Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №334/3027/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.07.2026 Справа № 334/3027/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3027/26 Головуючий в 1-й інстанції: Ісаков Д.О.

Провадження № 22-ц/807/1402/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Смокотіній В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Солтіс Ірини Володимирівни, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, боржник ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Білецька К.О. звернулася до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.

В обґрунтування подання зазначала, що 03.07.2013 року між ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», як кредитором, та ТОВ «БК «Архіград-Буд», як позичальником, укладений договір про відкриття кредитної лінії за №14-Н/13/08/КЛ-КБ з лімітом кредитування: з часу укладення договору по 01.04.2016 року - у розмірі 4 000 000 грн.; з 02.04.2016 року по 01.05.2016 року – 3 400 000 грн.; з 02.05.2016 року по 01.06.2016 року – 2 000 000 грн.; з 02.06.2016 року по 01.07.2016 року – 1 000 000 грн.

Того ж дня, 03.07.2013 року, в рахунок погашення кредитного боргу ТОВ «БК «Архіград-Буд» перед ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого, на забезпечення вказаних кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» належні йому на праві власності:

- житловий будинок літ. «Н» загальною площею 967,6 кв.м., житловою площею 303,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (кадастровий 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748, за вище зазначеною адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ «БК «АрхіградБуд» договірних умов щодо погашення кредиту та відсотків, 11.07.2014 року Банк звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про примусове стягнення кредитного боргу з позичальника за період з 03.02.2014 року по 07.07.2014 року.

На підставі указаного звернення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною вчинено виконавчий напис від 12.08.2014 року за реєстровим №6320, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про звернення стягнення на житловий будинок літ. «Н», загальною площею 967,6 кв.м., житловою площею 303,6 кв.м., розташований: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку (кадастровий 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748, за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення кредитного боргу ТОВ «БК «Архіград-Буд» перед банком у сумі 4 568 927 грн.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом було оскаржено ОСОБА_1 в межах справи №761/32787/14-ц - рішенням суду від 15.10.2015 позов залишено без задоволення; ухвалою апеляційного суду від 30.03.2017 апеляційну скаргу залишено без задоволення; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження; та у справі № 334/5271/17 – ухвалою від 24.11.2022 позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

21.10.2024 року відбувся аукціон (протокол електронного аукціону № GFD001-UA- 20241014-14614) з продажу активів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».

У зв`язку з чим, 14.11.2024 року між Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк», який є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Дорічний банк Сбербанку Росії» (надалі за текстом - «Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР» (надалі за текстом - «Новий кредитор») був укладений Договір про відступлення прав вимоги № GL18N1126568/1 від 14.11.2024, посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського МНО, реєстр. № 559 за якими Банк відступив Новому кредитору права вимоги Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АРХІГРАД-БУД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - надалі - «Боржник/и» за такими договорами:

- Договір про відкриття кредитної лінії № 14-Н/13/08/КЛ-КБ від 03.07.2013 зі змінами;

- Іпотечний договір від 03.07.2013, посвідчений Горбашко М.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.07.2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 810;

- Договір поруки № 14-Н/13/08/КЛ-КБ/1п від 03.07.2013р. (надалі - «договори»).

ТОВ «ФК «ВІНСТАР» сплатив за лот GL18N1126568 (протокол електронного аукціону №GFD001-UA-20241014-14614) відповідно до платіжної інструкції №351 від «11» листопада 2024 р. у сумі 885 277,28 грн.

20.03.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ВІНСТАР» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №6320, вчиненого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 16.05.2025 року у справі №334/2223/25 заяву ТОВ «Фінансова компанія «ВІНСТАР», боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне Товариство «Міжнародний резервний банк», заінтересована особа Дніпровський відділ ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», код ЄДРПОУ: 25959784, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР», місцезнаходження: 04073, місто Київ, вул. Скляренка Семена, будинок 1, офіс 2, ідентифікаційний код: 44630056, у виконавчому провадженні №76191665, що перебуває в провадженні Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з виконання виконавчого напису №6320, який було вчинено 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2025 року у цій справі залишено без змін.

15.09.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою Крістіною Олександрівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79098780 з примусового виконання виконавчого напису № 6320, посвідченого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, про звернення стягнення на:

- житловий будинок літ. Н, загальною площею 967,6 кв.м., жилою площею 303,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2025 року отримана боржником 15.09.2025 року, 13:51:23, що підтверджується повідомленням № 8860238 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.

15.09.2025 року до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради направлено запит про осіб, які зареєстровані та/або мають право користування за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді відділу департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.09.2025 № 06.4-06/02/24213, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді відділу департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 03.11.2025 № 06.4-06/02/28578, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.03.2020 року по теперішні час.

