Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №320/9678/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9678/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення суми пені, інфляційних витрат та суми за користування чужими грошовими коштами, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Дубекспо» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної казначейської служби України, в якому просило:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 896,01 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму інфляційних втрат за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 35 611,30 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 12 089,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про тривале порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що призвело до додаткового нарахування пені, яка підлягає стягненню з бюджету на користь позивача. Також позивач зазначає про наявне в нього право на компенсацію по грошовому зобов`язанню, та, як наслідок, застосування декількох елементів відповідальності, таких як інфляційні витрати і 3 % боргових за користування коштами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 120 896,01 (сто двадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 01 копійка) грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки з урахуванням запровадження режиму воєнного стану на території України, тобто виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суми податку на додану вартість, не відшкодовані платникам протягом визначеного строку, не вважаються заборгованістю, та пеня на такі суми не нараховується.

Водночас, оскільки позивач самостійно визначив період нарахування пені з 01.06.2022 по 28.02.2023, який повністю припадає на час дії воєнного стану та підтверджених форс-мажорних обставин, вказане свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки вони суперечать приписам Податкового кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 207 547,23 грн., що охоплюється поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Дубекспо» подало до державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації з ПДВ за:

- вересень 2015 року від 20.10.2015 №9215911353 із заявленою сумою податку на додану вартість до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 600 002 грн;

- жовтень 2015 року від 20.11.2015 №9238217687 із заявленою сумою податку на додану вартість до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 98 765 грн;

- листопад 2015 року від 21.12.2015 №9258176159 із заявленою сумою податку на додану вартість до відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 599 434 грн.

Враховуючи факт неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно декларацій за вересень-листопад 2015 року, підприємство звернулось до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №826/7041/16 було відмовлено у задоволенні позову ПП «Дубекспо» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №826/7041/16 апеляційну скаргу ПП «Дубекспо» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо»;

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо»;

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 у справі №826/7511/18 був задоволений повністю позов приватного підприємства «Дубекспо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення коштів.

Стягнуто із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» грошові кошти у розмірі 1 290 460,00 грн.

Згідно інформаційного повідомлення від 21.06.2023 №21/06/2023/3041 кошти у розмірі суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2015 року у загальній сумі 1 290 264,42 грн перераховані на рахунки підприємства 21.06.2023 на виконання виконавчого листа від 05.08.2019 у справі №826/7511/18.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2022 у справі №826/7041/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн, які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо», із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Позивач посилається на заборгованість державного бюджету перед ПП «Дубекспо» з відшкодування податку на додану вартість, внаслідок чого на таку заборгованість за період з 01.03.2023 по 21.06.2023 підлягають нарахуванню пеня у розмірі 120 896,01 грн, інфляційні виплати у розмірі 35 611,30 грн та сума за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 089,60 грн.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Однак, оскільки положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму інфляційних втрат за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 35 611,30 грн та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 12 089,60 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За визначенням у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Як закріплено у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з цим порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

За нормами пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У пункті 200.17 статті 200 П України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Надалі, Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування.

У той же час, оскільки подання декларації позивачем за вересень, жовтень, листопад 2015 року відбулося до набрання Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII чинності, застосуванню підлягають норми, що регулюють спірні правовідносини, які діяли до набрання змін цим Законом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який згідно з п. 3 цієї постанови набирає чинності з 01.04.2017. При цьому пунктом 2 постанови установлено, що до набрання чинності пунктами 1 і 3 цієї постанови бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 (який діяв до 01.01.2017), було передбачено, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Згідно з положеннями пунктів 4-6 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (який набрав чинності з 01.04.2017), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема, суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У зв`язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про її узгодження.

Як свідчать матеріали справи, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №826/7041/16 було відмовлено у задоволенні позову ПП «Дубекспо» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №826/7041/16 апеляційну скаргу ПП «Дубекспо» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «Дубекспо»;

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

- за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо»;

- за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо»;

- за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо».

Постановою Верховного Суду від 27.02.2022 у справі №826/7041/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн, які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо», із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 826/7041/16 підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що конкретний розмір облікової ставки Національного банку України застосовується для розрахунку пені виключно протягом дії такої ставки, при зміні розміру облікової ставки в період нарахування пені, обрахунок останньої має проводитись з урахуванням відповідних змін.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №140/9357/21.

Разом з тим, враховуючи, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, тому позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

При цьому, при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни ставки протягом строку нарахування, такі зміни при обчисленні не враховується.

Розмір пені в порядку пункту 200.23 статті 200 ПК України розраховується за таким алгоритмом:

У= (СхК днів:100% хUНБУх1,2)/R, де:

У- сума пені (завжди округлюється до другого знаку після коми);

С - заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість;

К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість;

U НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини);

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U НБУ;

R - кількість днів в календарному році.

При цьому, у період із 01.03.2023 по 21.06.2023 облікова ставка відповідними рішенням Правління Національного банку України була затверджена на рівні 25%.

Таким чином, позивач має право на стягнення пені за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 120 896,01 грн (1 290 264,42 грн х 25% х 120% / 365 днів х 114 днів).

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку.

Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону забезпечувальний засіб, а саме нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету (пункт 200.23 статті 200 ПК України).

Відповідні положення ПК України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Суд звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи названі норми законодавства, суд вважає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 420/11860/20.

З огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму інфляційних втрат за період із 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 35 611,30 грн та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2023 по 21.06.2023 у розмірі 12 089,60 грн.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова