Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №335/4327/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335//4327/26 Головуючий в 1 інст. Алексєєнко А.Б.

Провадження №33/807/867/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю інспектора УПП в Запорізькій області Дунди П.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рогозіна О.В. на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , 12 квітня 2026 року о 20 год. 51 хв. у м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.129 керував транспортним засобом BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager 6820 та у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Про повторність попереджений. Велась відеофіксація.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Рогозін О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона підлягає скасуванню, оскільки суд поверхнево розглянув справу, всебічно не з`ясував обставини, що мають значення, проігнорував доводи, які були викладені в клопотанні про закриття провадження в справі та усних поясненнях захисника в ході судового засідання, а також прийшов до певних помилкових висновків.

Наголошує, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу під час його руху. Долучені до протоколу матеріали не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем. При цьому, єдиним доказом вказаного факту, на які посилається поліцейський, є письмові покази свідка щодо зміни місця автомобіля. Проте, вказані пояснення були отриманні під тиском та не підтверджують об`єктиві обставини справи.

Зауважив, що фактично, виходячи із відеозапису не встановлено беззаперечний факт керування транспортним засобом, відповідно були відсутні і підстави для проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, протокол та рапорт працівника поліції не є доказами вчинення особою інкримінованого їй правопорушення.

На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім вимог щодо скасування даної постанови просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причину його пропуску.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав, із адвокатом, який захищав його інтереси в суді першої інстанції розірвав договір про надання правничої допомоги після того, як адвокат лише 12 травня 2026 року повідомив його про прийняття процесуального рішенні в даній справі. При цьому, з тексом оскаржуваної постанови 15 травня 2026 року ознайомився вже адвокат Рогозін О.В. за допомогою ЄДРСР після укладення з ним договору про надання правничої допомоги.

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2026 року.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Рогозіна О.В. про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), наявність заяви адвоката Рогозіна О.В. про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справи за їх відсутністю, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 638963 від 12 квітня 2026 року та визнаних судом доведеними підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відображені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку з відмовою водія, що ОСОБА_1 засвідчив власним підписом (а.с. 4);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 12 квітня 2026 року, в якому вказані виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою від проходження (а.с. 5);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 (.а.с.6);

- відеозаписом події (а.с. 10а).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан, зокрема алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вказані вимоги дотримані працівниками поліції.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, що відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відповідно були відсутні і підстави для проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, суддя апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Так, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано рух автомобіля BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_2 попереду службового автомобілю поліції, його зупинка. Після зупинки, автомобіль знов розпочинає рух, потім зупиняється. При цьому, автомобіль має певні похитування, які засвідчують переміщення осіб в транспортному засобі, про що було повідомлено поліцейськими ОСОБА_1 , який пересів на переднє пасажирське сидіння. Зафіксована перевірка документів водія ОСОБА_1 . Встановлення та оголошення виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на установлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager». Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці. На пропозицію пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 також відмовився.

Крім того, зафіксовано спілкування поліцейського із пасажиром автомобіля BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , на яку ОСОБА_1 посилається як на водія. Під час спілкування ОСОБА_2 вказує, що вживала алкогольні напої, через що поліцейський пояснює, що не може передати їй право керування автомобілем. Також, поліцейський з урахуванням зазначення ОСОБА_1 про керування ОСОБА_2 автомобілем, роз`яснює ОСОБА_2 , що у випадку керування нею транспортним засобом їй буде запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. На що ОСОБА_2 вказує, що автомобілем BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_2 керував саме ОСОБА_1 , вона пересіла на водійське сидіння, надасть з цього приводу письмові пояснення.

З доданих до протоколу письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 12 квітня 2026 року приблизно о 20:45 вона їхала у якості пасажира в автомобілі BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_2 на передньому пасажирському сидінні. Після того як їх зупинила патрульна поліція вона пересіла за кермо, оскільки водій ОСОБА_1 вживав алкогольні напої та пересів на пасажирське сидіння.

Слід зазначити, що відеозапис події засвідчує відсутність будь-якого тиску з боку поліцейських на свідка ОСОБА_2 , про що мається посилання в апеляційній скарзі сторони захисту.

Отже, на переконання судді апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний в протоколі час та у зазначеному місці не викликає сумніву, а наданий суду відеозапис, на якому зафіксовані з`ясування обставин щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та процесуальні дії, які вчиненні інспекторами патрульної поліції об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду погоджується з доводами захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини правопорушника, оскільки є лише формою викладеного адміністративного правопорушення, в якому зазначений перелік обвинувачення, разом з цим по даній справі наявні і інші докази, які в сукупності з відомостями, викладеними в протоколі поліцейського підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Одночасно суддя апеляційного суду відмічає, що у відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, хоча і означений у якості доказів вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, які є предметом оцінки суду, однак відображені у протоколі відомості підлягають оцінці через призму дослідження доказів.

Має бути врахована практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03) Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У даному випадку відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються доказами, які слід визнати належними, допустимими, які узгоджуються між собою.

Твердження захисника, що рапорт працівника поліції не є доказом вчинення особою інкримінованого їй правопорушення не є слушними з урахуванням того, що зміст оскаржуваної постанови свідчить про відсутність посилань судді місцевого суду на рапорт працівника поліції, як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити адвокату Рогозіну Олексію Вікторовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 335/4327/26