У період з 08.07.2014 по 17.03.2020 місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі не було задекларовано/зареєстровано.

Зареєстрована в житловому будинку малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має жодних родинних зв`язків з боржником, що встановлено та підтверджується рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 280/817/21.

Зважаючи на відсутність родинних зв`язків між малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та боржником, останній не має обов`язку забезпечувати захист прав малолітньої особи на житло, оскільки такий обов`язок покладається на батьків дитини.

Відповідно до пункту 4.3.2. Іпотечного договору від 03.07.2013, посвідченого Горбашко М.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.07.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за № 810, Іпотекодавець має право: … передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, оренду, лізинг чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати Предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином лише на підставі попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

Статтею 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Звертає увагу, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в іпотечному будинку за адресою: АДРЕСА_1 :

- після укладення договору іпотеки від 03.07.2013;

- без згоди іпотекодержателя;

- після вчинення виконавчого напису нотаріусом (12.08.2014 року);

- після ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (15.10.2015 року).

Вважає, що вказані дії боржника свідчать про те, що реєструючи сторонню малолітню дитину після укладання договору іпотеки, боржник усвідомлював порушення вимог статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку» та вчиняв такі дії саме з метою подальшого уникнення та унеможливлення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

28.10.2025 року до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (органу опіки та піклування) направлено запит щодо надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку літ. Н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня особа – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району відмовлено в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку літ. Н АДРЕСА_1 , право користування яким має ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилаючись на вказані обставини, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Білецька К.О. просила суд надати дозвіл в межах виконавчого провадження № 79098780 на звернення стягнення на житловий будинок літ. Н, загальною площею 967,6 кв.м, жилою площею 303,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини, та який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2026 року подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, задоволено.

Надано дозвіл в межах виконавчого провадження № 79098780 на звернення стягнення на житловий будинок літ. Н, загальною площею 967,6 кв.м, жилою площею 303,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс І.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відступив від обов`язкової правової позиції Великої Плати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19. Зауважує, що Велика Плата Верховного Суду наголосила, що суд зобов`язаний самостійно перевірити дотримання прав дитини та надати оцінку обґрунтованості відмови органу опіки та піклування. Проте, вважає, що суд першої інстанції не встановив фактичні умови проживання малолітньої дитини, не з`ясував чи має дитина інше житло, не дослідив наслідки втрати житла, не навів жодного обґрунтування, чи майновий інтерес стягувача має перевагу над конституційним правом дитини на житло.

Звертає увагу, що рішенням комісії з питань прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 13.11.2025 року (протокол № 26/2) приватному виконавцю було офіційно відмовлено у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з порушенням житлових прав малолітньої дитини.

Вважає, що суд першої інстанції всупереч відмови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 13.11.2025 року, фактично підмінив собою орган опіки та піклування, втрутився у дискреційні повноваження виконавчого органу, порушив імперативну норму закону. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою орган опіки та піклування, оскільки це суперечить принципу розподілу повноважень та правовій позиції Великої Плати Верховного Суду.

Вказує, що районний суд не врахував преюдиційних обставин та існуючої судової практики, щодо того самого об`єкта нерухомості, а саме, щодо спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вже існує сформована судова практика, яка підтверджує правомірність відмови органу опіки та піклування. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року у справі №280/2937/22 було відмовлено у задоволенні позову банку щодо скасування постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 року вищевказане рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 21.03.2024 року у справі № 280/2937/22 касаційну скаргу залишено без задоволення, а висновок про обов`язок виконавця повернути виконавчий документ за наявності відмови органу опіки підтверджено. Так, Верховний Суд, вже встановив, що за наявності відмови органу опіки виконавець не має іншого законного шляху, окрім повернення виконавчого документу стягувачу.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно розцінив подання виконавця як зміну способу та порядку виконання рішення, проігнорував принцип найкращих інтересів дитини.

Крім того, судом першої інстанції не було належним чином залучено орган опіки та піклування до участі у справі, не витребувано його висновок щодо дотримання прав та законних інтересів малолітньої дитини, а також не перевірено питання забезпечення дитини іншим житлом у разі реалізації спірного житлового будинку.

Також вказує, що спірне майно є об`єктом спадкування, спадкоємець за заповітом подав заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений рішення суду від 29.09.2021 року у справі № 331/1887/20. Так, суд не встановив склад співвласників, не залучив спадкоємця до участі у справі, ухвалив рішення без врахування його прав.

Окрім цього, районним судом не було досліджено фактичний стан спірного майна, пошкодження будинку внаслідок бойових дай, обставини проживання сім`ї у прифронтовій зоні, наявність іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення без порушення прав дитини.

