Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/6682/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6682/26

перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

повний текст судового рішення

складено 04.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 р. у справі № 420/6682/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 (надалі – Позивач) звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області з позовом про:

визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2025 року №157611-2411-1504-UA51120030000075494 на суму земельного податку 34,16 грн та ППР від 30.04.2025 року №157612 24111504-UA51120030000075494 на суму земельного податку 368,46 грн;

визнання протиправними дії Головного Управління ДПС в Одеській області щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму кожного з оскаржуваних податкових податкових-рішень: ППР від 30.04.2025 року №157611-2411-1504 UA51120030000075494 на суму земельного податку 34,16 грн, ППР від 30.04.2025 року №157612-2411-1504UA51120030000075494 на суму земельного податку 368,46 грн;

стягнення за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями, а саме: безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату ухвалення рішення про визнання протиправними дій контролюючого органу, за кожен факт внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 по кожному з двох оскаржуваних податкових податкових-рішень: ППР від 30.04.2025 року №157611-2411 1504UA51120030000075494 на суму земельного податку 34,16 грн, ППР від 30.04.2025 року №157612-2411-1504-UA51120030000075494 на суму земельного податку 368,46 грн, тобто, в розмірі двох мінімальних зарплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в оскаржуваних ППР зазначено, що площа земельної ділянки становить 0,16 га та 0,25 га. Проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачем не зареєстровано прав власності на земельні ділянки із вказаними площами і у володінні позивача не знаходяться документи, які б підтверджували право власності на такі земельні ділянки. Вказує, що базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка землі, а підставою для нарахування податку є офіційні дані державного земельного кадастру, контролюючим органом не здійснено належного розрахунку розміру земельного податку і не обґрунтовано формування сум податку в ППР, та не визначений належним чином об`єкт оподаткування, а отже, вони прийняті всупереч приписам законодавства та підлягають скасуванню.

Крім того позивач зазначає, що у зв`язку з безпідставним внесенням посадовими особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків, наявні підстави для стягнення з відповідача заподіяної шкоди внаслідок неправомірних дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину відсутності кадастрових номерів на зазначені земельні ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Дана норма корелюється з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, відповідно до якої: Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; та пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України: При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже, з наведеного апелянт наголошує, що власник земельної ділянки це особа, яка має зареєстроване право власності на земельну ділянку. А платниками земельного податку є виключно особи у яких виникло (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, або виникло внаслідок отримання державного акту) право власності на земельну ділянку чи право постійного користування нею. Водночас, апелянт не має у власності сформованої земельної ділянки, а тому не є землекористувачем, в розумінні підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 (Загальна площа (кв.м.): 39,6; Житлова плаща (кв.м.): 21.3; Площа земельної ділянки (кв.м.): 4100, Загальна вартість нерухомого майна 43100).

Підставою для реєстрації права на нерухоме майно є рішення Балтського районного суду Одеської області від 03.08.2012 року.

Так, судом першої інстанції, використовуючи повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що в провадженні Балтського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа №1503/2342/12 за позовом ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями дійсною, такою, що відбулася, та визнання права власності на нього.

Судом в рішенні зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладену між ним та відповідачем, дійсною, такою, що відбулася, та визнати за ним право власності на вище вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці площею 4100 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , стверджуючи, що 31.07.2012 року він уклав з відповідачем угоду купівлі-продажу вище вказаного житлового будинку і сплатив відповідачу гроші у сумі 32000 грн, про що складена відповідна розписка, а відповідач передав йому правовстановлюючі документи, технічний паспорт на будинок, сам житловий будинок з господарськими будівлями, але оформити належним чином угоду купівлі-продажу у нотаріальній конторі неможливо по причині того, що у відповідача відсутній державний акт на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

Рішенням Балтського районного суду м.Одеси від 03.08.2012 року визнано дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 4100 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці площею 4100 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Посадовими особами Подільського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області 30.04.2025 року сформовано податкові повідомлення-рішення №157612-2411-1504- НОМЕР_1 на суму земельного податку 368,46 грн. та №157611-2411-1504-UA51120030000075494 на суму земельного податку 34,16 грн. щодо земельної ділянки загальної площею 0,41 га за адресою АДРЕСА_1 , які були направлені платнику податків ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення, які були отриманні 26.12.2025 року (надалі – спірні рішення).

Отже законність та правомірність винесення спірних рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України (далі ПК України).

За пп.14.1.72 і 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Спірним у даній справі є визначення об`єктом оподаткування земельним податком - земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1, пункту 269.2 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.6 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України від 27 січня 2020 року (справа №804/886/18).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , останній є ОСОБА_1 власником майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 (Загальна площа (кв.м.): 39,6; Житлова плаща (кв.м.): 21.3; Площа земельної ділянки (кв.м.): 4100).

При цьому, підставою для реєстрації права на нерухоме майно є рішення Балтського районного суду Одеської області від 03.08.2012 року.

Тобто, саме на підставі судового рішення позивачем набуто право власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 4100 м. кв.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних ППР, в останніх визначена площа земельних ділянок 0,16 га та 0,25 га, що разом складають 0,41 га, тобто еквівалентно 4100 м. кв, отже відповідає відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач є власником нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 4100 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , у нього наявний обов`язок щодо сплати земельного податку.

При цьому, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про відсутність в нього обов`язку щодо сплати земельного податку на вказану земельну ділянку, з огляду на не сформованість земельної ділянки, в розумінні статті 79 Земельного Кодексу України.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що підставою для нарахування податку є лише офіційні дані державного земельного кадастру з огляду на таке.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, податковим органом здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 та встановлено наявність у позивача право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно перебування у власності позивача земельної ділянки є підставою для нарахування земельного податку, а позивач відповідно є платником земельного податку за цю земельну ділянку.

Відсутність кадастрового номера чи несформованість ділянки не звільняє власника землі від обов`язку платити податок, якщо право на неї підтверджено. В даному випадку, право власності зареєстровано на підставі рішення суду.

У спірному ППР №157612-2411-1504-UA51120030000075494 вказанок код землі 02.01, що означає цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Цей код належить до категорії земель житлової та громадської забудови і для сільської місцевості визначена межа не більше 0.25 га, що і було відмежовано від загальної площу земельної ділянки. При цьому, апелянт не надав суду жодного доказу віднесення земельної дялнки, яка перебуває у його власностві до іншого коду класифікації ніж 01.03, яка визначена в ППР №157611-2411-1504-UA51120030000075494 від 30.04.2025.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення №157612-2411-1504-UA51120030000075494, №157611-2411-1504-UA51120030000075494 від 30.04.2025 року відповідають критеріям статті 2 КАС України, оскільки винесені у межах та підставі законодавства.

Оскільки судом першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування ППР, а тому апеляційний суд погоджується з тим, що не підлягають задоволенню похідні вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу з винесення оскаржуваних ППР, а також про стягнення шкоди заподіяну діями відповідача, задоволенню також не підлягають.

При цьому, колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга взагалі не містить доводів щодо другої третьої позовної вимоги, узадоволенні яких було відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин 1- 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відповідає наведеним критеріям.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана вірна правова оцінка судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на поставлені в апеляційній скарзі питання. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі №420/6682/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко