спільні діти та дочка відповідачки тимчасово проживають з ОСОБА_10 , ОСОБА_2 тимчасово проживає у родичів в м.Славута Хмельницької області. Зі слів ОСОБА_2 вона в серпні 2025 року придбала квартиру в новобудові в м.Нетішин Хмельницької області, в які зараз тривають ремонтні роботи. Зі слів ОСОБА_2 вона щодня спілкується з дітьми в телефонному режимі, зокрема з сином ОСОБА_8 допомагаючи йому з виконанням домашніх шкільних завдань, і майже кожні вихідні приїжджає до дітей. У висновку зазначена, що ОСОБА_2 спроможна виконувати обов`язки з виховання малолітнього ОСОБА_8 та здійснювати догляд за ним.

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 30 грудня 2025 року, ОСОБА_12 проживає в м.Нетішин Хмельницької області разом з спільним з ОСОБА_2 сином Аміром. ОСОБА_2 проживає за іншою адресою, з сином спілкується, періодично зустрічається. Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 ще не визначилась. Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 30 грудня 2025 року батько ОСОБА_12 здатний задовольнити потреби сина ОСОБА_8 (а.с.82-86).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Нетішинської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Нетішинської міської ради №29/2026 від 13.01.2026, спір між батьками малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо місця його проживання відсутній та згідно законодавства визначається за згодою батьків. (а.с. 65)

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі, які проживають окремо, ще до звернення позивача до суду із даним позовом, фактично дійшли згоди про те, що малолітній син проживатиме разом із батьком, в свою чергу, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачкою будь-яких дій, спрямованих на порушення такої домовленості, наявність розбіжностей у вирішенні вказаного питання та чинення перешкод у проживанні дитини з батьком. Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав, їх невизнання або оспорення відповідачкою.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми щодо розв`язання якої сторони не дійшли згоди. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 333/2679/22.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітній син, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що визначення місця проживання з батьком повністю відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки стороною позивача не наведено будь-яких доводів, про те, що рішення суду про задоволення позову якимось чином впливатиме на права та інтереси сина та які саме інтереси та яким чином, зокрема, і відповідатиме його інтересам, що є основною, пріоритетною обставиною, що підлягає доказуванню у даному спорі.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилань на такі докази. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.

Суд першої правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Волковим Сергієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай