Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №446/728/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/728/26 Головуючий у 1 інстанції: Ляшко О.П.

Провадження № 33/811/1161/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 червня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 14 березня 2026 року о 13:20:00 год., по вулиці Загайна, 1 в смт. Запитів, Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «ДЕО СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом повторно протягом року, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, 12 серпня 2025 року, та за ч. 3 ст. 126 КУпАП 08 жовтня 2025 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 червня 2026 року, оскільки копію постанови він вчасно не отримав, з її змістом ознайомився 12 червня 2026 року.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує, що існують сумніви в належності та допустимості доказів покладених в основу оскаржуваної постанови, оскільки він оскаржує дії працівників поліції під час зупинки транспортного засобу 14 березня 2026 року.

Зазначає, що дії працівників поліції були хаотичними та не мали чіткої послідовності.

Звертає увагу, що було порушено його право на захист

Окрім того, ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення виконання постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 червня 2026 року.

27 липня 2026 року в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив долучити до матеріалів справи та врахувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2026 року (справа №446/793/26) яким скасовано постанову серії ЕНА №6833184 від 14 березня 2026 року.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 з повним текстом оскаржуваної постанови ознайомився 12 червня 2026 року , а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 614738 від 14 березня 2026 року (а.с. 1); постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №6833184 від 14 березня 2026 року, довідку від 26 березня 2026 року (а.с.7) , відеозапис, долучений до матеріалів справи, копію постанови Кам`янка-бузького районного суду Львівської області від 8 жовтня 2025 року (справа №446/1992/25).

Зазначені докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на наступне.

Стаття 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Зазначена норма пов`язує право поліцейського на зупинку транспортного засобу з наявністю визначених законом підстав та покладає на нього обов`язок невідкладно повідомити водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу.

Отже, виявлення правопорушення можливе лише після законної зупинки транспортного засобу. За відсутності передбачених законом підстав або належно зафіксованого порушення ПДР України законність подальших дій працівників поліції може бути поставлена під сумнів.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2026 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №6833184 від 14 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» суд зробив висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен дотримуватися процесуальної поведінки оцінювання доказів, визначеної кримінально-процесуальним законом.

Апеляційний суд зазначає, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Доктрина «плодів отруйного дерева» сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України»,«Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення ним будь-якого порушення ПДР України чи існування інших передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» законних підстав для його зупинки.

Оскільки законність зупинки транспортного засобу є необхідною передумовою для здійснення подальших процесуальних дій поліцейськими, недотримання вимог закону щодо підстав такої зупинки ставить під сумнів правомірність отримання всіх доказів, зібраних після неї. За відсутності об`єктивно підтверджених даних про порушення водієм ПДР України або інших визначених законом підстав для зупинки, самі лише процесуальні документи, складені працівниками поліції, не можуть беззастережно підтверджувати вину особи.

За сукупністю встановлених обставин складені, щодо ОСОБА_1 процесуальні документи не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності доказів, оскільки їх отримано внаслідок процесуальних дій, правомірність яких належними доказами не підтверджена. Відтак такі документи не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь відповідно до принципу презумпції невинуватості.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст., 247, ст 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 червня 2026 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.