Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №314/2547/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2547/26 Головуючий в 1 інст. Кіяшко В.О.

Провадження №33/807/877/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кметика В.Я. (в режимі відеоконференції), розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кметика В.Я. на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 24 від 6 травня 2026 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 , 6 травня 2026 року перебував у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи вище викладене, встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді командира першого відділення другого самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї першого самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимогам статей 11, 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Кметик В.Я., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона є незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин події, яку визнано правопорушенням, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що доказами, на які послався суд, стали: протокол про адміністративне правопорушення №24 від 06.05.2026 року та акт фіксації відмови від добровільного проходження медичного огляду. При цьому, жодного медичного висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять.

Наголошує, що сам по собі факт відмови від проходження медичного огляду не може автоматично свідчити про доведеність перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Закон не містить положення, відповідно до якого сама лише відмова від проходження медичного огляду без належного підтвердження об`єктивних ознак сп`яніння та без інших належних доказів є безумовною підставою для висновку про винуватість особи. Крім того, із самого протоколу вбачається істотна суперечливість та неналежність доказової бази.

Так, у протоколі зазначено, що ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були «стійкий запах алкоголю, кволість та невиразне мовлення». Разом з тим, в акті фіксації відмови від проходження медичного огляду вже зазначено інші ознаки, а саме: «стійкий характерний запах алкоголю, порушення координації рухів та мови, почервоніння поверхні, поведінка не відповідає обстановці». Таким чином, між основними документами в справі існують очевидні розбіжності щодо нібито виявлених ознак сп`яніння, що не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Звертає увагу, що жодного незалежного доказу на підтвердження наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння судом не досліджувалося. У матеріалах справи відсутні відеозаписи, рапорти чергових служб, медичні документи, показання незацікавлених свідків або інші об`єктивні докази. Суд не допитав жодного свідка, не дослідив обставини складання акту відмови, не перевірив, чи дійсно особі було належним чином запропоновано пройти медичний огляд, чи було роз`яснено правові наслідки відмови від такого огляду, а також чи була забезпечена можливість пройти огляд у визначеному законом порядку.

Вважає, що ні протокол, ні акт фіксації відмови не містять жодного конкретного опису того, за яких саме обставин свідок ОСОБА_2 був присутній при безпосередній пропозиції ОСОБА_1 пройти медичний огляд та при фіксації відмови від такого огляду. Більше того, в Акті фіксації відмови від добровільного проходження медичного огляду від 6 травня 2026 року відомості щодо свідка ОСОБА_2 внесені іншим почерком, ніж той яким зазначено інші відомості в Акті.

Акцентує увагу, що всі документи складені виключно військовослужбовцями тієї ж військової частини, що само по собі не виключає їх зацікавленості та потребувало особливо ретельної перевірки судом.

Отже, суд фактично та безкритично прийняв документи, складені посадовими особами військової частини, як беззаперечний доказ вини, хоча такі документи самі по собі містять суттєві недоліки та не підтверджені жодними незалежними доказами.

Зауважив, що матеріали справи взагалі не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_2 станом на 6 травня 2026 року знаходилась або була дислокована у певному населеному пункті Запорізького району Запорізької області. Більш того, загальновідомим та документально підтвердженим є те, що пунктом постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 є саме АДРЕСА_2

Однак суд першої інстанції взагалі не перевірив, на якій саме правовій підставі було зроблено висновок про перебування військової частини або її підрозділу у Запорізькій області, що має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП прямо передбачає перебування особи у стані алкогольного сп`яніння саме на території військової частини або військових об`єктів.

Стверджує про порушення судом права особи на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, оскільки він не був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а тому розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 відбувся з істотним порушенням права на захист, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Просить скасувати постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 с. 172-20 КУпАП закрити н підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс-повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника – адвоката Кметика В.Я., суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Під час апеляційного перегляду справи адвокат Кметик В.Я. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді справи щодо ОСОБА_1 дотримані повною мірою не були, оскільки при прийнятті рішення поза увагою та без належної оцінки суду залишились фактичні обставини, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.

Як вбачається із відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії А3215 № 24 від 6 травня 2026 року та з оскаржуваної постанови, встановлюючи обставини справи суд зазначив, що молодший сержант ОСОБА_1 6 травня 2026 року перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вище викладене, встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді командира першого відділення другого самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї першого самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимогам статей 11, 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суд послався на відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та акті фіксації відмови від добровільного медичного огляду від 6 травня 2026 року.

Однак, суддя апеляційного суду не погоджується як з відомостями, викладеними в протоколі так і з висновками судді суду першої інстанції про те, що молодший сержант ОСОБА_1 6 травня 2026 року перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в даному випадку мала місце відмова ОСОБА_1 від медичного огляду на предмет підтвердження чи спростування факту його перебування у нетверезому стані, що підтверджується актом фіксації відмови ОСОБА_1 від добровільного проходження медичного огляду (а.с.6).

Докази проведення огляду ОСОБА_1 на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять.

Відповідно до 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії") у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Сам по собі протокол про військове адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.

Таким чином, аналіз змісту оскаржуваної постанови суду свідчить про те, що при розгляді даної справи, суд першої інстанції належно не з`ясував усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Наведені обставини потребували детального їх з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, однак недотримання вимог закону призвело до безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, доводи адвоката Кметика В.Я. є обґрунтованими, а тому постанова судді районного суду підлягає скасуванню, провадження по справі закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст.. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Кметика Віталія Ярославовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, скасувати.

Постановити нову постанову апеляційного суду, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 314/2547/26