Від представника ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР" Ланової Т.В. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне судове рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. Зазначене дає підстави для висновку про те, що державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням (див. постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року 127/30546/21).

ОП КЦС ВС дійшла висновку, що для усунення обставин, які унеможливлюють виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитом за рахунок іпотечного майна (зокрема через реєстрацію в ньому дитини без згоди кредитора), виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на таке майно в порядку ст. 435 ЦПК України.

Оцінка недобросовісності дій боржника (іпотекодавця), який реєструє місце проживання дитини в іпотечному житлі на стадії його реалізації у процедурі примусового виконання судового рішення, також може бути предметом оцінки суду при розгляді відповідного подання виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Постанова ОП КЦС ВС від 2 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22 (провадження № 61-16480сво24).

Зауважує, що посилання на спадкову справу ОСОБА_8 є безпідставним, адже до складу спадщини входила лише квартира АДРЕСА_3 . Жодного стосунку до предмету іпотеки справа № 331/1887/20 не має.

Від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О. на адресу апеляційного суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вказує, що посилання боржника на спадкову справу не стосується матеріалів справи, а всі інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, фактично зводяться до незгоди боржника із фактичними обставинами справи, встановленими судом, та бажання у будь-який спосіб чинити перешкоди в процесі примусового виконання рішення з метою затягування/недопущення/унеможливлення його виконання.

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс І.В. подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, що поданий приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою К.О., просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця Білецької К.О. про надання дозволу на звернення стягнення на житловий будинок відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вимогами частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.07.2013 року між ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», як кредитором, та ТОВ «БК «Архіград-Буд», як позичальником, укладений договір про відкриття кредитної лінії за №14-Н/13/08/КЛ-КБ з лімітом кредитування: з часу укладення договору по 01.04.2016 року у розмірі 4000000,00 гривень; з 02.04.2016 року по 01.05.2016 року – 3400000,00 гривень; з 02.05.2016 року по 01.06.2016 року – 2000000,00 гривень; з 02.06.2016 року по 01.07.2016 року – 1000000,00 гривень.

Також, 03.07.2013 року, в рахунок погашення кредитного боргу ТОВ «БК «Архіград-Буд» перед ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого, на забезпечення вказаних кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» належні йому на праві власності: житловий будинок літ. «Н» загальною площею 967,6 кв.м., житловою площею 303,6 кв.м., розташований: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (кадастровий 2310100000:04:041:0062) площею 0,0748 за вище зазначеною адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ «БК «АрхіградБуд» договірних умов щодо погашення кредиту та відсотків, 11.07.2014 року Банк звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про примусове стягнення кредитного боргу з позичальника за період з 03.02.2014 року по 07.07.2014 року.

На підставі указаного звернення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис від 12.08.2014 року за реєстровим № 6320, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про звернення стягнення на житловий будинок літ. «Н» загальною площею 967,6 кв.м., житловою площею 303,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку (кадастровий 2310100000:04:041:0062) площею 0,0748 за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення кредитного боргу ТОВ «БК «Архіград-Буд» перед банком у сумі 4568927,00 грн.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом було оскаржено ОСОБА_1 в межах справи №761/32787/14-ц, судовим рішенням від 15.10.2015 року позовні вимоги залишено без задоволення; ухвалою апеляційного суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження; та у справі № 334/5271/17 ухвалою від 24.11.2022 позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

21.10.2024 року відбувся аукціон (протокол електронного аукціону № GFD001-UA- 20241014-14614) з продажу активів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».

14.11.2024 між Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк», який є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Дорічний банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР» був укладений Договір про відступлення прав вимоги №GL18N1126568/1 від 14.11.2024, посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського МНО, реєстр. №559 за якими Банк відступив Новому кредитору права вимоги Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АРХІГРАД-БУД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за такими договорами:

договір про відкриття кредитної лінії № 14-Н/13/08/КЛ-КБ від 03.07.2013 зі змінами;

іпотечний договір від 03.07.2013, посвідчений Горбашко М.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.07.2013 року та зареєстровано в реєстрі за № 810;

договір поруки № 14-Н/13/08/КЛ-КБ/1п від 03.07.2013 року.

ТОВ «ФК «ВІНСТАР» сплатив за лот GL18N1126568 (протокол електронного аукціону №GFD001-UA-20241014-14614) відповідно до платіжної інструкції №351 від 11.11.2024 року у сумі 885277,28 гривень.

20.03.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ВІНСТАР» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №6320, вчиненого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 16.05.2025 року у справі №334/2223/25 заяву ТОВ «Фінансова компанія «ВІНСТАР», боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне Товариство «Міжнародний резервний банк», заінтересована особа Дніпровський відділ ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР» у виконавчому провадженні №76191665, що перебуває в провадженні Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з виконання виконавчого напису №6320, який було вчинено 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2025 року залишено без змін.

