Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №943/835/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/835/26 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б. М.

Провадження № 33/811/1236/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича на постанову Буського районного суду Львівської області від 3 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 02 червня 2026 року о 20.58 год в м. Буську по вул. Львівській, 77, Золочівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «ВАЗ 21043», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки та у медичному закладі, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, ОСОБА_1 , 24 квітня 2026 року о 23.49 год в м. Буськ автодорога Київ – Чоп, Золочівського району Львівської області, керував автомобілем марки «Опель Астра», н/з НОМЕР_2 , який буксирувався іншим транспортним засобом, перебував в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проведено на місці зупинки транспортного засобу з застосуванням приладу «Драгер», результат позитивний 1,96% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Відповідальність за дане порушення, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Скоробогатий М.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки аргументам захисника, не встановлено всіх обстави справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Наголошує, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, не зафіксовано виготовлення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, час зазначений в ньому, передував події яка фіксується в документах та на відеозаписі, окрім того даного направлення не вручено водію.

Звертає увагу, що в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутній результат огляду на стан сп`яніння.

Зазначає, що 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 продув прилад «Драгер», не погодився з результатом, проте після цього йому не запропонували пройти огляд в медичному закладі, а одразу повідомили, що буде складено протокол, копій документів не вручено.

Також наголошує, що 2 червня 2026 року ОСОБА_1 просив, щоб огляд на стан сп`яніння було проведено в медичному закладі.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду призначене на 27 липня 2026 року не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Скоробогатий М.В. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Скоробогатого М.В., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649332 від 25 квітня 2026 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 24 квітня 2026 року о 23.49 год в м. Буськ автодорога Київ – Чоп, Золочівського району Львівської області, керував автомобілем марки «Опель Астра», н/з НОМЕР_2 , який буксирувався іншим транспортним засобом, перебував в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проведено на місці зупинки транспортного засобу з застосуванням приладу «Драгер», результат позитивний 1,96% проміле;

- рапортом молодшого лейтенанта О. Деркача (а.с 4), з якого встановлено, що працівниками поліції зупинили транспортний засіб «Опель Астра», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 1,96 проміле;

- інформаціє з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим проведено огляд за допомогою приладу «Drager 6820», результат1,96 проміле;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`янінням (різки запах алкоголю з порожнини рота) у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі;

- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 25 квітня 2026 року (а.с. 7) з якої вбачається, що огляд на стан сп`яніння було проведено 25 квітня 2026 року о 00 год. 55 хв., результат 1,96 проміле;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №682317від 2 червня 2026 року (а.с. 1 справа №943/1054/26), відповідно до якого ОСОБА_1 , 02 червня 2026 року о 20.58 год в м. Буську по вул. Львівській, 77, Золочівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «ВАЗ 21043», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки та у медичному закладі, відмовився під відеозапис;

- рапортом молодшого лейтенанта Є. Скорини (а.с 4 справа №943/1054/26), з якого встановлено, що працівниками поліції зупинили транспортний засіб «ВАЗ 21043», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на підставі п.3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» під час опитування у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різки запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідала обстановці), у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5 справа №943/1054/26), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`янінням, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі;

- інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6 справа №943/1054/26), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від якого він відмовився;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії ЕНА №7303086 від 2 червня 2026 року (а.с. 7 справа №943/1054/26) з якого вбачається що 2 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.2б ПДР України;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «Опель Астра», н/з НОМЕР_2 (24 квітня 2026 року) та «ВАЗ 21043», н/з НОМЕР_1 (2 червня 2026 року) під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія під час якого йому повідомлено про відеофіксацію та причину зупинки транспортного засобу, ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. 24 квітня 2026 року водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд у зв`язку з чим йому надано герметично запаковану трубочку, перевірено прилад «Драгер», результат 1,96 проміле, відсторонено його від керування транспортним засобом, повідомлено, що складено протокол. 2 червня 2026 року ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, оскільки в нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, роз`яснено, що він зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого водій поводив себе агресивно, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння , на підставі чого складено протокол про адміністративне правопорушення..

Твердження апелянта, що в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутній конкретні дані результату огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються інформаціє з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), у якому зазначено, що водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння результат позитивний 1,96 проміле,

Що стосується інформації зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6 справа №943/1054/26), апеляційний суд зазначає, що в даному документі зроблено відмітку працівниками поліції, що водій відмовився від огляду.

Аргументи апелянта, що 24 квітня 2026 року водій ОСОБА_1 не погодився з результатом приладу «Драгер», апеляційний суд розцінює критично, оскільки водій поводив себе агресивно, не виявляв бажання пройти огляд в медичному закладі, до моменту ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не було вручено водію та на відео не зафіксовано часу складання даного документу, апеляційний суд розцінює критично, оскільки сам по собі факт того, що з відеозапису неможливо встановити точний момент складання направлення на медичний огляд, не свідчить про недопустимість цього документа як доказу; твердження про те, що направлення нібито не було вручено ОСОБА_1 , є лише припущенням сторони захисту і не підтверджене жодними належними доказами. Також апеляційний суд зазначає, що дії працівників поліції, у встановленому законом порядку особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник не оскаржували.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Скоробогатого М.В. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Буського районного суду Львівської області від 3 липня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.