Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №678/1930/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 678/1930/25

Провадження № 22-ц/820/1522/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року, суддя Лазаренко А.В., за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом знесення самочинно побудованої споруди,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майна шляхом знесення самочинного збудованої споруди.

В травні 2026 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 або будь-яких інших підрядних організацій чи фізичних осіб припинити виконання будь-яких ремонтно-будівельні, ремонтних, будівельних, зовнішніх робіт на об`єкті будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033). Також просив суд зобов`язати ОСОБА_1 унеможливити шляхом заборони доступу для проживання, перебування будь-яким особам (фізичним та юридичним) з метою використання для проживання, перебування, здійснення будь - якої діяльності (перебування, проживання, харчування) на об`єкті будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033), допустити негайне виконання ухвали суду.

В обґрунтування заяви вказав, що не зважаючи на обов`язковість рішення суду, всупереч прямій забороні ОСОБА_4 або іншим підрядним організаціям чи фізичним особам виконувати ремонтно-будівельні роботи на об`єкті будівництва, на даному об`єкті продовжуються активні ремонтно-будівельні роботи. Бік ОСОБА_5 , залучивши підрядні організації та фізичних осіб, продовжує проводити ремонтно-будівельних роботи за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, оскільки умисно не виконує ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року у справі №678/1930/25 про забезпечення позову в цій справі, яка набрала законної сили.

Крім того, згідно з інформацією, яка наявна в мережі Інтернет, у с. Меджибіж запрошуються туристи на єврейське національне свято і ОСОБА_6 має намір заселити в спірний об`єкт, який будується без жодних дозвільних документів, велику кількість туристів.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року зобов`язано ОСОБА_1 або ж будь-які інші підрядні організації чи фізичних осіб припинити виконання будь-яких ремонтно-будівельні, ремонтних, будівельних, зовнішніх робіт на об`єкті будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033).

Зобов`язано ОСОБА_1 унеможливити шляхом заборони доступу для проживання, перебування будь-яким особам (фізичним та юридичним) з метою використання для проживання, перебування , здійснення будь-якої діяльності (перебування, проживання, харчування) на об`єкті будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033).

У мотивувальній частині ухвали суд вказав, що у разі якщо судом не будуть вжиті заходи забезпечення позову, це може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовною заявою. Також зазначив, що відповідачем не виконується ухвала Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування скарги зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, оскільки заборонено доступ усім особам до об`єкту будівництва для проживання, перебування або здійснення будь-якої діяльності, що є очевидно непропорційним та надмірним стосовно позовних вимог. Встановлення заборони стосовно «будь-яких осіб» виходить за межі відповідальності відповідача та порушує права третіх осіб, які не є учасниками справи.

Оскаржувана ухвала в частині зупинення будівельних робіт фактично дублює вже діючий захід забезпечення, при цьому суд не навів жодних нових обставин або доказів, які б виправдовували його повторне застосування.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали не врахував, що за ОСОБА_7 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість позивач та його представник оперують поняттям «самочинне будівництво» стосовно будівельних робіт, які нібито здійснюються на об`єкті, проте питання про правовий статус самого зареєстрованого житлового будинку предметом судового розгляду не є, і право власності на нього ніким не оспорено та не скасовано.

В суді представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що в провадженні Летичівського районного суду Хмельницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованої споруди, яка розташована на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що суміжний землевласник ОСОБА_6 на земельній ділянці АДРЕСА_1 , самочинно побудував багатоповерхову споруду з підвальними приміщеннями по всьому периметру земельної ділянки, чим фактично, на свій власний розсуд, без відповідних дозвільних документів, змінив функціональне призначення земельної ділянки. Крім того, спірна будівля зведена з порушенням протипожежних вимог та несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну позивача.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6823055400:00:001:0214); житлового будинку АДРЕСА_3 області (кадастровий номер 6823055400:00:001:0168); житлового будинку

АДРЕСА_4 Меджибіж, Хмельницького району, Хмельницької області (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

09 грудня 2025 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6823055400:00:001:0033, загальною площею 0,0721 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій, перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками, розпорядження та зміну цільового призначення. Заборонено ОСОБА_4 або будь-яким іншим підрядним організаціям чи фізичним особам виконувати будь-які ремонтно-будівельні роботи на об`єкті будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6823055400:00:001:0033).

03 лютого 2026 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6823055400:00:001:0033, загальною площею 0,0721 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , та заборони вчинення щодо цієї ділянки будь-яких реєстраційних дій, а також перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, розпорядження та зміни цільового призначення землі, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову у забезпеченні позову. В решті ухвалу суду залишено без змін.

Згідно з листом відділу містобудування та архітектури Хмельницької ОВА №14/25 від 19 листопада 2025 року, громадянин Ізраїлю ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823055400:00:001:0033. На ділянці зведено чотирьохповерхову споруду з цокольним поверхом, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та порушує вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

В акті від 30 квітня 2026 року, складеному комісією за участі начальника юридично-кадрового відділу Меджибізької селищної ради, начальника відділу містобудування, архітектури ЖКГ та земельних відносин Меджибізької селищної ради у присутності поліцейського офіцера громади, двох свідків, зафіксовано факт проведення будівельних робіт без дозвільних документів, а саме, виявлено три бетонних конструкції (ймовірно конструкції каналізаційних мереж (септик), будівельні інструменти, інвентар, а також на момент огляду працював генератор.

04 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження за скаргою адвоката Тарадай О.Т. в інтересах ОСОБА_8 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

П.п. 1-4, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі №592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі №753/23090/21, від 10 травня 2023 року у справі №607/10456/22.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Предметом спору в даній справі є знесення самочинно побудованої споруди, яка розташована на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач послався на те, що раніше вжиті ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року заходи забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_4 або будь-яким іншим підрядним організаціям чи фізичним особам виконувати ремонтно-будівельні роботи на об`єкті будівництва не виконуються, натомість будівельні роботи продовжуються, крім того наявні докази того, що останній планує заселити на спірний об`єкт будівництва туристів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявлені заходи забезпечення позову фактично частково дублюють уже раніше застосовані судом заходи забезпечення позову, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що повторним вжиттям ідентичних заходів забезпечення позову буде досягнуто їх мету.

В той же час, ні ОСОБА_8 в поданій заяві про забезпечення позову, ні суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не мотивували, в який спосіб вжиття заходів у вигляді заборони будь-яким особам перебувати на об`єкті будівництва (проживати, харчуватися) забезпечить право заявника на судовий захист та виконання судового рішення у випадку вирішення справи на користь позивача.

Суд першої інстанції належним чином не перевірив таких чинників як співмірність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову з предметом та підставами позову, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_9 .

Зважаючи на порушення судом норм процесуального права колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_10 , скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом знесення самочинно побудованої споруди, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

О.І. Талалай