В подальшому, 15.09.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79098780 з примусового виконання виконавчого напису №6320, посвідченого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., про звернення стягнення на:

житловий будинок літ. Н, загальною площею 967,6 кв.м., жилою площею 303,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2025 отримана боржником 15.09.2025, 13:51:23, що підтверджується повідомленням №8860238 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що згідно відповіді відділу департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.09.2025 №06.4-06/02/24213, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді відділу департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 03.11.2025 №06.4-06/02/28578, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.03.2020 року по теперішні час. У період з 08.07.2014 по 17.03.2020 місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі не було задекларовано/зареєстровано.

Зареєстрована в житловому будинку малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має жодних родинних зв`язків з боржником, що встановлено та підтверджується рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі № 280/817/21.

Зважаючи на відсутність родинних зв`язків між малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та боржником ОСОБА_1 , останній не має обов`язку забезпечувати захист прав неповнолітньої особи на житло, оскільки такий обов`язок покладається на батьків дитини.

Відповідно до пункту 4.3.2. Іпотечного договору від 03.07.2013, посвідченого Горбашко М.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.07.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за № 810, Іпотекодавець має право: … передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, оренду, лізинг чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати Предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином лише на підставі попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

Також судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в іпотечному будинку за адресою: АДРЕСА_1 : після укладення договору іпотеки від 03.07.2013; без згоди Іпотекодержателя; після вчинення виконавчого напису нотаріусом (12.08.2014 року); після ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (15.10.2015 року).

28.10.2025 року до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (органу опіки та піклування) приватним виконавцем направлено запит щодо надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку літ. Н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована неповнолітня особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району відмовлено в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку літ. Н АДРЕСА_1 , право користування яким має ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п`ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5) визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У частині другій статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Таким чином, беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15ц (провадження № 61-12151св19), від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-7501св18), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23(провадження № 61-3764св25)).

Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.

Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Отримання державним або приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному або приватному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій державного або приватного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 15 травня 2025 року у справі № 158/3041/21 (провадження № 61-12261св24)).

Згідно із статтею 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.

Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23 (провадження № 61-3764св25)).

У справі, що переглядається, встановлено, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває з боржником в родинних відносинах.

Отже, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня особа – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Білецька К.О. обґрунтовано звернулася до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, в рамках виконавчого провадження № 79098780.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка їх замінює.

Сам по собі факт реєстрації малолітньої дитини не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні подання приватного виконавця. Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 замінює батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що до розгляду справи повинен бути залучений орган опіки та піклування, спростовуються приписами ч. 4. ст. 19 СК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про ігнорування прав спадкоємців (співвласників) та посилання на справу № 331/1887/20, колегія суддів зазначає, що до складу спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_8 входить квартира АДРЕСА_3 . Житловий будинок АДРЕСА_1 до складу спадщини, яка відкривалася внаслідок смерті ОСОБА_8 , не входить.

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на житловий будинок літ. Н, загальною площею 967,6 кв.м., жилою площею 303,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 06.06.2013 року, розмір частки 1, власник ОСОБА_1 , на підставі дубліката свідоцтва про право власності, виданого 30.11.2010.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував преюдиційних обставин та існуючої судової практики щодо спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка підтверджує правомірність відмови органу опіки та піклування, спростовані під час апеляційного перегляду.

Так, у справі № 280/2937/22 за позовом Акціонерного товариства “МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК” до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, Акціонерне товариство “МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК”, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. з винесення постанови від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати постанову від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №62766199 з примусового виконання Виконавчого напису №6320, вчиненого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П. на копії іпотечного договору від 03.07.2023 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №810, укладеного між Акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 , про звернення стягнення на нерухоме майно, та вчинити дії з передачі даного майна на реалізацію.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність повернення приватним виконавцем виконавчого листа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, вказував на те, що жодним законом, на момент винесення постанови приватного виконавця, не було встановлено заборони щодо звернення стягнення на нерухоме майно, зазначене в виконавчому документі.

У вказаній справі Верховний Суд у постанові віл 21 березня 2024 року зауважив, що враховуючи вимоги Закону № 1404-VIII, Закону № 2623-IV, а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 320/1771/19 та від 31 травня 2022 року у справі № 380/6558/20.

Таким чином, встановленими судом обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Солтіс І.В., в апеляційній скарзі.

За своїм змістом інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти подання, незгоди з ухвалою суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Солтіс Ірини Володимирівни, залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Р.В. Мінгазов

Е.А. Онищенко